ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року м. Київ К/800/1350/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Головуючого судді

Малиніна В.В.,

суддів

Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Лиман Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Лиман Донецької області про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Красний Лиман у якому, з урахуванням уточнень позовних вимог просило: стягнути заборгованість: з державної адресної допомоги і почтового збору (виплачена пенсія по втраті годувальника, по інвалідності внаслідок нещасного випадку) відповідно до постанови КМУ від 26.03.2008 №265 у розмірі 238 286 грн. 58 коп.; з виплаченої пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 у розмірі 907 грн. 14 коп. (основний розмір пенсії і почтовий збір), ОСОБА_5 у розмірі 476 грн. 16 коп. (основний розмір пенсії і почтовий збір); з виплаченої пенсії особам, які отримали каліцтво у країни СРСР ОСОБА_6 у розмірі 900 грн. (основний розмір пенсії), ОСОБА_7 у розмірі 627 грн. 48 коп. (основний розмір пенсії і почтовий збір) за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 на загальну суму 241 197 грн. 36 коп.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Красний Лиман на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року відносно ОСОБА_7 витрати з виплати та доставки основного розміру пенсії у сумі 617 грн. 88 коп., почтового збору 9 грн. 60 коп., а всього: 627 грн. 48 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив його в частині задоволення позову скасувати. У задоволені позову відмовити повністю.

Від позивача письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України не надходило.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року позивачем до відповідача направлено акти щомісячної звірки витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, трудового каліцтва отриманого у країнах СНД, щомісячна державна адресна допомога, професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідачем не були враховані суми, визначені у актах щомісячної звірки у тому числі: з державної адресної допомоги і почтового збору (виплачена пенсія по втраті годувальника, по інвалідності внаслідок нещасного випадку) відповідно до постанови КМУ від 26.03.2008 № 265 у розмірі 238 286 грн. 58 коп.; пенсії по втраті годувальника ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 907 грн. 14 коп. (основний розмір пенсії і почтовий збір), ОСОБА_5 за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 у розмірі 476 грн. 16 коп. (основний розмір пенсії і почтовий збір); пенсії особам, які отримали каліцтво у країни СРСР ОСОБА_6 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 900 грн. (основний розмір пенсії), ОСОБА_7 за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року у розмірі 627 грн. 48 коп. (основний розмір пенсії і почтовий збір); а всього за період з 01.01.2012 року по 30.06.2012 року на загальну суму 241 197 грн. 36 коп.

Частково задовольняючи позовні суди попередніх інстанцій прийшли до висновків, з якими погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України що правових підстав для зарахування сум коштів на відшкодування щомісячної держаної адресної допомоги та витрат з її доставки та пенсії по втраті годувальника, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві у відповідача, не має. Пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а тому належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР). підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 21-1087во06 та від 12 червня 2012 року № 21-165а12.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду,проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду,робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах.

З огляду на викладене вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог управління ПФУ про відшкодування витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Аналогічні правовідносини були предметом розгляду Верховним Судом України, який висказав свою позицію у постанові від 21 травня 2013 року.

Щодо позовних вимог про відшкодування сум адресної допомоги та витрат на її доставку, то колегія суддів, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій зазначає, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.

Такий висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій у постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, 20 червня 2011 року № 21-118а11 та № 21-59а11, від 14 листопада 2011 року № 21-156а11, від 28 листопада 2012 року № 21-381а12.

Щодо позовних вимог по виплаті пенсії у зв'язку із втратою годувальника чоловіку (дружині), колегія суддів Вищого адміністративного суду України з врахуванням правової позиції, викладеної Верховним Судом України у своєму рішенні (постанова від 25 березня 2011 року № 21-48а11) вважає, що судами попередніх інстанцій вірно відмовлено в їх задоволені, так як не було встановлено причинний зв'язок смерті особи з одержанням каліцтва або іншим ушкодженням.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційні скарги слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Лиман Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Красний Лиман Донецької області про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді : О.Ф. Ситников

В.В. Швець