ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 рокусправа № 804/13207/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чередниченко В.Є.

суддів: Панченко О.М. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання:Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі №804/13207/15 за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», третя особа - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Державна фінансова інспекція у Вінницькій області ( далі - ДФІ у Вінницькій області) 03 вересня 2015 року звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» (далі - ТОВ «БаДМ»), в якому просить стягнути з відповідача неправомірно отримані кошти в загальній сумі 3 892,52 грн. в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31119090700002 в ГУ ДКС України у Вінницькій області, МФО 802015, код 21080500 «Інші надходження».

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що за результатами аналізу діяльності ТОВ «БаДМ» встановлено, що протягом 2014 року між в/ч НОМЕР_1 та ТОВ «БаДМ» було укладено ряд договорів на поставку медикаментів, умовами яких передбачено закупівлю медикаментів за державні кошти. Згідно з видаткових накладних відповідачем на адресу в/ч 3008 було поставлено медикаментів на суму 59 499,99 грн., в тому числі ПДВ 3 892,52 грн. Позивач вважає, що перерахування податку на додану вартість є порушенням чинного законодавства України, оскільки Законом України від 01.07.2014 року №1561-VII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо спеціальних засобів індивідуального захисту та лікарських засобів» доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та визначено, що на період проведення АТО та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України спеціальних засобів індивідуального захисту, визначених у Законі.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року позов задоволено повністю.

Суд стягнув з ТОВ «БаДМ» неправомірно отримані кошти в загальній сумі 3892,52 грн. (три тисячі вісімсот дев`яносто дві гривні п`ятдесят дві копійки) в дохід державного бюджету на розрахунковий рахунок №31119090700002 в ГУ ДКС України у Вінницькій області, МФО 802015, код 21080500 «Інші надходження».

Постанова суду мотивована тим, що доводи позивача про зайве використання відповідачем коштів Державного бюджету у розмірі 3892,52 грн. узгоджуються з чинним законодавством України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що відповідно до абзаців першого та другого пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України операції з постачання лікарських засобів звільнені від оподаткування податком на додану вартість у разі якщо: 1. закупівля лікарських засобів здійснюється для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали порушення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я та 2. така закупівля відбувається в обсягах визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з запереченнями на апеляційну скаргу, позивач посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Державною фінансовою інспекцією у Вінницькій області було проведено ревізію окремих напрямів фінансово-господарської діяльності військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України, в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв`язку із оголошенням мобілізації за період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року.

З метою з`ясування договірних відносин, які існували між в/ч НОМЕР_1 та ТОВ «БаДМ» позивачем на адресу відповідача було направлено лист від 02.02.2015 року щодо надання інформації.

18.02.2015 року позивач отримав від відповідача копії підтверджуючих документів.

За результатами аналізу діяльності ТОВ «БаДМ» встановлено, що протягом 2014 року між в/ч НОМЕР_1 та ТОВ «БаДМ» було укладено ряд договорів на поставку медикаментів, а саме: 15.10.2015 року №613/МС, 17.10.2014 року №611/МС, 17.10.2014 року №612/МС, умовами яких передбачено закупівлю медикаментів за державні кошти (а.с. 43-44, 45-46, 47-48).

Згідно з видатковими накладними відповідачем на адресу в/ч 3008 поставлено медикаментів на суму 59 499,99 грн., в тому числі ПДВ 3 892,52 грн.

Стягнення з відповідача коштів на підставі вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області є предметом спору переданого на вирішення суду.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної постанови, виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» передбачено, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 08.05.2015 року направлялася військовій частині НОМЕР_1 вимога щодо усунення порушень зазначених в акті ревізії окремих напрямків фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 , в тому числі щодо використання коштів, виділених з резервного фонду державного бюджету у зв`язку із оголошеною мобілізацією за період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року №08-13/04 від 20.04.2015 року (а.с.14-20).

При цьому, як вбачається з акта №08-13/04 від 20.04.2015 року в порушення вимог п. 32 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 01.12.2010 року №2755-VI протягом вересня-грудня 2014 року при придбанні лікарських засобів безпідставно сплачено податок на додану вартість суб`єкту господарювання ТОВ «БаДМ» на суму 3892,52 грн.

Відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України:

лікарських засобів та медичних виробів відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров`я та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, в обсягах, визначених Кабінетом Міністрів України;

лікарських засобів та медичних виробів без державної реєстрації та дозвільних документів щодо можливості ввезення на митну територію України, що призначені для використання закладами охорони здоров`я та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи вищезазначену норму права, суд зазначає, що для застосування пільгового режиму оподаткування ПДВ можливе лише за обов`язкових умов:

- зазначення в договорі, що продукція постачається для використання закладами охорони здоров`я та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я;

- поставка такої продукції за переліком та в обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу третього пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України розпорядженням №544-р від 27 травня 2015 року Кабінетом Міністрів України затверджено перелік та обсяг лікарських засобів та медичних виробів, що призначені для використання закладами охорони здоров`я та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я, операції з ввезення яких на митну територію України та постачання на митній території України звільняються від обкладення податком на додану вартість відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України на період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану.

Враховуючи те, що у період господарських операцій між відповідачем та військовою частиною НОМЕР_1 здійснених на підставі договорів від 15.10.2015 року №613/МС, від 17.10.2014 року №611/МС та від 17.10.2014 року №612/МС, умовами яких була закупівля медикаментів за державні кошти, Кабінетом Міністрів України не було затверджено перелік та обсяг лікарських засобів та медичних виробів, постачання яких на митну території України звільняється від обкладення податком на додану вартість відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, підстави для звільнення від оподаткування зазначених операцій податком на додану вартість були відсутні.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, в тексті договорів від 15.10.2015 року №613/МС, від 17.10.2014 року №611/МС та від 17.10.2014 року №612/МС укладених між ТОВ «БаДМ» та військовою частиною НОМЕР_1 , предметом яких була закупівля медикаментів за державні кошти, не зазначено про те, що продукція постачається для використання закладами охорони здоров`я та учасниками антитерористичної операції для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров`я.

З положень частини 2 статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» вбачається, що обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються є законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

Тобто, умовою для задоволення позову про стягнення суми на підставі вимоги органу державного фінансового контролю є законність такої вимоги.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи те, що органом державного фінансового контролю не доведено законності своєї вимоги, а також те, що виконанню підлягає лише законна вимога, суд апеляційної інстанції зробив висновок щодо відсутності підстав для задоволення позову.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 198, статтями 202, 207 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі №804/13207/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлений 12 лютого 2016 року.

Головуючий:В.Є. Чередниченко

Суддя:О.М. Панченко

Суддя:А.О. Коршун