Справа № 307/2705/15-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

09.02.2016 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4

та учасників кримінального провадження : прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 11-кп/777/115/16, відомості про кримінальне правопорушення в якому 09.05.2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015070160000819, за апеляційною скаргою, яку подав перший заступник прокурора Закарпатської області ОСОБА_6 (далі прокурор) на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2015 року.

Цим вироком

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Тарасівка Тячівського району Закарпатської області, мешканка АДРЕСА_1 , українка, гр. України, з повною середньою освітою, працююча листоношею МВПЗ Тячів ЦПЗ № 2, одружена, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не судима,

визнана винною і їй призначено покарання :

- за ч. 1 ст. 191 КК України у виді штрафу в розмірі 850 гривень без позбавлення права займати певні посади;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень.

Цивільного позову в справі не заявлено.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_7 не обирався.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави 1228 гривень 80 коп. процесуальних витрат за проведення почеркознавчої експертизи.

Речові докази книжку для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень та відомості про виплату соціальних за серпень 2014 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження залишено в матеріалах кримінального провадження.

Згідно вироку, ОСОБА_7 визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.

ОСОБА_7 , працюючи згідно наказу № 24-к від 22.01.2014 року листоношею міського відділення поштового зв`язку міста Тячів Центру поштового зв`язку № 2, будучи згідно типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22.10.2014 року, матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою отримання наживи у виді коштів, виділених Тячівським управлінням соціального захисту населення для виплати субсидії на тверде паливо за 2014 рік у сумі 2037,92 гривень потерпілому ОСОБА_8 , підробила в офіційному документі відомості №1/2114 на виплату соціальних за серпень 2014 року в графі «підпис одержувача» підпис від імені ОСОБА_8 про отримання ним вказаних коштів, хоча достовірно знала, що кошти він не отримував. У подальшому, ОСОБА_7 передала відомість № 1/2114 на виплату соціальних за серпень 2014 року в Центр поштового зв`язку № 2 УДППЗ «Укрпошта» як свідчення того, що відділенням повністю проведено виплату коштів ОСОБА_8 , внаслідок чого отримала реальну можливість розпорядитися привласненими нею бюджетними коштами в сумі 2037,92 гривень.

19.09.2014 року, ОСОБА_7 працюючи згідно наказу № 24-к від 22.01.2014 року листоношею міського відділення поштового зв`язку міста Тячів Центру поштового зв`язку № 2, будучи згідно типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 22.10.2014 року, матеріально відповідальною особою, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою отримання наживи, підробивши підписи від імені потерпілого ОСОБА_8 у відомості № 1/2114 на виплату соціальних за серпень 2014 року, привласнила кошти, які передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 356 від 23.04.2012 року «Про встановлення мінімальних норм забезпечення населення твердим паливом і скрапленим газом та граничних показників їх вартості для надання пільг і житлових субсидій за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» у виді субсидії на тверде паливо за 2014 рік у сумі 2037,92 гривень, які були їй ввірені та які були виділені Тячівським управлінням соціального захисту населення для виплати ОСОБА_8 .. У подальшому, ОСОБА_7 передала відомість № 1/2114 на виплату соціальних за серпень 2014 року в центр поштового зв`язку № 2 УДППЗ «Укрпошта» як свідчення того, що відділенням повністю проведено виплату потерпілому ОСОБА_8 , внаслідок чого отримала реальну можливість розпорядитися привласненими нею бюджетними коштами в сумі 2037,92 гривень.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 та ч. 1 ст. 358 КК України, вказує на те, що вирок є незаконним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої. Посилається на те, що, призначивши ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України покарання у виді штрафу й, не застосувавши додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини провадження, зокрема, часткове визнання обвинуваченою вини у вчиненні злочинів, щодо особи похилого віку, яка перебуває на державному соціальному забезпеченні, та невідшкодування потерпілому завданих збитків, що у свою чергу свідчить про небажання обвинуваченої стати на шлях виправлення. Крім того, посилається на те, що при призначенні обвинуваченій покарання суд не дотримався вимог ст. ст. 50, 55, 65 КК України та п. п. 2, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року і дійшов безпідставного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_7 без позбавлення останньої права обіймати певні посади, не навівши у вироку жодних підстав такого рішення та надавши переваги тільки обставинам, які пом`якшують її покарання. Просить вирок у частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 191 та ч. 1 ст. 358 КК України без позбавлення права обіймати певні посади скасувати, ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 191 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями, строком на один рік; за ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 1700 гривень, і на підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити обвинуваченій ОСОБА_7 покарання у виді штрафу в розмірі 1700 гривень із позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням і розпорядженням матеріальними цінностями, строком на один рік, а в решті вирок залишити без змін. Також просить дослідити в ході апеляційного розгляду, дані, що характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 ..

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, про основні доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу: прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає до скасування з таких підстав.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності ОСОБА_7 , неявка якої з урахуванням вимог ст. 405 КПК України не перешкоджає її розгляду, дані про поважність причин неявки якої в судове засідання в провадженні відсутні. З матеріалів судового провадження також убачається, що апеляційним судом ОСОБА_7 своєчасно надіслано повідомлення, в якому вказується на дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, яке вона отримала, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до ст. ст. 370, 371, 373, 374 КПК України судове рішення (вирок), який ухвалюється іменем України, є найважливішим актом правосуддя в кримінальних справах, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, у тому числі ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням, передбачених цим Кодексом, вимог щодо кримінального провадження, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням у ньому належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви не врахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому ; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України в складеному слідчим і затвердженому прокурором обвинувальному акті має міститись виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Колегія суддів уважає, що при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції допущена неповнота та поверховість при дослідженні його фактичних обставин ; постановлений вирок містить істотні недоліки, у зв`язку із чим його не можна визнати законним та обґрунтованим, що під час розгляду справи не дана належна оцінка обвинувальному акту, що призвело до порушення права особи на захист. Тому апеляційна скарга у частині незаконності та необґрунтованості вироку підлягає до задоволення.

Дослідивши викладені в обвинувальному акті відомості колегія суддів прийшла до висновку, що у вказаному вище процесуальному документі не зазначено формулювання обвинувачення, яке слідчий та прокурор вважали встановленими (а. с. 3 -4 ).

У порушення вимог ст. 291 КПК України виклавши фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважав встановленими, в обвинувальному акті не зазначено, які саме скоєні ОСОБА_7 діяння підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, а які діяння підпадають під ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає істотними, такими, що призвели до порушення права особи на захист і такими, що тягнуть скасування судового рішення.

Колегія суддів, дослідивши викладені у мотивувальній частині вироку (фабула справи) фактичні обставини кримінального правопорушення, у тому числі вказаний у ньому час та місце його вчинення, а також інші суттєві обставини справи та викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення : час та місце його вчинення, а також інші суттєві обставини справи, прийшла до висновку про те, що описова частина вироку (фабула справи) є дослівним відтворенням відомостей викладених в обвинувальному акті (його копією), з тими ж розділовими знаками, орфографією та помилками: відповідно, а. с. 79-80 вироку ; а. с. 3-4 обвинувального акту.

Крім того, визнавши ОСОБА_7 винною у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України злочину, суд у мотивувальній частині вироку не зазначив час його скоєння.

У порушення вимог ст. 374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку не послався на мотиви неврахування окремих доказів, а саме, показань ОСОБА_7 про її невинуватість у скоєнні передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України злочину.

Призначивши ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 191 та ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі, відповідно, 850 (вісімсот п`ятдесят) та 1700 (тисяча сімсот) гривень, судом не враховано, що згідно санкцій указаних норм матеріального права, винній особі може бути призначено покарання у виді штрафу, відповідно, у розмірі до п`ятдесяти та сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - нмдг) (у редакції Закону України від 05 квітня 2001 року).

Відповідно до ст. 53 КК України винній особі може бути призначено покарання у виді штрафу в розмірі від 30 (тридцяти) до тисячі нмдг, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. Відповідно до вказаних вище норм матеріального права, суд у вироку при призначенні покарання зобов`язаний вказати розмір штрафу в кількості нмдг, а потім визначити його у грошових одиницях. Вказане вище свідчить про те, що судом вимоги закону в цій частині дотримані не були.

Отже, судом першої інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке колегія суддів апеляційного суду Закарпатської області не може виправити, використовуючи свої повноваження, що у свою чергу, відповідно до ст. ст. 412, 415 КПК України, є підставою для скасування вироку із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі зі стадії підготовчого судового засідання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Тому доводи апеляційної скарги прокурора про незаконність вироку в зв`язку з недотриманням вимог кримінального процесуального закону підлягають до ретельної перевірки, відповідної оцінки та належного вмотивування під час нового судового розгляду в суді першої інстанції, визнаються обґрунтованими.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно розглянути матеріали кримінального провадження, дати належну оцінку пред`явленим сторонами обвинувачення та захисту доказам у їх сукупності і прийняти рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги прокурора про постановлення нового вироку, з урахуванням наведеного вище, задоволенню не підлягають. При призначенні покарання суду першої інстанції необхідно також врахувати вимоги ст. ст. 70, 72 КК України щодо принципу, який підлягає застосуванню поглинання покарання чи складання призначених покарань.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу, яку подав перший заступник прокурора Закарпатської області ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 30 листопада 2015 року щодо ОСОБА_7 скасувати, і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: