ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2016 року

Сєвєродонецьк

Справа № 812/670/15

Луганський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Тихонова І.В.,

судді – Борзаниці С.В., Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ларіній П.Є.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача 1 – ОСОБА_2,

представника відповідача 2 - не прибув,

представника третьої особи – Головного управління Державної

казначейської служби України у Луганській області - не прибув,

третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, начальник Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу № 111-к від 05.02.2013, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державного агентства лісових ресурсів України (далі – відповідач 1) та Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 05 лютого 2013 року № 111-к про звільнення ОСОБА_1;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 05 лютого 2013 року;

- стягнути з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 26 червня 1998 року він працював на посаді генерального директора об’єднання «Луганськліс». Після перетворення у 2007 році вказаної юридичної особи у Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства, позивач призначений на посаду начальника управління. 31 січня 2011 року слідчим СВ СУ прокуратури Луганської області позивач відсторонений від посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України. Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 05 грудня 2012 року позивача виправдано та скасовано постанову слідчого СВ СУ прокуратури Луганської області від 31 січня 2011 року про відсторонення позивача від посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства. 05 лютого 2013 року позивача звільнено з посади за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Про своє звільнення позивач дізнався в кінці березня 2014 року. При цьому, з наказом про звільнення та його підставами позивач не ознайомлений. З наказом про звільнення позивач ознайомився у липні 2014 року, коли отримав від Державного агентства лісових ресурсів України відповідь на свій запит. З наказу від 05 лютого 2013 року № 111-к позивач дізнався, що його звільнено з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 05 лютого 2013 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці. Підставою звільнення вказана реорганізація Державного комітету лісового господарства. З посиланням на норми частин 3,4 статті 36, пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України та Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», позивач зазначає, що звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у випадку реорганізації підприємства можливо лише при реальному скороченні посади працівника, що звільняється. Посада начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства не скорочувалась, тому у відповідача не було підстав для звільнення позивача. Також, за твердженням позивача, відповідачем порушений порядок, встановлений статтею 49-2 Кодексу законів про працю України, при його звільненні, а саме, - про наступне вивільнення не було персонально попереджено за два місяці та не запропоновано іншу роботу. В порушення приписів частини 5 статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», звільнення позивача не було погоджено з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади (згода голови Луганської обласної державної адміністрації на звільнення позивача надана 14 лютого 2013 року, а згода заступника міністра аграрної політики та продовольства України - 26 лютого 2013 року.

Оскільки звільнення є незаконним, позивач вважає, що має бути поновлений на роботі, а відповідач має сплатити середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити адміністративний позов повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Державне агентство лісових ресурсів України адміністративний позов не визнало, про що надало письмові заперечення, в яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю в повному обсязі (том 1, арк. справи 96-97). Заперечуючи проти позову, представник відповідача 1 зазначив наступне.

Вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 05 грудня 2012 року, яким позивача виправдано та скасовано постанову слідчого СВ СУ прокуратури Луганської області від 31 січня 2011 року про відсторонення позивача від посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, скасовано судом апеляційної інстанції, а кримінальна справа направлена на додаткове розслідування. 19 серпня 2013 року зазначена кримінальна справа із обвинувальним актом направлена до суду для розгляду по суті. На час розгляду цієї адміністративної справи рішення у кримінальному провадженні Ленінським районним судом м. Луганська не прийнято. Тобто, постанова слідчого про відсторонення позивача від посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства є чинною до теперішнього часу і не оскаржена позивачем в установленому законом порядку. За твердженням Державного агентства лісових ресурсів України вирішення питання про поновлення на роботі державного службовця, який у встановленому законом порядку притягується до кримінальної відповідальності за скоєння корупційних злочинів та є відстороненим за це від посади начальника управління, без вироку суду по кримінальній справі неможливо. Посилання позивача на те, що припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливо лише у разі скорочення чисельності штату працівників, перший відповідач вважає необґрунтованими, оскільки правові підстави для звільнення в пункті 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відокремлені одна від одної комами, а категоричних умов, які наводить позивач, законодавець не встановлює. Посилання позивача на норму статті 36 Кодексу законів про працю України перший відповідач також вважає безпідставними, оскільки позивач був звільнений в порядку самостійної правової підстави, визначеної пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Трудова книжка знаходиться у позивача, про що свідчить його особиста розписка від 17 листопада 2011 року. Трудову книжку позивач особисто отримав 17 листопада 2011 року для оформлення соціальної пенсії, а повернути трудову книжку до державної установи в подальшому категорично відмовився, чим завідомо та навмисно позбавив установу можливості зробити в трудовій книжці належний запис про звільнення. Такими, що не відповідають фактичним обставинам, перший відповідач вважає твердження позивача про не ознайомлення останнього як з попередженням про наступне вивільнення в порядку пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, так і з фактом самого звільнення, оскільки про зазначені обставини позивач повідомлений в телефонному режимі та через його членів сім’ї – дружину та повнолітнього сина, про що свідчать відповідні акти. Позивач навмисно ухилявся та переховувався від працівників установи та поштових закладів з метою самоусунення від отримання документів про звільнення. Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, перший відповідач зазначив, що Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства ніколи не знаходилось з позивачем ані в трудових, ані в цивільних чи господарських правовідносинах. Позивач здійснював керівництво установою на підставі контракту, укладеного між ним особисто та головою Держлісагентства України, а тому будь-яких правових підстав для вимагання грошей з Луганського облуправління у позивача не має.

Також як однією із підстав відмови у задоволенні позовних вимог зазначив, що на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства станом на теперішній час працює ОСОБА_3, що на думку представника відповідача 1 неуважливує поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства адміністративний позов не визнало, про що надало письмові заперечення, в яких у задоволенні адміністративного позову просить відмовити повністю в повному обсязі (том 1, арк. справи 75-79). Посилаючись на те, що вирішення питання про поновлення позивача на роботі який у встановленому законом порядку притягується до кримінальної відповідальності за скоєння корупційних злочинів та є відстороненим за це від посади начальника управління, без вироку суду по кримінальній справі неможливо. Зазначив, що трудову книжку позивач особисто отримав 17 листопада 2011 року для оформлення соціальної пенсії, а повернути трудову книжку до установи в подальшому категорично відмовився, чим завідомо та навмисно позбавив установу можливості зробити в трудовій книжці належний запис про звільнення. Також позивач через своїх членів сім’ї був повідомлений в телефонному режимі про своє звільнення. Крім того вважає, що оскільки позивач здійснював керівництво установою на підставі контракту, укладеного між ним та головою Держлісагенства України, а тому будь – яких правових підстав для вимагання грошей з Луганського облуправління не має.

У судове засідання представник Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. В поясненнях по адміністративній справі від 01 грудня 2015 року за № 15-13/328-2678 Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області просило розглянути справу за відсутності їх представника (том 3, арк. справи 61 на звороті).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - начальник Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_3, проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні повністю, за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача – 1 та третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу».

Згідно з вимогами статті 9 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Законодавець врегулював питання, пов’язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням) спеціальними законами та можливістю застосування загального кодифікованого нормативного акта – Кодексу законів про працю України.

Приймаючи до уваги звільнення позивача з публічної служби з підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, питання щодо правомірності його звільнення необхідно вирішувати з урахуванням норм зазначеного нормативного акту.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, ОСОБА_1 призначений на посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства наказом Державного комітету лісового господарства України від 29 жовтня 2007 року за № 536-к та є державним службовцем, про що свідчить копія трудової книжки від 10 лютого 1979 року та вкладиш до трудової книжки від 05 липня 2007 року АХ № 607869 (том 1, арк. справи 46-48, 121, 137).

Наказів про призначення ОСОБА_1 на посаду начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства та присвоєння йому рангу державної служби суду не надано через те, що особова справа зберігалась в адміністративній будівлі Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, яка у квітні 2014 року захоплена озброєними угрупуваннями окремих районів Луганської області. Все комп’ютерне та технічне обладнання, документи фінансово-економічного обліку, бухгалтерської звітності та кадрової роботи також захоплені, про що свідчать письмові пояснення Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства від 12 серпня 2015 року за № 521 та лист Державного агентства лісових ресурсів України від 25 вересня 2015 року за № 12-14/6891-15 (том 1, арк. справи 158-159; том 2, арк. справи 40).

Відповідно до постанови про відсторонення обвинуваченого від посади від 31.01.2011, прийнятої слідчим прокуратури Луганської області, ОСОБА_1 відсторонений від посади начальника Луганського обласного управління лісного та мисливського господарства. Копія постанови для виконання направлена голові Державного агентства лісових ресурсів України (том 1, арк. справи 55).

Наказом Державного комітету лісового господарства України від 09 лютого 2011 року № 56-к на виконання постанови слідчого прокуратури Луганської області від 31.01.2011 начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 було відсторонено від займаної посади без збереження заробітної плати на період досудового слідства (том 1, арк. справи 56).

Вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 05 грудня 2012 року у справі № 1-213/121, ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України, за відсутністю в його діях складу зазначеного злочину і по суду виправдано, визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодекс України, за недоведеністю його вини у вчиненні злочину і по суду виправдано, та скасовано постанову про відсторонення обвинуваченого від посади, винесену 31 січня 2011 року слідчим з ОВС слідчого відділу прокуратури Луганської області ОСОБА_4, скасовано ухвалою апеляційного суду Луганської області від 09 квітня 2013 року, а справу направлено прокурору Луганської області для додаткового розслідування (том 1, арк. справи 6-28).

Наказом голови Державного агентства лісових ресурсів України ОСОБА_5 від 05 лютого 2013 року № 111-к у зв’язку з реорганізацією територіальних органів Державного комітету лісового господарства України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1364 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» та наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 08 листопада 2012 року № 385 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів України» ОСОБА_1 звільнено 05 лютого 2013 року з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці (том 1, арк. справи 63).

При вирішенні питання щодо законності/незаконності звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці суд виходить з такого.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 883, Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп) є центральним органом виконавчої влади з питань лісового, мисливського господарства та полювання, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Держкомлісгосп здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в його складі територіальні органи, орган виконавчої влади з питань лісового і мисливського господарства Автономної Республіки Крим (пункт 7 Положення про Державний комітет лісового господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 883).

Відповідно до пунктів 1 та 8 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 4 липня 2007 року № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 року за № 779/14046, обласні управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) підпорядковуються Державному комітету лісового господарства (далі - Держкомлісгосп) та є його територіальними органами. Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади Головою Держкомлісгоспу в установленому порядку.

Пунктами 1 та 5 Указу Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державне агентство лісових ресурсів України, реорганізувавши Державний комітет лісового господарства України, та установлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1364 «Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів згідно з додатком шляхом перетворення відповідних територіальних органів Державного комітету лісового господарства.

Згідно із Переліком територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів, які утворюються шляхом перетворення відповідних територіальних органів Державного комітету лісового господарства, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1364, Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства перетворено у Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, розміщеними на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (режим доступу - https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства як до перетворення, так і після має незмінний ідентифікаційний код – 35240119.

На виконання Указу Президента України від 9 грудня 2010 р. № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року № 2219-р «Про утворення комісій з проведення реорганізації та ліквідації деяких центральних органів виконавчої влади» утворено комісії з проведення реорганізації центральних органів виконавчої влади на чолі з першими заступниками (заступниками) керівників таких органів за переліком згідно з додатком 1; головам комісій, утворених згідно з цим розпорядженням, приписано: затвердити персональний склад комісій; забезпечити здійснення заходів, пов'язаних з реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до Переліку центральних органів виконавчої влади, в яких утворюються комісії з проведення їх реорганізації, який є Додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року № 2219-р, головою комісії з проведення реорганізації Держкомлісгоспу визначено начальника управління кадрів та контролю Держлісагентства ОСОБА_6.

Відповідно до підпункту 4 пункту 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074, Голова комісії з припинення органу виконавчої влади забезпечує дотримання порядку звільнення працівників, зокрема тих, що є членами комісії, у тому числі письмово попереджає їх не пізніше ніж за два місяці до звільнення, повідомляє державну службу зайнятості про звільнення працівників із зазначенням їх чисельності, звільняє працівників і забезпечує своєчасний розрахунок з ними під час звільнення, видає відповідні накази та підписує необхідні документи.

Для здійснення своїх повноважень голова комісії видає накази, використовуючи бланки органу виконавчої влади або територіального органу, що припиняється (абзац 2 пункту 19 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074).

Згідно ч. 4 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 Кодексу законів про працю України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз’яснень, викладених в пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норма законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

За вимогами статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 05 лютого 2013 року № 111-к позивача звільнено з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 05 лютого 2013 року за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

04 квітня 2014 року позивачем було направлено звернення до голови Державного агентства лісових ресурсів України із запитом про трудові правовідносини (том 1 арк. справи 49-50).

15 травня 2014 року позивачу було направлено відповідь з додатками на 12 аркушах (том 1 арк. справи 52).

Відповідно до акту про повідомлення про наступне звільнення працівника, що підлягає звільненню, від 23 листопада 2012 року, вказаний акт складено членами комісії з реорганізації Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства в складі ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначено про те, що з метою офіційного ознайомлення з Листом 10-07/339-12 від 20.11.2012 року Держлісагенства України про наступне звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку з проведенням реорганізації, 23 листопада 2012 року о 16 год. 40 хв. члени означеної комісії з приміщення приймальної облуправління в телефонному режимі гучного зв’язку з абонентського номеру 63-00-34 на особистий пристрій мобільного зв’язку номер (050) 4753325 повідомили начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1 про його наступне звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та запропонували означений посадовій особі особисто прибути до обласного управління з метою ознайомлення з офіційним попередженням про це Держлісагенства України під свій особистий підпис.

У відповідь на вказану пропозицію ОСОБА_1 відповів про те, що оскільки є особою, відстороненою від займаної посади, – підпис в офіційному Попередженні Держлісагенства не робитиме (том1 арк. справи 61).

Відповідно до акту про повідомлення про наступне звільнення члена родини у зв’язку з відсутністю в місті проживання працівника, що підлягає звільненню від 26 листопада 2012 року, складеного членами комісії з реорганізації Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, в складі ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначено про те, що з метою офіційного ознайомлення з Листом 10-07/339-12 від 20.11.2012 року Держлісагенства України про наступне звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку з проведення реорганізації, 26 листопада 2012 року об 11год.35хв. члени означеної комісії за юридичною адресою офіційно зареєстрованого місця постійного проживання особи, що підлягає звільненню, у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці – ОСОБА_1 до житлової споруди № 26 по ул. Билинній міста Луганська.

Повнолітній син означеної особи – ОСОБА_11 пояснив, що його батько дійсно мешкає за зазначеною адресою, однак на цей час є відсутнім. Крім того, він пояснив також, що про час та дату перебування в місці проживання батька йому нічого не відомо, оскільки той має можливість мешкати в своїх родичів поза межами Луганська та з’являтиметься в місті тільки на час розгляду судової справи в судовому закладі.

На підставі означеного, сину працівника що підлягає звільненню було оголошено про наступне звільнення ОСОБА_1 у зв’язку з реорганізацією та запропоновано переказати батько про необхідність його прибуття до обласного управління з метою ознайомлення з офіційним попередженням Держлісагенства про наступне звільнення під свій особистий підпис (том 1 арк. справи 62).

Судом допитано у якості свідка ОСОБА_12, який повідомив, що йому не було відомо коли саме був звільнений батько - ОСОБА_1 Крім того, зазначив, що його ніхто не повідомляв про звільнення та необхідність прибуття його батька до облуправління з метою ознайомлення з наказом та отримання належних документів і грошових виплат.

У судовому засіданні судом допитано у якості свідка ОСОБА_13, який повідомив, що з лютого 2011 року по середину лютого 2013 року виконував обов'язки начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства. Він як керівник установи виділяв службову машину для поїздки до ОСОБА_1 щодо повідомлення про його звільнення. Зазначив, що 05 лютого 2013 року біля будинку позивача, були повідомлені родичі ОСОБА_1 про його звільнення. Про що були складені акти попередження синів, дружини та дочки.

Стосовно вказаних актів від 23.11.2012 та 26.11.2012 як можливих доказів належного повідомлення Позивача про звільнення суд зазначає наступне.

Судом були витребувані докази: листи публічного акціонерного товариства «Укртелеком» від 05 жовтня 2015 року № 64-01/175к та від 17 листопада 2015 року № 64-01/177к, лист приватного акціонерного товариства «МТС Україна» від 25 листопада 2015 року № 60-15-22003 (том 1, арк. справи 59, 60, 51; том 3, арк. справи 18, 53-54). Вказані документи свідчать про здійснення 23.11.2012 телефонних дзвінків на мобільний номер позивача тривалістю 112 та 113 секунд. Однак зміст розмов вказаних дзвінків встановити неможливо. З цього приводу позивач зазначив, що дійсно 23.11.2012 на його номер були дзвінки з установи відповідача. Але йому телефонували колишні його працівники з приводу привітання з днем його народження, який був 22.11.2012. Ніяких дзвінків щодо повідомлення про майбутнє звільнення на його адресу 23.11.2012 не надходило.

Враховуючи вище викладене, судом було вжито вичерпних заходів щодо можливого встановлення змісту розмови, про який зазначено в акті від 23.11.2012. Однак зміст розмови встановити не вдалося. Як наслідок, акт від 23.11.2012 не може бути визнаний належним доказом персонального попередження Позивача про його вивільнення в розумінні ч. 1 ст. 49-2 КЗпП.

Також суд визнає акт від 26.11.2012 неналежним доказом повідомлення Позивача про його майбутнє вивільнення, оскільки в акті йдеться про сповіщення родичів Позивача про його майбутнє вивільнення. Проте, частиною 1 ст. 49-2 КЗпП визначено, що попередження про вивільнення повинно носити персональний характер, а не через певний перелік осіб. Тобто, акт від 26.11.2012 прямо порушує приписи ч. 1 ст. 49-2 КЗпП.

Таким чином, суд визнає недоведеною відповідачами ту обставину, що позивач був завчасно та у встановлений діючим законодавством спосіб повідомлений про наступне звільнення.

Відповідно до практики Верховного Суду України, зокрема, викладеній в постанові від 17 жовтня 2011 року № 21-237а11, встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що реорганізується, не виключає, а передбачає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників реорганізованої установи.

Згідно частини 4 статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 2 пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при реорганізації підприємства або його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Тобто, при реорганізації юридичної особи публічного права шляхом перетворення в іншу особу публічного права, звільнення зі служби може мати місце, виключно у разі, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників. Саме собою перетворення, без скорочення штату, не може бути підставою для звільнення з публічної служби.

Згідно із штатними розписами Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства на 2011-2013 роки кількість штатних посад в управлінні у зв’язку з проведенням реорганізації не змінювалась і складає 33. Також залишилась незмінною кількість штатних посад в керівництві - 3 (начальник управління, перший заступник начальника управління, заступник начальника управління) (том 2, арк. справи 219, 220, 221).

Таким чином, судом достовірно встановлено, що при реорганізації відповідача 2 було відсутнє скорочення чисельності або штату працівників. Як наслідок, відносно Позивача були відсутні підстави для застосування положень ч. 4 ст. 36 КЗпП в частині припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Також в силу приписів вказаної норми дія трудового договору Позивача повинна була продовжена.

Вказані обставини свідчать про наявність правових підстав для поновлення Позивача саме на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства після проведеної процедури реорганізації.

Щодо визначення дати поновлення на посаді ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 05 грудня 2012 року ОСОБА_1 визнано невинним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 365 Кримінального кодексу України. Зазначений вирок скасовано ухвалою апеляційного суду Луганської області від 09 квітня 2013 року, а справу направлено прокурору Луганської області для додаткового розслідування (том 1, арк. справи 6-28).

Листом від 12 червня 2015 року за № 17/1-338 вих.15 прокуратура Луганської області повідомила, що за наслідками додаткового досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 складено обвинувальний акт, який 19 серпня 2013 року спрямовано до Ленінського районного суду м. Луганська для розгляду по суті. До теперішнього часу рішення у кримінальному провадженні Ленінським районним судом м. Луганська не прийнято (том 1, арк. справи 82).

Відповідно до листа прокуратури Луганської області від 30.12.2015 року та від 15.01.2016 року зазначено, що в провадженні слідчого відділу прокуратури Луганської області перебувало кримінальне провадження № 420130300000000 від 16.05.2013, за підозрою начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_1І, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.365, ч.2 ст. 368 КК України. За результатами розслідування, 19.08.2013 обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні спрямовано до Ленінського районного суду міста Луганська для розгляду по суті.

На підставі № 2710/38-14 Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 у зв’язку з проведенням АТО, повноваження Ленінського районного суду м. Луганська тимчасово здійснює Сватівський районний суд Луганської області. Ленінським районним судом міста Луганська до цього часу матеріали зазначеного кримінального провадження не передано до Сватівського районного суду Луганської області для розгляду. Крім того, у зв’язку із захопленням адміністративної будівлі прокуратури області незаконними збройними формуванням, будь – які матеріали по вказаному кримінальному провадженню у працівників прокуратури відсутні, щодо стану кримінального провадження ОСОБА_1 та чинності постанови про відстрочення останнього від посади, винесеної 31.01.2011, на цей час можливості не має, у зв’язку з відсутністю будь-яких письмових матеріалів (том 3, арк. справи 125;135).

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що період досудового слідства по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 був завершений, справа була передана для розгляду до Ленінського районного суду міста Луганська 19 серпня 2013 року. Однак у зв’язку з проведенням антитерористичної операції судовий розгляд справи до теперішнього часу не завершений.

Як встановлено зі змісту наказу Державного комітету лісового господарства України № 56-к від 09.02.2011 (том 1, арк. справи 56) ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства на період досудового слідства. При цьому вказаний наказ був прийнятий на виконання постанови слідчого прокуратури Луганської області від 31.01.2011, є чинним та не скасованим.

Оскільки досудове слідство відносно Позивача по кримінальній справі було завершено 19.08.2013, дату поновлення суд вважає необхідним рахувати з наступного робочого дня після завершення досудового слідства, оскільки день звільнення є останнім робочим днем незаконно звільненого працівника, що цілком відповідає приписам абзацу другого пункту 2.27 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, відповідно до яких днем звільнення вважається останній день роботи.

Таким чином, ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 20 серпня 2013 року.

Зазначені вище обставини спростовують посилання відповідача на те, що на час розгляду адміністративної справи рішення стосовно відсторонення позивача від посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, прийняте слідчим прокуратури Луганської області, не прийняте. Згідно постанови від 31.01.2011 про відсторонення обвинуваченого від посади обвинувачений ОСОБА_1 був відсторонений від займаної посади. При цьому, слідчий не визначав конкретного періоду для відсторонення. Натомість, вказану постанову слідчий направив для виконання голові Державного агентства лісових ресурсів України. Як встановлено судом, голова Державного агентства лісових ресурсів України наказом від 09.02.2011 за № 56-к відсторонив ОСОБА_1 від займаної посади на період досудового слідства. Тобто, постанова слідчого була виконана, про що наявні відповідні докази в матеріалах даної адміністративної справи.

Відносно тверджень представників відповідачів про те, що трудова книжка знаходиться у позивача, про що свідчить його особиста розписка від 17 листопада 2011 року, суд зазначає наступне. Відповідно до розписки від 17 листопада 2011 року позивач особисто отримав трудову книжку для оформлення пенсії. Додатково під час судового засідання позивач пояснив, що він дійсно отримав трудову книжку для оформлення пенсії, після чого через один день повернув до кадрів установи. Суд зазначає, що перевірити дані обставини немає можливості, оскільки адміністративна будівля відповідача захоплена незаконними збройними формуванням, а тому відсутні підстави щодо встановлення конкретного місця знаходження трудової книжки.

Щодо посилання представника відповідача – 1, що на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства станом на теперішній час працює ОСОБА_3, та на підставі чого унеможливлюється поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень пункту 6 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Відповідно до частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнення з підстави, зазначеної у пункті 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, зазначеними нормами Кодексу законів про працю України врегульована процедура прийняття рішення відносно особи, яка займає посаду, на яку судовим рішенням поновлюється працівник, який раніше виконував цю роботу. Законодавець надав можливість власнику або уповноваженому ним органу при поновленні на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, відносно особи, яка виконувала цю роботу до поновлення, застосувати процедуру переведення за його згодою на іншу роботу, або звільнення.

Позовні вимоги про стягнення з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності із положеннями частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до ч.2 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсацій за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсацій за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до пункту 10 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат

у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячі з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов'язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат

і надбавок.

У відповідності до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд зазначає, що згідно до штатного розпису Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства на 2013 рік вводиться в дію з 01.01.2013 року, тобто оклад начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за лютий 2013 року складав 2638грн. (том 2 арк. справи 221).

Згідно виробничого календаря кількість робочих днів у лютому 2013 року складав 20 днів, тобто середньоденна заробітна плата складала 131,90грн. (2638грн. оклад/20 робочих днів = 131.90грн. середньоденна заробітна плата).

Час вимушеного прогулу починається з 06.02.2013 (відповідно до наказу про звільнення) по 08.02.2016 (на час винесення рішення) складає 753 дні, тобто сума, яка підлягає відшкодуванню за час вимушеного прогулу, складає 99320,70грн. (131.90грн. середньоденна заробітна плата х 753 кількість робочих днів за час вимушеного прогулу).

Посилання представників відповідачів на те, що позивач здійснював керівництво установою на підставі контракту, укладеного між ним особисто та головою Держлісагентства України, а тому будь-яких правових підстав для вимагання грошей з Луганського облуправління у позивача немає, суд зазначає наступне. Посада начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства входить в склад Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, що підтверджується наявним штатним розписом, затвердженим першим заступником Голови Державного агентства лісових ресурсів України (том 2 арк. справи 221). Відповідно до Положення про Луганське обласне управління лісового та мисливського господарства (том 1 арк.187-190), статус керівника (начальника) управління визначений пунктами 10-11, якими не визначено особливого статусу керівника щодо його фінансування за рахунок коштів Державного агентства лісових ресурсів України. Оскільки начальник управління входить до штатної чисельності управління, то заробітна плата позивачу повинна виплачувалась за рахунок коштів саме управління. Внаслідок чого середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути стягнутий саме з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що в порушення положень ч. 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України позивач не був персонально попереджений про наступне його вивільнення відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Крім того, в порушення приписів частини 3 статті 49-2 Кодексу законів про працю України позивачу не запропоновано посаду у новоствореній установі. Відповідачами не надано доказів того, що позивач відмовився від переведення на іншу роботу, або була відсутня можливість перевести працівника з його згоди на іншу роботу. Тобто, зазначені в позовній заяві порушення відносно Позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 24, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного агентства лісових ресурсів України, Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області, начальник Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу № 111-к від 05.02.2013, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 05 лютого 2013 року № 111-к про звільнення ОСОБА_1 05 лютого 2013 року з посади начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Луганськ, вул. Билінная, 26; місце фактичного проживання: 92708, Луганська область, Старобільський район, с. Лиман, вул. Первомайська, б/н) на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства з 20 серпня 2013 року.

Стягнути з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства (код ЄДРПОУ 35240119, адреса: вул. Фрунзе, 86, смт. Сиротине, м. Сєвєродонецьк Луганська область, 93401) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Луганськ, вул. Билінная, 26; місце фактичного проживання: 92708, Луганська область, Старобільський район, с. Лиман, вул. Первомайська, б/н) середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 06 лютого 2013 року по 08 лютого 2016 року) у сумі 99320,70 грн. (дев’яносто дев’ять тисяч триста двадцять гривень 70 коп.) (дана сума вказана без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець).

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства та стягнення на його користь грошового забезпечення за один місяць в розмірі 2638 грн. допустити до негайного виконання (дана сума вказана без утримання податку на доходи фізичних осіб й інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 12 лютого 2016 року.

Головуючий суддя

ОСОБА_14

Суддя Суддя

ОСОБА_15 ОСОБА_16