ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2016 року (12 год. 10 хв.)

Справа № 808/8790/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується – суд) надійшов адміністративний позов Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (далі іменується – КП «Бердянськводоканал» БМР, позивач) до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі іменується – Бердянська ОДПІ, відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 №0000542211, в частині визначення грошових зобов’язань з ПДВ у сумі 254785,00 грн. (ПДВ на вартість придбаної питної води, використаної не в господарській діяльності), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 63696,25 грн. (25 % суми визначеного грошового зобов’язання з ПДВ на вартість придбаної питної води, використаної не в господарській діяльності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підприємство правомірно та на підставі вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту вартість оплаченої в період з липня 2011 року по грудень 2012 року питної води, раніше придбаної у КП «Облводоканал», у тому числі води, використаної понад встановлені норми. Оскільки Податковий кодекс України пов’язує формування податкового кредиту при здійсненні операцій з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності такого платника податків, висновок податкового органу про не використання понаднормативних втрат води в господарській діяльності позивач вважає безпідставним. Крім того, позивач зазначає, що дотація, отримана підприємством, спрямована на покриття фактичних витрат від надання послуг з водопостачання та водовідведення, які включають і збитки від понаднормативного використання води, в зв’язку з чим, висновок податкового органу про те, що понесені витрати не призвели до збільшення активу (доходу), не відповідає фактичним обставинам.

Позивач у судове засідання не з’явився, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судове засідання з’явився представник відповідача ОСОБА_1 Матеріали справи містять письмові заперечення від 14.12.2015 вх. №54929, в яких, зокрема, зазначено про те, що понаднормативні втрати води не є об’єктом калькулювання тарифів на послуги з водопостачання, тому не компенсуються доходами від надання таких послуг. Внаслідок чого такі витрати не призначені для використовування в господарській діяльності платника податку, тому у позивача немає підстав для застосування пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, вважає, що доводи позивача не спростовують висновків акту перевірки від 26.04.2013 №068/22/11-06/3762262 відносно встановлених порушень та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Враховуючи вимоги частини першої статті 41 КАС України, відповідно до якої уразі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради (код ЄДРПОУ 37622628) зареєстровано 18.04.2011 Виконавчим комітетом Бердянської міської ради Запорізької області за реєстраційним номером №10991020000003509. Підприємство взято на податковий облік в органах державної податкової служби 19.04.2011 за №15145 та перебуває на обліку в Бердянській ОДПІ.

Матеріалами справи підтверджується, що Бердянською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку КП «Бердянськводоканал» БМР з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.04.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 19.04.2011 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт від 26.04.2013 № 068/22/11-06/3762262 (далі – акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в частині не нарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість на вартість придбаної води та використаної не в господарській діяльності, у розмірі 254785 грн., в тому числі за липень 2011 року 104422 грн., за серпень 2011 року 40901 грн., за вересень 2011 року 18899 грн., за жовтень 2011 року 28671 грн., за листопад 2011 року 44451 грн., за грудень 2011 року 2229 грн., за січень 2012 року 35885 грн., за лютий 2012 року 29195 грн., за березень 2012 року 0 грн., за квітень 2012 року 142 грн., за травень 2012 року 27030 грн., за червень 2012 року 19693 грн., за липень 2012 року 8013 грн., за серпень 2012 року14580 грн., за вересень 2012 року 10014 грн., за жовтень 2012 року 9862 грн., за листопад 2012 року 1851 грн., за грудень 2012 року 12270 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, 21.05.2013 Бердянською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачу визначено грошове зобов’язання з ПДВ у сумі 1364764 грн. (у тому числі 254785 грн. – ПДВ на вартість придбаної питної води, використаної не в господарській діяльності), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 341191 грн. (у тому числі 63696,25 грн. – штраф у розмірі 25% суми вищевказаного визначеного грошового зобов’язання).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 21.05.2013 №0000542211 КП «Бердянськводоканал» БМР звернулось до суду.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов’язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі іменується – ПК України).

Як передбачено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин), витрати, які враховуються для визначення об’єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов’язані з провадженням господарської діяльності, а саме не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (абзац перший підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

В Акті перевірки від 26.04.2013 (стор. 15) зазначається, що позивачем не нараховано податкові зобов’язання з ПДВ на вартість придбаної питної води, використаної не в господарській діяльності, у розмірі 254785 грн., в тому числі за липень 2011 року 104422 грн., за серпень 2011 року 40901 грн., за вересень 2011 року 18899 грн., за жовтень 2011 року 28671 грн., за листопад 2011 року 44451 грн., за грудень 2011 року 2229 грн., за січень 2012 року 35885 грн., за лютий 2012 року 29195 грн., за березень 2012 року 0 грн., за квітень 2012 року 142 грн., за травень 2012 року 27030 грн., за червень 2012 року 19693 грн., за липень 2012 року 8013 грн., за серпень 2012 року14580 грн., за вересень 2012 року 10014 грн., за жовтень 2012 року 9862 грн., за листопад 2012 року 1851 грн., за грудень 2012 року 12270 грн.

Зазначене твердження Відповідач обґрунтовує наступним (сторінки 13 - 15 Акту перевірки):

- відповідно до статей 42, 44, 67 ГК України обов’язковою характерною ознакою підприємництва є отримання прибутку за результатами ведення господарської діяльності;

- відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пункту З Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом МФ України від 31.03.1999 №87; пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФ України від 24.05.1995 №88, у податковому обліку до витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані на отримання доходу, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків;

- відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України повинні нараховуватися податкові зобов’язання з ПДВ на вартість понаднормативної води, яка не використовується в господарській діяльності.

Так, на сторінці 13 Акту перевірки зазначено, що відповідачем проведено перевірку наступних документів: накладних, актів виконаних робіт, головної книги, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, платіжних доручень, банківських документів, договорів, угод, оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку 311, 64, 701, 702, 703, 71 (та інших) декларацій з ПДВ.

В результаті цього відповідачем встановлено, що позивач, перебуваючи платником ПДВ, період з червня 2011 року по грудень 2012 року мав понаднормативні витрати питної води у кількості 1399910,74 куб.м.

Зазначена кількість визначена відповідачем наступним чином: 12645084 куб.м. (загальна кількість отриманої питної води) - 4359621,8 куб.м. (затверджені нормативні втрати питної води) - 6885551,1 куб.м. (кількість реалізованої питної води) = 1399910,74 куб.м.

У зв’язку з тим, що, на думку відповідача, 1399910,74 куб.м. понаднормативних витрат питної води не були використані у господарській діяльності, позивач повинен був нарахувати додаткові зобов’язання з ПДВ на їх вартість, які склали б 687288 грн.

Однак з урахуванням того, що Позивачем до податкового кредиту віднесено лише сплачену частину питної води, а також актом позапланової перевірки від 19.03.2013 №6/15-4/37622628 позивачу донараховано суму ПДВ з аналогічних підстав за перевіряємий період, відповідачем визначено грошове зобов’язання з ПДВ у сумі 254785 грн.

Суд не погоджується з такою думкою відповідача з огляду на наступне.

Рішеннями виконавчого комітету Бердянської міської ради №546 від 14.09.2005, №396 від 21.07.2009, №286 від 17.05.2011, №472 від 13.09.2011, №473 від 13.09.2011 КП «Бердянськводоканал» БМР визначено виконавцем з надання послуг водопостачання та водовідведення у м.Бердянську Запорізької області.

Для провадження діяльності з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення Позивачем отримано ліцензію №1060 від 17.06.2011.

Для здійснення зазначених послуг у перевіряємий період позивач використовував питну воду, отриману від КП «Облводоканал» ЗОР відповідно до договору №4/11 від 30.05.2011, договору №057ДЗ від 17.02.2012, договору №4/13 від 26.12.2012, відповідно до пункту 1.1 яких КП «Облводоканал» ЗОР зобов’язується забезпечити позивачу (споживачу), який є оптовим споживачем, надання послуг з водопостачання води на господарські, побутові та виробничі потреби в обсягах, передбачених договорами, а Позивач (споживач) зобов’язується прийняти надану питну воду та оплатити її у порядку та на умовах цього договору.

Отримані за вищевказаними договорами обсяги питної води використовувалися Позивачем для забезпечення водопостачання споживачів, якими є населення житлового фонду, житлово-будівельні кооперативи, об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, підприємства, установи і організації різних форм власності, за винятком технологічних втрат та води, використаної на власні потреби.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» об’єктами правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання є суспільні відносини з питань: господарської діяльності з централізованого та нецентралізованого водопостачання і водовідведення; формування тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; нормування, стандартизації, ліцензування та сертифікації та інші.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» одними з основних принципів державної політики у сфері питної води та питного водопостачання є: державне управління та регулювання відносин у сфері питної води та питного водопостачання; додержання єдиних правил, норм і стандартів усіма суб'єктами відносин у сфері питної води та питного водопостачання.

За приписами статті 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», за надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством. Тарифи на надання послуг з питного водопостачання розраховуються на підставі галузевих нормативів витрат і повинні повністю відшкодовувати експлуатаційні витрати та забезпечувати надійну роботу об’єктів централізованого питного водопостачання і водовідведення.

Відповідно до Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджених постановою КМ України від 01.06.2011 №869, при розрахунку тарифу на послуги з питного водопостачання враховуються втрати води в технологічному процесі, у тому числі мережах водопостачання, в межах затверджених нормативів.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до пункту 17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМ України від 21.07.2005 №630, послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

Отже, окрім тарифу, на вартість послуг впливає такий чинник як обсяг наданих послуг.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Кількісний показник послуг у відповідності до статті 1 вказаного Закону та пункту 2 Правил №630 - це одиниця виміру для обчислення кількісних показників отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно з законодавством.

Отже, виходячи із особливого характеру правовідносин з водопостачання та мети захисту споживачів, державному регулюванню підлягають не тільки ціни/тарифи на водопостачання, а і кількісні показники (норми споживання) води. Тобто при постачанні води споживачам, за умови відсутності засобів обліку, постачальник та відповідний споживач позбавлені права самостійно визначити обсяг спожитої води.

Норми споживання води населенням міста Бердянська за відсутності приладів обліку затверджені рішенням Бердянської міської ради від 11.06.1998 № 306 «Про затвердження питомих норм використання питної води у м. Бердянську».

Як вбачається з матеріалів справи, ці норми є єдиними для населення та мають середньорічне значення. У той же час, обсяги фактичного споживання населенням води не відповідають обсягам споживання, розрахованим за встановленими відповідними рішеннями нормами.

Фактичне споживання води у приміщеннях, не обладнаних засобами обліку, особливо в літній період (м. Бердянськ є курортом державного значення) значно перевищує нормативне. Внаслідок розбіжностей між нормативним та фактичним споживанням води виникає використана споживачами і несплачена ними питна вода, що в свою чергу призводить до збитків платника податку, оскільки при затверджені тарифу до розрахунків собівартості віднесено витрати не на фактичне, а на нормативне споживання води.

Крім того, здійснення водопостачання пов’язане з наявністю обов’язкових втрат, граничні розміри яких затверджено рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області від 14.08.2012 №356. Втрати в технологічному процесі виробництва і транспортування води є явищем природним і не залежить від суб’єкта господарювання.

У зв’язку з цим, підставою для нарахування податкового зобов’язання стали не технологічні втрати води в мережах водопостачання (які включаються до тарифу), а понаднормативне споживання води споживачами, тобто води, яка була спожита споживачами понад затверджені норми та не оплачені ними.

Отже, позивач не може вплинути на розмір понаднормативного споживання води, оскільки їх виникнення не залежить від нього та не може збільшити вартість води, що споживається населенням у разі відсутності лічильників, оскільки тариф на питну воду для населення відповідно до статті 8 Закону України «Про природні монополії», статей 5 та 6 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Так, в перевіряємий період Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг було встановлено тарифи на послуги постановами №193 від 30.09.2011, №110 від 10.02.2012.

Крім того, відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Вимоги, які ставляться до первинних та зведених облікових документів, обов’язкові реквізити, які повинні мати ці документи, містяться в частині другій цієї статті.

Згідно з пунктом 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У даному випадку, висновок відповідача про завищення податкового кредиту в перевіряємий період зроблено на підставі даних щомісячних розбивок встановленого ліміту води позивача, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами.

Первинні документи, в яких містяться дані про обсяги питної води, яка, на думку відповідача, не використана в господарській діяльності позивача, відповідачем в Акті перевірки не вказані.

Таким чином, у відповідача відсутні докази, які б свідчили про визначену кількість питної води, яка не була використана позивачем у господарській діяльності. Відповідач лише обмежився відніманням від загальної кількості отриманої питної води затверджених нормативних втрат питної води та кількості реалізованої питної води. Тобто, визначений відповідачем обсяг питної води, не використаної в господарській діяльності, є лише припущенням відповідача.

Твердження відповідача про те, що визначені ним обсяги питної води не були придбані та використані для мети отримання прибутку, у зв’язку з чим витрати на їх придбання неправомірно віднесені до витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності, спростовуються наступним.

Згідно статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Діяльність по придбанню товарів супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій придбання товарів (робіт, послуг) платник податку може не отримати доходів, а понести витрати.

При цьому, чинним законодавством не висунуто умов щодо прямої залежності формування податкового кредиту відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав дохід.

Таким чином, господарська діяльність пов’язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв’язку із непередбачуваними обставинами діяльності господарства, попиту ринку тощо.

Відповідно до Статуту КП «Бердянськводоканал» основною метою діяльності Підприємства є, зокрема, здійснення видів виробничої, господарської і підприємницької діяльності, що не суперечить чинному законодавству України, спрямованої на одержання прибутку.

Та обставина, що платник податку вимушений нести збитки у зв’язку з встановленням державою в інтересах споживачів обмежень (тарифів та норм споживання) на водопостачання, жодним чином не впливає на направленість його діяльності - отримання прибутку.

Отже, збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний ризик не отримати дохід.

Наведене свідчить про хибність висновків відповідача про те, що якщо витрати з придбання товарів не компенсуються доходами від їх реалізації, то такі витрати не повинні визнаватися використаними в господарської діяльності платника податку.

Крім того, відповідно до статті 15 Закону України «Про ціни і ціноутворення», статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи виконавчої влади, які встановили державні регульовані ціни на товари в розмірі, нижчому від економічно обґрунтованого розміру, зобов’язані відшкодувати суб’єктам господарювання різницю між такими розмірами за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Постановою KM України від 11.06.2012 №517 затверджено Порядок та умови надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 5 Постанови №517 обсяг заборгованості визначається надавачами послуг на підставі таких підтвердних документів:

1) розрахунок фактичної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою;

2) копія рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про затвердження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення;

3) звіт про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств, засвідчений підписом керівника або іншої уповноваженої особи надавача послуг, скріпленим печаткою, зокрема:

з надання послуг з теплопостачання (за формою N 1С-теплопостачання);

з надання послуг з водопостачання та водовідведення (за формою N 1С-водопостачання, водовідведення);

4) звіт про постачання теплової енергії (за формою N 1-теп), звітний кошторис витрат на виробництво теплової енергії (за формою N 23-енерго), довідка про корисний відпуск теплової енергії і розрахунки за неї (за формою N 32-енерго) або звіт про роботу водопроводу (за формою N 1-водопровід) та/або звіт про роботу каналізації (за формою N 1-каналізація).

За приписами пункту 6 Постанови № 517, обсяг заборгованості визначається надавачами послуг як різниця між фактичними витратами на теплову енергію, що виробляється, транспортується та постачається населенню, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, з урахуванням перерахунків за низькоякісні та надані не в повному обсязі послуги та відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої надавачами послуг.

Так, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач визначив обсяг заборгованості з різниці в тарифах (розрахунки за період 2011 року - 1-ше півріччя 2012 року, період 2011 року - 9 місяців 2012 року), на підставі документів, передбачених пунктом 5 Постанови №517:

- розрахунки фактичної собівартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за період 2011 року - 9 місяців 2012 року,

- вищевказані постанови НКРРКП;

- звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств від надання послуг з водопостачання та водовідведення за січень-червень, січень-вересень 2012 року;

- звіти про роботу водопроводу за перше півріччя, 9 місяців 2012 року, звіти про роботу каналізації за перше півріччя, 9 місяців 2012 року.

Вищевказані розрахунки обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються населенню КП «Бердянськводоканал», затверджено міським головою міста Бердянська та узгоджені Протоколами №58 від 08.08.2012 та №66 від 03.12.2012 засідання обласної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Запорізької області.

Правомірність віднесення КП «Бердянськводоканал» БМР до заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.06.2011 по 01.10.2013 вищевказаних витрат води встановлена постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28.05.2014 у справі №808/2183/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015.

На підставі зазначених документів, 05.12.2012 та 21.12.2012, позивачем отримано субвенцію з бюджету у розмірі 24925000 грн. (виписки від 05.12.2012, від 21.12.2012), яка у ці ж дні згідно платіжних доручень №2 від 16.11.2012, №3 від 17.12.2012, №4 від 17.12.2012 була перерахована на рахунки КП «Облводоканал» ЗОР та ВАТ «Запоріжжяобленерго» в якості погашення заборгованості за покупну питну воду та спожиту електроенергію.

Відповідачем не прийнято до уваги, що зазначена субвенція сформована на покриття фактичних збитків від надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню, яка в тому числі включає вартість понаднормативної води, що не компенсована ні тарифом, ні нормами споживання.

Відповідно до підпункту 135.5.10 пункту 135.5 статті 135 ПК України, дотації або субсидії, отримані з державного або місцевого бюджету, державних цільових фондів, включаються до складу інших доходів. Аналогічні вимоги містяться і в пункті 19 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України від 14.12.1999 за №860, яким передбачено віднесення цільового фінансування на покриття збитків до складу доходу.

Таким чином, всупереч твердженням відповідача понаднормативні втрати призвели до зміни (збільшення) майнового стану платника податку у вигляді їх компенсації за рахунок державної дотації з бюджету.

Згідно з Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженим Наказом Міністерства Фінансів України від 31.03.1999 р. № 87, зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України від 21.06.1999 № 397/3690, у статті «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» показується виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) та/або собівартість реалізованих товарів. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) визначається згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», 16 «Витрати», 30 «Біологічні активи».

Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженим Наказом Міністерства Фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованим у Міністерстві Юстиції України від 02.11.1999 № 751/4044, передбачена оцінка запасів, у тому числі товарів, за наступними фактичними витратами: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству/установі; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Діючими стандартами бухгалтерського обліку не передбачене виключення з виробничої собівартості понаднормативних втрат активів, тому слід відрізняти терміни «фактичні витрати на послуги з водопостачання», наведені в Постанові № 517, з «витратами, які є предметом калькулювання тарифів на послуги водопостачання», передбачені Порядком № 869.

Таким чином, обсяги понаднормативних втрат, що утворилися в процесі реалізації води споживачам (населенню, по яких відсутні прилади обліку), увійшли до фактичних витрат, відображених у звіті про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємств (Форма № 1с водопостачання, водовідведення) та компенсовані субвенцією з державного бюджету.

З урахуванням вищевказаного, висновок відповідача про невикористання в господарській діяльності частки (в межах понаднормативних втрат) придбаної позивачем питної води не відповідає нормам законодавства.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), а тому податкове повідомлення-рішення від 21.05.2013 №0000542211 про визначення Комунальному підприємству «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 254785,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 63696,25 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

У зв’язку із цим, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 – 12, 14, 86, 158 – 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Бердянськводоканал» Бердянської міської ради до Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Запорізької області ДПС від 21.05.2013 №0000542211, в частині визначення грошових зобов’язань з ПДВ у сумі 254785,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 63696,25 грн.

Присудити на користь Комунального підприємства «Бердянськводоканал» (код ЄДРПОУ 37622628) 4777 (чотири тисячі сімсот сімдесят сім) грн. 22 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39500075).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко