ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2016 року м. КиївК/800/42634/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа Білогірська районна державна адміністрація Хмельницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації, третя особа Білогірська районна державна адміністрація Хмельницької області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідачів, в результаті якої його позбавлено права на отримання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 31 березня 1997 року; зобов`язати Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації провести розрахунок недоотриманих за період з 31 березня 1997 року по 07 листопада 2013 року пільг та компенсацій, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відшкодувати їх у грошовому виразі; стягнути з відповідачів заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. солідарно.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно витягу з протоколу №198 від 07 жовтня 1997 року засідання Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, визнано безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з огляду на відсутність підтверджуючих документів, передбачених пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №51 від 20 січня 1997 року. Видане посвідчення підлягає вилученню з повідомленням органів місцевої влади, соціального забезпечення та керівництва організації чи підприємства за місцем роботи.

22 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до голови Хмельницької облдержадміністрації із заявою щодо вирішення питання про видачу йому посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.

Листами Департамента соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації №03/02-6803 від 10 червня 2013 року та №03/02-12022 від 30 вересня 2013 року позивача повідомлено про необхідність надання документів, передбачених пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на підставі яких видаються посвідчення.

21 серпня 2013 року Департамент соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із запитом №03/02-10415 про підтвердження факту участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС із зазначенням періоду та населеного пункту, де проводились роботи.

Міністерством внутрішніх справ України листом від 24 вересня 2013 року повідомлено відповідача про відсутність відомостей про участь ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

07 листопада 2013 року позивач звернувся до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії відповідно до наданих документів, а саме: довідок управління Державної служби охорони Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 18 жовтня 2013 року №13/4-1-625 та №92 від 14 жовтня 2013 року та маршрутного листа від 18 жовтня 2013 року №13/4-1-624.

07 листопада 2013 року Хмельницькою облдержадміністрацією на підставі поданих документів ОСОБА_1 видано посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації із заявою щодо повернення пільг і компенсацій за період з 1997 року по 2013 рік як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Листом Департамента соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації №04.02-3131 від 27 квітня 2015 року позивача повідомлено, що він, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії, з дня отримання посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії серії НОМЕР_2 від 07 листопада 2013 року користується всіма пільгами та компенсаціями, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зазначено про відсутність підстав для виплати недоотриманих пільг та компенсацій за період з 31 березня 1997 року по 07 листопада 2013 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії позивачу було видано лише 07 листопада 2013 року, підстави для зобов`язання Департамента соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації провести розрахунок недоотриманих за період з 31 березня 1997 року по 07 листопада 2013 року пільг та компенсацій відсутні.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України від 28 липня 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

Відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги».

Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.

За таких обставин, оскільки посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС позивачу було видано за його заявою лише 07 листопада 2013 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування і виплати ОСОБА_1 пільг і компенсацій як особі, що має статус ліквідатора аварії на ЧАЕС, за період з 31 березня 1997 року по 07 листопада 2013 року за відсутності у нього відповідного посвідчення у цей період часу.

Доводи та мотиви, викладені позивачем у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк В.В. Тракало