ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р.

Справа № 876/5026/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання – Мельничук Б. Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 березня 2015 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» до Виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнати протиправним та нечинним рішення про повернення коштів та застосування фінансових санкцій № 98 від 03 липня 2014 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що рішенням № 98 від 03 липня 2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7142,04 грн. (50 % за порушення порядку використання страхових коштів) та зобов’язано повернути до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 14284,07 грн. неправомірно витрачених страхових коштів, хоч правових підстав для прийняття оскаржуваного рішення у відповідача не було.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що оскаржуване рішення № 98 від 03 липня 2014 року про повернення коштів та застосування фінансових санкцій відповідачем прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем – публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що працівниками Виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена планова перевірка ПАТ «ДТЕК Західенерго» по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01 квітня 2013 року по 31 березня 2014 року, про що 13 червня 2014 року складено акт № 121.

Перевіркою було встановлено порушення ПАТ «ДТЕК Західенерго» пункту 1 частини 1 статті 35, частини 2 статті 35, статті 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», пунктів 4, 6, 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266, що призвело до неправомірної витрати коштів в розмірі 14284,07 грн., в тому числі по тимчасовій непрацездатності - 8594,33 грн., по вагітності та пологах - 2980,74 грн., по санаторно-курортному лікуванні - 2709 грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем було прийнято рішення № 98 від 03 липня 2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 7142,04 грн. (50 % за порушення порядку використання страхових коштів) та підлягає поверненню до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 14284,07 грн. неправомірно витрачених страхових коштів.

Рішенням Виконавчої дирекції Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 08-09/178 від 08 серпня 2014 року, скаргу позивача на вищезазначене рішення задоволено частково. Скасовано рішення № 98 від 03 липня 2014 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності в частині повернення Фонду неправомірно витрачених коштів в сумі 563,34 грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі штрафу 50% за порушення порядку використання страхових коштів в сумі 281,67 грн., всього на суму 845,01 грн. (а.с. 17 - 19).

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 6-33-2359 від 09 вересня 2014 року в задоволенні скарги відмовлено. (а.с. 23 - 26).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (чинного на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон) Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.

Абзацом 1 частини 1 статті 21 Закону визначено, що фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

Згідно пункту 1.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 12 (надалі - Порядок № 12), що отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортних послуг передбачає комплексне лікування, медичну реабілітацію та профілактику захворювань з максимальним використанням природних лікувальних ресурсів, фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та забезпечення належних культурно- побутових умов на базі санаторно-курортних закладів, розташованих на територіях курортів державного та місцевого значення або в лікувально-оздоровчих місцевостях, за пред'явленням путівки на санаторно-курортне лікування та санаторно-курортної карти.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 12 путівка є документом, який надає застрахованій особі і члену її сім'ї право на отримання відповідних послуг у зазначеному в путівці санаторно-курортному закладі протягом указаного в ній терміну - 18, 21, 24 або 45 діб.

Встановлено, що Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності придбано у ПрАТ «Трускавецькурорт» (філія Санаторій «Рубін») послуги по оздоровленню на суму 9030,00 грн. тривалістю 21 календарний день.

Вимогами пункту 4.2 Порядку № 12 визначено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, а також фізична особа, у якої працює за трудовим договором (контрактом) найманий працівник, яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, окрім осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 1, яким путівки видаються без оформлення відпустки.

Згідно з наказом позивача № 2893 про надання відпустки старшому майстру виробничої дільниці ОСОБА_1 надано щорічну основну та додаткову відпустки тривалістю 14 календарних днів з 02 грудня 2013 року по 15 грудня 2013 року. Також це підтверджується розрахунковим листком ОСОБА_1 (табельний номер 1004) за грудень 2013 року, згідно з яким йому нараховано та виплачено заробітну плату за 12 відпрацьованих днів та відпускні за 14 календарних днів. Путівка до філії «Санаторій «Рубін» ПрАТ «Трускавецькурорт» за № 365423 видана ОСОБА_1 з терміном лікування з 02 грудня 2013 по 23 грудня 2013.

Тобто, комісією із соціального страхування позивача прийнято рішення про виділення путівки завідомо з порушенням вимог пункту 4.2 Порядку № 12, а саме не в період відпустки.

Відповідно до вимог п. 6.2 Порядку № 12 (в редакції, що діяла до 30 травня 2014 року) сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Враховуючи зазначене, Виконавчою дирекцією Івано-Франківського обласного відділення Фонду прийнято рішення № 124 від 09 вересня 2014 року, відповідно до якого позивача зобов'язано повернути усю суму страхових коштів за порушення пункту 4.2 Порядку № 12, відповідно до вимог пункту 6.2 цього порядку (сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника).

Стосовно оплати листків непрацездатності ОСОБА_2 (ЛН АГЕ № 092578 від 19 вересня 2013 року) та ОСОБА_3 (ЛН АГЕ № 012116 від 21 червня 2013 року) після встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту З частини 2 статті 27 Закону, страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг згідно із абзацом 1 частини З статті 50 Закону приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування відповідно до вимог абзацом 2 частини З статті 50 Закону здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Відповідно до пунктів 7, 8 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (надалі - Положення №1317), комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулась для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. Якщо комісія не прийняла рішення про продовження строку тимчасової непрацездатності, листок непрацездатності закривається датою проведення огляду. Датою встановлення інвалідності вважається день надходження до комісії документів, зазначених у пункті З цього Положення.

Встановлено, що спеціалізованою травматологічною МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи ОСОБА_2 встановлена II група інвалідності по загальному захворюванню з 11 жовтня 2013 (документи до МСЕК надійшли 11 жовтня 2013 року, дата огляду 15 жовтня 2013 - акт огляду МСЕК від 15 жовтня 2013 № 1944), тому його листок непрацездатності № 092578 був закритий датою проведення огляду (15 жовтня 2013 року) згідно із п. 7 Положенням № 1317.

Спеціалізованою кардіологічною МСЕК Івано-Франківського обласного бюро медико-соціальної експертизи ОСОБА_3 встановлена II група інвалідності по загальному захворюванню з 08 липня 2013 (документи до МСЕК надійшли 08 липня 2013 року, дата огляду 12 липня 2013 - акт огляду МСЕК від 12 липня 2013 № 1355), тому його листок непрацездатності № 012116 був закритий датою проведення огляду (12 липня 2013 року) згідно із п. 7 Положенням № 1317.

Частиною 2 статті 35 Закону передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Щодо включення до страхового стажу ОСОБА_4 для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності (ЛН № 294325 з 26 березня 2013 року по 04 квітня 2013 року) в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) період перебування його в лавах Збройних Сил України та навчання в професійно-технічному училищі, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону визначено вичерпний перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням. Ними є особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, або забезпечують себе роботою самостійно і мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до діючого законодавства.

Також вимогами частини 1 статті 7 Закону не передбачено зарахування до страхового стажу особи період її навчання чи перебування в лавах Збройних Сил України.

Разом з тим, до 28 лютого 2001 року, тобто до набрання чинності Закону, діяли Правила обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.1998 № 1658 (надалі - Правила № 1658).

Згідно пункту 4 Правил № 1658, служба в Збройних силах. Національній гвардії, Прикордонних військах, СБУ, внутрішніх військах МВС, військах цивільної оборони та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, а також в органах внутрішніх справ, зараховувалася до загального трудового стажу. Окрім цього, до загального трудового стажу зарахувався період навчання в професійно-технічному училищі.

Тому, період військової служби, а також період навчання в професійно-технічному училищі до 28 лютого 2001 року зараховувалися до страхового стажу застрахованої особи, а після набрання чинності Законом не зараховуються.

З матеріалів справи вбачається, що страховий стаж ОСОБА_4 на момент настання страхового випадку склав 7 років 7 місяців (а.с. 32 - 35), тому, відповідно до вимог статті 37 Закону, розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності повинен складати 80 відсотків середньої заробітної плати (доходу), а не 100 відсотків, як зазначає позивач.

Щодо розрахунку та оплати листків непрацездатності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 року № 1266 (надалі - Порядок № 1266), розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Встановлено, що ОСОБА_5 в березні 2013 року хворів (листки непрацездатності № 114244 з 26 лютого 2013 року по 28 березня 2013 року та № 114365 (продовження попереднього листка непрацездатності) з 29 березня 2013 року по 23 квітня 2013 року, за якими виплачено допомогу Фондом у повному обсязі), березень 2013 не повинен включатись до розрахунку.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) у розрахунковому періоді (для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності).

Згідно пункту 20 Порядку № 1266 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається шляхом множення середньоденної (середньогодинної) заробітної плати на кількість робочих днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації (структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи) за період тимчасової непрацездатності.

У ОСОБА_6 страховий випадок настав з 10 грудня 2013 року (ЛН № 344487 по 24 грудня 2013 року (первинний)), розмір середньоденної допомоги з тимчасової втрати працездатності по даному листку непрацездатності розрахований згідно з чинним законодавством та становить 280,58 грн., з 25 грудня 2013 року ОСОБА_6 продовжує хворіти (ЛH № 344514 по 16 січня 2014 року (продовження ЛН №344487)).

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що за продовженим листком непрацездатності розмір середньоденної допомоги розрахований всупереч вимог Порядку № 1266, а саме позивач невірно визначив розрахунковий період, що призвело до завищеного розміру середньоденної допомоги.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв’язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об’єктивно і всебічно з’ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 41, 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» – залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2015 року в справі № 809/1089/15 – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено – з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді : І. О. Яворський

ОСОБА_7

Ухвалу складено в повному обсязі 09 лютого 2016 року.