ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" лютого 2016 р.

Справа № 926/1615/15

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

до відповідачів: 1) Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України;

2) Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державна казначейська служба України;

про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу державної влади, на суму 283581,40 грн.

Суддя Ковальчук Т.І.

За участю представників:

Позивача - Палій О.С., ОСОБА_5, дов. від 24.02.2014 р.,

Відповідачів: 1) Чернівецька митниця ДФС України - Перч В.М., дов. № 24-70-10/01/133, Семенюк О.Ю., дов. № 91/24-70-10-17/01 від 05.01.2016 р.

2) ГУ ДКС України у Чернівецькій області - Ісопеску К.І., дов. № 4 від 05.01.2015 р.

Третьої особи - Ісопеску К.І., дов. № 5-15/129-220 від 04.01.2016 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про відшкодування завданої незаконними діями органу державної влади шкоди і просить стягнути з державного бюджету на його користь 283581,40 грн. шляхом здійснення безспірного списання коштів державного бюджету Державною казначейською службою України.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в судовому порядку встановлено незаконні дії відповідача Чернівецької митниці ДФС України, які полягають у винесенні картки відмови в митному оформленні товару - м'яса мороженого механічної обвалки (фарш) в кількості 21145 кг, ввезеного позивачем на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту № 28/12 від 30.01.2013 р. по вантажній митній декларації № 408040000/2013/014122. У результаті зазначених неправомірних дій митниці, вказано у позові, завершення митного оформлення товару в день його поставки виявилося неможливим, тому товар було поміщено на зберігання на склад органу доходів і зборів, а позивач звернувся з адміністративним позовом до адміністративного суду про визнання дій митниці незаконними. Протягом судового розгляду справи строк придатності товару сплинув, у зв'язку з чим товар втратив придатність, а позивач зазнав збитків, пов'язаних із закупкою, поставкою товару та його зберіганням на загальну суму 283581,40 грн., у тому числі:

- вартість втраченого товару 247853,23 грн. (що еквівалентно 10149,60 євро по курсу НБУ станом на день підписання позовної заяви 12.10.2015 р.),

- вартість перевезення 24905,47 грн. (що еквівалентно 2300 євро згідно курсу НБУ станом на день здійснення оплати 02.10.2013 р. у сумі 900 євро, 03.10.2013 р. у сумі 900 євро, 04.10.2013 р. у сумі 500 євро),

- вартість послуг по розміщенню транспортних засобів в місці прибуття автотранспорту 3300 грн.,

- вартість дизельного палива для забезпечення температурного режиму роботи рефрижератора 5190,44 грн.,

- вартість послуг зі здійснення ветеринарно-санітарного контролю у пункті перетину державного кордону України 703,94 грн.,

- вартість лабораторних досліджень 1560,32 грн.,

- витрати на утилізацію тари 68,00 грн.

Правовими підставами для стягнення шкоди з відповідачів позивач зазначив ч. 4 статті 47 та ч. 3 статті 147 Господарського кодексу України, статті 1166 та 1173 Цивільного кодексу України, відповідно до яких майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, при цьому якщо шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, шкода відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 15.10.2015 р. на підставі ч. 5 ст. 16, ст. 17 Господарського процесуального кодексу України матеріали за позовом ФОП ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України, Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Чернівецькій області про відшкодування завданої незаконними діями органу державної влади шкоди в сумі 283581,40 грн. надіслано за виключною підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2015 р. порушено провадження у справі, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.11.2015 р., від сторін витребувано додаткові документи і пояснення на позов.

Державна казначейська служба України надіслала до господарського суду міста Києва відзив від 06.11.2015 р. на позов, в якому з позовними вимогами не погодилася з тих підстав, що з боку ДКС України відсутні будь-які неправомірні дії щодо позивача (т.с. 1, а.с. 97-98).

Відповідач Чернівецька державна митниця ДФС України (відповідач-1) подала до господарського суду міста Києва відзив, у якому проти позову заперечила з посиланням на те, що в ході здійснення контролю за митною вартістю по вантажній митній декларації № 408040000/2013/0/4122 митницею виявлено суттєве заниження вартості товару, в зв'язку з чим прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та видано картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та роз'яснено позивачеві право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, і порядок його реалізації у разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів. Позивач, зазначено у відзиві, оскаржив у судовому порядку прийняті митницею рішення, а на час судового розгляду спору не розмитнений товар позивача зберігався на складі митного органу на підставі договору з ФОП ОСОБА_9, митниця повідомляла позивача про необхідність задекларувати товар відповідно до митного режиму та сплатити митні платежі і складські збори, однак позивач з цього приводу до митниці не звертався, 12.02.2014 р. подав заяву про зміну митного режиму товару на режим товару - митний склад, а 05.03.2014 р. - заяву з повідомленням про відмову від видачі майна зі складу, де воно зберігалося. В той же час, зауважує відповідач у відзиві, в зв'язку з тим, що позивач не звернувся за отриманням майна, а визначений сертифікатом якості термін придатності товару минув, майно перейшло у власність держави і підлягало реалізації, в зв'язку з чим митниця зверталася до ФОП ОСОБА_9 (зберігача) за отриманням товару, однак остання товар не повернула. У подальшому постановою Чернівецького окружного адміністративного суду митницю було зобов'язано видати ФОП ОСОБА_1 товар зі складу органу доходів і зборів з урахуванням Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, однак згідно з вказаним рішенням позивач до митниці за отриманням товару не звертався, а з врахуванням, що строк придатності товару закінчився, митниця передала його на утилізацію ДП "Укрветсанзавод". Зазначені обставини, вказує відповідач-1, свідчать про те, що відсутня одна з обов'язкових умов настання відповідальності за заподіяну шкоду, а саме безпосередній причинний зв'язок між діями митниці і шкодою, яку просить стягнути позивач, оскільки збитки виникли внаслідок умисних дій останнього, а не через неправомірні дії митниці (т.с. 1, а.с. 102-111).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.11.2015 р. з числа відповідачів виключено Державну казначейську службу України, у зв'язку зі зміною підсудності справу направлено до господарського суду Чернівецької області.

В порядку автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Ковальчук Т.І. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2015 р.)

Ухвалою від 25.11.2015 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.12.2015 р. за участю представників сторін.

Головне управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області (відповідач-2) надало заперечення від 09.12.2015 р. на позовну заяву та просить відмовити у позові за безпідставністю з урахуванням того, що Головне управління Казначейства не перебуває в жодних правовідносинах з позивачем і не є учасником спірних правовідносин, будь-яких законних прав та інтересів позивача не порушувало, списання коштів з державного бюджету на виконання рішень суду про відшкодування шкоди, завданої фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, діяльності чи бездіяльності органів державної влади чи їх посадових осіб, здійснює Державна казначейська служба, а не її територіальний орган. (т.с. 2, а.с. 3-4).

У судовому засіданні 14.12.2015 р. судом заслухано пояснення представників сторін, оголошено перерву до 10-00 год. 29.12.2015 р.

Ухвалою від 29.12.2015 р. задоволено клопотання представника позивача, до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів залучено Державну казначейську службу України, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 22.01.2016 року, позивача і відповідача-1 зобов'язано надати додаткові документи.

21.01.2016 р. від позивача і відповідача-1 надійшли додаткові докази і документи (т.с. 2, а.с. 21-50, 51-110).

Ухвалою від 22.01.2016 р. задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк вирішення спору на 15 днів - до 09 лютого 2016 року включно, розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 04.02.2016 р., від позивача і відповідача-1 витребувано додаткові документи, пояснення і розрахунки.

01.02.2016 р. від позивача надійшли додаткові докази по справі (т.с. 2, а.с. 120-134).

03.02.2016 р. відповідач-1 надав додаткові письмові пояснення, в яких у відповідь на поставлені судом питання в ході розгляду справи зазначив, що у випадку незгоди з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів у позивача була можливість оформити товар у вільний обіг за визначеною ним митною вартістю та з наданням митному органу гарантій відповідно до Митного кодексу України, що гарантувало б позивачеві у разі скасування рішення про коригування митної вартості повернення надміру сплачених сум митних платежів, однак останній, усвідомлюючи наслідки зберігання товару, термін придатності якого є обмеженим, добровільно передав його на зберігання та не вчиняв передбачених законодавством дій для отримання і розмитнення товару (т.с. 2, а.с.136-138).

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 03.02.2016 р. оголошено перерву до 15-00 год. 09.02.2016 р.

У судовому засіданні 09.02.2016 р. представники позивача подали додаткові документи для залучення до матеріалів справи (т.с. 2, а.с. 169-174).

Представники відповідача-1 надали додаткові письмові пояснення від 08.02.2016 р., в яких зазначено, що в період виникнення спірних відносин з позивачем в зоні діяльності Чернівецької митниці Міндоходів функціонували включені до відповідного реєстру юридичні особи-гаранти, які мали своїх уповноважених осіб в тому числі в зоні діяльності Чернівецької митниці, і позивач мав можливість скористатися фінансовою гарантією у вигляді документу та уникнути в подальшому збитків, однак прийняв рішення про поміщення товару на склад митниці через відсутність коштів для сплати митних платежів, що є нелогічним, оскільки для зберігання товару на складі митниці передбачено плату у сумі 42 євро за кожний день зберігання, а в подальшому намагався зобов'язати відповідача змінити митні режими, тобто, позивач не вчинив дій для запобігання збитків, наслідком чого є позбавлення його права на їх відшкодування згідно з приписами ч. 3 ст. 226 Господарського кодексу України (т.с. 2, а.с. 153-156).

У судовому засіданні 09.02.2016 р. представники позивача пояснили, що внаслідок неправомірних дій і рішень відповідача-1, які виразилися в неправомірному корегуванні митної вартості ввезеного позивачем товару та видачі картки відмови в його митному оформленні, за період, поки позивач в судовому порядку оскаржував вказані дії і рішення, ввезений товар прийшов у непридатність, у зв'язку з чим позивач поніс матеріальні збитки, які виразилися у витратах на закупку і поставку товару. З посиланням на те, що дії і рішення митного органу щодо корегування митної вартості товару та видачі картки відмови в його митному оформленні визнані протизаконними в судовому порядку і потягли за собою заявлені до стягнення збитки, представники позивача просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача-1 позов не визнав, пояснив суду, що позивач мав можливість уникнути збитків, скориставшись кількома варіантами розмитнення товару і випуску його у вільний обіг, зокрема, шляхом сплати нарахованих митним органом митних платежів з подальшим оскарженням неправомірних дій і рішень митниці, або шляхом надання гарантій, передбачених Митним кодексом України, окрім того, позивач, передавши товар з обмеженим терміном придатності на зберігання на склад митниці, не вживав заходів до його отримання, тому відсутній причинний зв'язок між коригуванням митної вартості товару і видачею митницею картки відмови в митному оформленні та збитками позивача.

Представник відповідача-2 і третьої особи проти позову заперечив, пославшись на те, що органи Державної казначейської служби не перебувають у правовідносинах з позивачем і не порушували його права та інтереси.

Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємництва, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Свідоцтвом № 100114541 про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.с. 1, а.с. 26, 27).

30 січня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та іноземним суб'єктом "FRANCE AFS" (м. Монлюсон, Франція) (продавець) було укладено контракт № 28/12, предметом якого є купівля-продаж 200000 кг курячого м'яса механічної обвалки (ММО) на загальну суму 104000 євро (т.с. 1, а.с. 28, т.с. 2, а.с. 133). За домовленістю постачання товару проводиться партіями до 22000 кг автотранспортом на умовах EХW Монлюсон, Франція.

02 жовтня 2013 р. ФОП ОСОБА_1 подав до митного оформлення Чернівецькій митниці Міндоходів (правонаступником якої є відповідач-1, т.с. 1, а.с. 76-77, 144-162) митну декларацію № 408040000/2013/014122 на товар "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш)" походженням з Франції, задекларувавши в тому числі митну вартість товару 0,48 євро за 1 кг (т.с. 2, а.с.123).

Як пояснив представник відповідача-1, в ході митного оформлення за результатами перевірки даної митної декларації було виявлено суттєве заниження вартості товару, що ввозиться, порівняно з попередніми оформленнями аналогічного товару, в зв'язку з чим Чернівецькою митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 р. № 408000003/2013/000028/2 та відмовлено в митному оформленні, про що видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. (т.с. 1, а.с. 29, 30).

У даній картці відмови ФОП ОСОБА_1 роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання нової митної декларації із зазначенням рівня митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості № 408000003/2013/000028/2 від 11.10.2013 р.

У зв'язку з відмовою в митному оформленні товару за митною декларацією № 408040000/2013/014122 для оформлення митного контролю та пропуску товару "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш)" походженням з Франції ФОП ОСОБА_1 подав нову митну декларацію № 408040000/2013/015151 від 21.10.2013 р. (т.с. 2, а.с. 125).

Однак Чернівецькою митницею Міндоходів відмовлено в прийнятті названої митної декларації, видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21.10.2013 р. (т.с. 2, а.с.126).

У названій картці відмови з посиланням на п. 3 ч. 11 ст. 264 Митного кодексу України підставою відмови в прийнятті митної декларації № 408040000/2013/015151 від 21.10.2013 р. митниця зазначила те, що при її поданні не дотримано вимог частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Випуск товарів у вільний обіг можливий за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, розрахованих декларантом або уповноваженою особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною Рішенням про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Міндоходів від 11.10.2013 р. № 408000003/2013/000028/2, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21.10.2013 р. ФОП ОСОБА_1 роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: подання МД, заповненої з дотриманням вимог, встановлених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.

ФОП ОСОБА_1 з прийнятими митницею згаданими рішенням про коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів не погодився та оскаржив їх до адміністративного суду.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Міндоходів про визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії Чернівецької митниці Міндоходів в частині винесення рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці Міндоходів № 408040000/2013/00033 від 11 жовтня 2013 року. Цією ж постановою відмовлено у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_1 про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року, зобов'язання Чернівецьку митницю оформити товар "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш)" в кількості 21145 кг, фактурною вартістю 10149,60 євро, ввезеного згідно інвойсу № FС4 863 від 18 вересня 2013 року з митною вартістю, визначеною по першому методу визначення митної вартості - за ціною договору (т.с. 2, а.с. 54-61).

Дана постанова Чернівецького окружного адміністративного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Чернівецької митниці Міндоходів була скасована постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р., прийнята нова постанова про повну відмову в задоволенні позову (т.с. 2, а.с. 62-66).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2014 р. у справі № К/800/7481/14 задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2014 року скасовано, залишено в силі постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року (т.с. 2, а.с. 67-68).

Чернівецький окружний адміністративний суд у постанові від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а встановив, що позивач - ФОП ОСОБА_1 при ввезенні на митну територію товару "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш)" в кількості 21145 кг надав для митного оформлення весь пакет документів, визначений нормами Митного кодексу України, і всі документи, витребувані митним органом для підтвердження митної вартості товару, а митний орган - Чернівецька митниця Міндоходів, необгрунтовано визначила митну вартість товару за шостим, резервним, методом, тому рішення митниці про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11 жовтня 2013 року прийняті всупереч вимогам Митного кодексу України та є протиправними.

У відповідності до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підстави звільнення від доказування передбачені статтею 35 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 3 названої статті ГПК обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в частині протиправності дій відповідача-1 щодо коригування митної вартості товару, незаконності його рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11 жовтня 2013 року, не потребують доведення, оскільки встановлені адміністративним судом у справі № 824/2263/13-а за участю позивача і відповідача-1, їм надана відповідна правова оцінка, а тому ці обставини є преюдиційними фактами для справи № 926/1615/15.

У позові позивач ФОП ОСОБА_1 стверджує, що в зв'язку з неправомірними діями відповідача-1 з коригування митної вартості товару, його незаконними рішенням про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11 жовтня 2013 року завершення митного оформлення товару в день його ввезення виявилося неможливим, у зв'язку з чим позивач був змушений помістити товар для зберігання на склад органу доходів і зборів, а в подальшому через втрату товаром придатності зазнав матеріальної шкоди у розмірі витрат, пов'язаних із закупкою і поставкою товару.

Так, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 Митного кодексу України на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред'явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб. Термін такого зберігання не може перевищувати 90 днів (ч. 3 ст. 239 Митного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 17.10.2013 р. звернувся до Чернівецької митниці Міндоходів із заявою про надання дозволу на розміщення товару на складі митного органу та у зв'язку з відмовою митниці скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11.10.2013 року і відсутністю в нього коштів для сплати митних платежів, вирахуваних з визначеної митним органом митної вартості, просив вирішити питання про прийняття товару на зберігання на склад органу доходів і зборів та повідомив, що за адресою по вул. Коломийській, 9г в м. Чернівці є приміщення, яке відповідає вимогам зберігання даного виду товарів (зокрема температурний режим -18°С), і власник складу може прийняти товар на відповідальне зберігання у разі прийняття митницею відповідного рішення (т.с. 1, а.с. 41).

Зазначена заява позивача була задоволена, 23.10.2013 р. Чернівецькою митницею Міндоходів було прийнято рішення № 40800/0058 про створення зони митного контролю, згідно якого створюється зона митного контролю - приміщення площею 25,5 кв.м (холодильна камера) на складі, який належить ФОП ОСОБА_9 та розташований за адресою м. Чернівці, вул. Коломийська, 9-Г, тип зони митного контролю - тимчасова, на період перебування товарів, розміщених згідно договору на відповідальне зберігання від 23.10.2013 р. № 310 (т.с. 1, а.с. 47-48).

23.10.2013 р. між Чернівецькою митницею Міндоходів і ФОП ОСОБА_9 укладено договір зберігання № 310, за умовами якого митниця передає, а ФОП ОСОБА_9 приймає на зберігання з 23.10.2013 р. до моменту звернення митниці майно згідно акту приймання-передачі (т.с. 1, а.с. 42-43). За актом № 26 від 23.10.2013 р. приймання-передачі майна Чернівецька митниця Міндоходів передала, а ФОП ОСОБА_9 прийняла "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш). Тепловій, кулінарній обробці та консервуванню не піддавалося, харчові добавки - відсутні. Чиста вага - 21145 кг, 1680 поліблоків. Призначення - для виробничих потреб. Код УКТЗЕД 0207141000. Власник - ФОП ОСОБА_1. Вартість майна при передачі 110834,00 грн." (т.с. 1, а.с. 44).

Згідно з виданим на товар Сертифікатом якості № РК0313000008МЮ від 19.09.2013 р. полі-блоки замороженого м'яса курячого механічної обвалки вироблені в серпні 2013 р., термін придатності товару - 9 місяців (т.с. 1, а.с. 211-212).

Зазначене майно знаходилося на зберіганні у ФОП ОСОБА_9 до 16.01.2014 р., у зв'язку із закінченням бюджетного року та необхідністю в продовженні зберігання товару 16.01.2014 р. сторони - Чернівецька митниця Міндоходів і ФОП ОСОБА_9, уклали новий договір зберігання за № 50 на тих же умовах без складання нового акту приймання-передачі майна (т.с. 1, а.с. 45-46).

З матеріалів справи слідує, що товар було повернуто зі зберігання ФОП ОСОБА_9 і прийнято митницею по акту приймання-передачі майна № 31 від 10.12.2014 р., тобто після спливу терміну його придатності згідно з Сертифікатом якості № РК0313000008МЮ від 19.09.2013 р (т.с. 2, а.с. 103).

У зв'язку із закінченням терміну придатності товару Чернівецька митниця Міндоходів передала м'ясо на утилізацію державному підприємству "Укрветсанзавод" в особі Тернопільскої філії згідно з договором № 450 від 10.09.2014 р. про надання послуг з утилізації та додаткової угоди до нього від 12.12.2014 р., у подальшому товар було утилізовано (знищено) за рахунок митного органу (т.с. 2, а.с. 101-110, 141-146).

Позивач ФОП ОСОБА_1 стверджує, що товар - м'ясо морожене механічної обвалки (фарш) в кількості 21145 кг, ввезене ним на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту № 28/12 від 30.01.2013 р. по вантажній митній декларації № 408040000/2013/014122, у результаті неправомірних дій і рішень відповідача-1 було знищене після його зберігання на складі органу доходів і зборів, у зв'язку з чим усі понесені ним в зв'язку із закупкою та поставкою товару витрати виявилися невиправданими і складають його збитки (майнову шкоду), які виразилися у:

- вартості товару 10149,60 євро, що складає 247853,23 грн. в еквіваленті євро до гривні по офіційному курсу Національного банку України станом на 12.10.2015 р. (день підписання позовної заяви). Зазначені кошти сплачено позивачем по платіжному дорученню в іноземній валюті від 11.09.2013 р. № (MUR) 1638 (т.с. 1, а.с. 52, т.с. 2, а.с. 129-132);

- 2300,00 євро витрат на перевезення товару згідно з договором про надання транспортних послуг автомобільного перевезення № 01 від 03.01.2013 р., укладеним з перевізником ФОП ОСОБА_9, та замовленням до договору 01 від 03.01.2013 на перевезення вантажу в міжнародному сполученні № 01 від 09 вересня 2013 р. Указані кошти позивач сплатив перевізнику 02.10.2013 р. у сумі 900 євро, 03.10.2013 р. у сумі 900 євро, 04.10.2013 р. у сумі 500 євро (в цілому в еквіваленті 24905,47 грн. згідно курсу НБУ станом на день здійснення оплати), що підтверджується довідкою ФОП ОСОБА_9 від 01.10.2013 р. про вартість послуг з перевезення та прибутковими касовими ордерами № 0012 від 02.10.2013 р., № 0014 від 03.10.2013 р., № 0015 від 04.10.2013 р. (т.с. 1, а.с. 53-58);

- вартості послуг по розміщенню транспортних засобів в місці прибуття автотранспорту у розмірі 3300 грн., на підтвердження яких позивачем подано договір № 216 про надання послуг по розміщенню транспортних засобів в місці прибуття автотранспорту від 10.12.2012 р., укладений з ТзОВ "С.К.-Інтер" (виконавець послуг), платіжні доручення №№ 1657 та 1658 від 23.10.2013 р. про сплату останньому коштів, відповідно, 675,00 грн. та 2625,00 грн. за надані послуги (т.с. 1, а.с. 59-60, 61);

- вартості дизельного палива для забезпечення температурного режиму роботи рефрижератора 5190,44 грн., на підтвердження чого подано фіскальні чеки в кількості 17 шт. про закупівлю на АЗС пального в період з 02 по 23.10.2013 р., сумарна вартість яких складає 5390,44 грн. (т.с. 1, а.с. 63);

- вартості послуг зі здійснення ветеринарно-санітарного контролю у пункті перетину державного кордону України 703,94 грн., наданих Чернівецьким пунктом Держветконтролю Львівської регіональної служби державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті за договором № М17 про надання ветеринарних послуг від 08.04.2013 р. Дані послуги вартістю 703,94 грн. оплачені позивачем по платіжному дорученню № 1641 від 27.09.2013 р. на суму 18,09 грн. згідно рахунку № 261 від 24.09.2013 р. за видачу ветеринарного свідоцтва ВРД-00 № 373662 та по платіжному дорученню № 1642 від 27.09.2013 р. на суму 685,85 грн. по рахунку № 330 від 24.09.2013 р. за ветеринарно-санітарний огляд харчових продуктів при розширеному вет.-сан. контролі від 1 до 20 тонн, інспектування вет.-сан. стану т/з - автомобіля (т.с. 1, а.с. 64, 65-66, т.с. 2, а.с. 35-38, 127);

- вартості лабораторних досліджень ввезеного м'яса на суму 1560,32 грн., виконаних регіональною державною лабораторією ветеринарної медицини згідно з договором № 26/13-05 від 13.05.2013 р. на виконання лабораторних досліджень товарів, підконтрольних ветеринарній службі, що виробляються, реалізуються, експортуються та імпортуються. Дані дослідження, підтверджені експертним висновком № 570п/01 від 07.10.2013 р., оплачені позивачем по платіжному дорученню № 1650 від 03.10.2013 р. на суму 1560,32 грн. згідно рахунку № 765 від 01.10.2013 р. (т.с. 1, а.с. 67, 68, т.с. 2, а.с. 32, 128);

- вартості витрат на утилізацію тари в сумі 68,00 грн. за договором про надання послуг № ЧН-93 від 18 грудня 2012 року, укладеного з виконавцем ТОВ "УКРРЕСУРСИ-2011". Як видно з наданого позивачем платіжного доручення № 1647 від 01.10.2013 р., ним сплачено ТОВ "УКРРЕСУРСИ-2011" 68,00 грн. за послуги з утилізації тари (т.с. 1, а.с. 69-70).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;

б) наявність шкоди. Під майновою шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1155 ЦК завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Так, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Саме на вказану статтю позивач посилається в обгрунтування позовних вимог, зазначаючи, що до заподіяння шкоди у вигляді вартості втраченого майна та витрат, пов'язаних з його поставкою на митну територію України призвели незаконні дії відповідача-1 по здійсненню коригування митної вартості та рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, протиправність яких встановлено в судовому порядку.

Так дійсно, вище зазначалося, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а визнано протиправними дії Чернівецької митниці Міндоходів в частині винесення рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення Чернівецької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці Міндоходів № 408040000/2013/00033 від 11 жовтня 2013 року. Встановлені адміністративним судом обставини, які свідчать про протиправність вищезазначених дій і рішень відповідача-1, є преюдиційними та не підлягають доведенню в даній справі.

У зв'язку з цим у справі належить довести розмір завданої позивачеві шкоди та встановити причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача-1 і шкодою, яку просить стягнути позивач.

Для правильного вирішення цього питання важливе значення мають інші преюдиційні обставини, які також встановлені Чернівецьким окружним адміністративним судом у справі № 824/2263/13-а.

Зокрема, в названому судовому рішенні встановлено, що в зв'язку з оскарженням в судовому порядку дій та рішення Чернівецької митниці з коригування митної вартості товару за МД № 408040000/2013/014122 для оформлення митного контролю та пропуску товару "м'ясо морожене куряче механічної обвалки (фарш)" походженням з Франції ФОП ОСОБА_1 подав нову митну декларацію № 408040000/2013/015151 від 21.10.2013 р., щодо якої митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_1 про скасування картки в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року відмовлено, встановлено законність даної картки відмови виходячи з наступного.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а констатовано, що в оскаржуваній картці відмови від 21 жовтня 2013 року зазначено, що випуск товарів у вільний обіг можливий за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, розрахованих декларантом або уповноваженою особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною рішенням про коригування митної вартості товарів Чернівецької митниці Міндоходів від 11 жовтня 2013 року № 408000003/2013/00028/2, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України. На підставі пункту 3 частини 11 статті 264 Митного кодексу України відмовлено в прийнятті до митного оформлення товарів за МД № 408040000/2013015151 від 21 жовтня 2013 року. Також роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечить можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: подання митної декларації, заповненої з дотриманням вимог, встановлених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

При цьому митна декларація, відповідно до якої надаються гарантії щодо сплати митних платежів, повинна бути заповнена із врахуванням Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 року за № 1372/21684.

Відповідно до розділу II "Заповнення граф митних декларацій" частини 2 "Поміщення товарів у митні режими імпорту, реімпорту, переробки на митній території України, тимчасового ввезення, знищення або руйнування, відмови на користь держави та поміщення іноземних товарів у митні режими митного складу, вільної митної зони, безмитної торгівлі" вказаного Порядку графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється наступним чином: при митному оформленні МД у разі прийняття рішення про коригування митної вартості у випадку, передбаченому статтею 55 МКУ, відображення сум митних платежів здійснюється окремими рядками, а саме: митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; митні платежі, нараховані згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; різниця між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.

В порушення названого Порядку, зазначено в постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а, ОСОБА_1 в графі 47 МД № 408040000/2013/015151 від 21 жовтня 2013 року не відобразив окремими рядками суми митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; суми митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною Чернівецькою митницею Міндоходів (за рішенням про коригування митної вартості) та різниці між даними сумами, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України (т.с. 1, а.с. 37, т.с. 2, а.с. 125).

Відповідно до розділу II частини 2 указаного Порядку графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється наступним чином: у разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Однак позивач в графі 43 МД № 408040000/2013/015151 від 21 жовтня 2013 року зазначив порядковий номер методу визначення митної вартості - 1 , а не - 1/6.

Згідно частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У постанові Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 824/2263/13-а встановлено, що позивач ФОП ОСОБА_1 при поданні митної декларації № 408040000/2013015151 від 21 жовтня 2013 року не дотримав указаних вище вимог закону, у зв'язку з чим митниця правомірно, у відповідності до пункту 3 частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України відмовила в прийнятті митної декларації.

Чернівецький окружний адміністративний суд відхилив посилання ОСОБА_1 на те, що при оформленні картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року митницею (відповідачем) не враховано факт оскарження ним в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року, оскільки станом на 21 жовтня 2013 року вказане рішення органу доходів і зборів було чинним.

За таких обставин Чернівецький окружний адміністративний суд під час вирішення справи № 824/2263/13-а прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Зазначена картка відмови є чинною на день вирішення спору в даній справі, оскільки не визнана протиправною в будь-якому іншому судовому процесі, не скасована органом, який її видав чи вищестоящим органом, не втратила чинності автоматично у зв'язку з визнанням протиправними і скасуванням рішення Чернівецької митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/000028/2 від 11 жовтня 2013 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Чернівецької митниці Міндоходів № 408040000/2013/00033 від 11 жовтня 2013 року.

Оцінка картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року на предмет її відповідності чинному законодавству не входить до компетенції господарського суду, оскільки спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) відносяться до юрисдикції (компетенції) адміністративних судів (ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з наведених преюдиційних фактів, встановлених у справі № 824/2263/13-а, суд у справі № 926/1615/15 доходить наступних висновків.

Протиправними є дії відповідача-1 з проведення коригування митної вартості та його рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 р. № 408000003/2013/000028/2 і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р., відтак, спричинена в зв'язку з цими діями завдана позивачеві матеріальна шкода підлягає відшкодуванню.

Разом з тим, визначаючи, яка саме шкода заподіяна позивачеві в зв'язку з протиправними діями відповідача-1, суд виходить з того, що прямий причинно-наслідковий зв'язок між зазначеними протиправними діями і рішеннями відповідача-1 та шкодою може існувати лише стосовно шкоди, яка виражається у додаткових витратах позивача з оплати вартості послуг з розміщення транспортного засобу з ввезеним, але не розмитненим товаром, на період від 02.10.2013 р. (дата подання МД № 408040000/2013/014122 від 02 жовтня 2013 р.) по 23.10.2013 р. (дата подання другої МД № 408040000/2013/015151 від 21 жовтня 2013).

Так, саме в зв'язку з неправомірними діями відповідача-1 щодо коригування митної вартості, прийняття рішення про коригування митної вартості від 11.10.2013 р. № 408000003/2013/000028/2 і винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. позивач був змушений нести додаткові витрати по розміщенню транспортного засобу з нерозмитненим товаром та, можливо, забезпечення належного температурного зберігання товару (-18°С згідно з Сертифікатом якості від 18.09.2013 р. т.с. 2, а.с. 212).

Однак, стверджуючи, що такі витрати позивач поніс у сумі 3300 грн., сплачених ТзОВ "С.К.-Інтер" по платіжних дорученнях №№ 1657, 1658 від 23.10.2013 р., позивач, тим не менше, не довів належними доказами, що вказані кошти сплачені саме на утримання в місці розміщення автотранспорту автомобіля “ДАФ” з причепом державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2 з товаром, щодо якого відповідач-1 видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. Зокрема в названих платіжних дорученнях зазначено, що за ними оплачуються рахунки ТзОВ "С.К.-Інтер" № 5172 від 23.10.2013 р. на суму 2625,00 грн. та № 1181 від 07.08.2013 р. на суму 675,00 грн.

З наданого позивачем на вимогу суду рахунку на оплату № 1181 на суму 675,00 видно, що він датований 07 серпня 2013 р., відтак очевидно, що цей рахунок не може стосуватися послуг, наданих починаючи з 02 жовтня 2013 р. (т.с. 2, а.с. 27).

Рахунку за № 5172 від 23.10.2013 р. позивач до суду не надав, а безпосередньо з платіжного доручення № 1658 від 23.10.2013 р. неможливо з достовірністю зробити висновок, що кошти сплачені в зв'язку з необхідністю утримання автомобіля з товаром, щодо якого при митному оформленні видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р.

За такого суд доходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння йому шкоди відповідачем-1 у розмірі 3300 грн., сплачених ТзОВ "С.К.-Інтер" по платіжних дорученнях №№ 1657, 1658 від 23.10.2013 р.

Аналогічно, подані позивачем сімнадцять фіскальних чеків про купівлю в період з 02 по 23 жовтня 2013 року пального на загальну суму 5390,44 грн. (у позові, як пояснили представники позивача в судовому засіданні, помилково підраховано 5190,44 грн.) фіксують виключно факт купівлі пального, однак не містять інформації, хто його придбавав, за чиї кошти та чи було воно використане саме для забезпечення роботи рефрижератора з метою підтримання необхідного температурного режиму зберігання товару (т.с. 1, а.с. 63, 63 на звороті).

Представники позивача в судовому засіданні уточнили, що пальне для забезпечення роботи рефрижератора придбавалося не позивачем, а перевізником ФОП ОСОБА_9, а позивач відшкодував їй вартість цього пального, на підтвердження чого подали копію виставленого ФОП ОСОБА_9 рахунку № 24/10/13 від 23.10.2013 р. на оплату 5390,54 грн. за простій машини НОМЕР_1/НОМЕР_2 на МПТ з 02.10.2013 року по 23 жовтня 2013 року, копію квитанції до прибуткового касового ордера № 112 від 24.10.2013 р. про оплату позивачем в касу ФОП ОСОБА_9 зазначених коштів, а також копію листа ФОП ОСОБА_9 від 08.02.2016 р., в якому остання на запит адвоката Палій О.С. повідомила, що згідно рахунку № 24/10/13 від 24.10.2013 р. ФОП ОСОБА_1 відшкодував їй кошти в сумі 5390,54 грн., витрачені на закупку дизельного палива, закупленого в зв'язку з простоєм транспортного засобу НОМЕР_1/НОМЕР_2 на МТП з 02 по 23 жовтня 2013 р. і використаного для постійної роботи рефрижератора, що є частиною названого транспортного засобу, враховуючи специфіку товару, що нею перевозився (т.с. 2, а.с. 134-135, 174).

Однак, дослідивши зміст укладеного між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (Перевізник) договору про надання транспортних послуг автомобільного перевезення № 01 від 03.01.2013 р., суд встановив, що в пунктах 4.2, 4.12 даного договору врегульовано порядок оформлення понаднормативного простою, обов'язок Перевізника повідомити Замовника про понаднормативний простій, а пунктом 6.4 договору встановлено штраф у розмірі 800 грн. за кожну повну добу простою, якщо інше не зазначено в транспортному замовленні на конкретне перевезення (т.с. 1, а.с. 53-55). Отже, за умовами договору перевезення позивач зобов'язаний сплатити перевізнику штраф за понаднормативний простій, а не компенсацію за пальне. Однак представники позивача зазначають про компенсацію позивачем саме вартості пального, а не сплату штрафних санкцій.

За умовами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В контексті зазначеної правової норми може йтися про відшкодування позивачем додаткових витрат ФОП ОСОБА_9, пов'язаних з простоєм автомобіля “ДАФ” з причепом державний номер НОМЕР_1/НОМЕР_2, з пред'явленням у подальшому відповідних витрат позивача до відшкодування за рахунок Чернівецької митниці за умови доведення таких витрат самої ОСОБА_9 належними і допустимими доказами.

Однак, виставлений ФОП ОСОБА_9 рахунок № 24/10/13 від 23.10.2013 р. на оплату 5390,54 грн. та її довідка від 08.02.2015 р. не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", які фіксують здійснення суб'єктом підприємницької діяльності господарської операції.

Додані ж до позовної заяви фіскальні чеки на пальне не містять інформації, хто його придбавав, за чиї кошти (позивача, ФОП ОСОБА_9 чи іншої особи) та чи було воно використане саме для забезпечення роботи рефрижератора з метою підтримання необхідного температурного режиму зберігання товару, відтак, не доводять витрат самої ОСОБА_9 у розмірі 5390,54 грн., що в свою чергу унеможливлює покладення на відповідача-1 відповідальності у вигляді відшкодування позивачеві шкоди у розмірі 5190,44 грн. компенсації за пальне під час простою автомобіля з товаром.

Також, на думку суду, не доведеними є збитки позивача у вигляді витрат на утилізацію тари в розмірі 68,00 грн., сплачених ним по платіжному дорученню № 1647 від 01.10.2013 р. на користь ТзОВ "УКРРЕСУРСИ" (т.с. 1, а.с. 71).

Так, з даного платіжного доручення не вбачається, що утилізувалася тара, в яку було упаковано саме товар, стосовно якого відповідач-1 видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. Окрім того, як слідує з МД № 408040000/2013/014122, товар пред'явлено до митного оформлення 02.10.2013 р., а кошти сплачено на день раніше - 01.10.2013 р., акту ж виконаних робіт, рахунку на оплату послуг з утилізації тари позивач не надав, а з матеріалів справи вбачається, що товар було упаковано у вигляді 1680 поліблоків на 21 палеті, в такому ж вигляді товар пред'являвся до митного оформлення згідно з МД № 408040000/2013/015151 від 23.10.2013 р., і відсутні будь-які дані, що саме ці палети були утилізовані за рахунок позивача (т.с. 1, а.с. 29, 50, 51. т.с. 2, а.с. 123, 125, 169).

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що інших доказів, які б в сукупності з наданими фіскальними чеками на купівлю пального, квитанцією до прибуткового касового ордера № 112 від 24.10.2013 р., рахунком ФОП ОСОБА_9 № 24/10/13 від 23.10.2013 р. та її листом від 08.02.2016 р., платіжним дорученням № 1647 від 01.10.2013 р. підтверджували обгрунтованість витрат позивача у розмірі 5190,44 грн. для підтримання температурного режиму зберігання товару і 68,00 грн. на утилізацію тари ФОП ОСОБА_1 не надав, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині недоведеними.

Щодо безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача-1, що полягають у коригуванні митної вартості та винесенні рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 р. № 408000003/2013/000028/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р., та збитками у вигляді вартості товару (247853,23 грн.), плати за його перевезення (24905,47 грн.), витрат на оплату ветеринарно-санітарних послуг (703,94 грн.) та лабораторних досліджень (1560,32 грн.), суд зазначає наступне.

Зазначені витрати позивача є його фактичними витратами, з урахуванням яких визначається первісна вартість запасів.

Так, відповідно до абз. 2 п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246 (далі - ПСБО № 9) запаси - це активи, які утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності. Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена (п. 5 ПСБО № 9).

Згідно з абзацом 5 пункту 6 ПСБО № 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси включають товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством/установою з метою подальшого продажу.

Відповідно до п. 8 ПСБО № 9 придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю, а згідно з пунктом 9 названого Стандарту первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається (зокрема але не виключно) з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків (абзац 2 п. 9);

- суми ввізного мита (абз. 4 п. 9);

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів) (абз. 6 п. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 189 Господарського кодексу України ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання, отже, зазначені вище витрати позивача є основою для формування ціни ввезеного ним товару та могли бути компенсовані йому в складі ціни продажу товару у випадку випуску його у вільний обіг та подальшої реалізації.

Отже, витрати позивача на оплату вартості товару, послуг з перевезення, ветеринарно-санітарних послуг та лабораторних досліджень могли бути компенсовані позивачеві лише у разі продажу товару, а тому належить встановити причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і рішеннями відповідача-1 і неможливістю реалізувати товар позивачем або митницею з відшкодуванням його вартості позивачеві відповідно до ч. 1 ст. 243 Митного кодексу України,

Так, відповідно до ч. 1 ст. 243 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах органів доходів і зборів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, встановлених цим Кодексом, підлягають реалізації, а у випадках, передбачених законодавством, - безоплатній передачі у володіння і користування або переробці, утилізації чи знищенню, про що відповідний орган доходів і зборів повідомляє власника зазначених товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноважену ним особу не пізніш як за 15 днів до закінчення строків зберігання. Таке повідомлення не направляється після закінчення строків зберігання, зазначених у частинах другій та п'ятій статті 240 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 244 Митного кодексу кошти, одержані від реалізації товарів, зазначених у пунктах 2-5 частини першої, пунктах 1-5, 7 частини п'ятої статті 238 та частині четвертій статті 240 цього Кодексу, після вирахування сум належних митних платежів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також після відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, розукомплектування, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на рахунку відповідного органу доходів і зборів. Власник товарів, зазначених у частині першій цієї статті, або уповноважена ним особа може отримати з рахунку органу доходів і зборів залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом трьох років з дня реалізації товарів, а у випадках, зазначених у частинах третій та четвертій цієї статті, - з дня набрання законної сили рішенням суду по справі. Кошти, не отримані протягом цього строку, перераховуються до державного бюджету. Відсотки на суми коштів, одержаних від реалізації товарів, не нараховуються (ч. 6 ст. 244 МК).

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 Митного кодексу України на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися (як у спірному випадку) товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред'явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб.

У картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. декларанту (позивачеві) роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме - подання нової митної декларації із зазначенням митної вартості товарів відповідно до рішення про коригування митної вартості № 408000003/2013/000028/2.

Таку нову митну декларацію № 408040000/2013/015151 позивач подав 21 жовтня 2013 р., однак відповідач-1 виніс картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року і правомірність цієї картки відмови встановлено Чернівецьким окружним адміністративним судом у постанові 824/2263/13-а від 03.12.2013 р.

У зазначеній картці відмови позивачеві роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме - подання митної декларації, заповненої з дотриманням вимог, встановлених частиною 7 статті 55 Митного кодексу України.

Як зазначалося вище, відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів визначено Розділом Х Митного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 305 МК у випадках, визначених цим Кодексом, виконання зобов'язань осіб, що випливають з митних процедур, забезпечуються шляхом надання органам доходів і зборів забезпечення сплати митних платежів у способи, передбачені для відповідної митної процедури. Спосіб забезпечення сплати митних платежів обирається власником товарів чи уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.

Стаття 306 Митного кодексу визначає способи забезпечення сплати митних платежів, серед яких:

1) фінансові гарантії;

2) гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року;

3) гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А.

З урахуванням положень ст.ст. 316, 317 МК України такі способи забезпечення сплати митних платежів як гарантування на умовах Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року та гарантування на умовах Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік) із застосуванням книжки (карнету) А.Т.А. у спірних правовідносинах з позивачем не застосовуються.

Статтею 307 Митного кодексу, зокрема, визначено умови надання фінансових гарантій, встановлено, що юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Фінансова гарантія видається гарантом і надається органам доходів і зборів особою, відповідальною за сплату митних платежів, або будь-якою іншою особою на користь особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Фінансова гарантія діє на всій митній території України (ч. 3 ст. 307 МК).

Фінансова гарантія як забезпечення сплати митних платежів не надається, якщо сума митних платежів, що підлягають сплаті, не перевищує суму, еквівалентну 1000 євро (ч. 6 ст. 307 МК).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 МК України розмір фінансової гарантії визначається органом доходів і зборів виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту. Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання органу доходів і зборів точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

Відповідно до ст. 309 Митного кодексу забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією здійснюється у таких формах:

1) надання фінансової гарантії, виданої гарантом (гарантія, що надається у вигляді документа);

2) внесення коштів на відповідний рахунок або в касу органу доходів і зборів (грошова застава).

Фінансова гарантія може бути індивідуальною (одноразовою), багаторазовою та генеральною.

Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді письмового зобов'язання надається у паперовому або електронному вигляді на суму митних платежів за:

1) однією митною декларацією в межах однієї зовнішньоторговельної операції;

2) однією митною декларацією в межах однієї транзитної операції;

3) одним документом контролю за переміщенням товарів;

4) однією операцією з переміщення через митний кордон України товарів громадянами у випадках, визначених розділом XII цього Кодексу.

Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у паперовому вигляді застосовується виключно під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії. Електронна копія такої індивідуальної (одноразової) фінансової гарантії надсилається до єдиної автоматизованої інформаційної системи органів доходів і зборів України авторизованим електронним повідомленням гаранта. Індивідуальна (одноразова) фінансова гарантія у вигляді електронного документа застосовується під час переміщення товарів через митний кордон України із застосуванням митної декларації або документа контролю за переміщенням товарів, оформлених на паперовому носії або у вигляді електронного документа.

Забезпечення сплати митних платежів фінансовою гарантією може здійснюватися у будь-якій з форм, визначених у частині першій цієї статті, на вибір особи, відповідальної за сплату митних платежів, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 12 ст. 309 МК).

Статтею 310 Митного кодексу унормовано, що у випадках, зазначених у цьому Кодексі, фінансові гарантії надаються органам доходів і зборів під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму.

Фінансові гарантії надаються:

1) у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов'язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу органу доходів і зборів);

2) у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок органу доходів і зборів.

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом.

Згідно зі ст. 314 Митного кодексу України гарантом може виступати:

1) банківська установа, яка надає гарантії безпосередньо або може застосовувати їх як фінансове забезпечення гарантій, що надаються органам доходів і зборів незалежними фінансовими посередниками;

2) незалежний фінансовий посередник - юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.

Аналізуючи наведені норми МК, які регламентують гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед органами доходів і зборів, суд констатує, що зазначені законодавчі положення, серед іншого, покликані створити для декларантів умови для випуску товарів у вільний обіг без додаткових витрат (а саме за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною самим декларантом) у випадках, коли декларант або уповноважена ним особа не згідні з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів, тим самим надати можливість декларанту запобігти додаткових витрат, пов'язаних з відмовою митного органу в прийнятті митної декларації, в митному оформленні випуску чи пропуску товарів у вільний обіг.

Таким чином, декларант має право вільно, на свій розсуд обрати варіант дій - або погодитися з відкоригованою митним органом митною вартістю та подати документи для митного оформлення товарів за відкоригованою митною вартістю, або прийняти рішення про надання відповідної гарантії для випуску товарів у вільний обіг та сплатити митні платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною самим декларантом або помістити товар на склад митного органу, що й обрав позивач.

При цьому, на думку суду, приймаючи певне рішення, декларант повинен усвідомлювати можливі наслідки свого вибору, в тому числі понесення втрат, пов'язаних з тим, що стосовно товару з обмеженим терміном придатності протягом такого терміну не буде здійснено митне оформлення та товар не буде випущено у вільний обіг з різних причин (в тому числі у зв'язку з певною тривалістю часу судового оскарження дій та рішень митного органу).

У судовому засіданні представники позивача пояснили, що ФОП ОСОБА_1 не скористався правом сплатити нараховані ним митні платежі та надати відповідно до розділу X Митного кодексу України гарантії забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з визначеною ним митною вартістю товарів, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею, у зв'язку з відсутністю в нього необхідних для цього коштів, крім того, надання гарантій, передбачених Розділом Х МК України, є правом, а не обов'язком позивача, тому відшкодування збитків, завданих неправомірними діями і рішеннями відповідача-1 не може ставитися в залежність від того чи скористався позивач можливістю випустити у вільний обіг товар в порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 Митного кодексу України. Окрім того, стверджували, що наданню гарантії також перешкодило те, що у позивача не було коштів для оплати послуг гарантів, яких на той час було всього троє і всі вони перебували за межами Чернівецької області, що створювало додаткові труднощі для позивача (т.с. 2, а.с. 171-173).

В контексті викладеного суд зазначає, що позивач дійсно вправі, а не зобов'язаний був надавати гарантії забезпечення сплати різниці митних платежів для випуску ввезеного товару у вільний обіг, однак він як приватний підприємець несе певні ризики прийнятих ним рішень.

Так, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а згідно з абзацом 5 статті 44 названого Кодексу одним з принципів підприємницької діяльності є здійснення її на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У зв'язку з наявністю передбаченої Митним кодексом і роз'ясненої позивачеві в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21 жовтня 2013 року (правомірність якої підтверджена судовим рішенням у справі № 824/3263/13-а) можливості здійснити випуск ввезеного товару у вільний обіг з використанням механізму, передбаченого ч. 7 ст. 55 та Розділу Х МК України, суд вважає, що протиправні рішення і дії відповідача-1 з коригування митної вартості, прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2013 р. № 408000003/2013/000028/2 і винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. не перебувають в безумовному причинно-наслідковому зв'язку з майновими втратами позивача, що складаються з вартості товару, плати за його перевезення та витрат на оплату ветеринарно-санітарних послуг і лабораторних досліджень, оскільки об'єктивно позивач не був позбавлений можливості запобігти цим втратам.

Зокрема, суд відхиляє доводи представників позивача, що у відповідача не було коштів для сплати нарахованих митницею платежів, виходячи з відкоригованої митної вартості товару, та оплати послуг гарантів, включених до відповідного переліку. За загальним правилом відсутність грошових коштів не звільняє суб'єктів підприємництва ані від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, ані від оплати обов'язкових платежів (податків, судового збору, державного мита, митних платежів тощо) і не є безумовною обставиною, яка засвідчує неможливість вчинити певні дії, що вимагають оплати, та звільняє суб'єкта підприємницької діяльності від обов'язку нести наслідки своєї неплатоспроможності.

Позивачем також не доведено що він об'єктивно був позбавлений можливості надати митному органу передбачені Розділом Х МК України гарантії через обтяжливість доступу до послуг гарантів, оскільки відповідач-1 надав низку документів, з яких видно, що в зоні діяльності Чернівецької митниці Міндоходів станом на час виникнення спірних правовідносин функціонували юридичні особи-гаранти, з якими були укладені відповідні угоди про надання гарантій митним органам і які мали уповноважених представників з повноваженнями оформлення гарантійних документів в зоні діяльності Чернівецької митниці (т.с. 2, а.с. 157-159, 162-168).

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди необхідно враховувати також ступінь вини потерпілого в розумінні ст. 1193 ЦК, згідно положення ч. 2 якої якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування зменшується.

Суд погоджується з доводами відповідача-1, що згідно з ч. 3 статті Господарського кодексу України потерпіла сторона зобов'язана вчиняти певні дії, щоб запобігти виникненню збитків, а наслідком невиконання цього обов'язку є позбавлення її права на відшкодування збитків.

На думку суду, позивач не довів об'єктивної неможливості на вибір сплатити митні платежі, розраховані відповідачем-1 за рішенням про коригування митної вартості № 408000003/2013/000028/2 від 11.10.2013 р. (т.с. 1 а.с. 29, т.с. 2, а.с. 137-138) та оформити у вільний обіг товар на період судового оскарження зазначеного рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р., або надати після винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21.10.2013 р. митну декларацію, заповнену з дотриманням вимог, встановлених ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України, та гарантій, передбачених розділу X Митного кодексу України.

Натомість, позивач на свій підприємницький ризик прийняв рішення помістити не розмитнений товар з обмеженим строком придатності на склад митного органу і розпочати судове оскарження дій і рішень відповідача-1, усвідомлюючи, на думку суду, можливі негативні наслідки такого рішення.

При цьому суд виходить з того, що хоча дії митниці з коригування митної вартості товару, рішення про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/00028/2 від 11.10.2013 р. та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. визнані судом протиправними і скасовані, остаточно таке відбулося 24.06.2014 р. (ухвала ВАСУ від 24.06.2014 р. у справі К/800/7481/14, т.с. 1, а.с. 39-40), тобто після винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00038 від 21.10.2013 р., яка не була визнана протиправною судом і вимоги якої позивач зобов'язаний був виконати для розмитнення товару і випуску його у вільний обіг, тим самим запобігти його втраті через закінчення терміну придатності.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що прямого причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями митниці з коригування митної вартості товару, рішенням про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/00028/2 від 11.10.2013 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р. та збитками (шкодою) позивача у розмірі 275022,96 грн., що складаються з вартості товару, послуг з його перевезення, ветеринарно-санітарних послуг і лабораторних досліджень немає, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач-1 листом від 28.01.2014 р. № 24-70-0516/01/0688 повідомляв позивача про закінчення 90-денного терміну зберігання товару на складі митниці і пропонував повідомити митний орган про наміри стосовно отримання товару (т.с. 1, а.с. 188).

Позивач, у свою чергу, звернувся до митниці із заявою від 12.02.2014 р. про зміну митного режиму товару на митний режим "митний склад", однак отримав відмову відповідача-1 від 17.02.2014 р. № 24-70-51-13/01/1346 з посиланням на те, що товар перебуває на складі органу доходів і зборів і не поміщений у будь-який режим, відповідно, зміна митного режиму є неможливою (т.с. 1, а.с. 195). Правомірність зазначеної відмови митниці підтверджена судовим рішенням - постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 р. у справі № 824/623/14-а у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Міндоходів про визнання протиправною відмови і зобов'язання вчинити дії, залишеною в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 р. (т.с. 1, а.с. 196-201, 202-206).

Також сторони надали численні судові рішення адміністративних та господарських судів у спорах за участю Чернівецької митниці Міндоходів (ДФС), ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_9, предметом яких є: розірвання договору зберігання № 50 від 16.01.2014 р. та повернення майна зі зберігання і сплата штрафу (справа № 926/603/14 господарського суду Чернівецької області), визнання дій Чернівецької митниці неправомірними і скасування постанови у справі про порушення митних правил (справа № 725/3056/14-а Першотравневого районного суду м. Чернівці), про визнання нечинною відмови митного органу і зобов'язання вчинити дії (справа № 824/2763/14-а Чернівецького окружного адміністративного суду), про стягнення штрафних санкцій (справа № 926/1478/14 господарського суду Чернівецької області) (т.с. 1, а.с. 75-100).

Проаналізувавши зазначені судові рішення, суд доходить висновку, що вони не впливають на юридичну оцінку встановлених у справі фактів та зроблені судом висновки про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки хоча й прийняті у спорах, що виникли між сторонами у зв'язку з протиправними рішенням відповідача-1 про коригування митної вартості товарів № 408000003/2013/00028/2 від 11.10.2013 р. та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення № 408040000/2013/00033 від 11.10.2013 р., однак стосуються інших фактичних обставин, на які позивач не посилається в обгрунтування позовних вимог і які не входять до предмета доказування у справі № 926/1615/15.

Таким чином, за результатами розгляду справи в судовому засіданні суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити, судовий збір у зв'язку з відмовою у задоволенні позову залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 12, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 09.02.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 10 лютого 2016 року.

Суддя Т.І.Ковальчук