ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Київ К/800/49115/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, про зобов'язання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації виплатити компенсацію у розмірі середньої вартості путівки в Україні за період з 18 червня 1998 року по 30 серпня 2010 року.

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2015 року позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року скасовано постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 липня 2015 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 грудня 1994 ОСОБА_2 21 березня 1995 року видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС у 1987 році.

Разом з цим, рішенням комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 18 червня 1998 року визнано безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

30 серпня 2010 року на засіданні комісії Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації по визначенню статусу осіб, постраждалих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС було прийнято рішення про видачу ОСОБА_2 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії.

В подальшому рішенням комісії від 20 вересня 2012 року знову було визнано безпідставною видачу позивачу посвідчення. Вказане рішення ОСОБА_2 оскаржив до суду та постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року його права було відновлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач мав право на отримання компенсацій та пільг, але був протиправно їх позбавлений, тому він має всі правові підстави для нарахування грошової компенсації вартості путівок за період з 18 червня 1998 року по 30 серпня 2010 року. Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні вирішив питання про поновлення строку звернення до суду у зв'язку із його пропуском позивачем з поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що право на виплату грошової компенсації за санаторно-курортне лікування має особа, яка зверталася із заявою про надання безоплатної путівки для оздоровлення, або підтвердила факт самостійного санаторно-курортного лікування.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії ІІ надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, позачергове безоплатне надання санаторно-курортних путівок або одержання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. Порядок надання путівок, розмір та порядок виплати компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Положення про організацію оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №800 від 16 травня 2000 року, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечувались на підставі письмової заяви та довідки, виданої на основі даних щорічної диспансеризації лікарсько-відбірковими комісіями районних, обласних лікарень і спеціалізованих диспансерів постраждалим особам. При цьому, заява щодо виділення путівки для санаторного курортного лікування чи відпочинку в наступному році або виплати грошової компенсації подається до органів, що організовують оздоровлення до 15 жовтня поточного року.

Крім того, відповідно до пункту 17 вказаного Положення грошова компенсація середньої вартості путівки у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виплачується лише у разі самостійної організації санаторно-курортного лікування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Також, постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 року №261 було затверджено новий Порядок організації оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пункт 23 якого передбачає право постраждалої особи на отримання грошової компенсації лише за самостійне санаторно-курортне лікування у разі, коли протягом року вона перебувала на обліку для забезпечення санаторно-курортною путівкою, але не отримувала її (крім випадку відмови від путівки).

Право на таку компенсацію настає з дня звернення із заявою про її виплату один раз на рік.

Виплата грошової компенсації здійснюється після подання постраждалою особою, місцевим органам за місцем проживання заяви про виплату грошової компенсації за самостійне санаторно-курортне лікування та копії документа, що підтверджує факт самостійного санаторно-курортного лікування у поточному році за профілем захворювання, за яким постраждалій особі видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування.

Виплата грошової компенсації здійснюється після подання постраждалою особою чи одним із батьків потерпілої дитини або особою, яка їх замінює, до місцевого органу за місцем проживання документів про оплату повної вартості санаторно-курортної путівки, підтвердження проходження самостійного санаторно-курортного лікування тривалістю не менше ніж 18 днів за профілем захворювання, за яким постраждалій особі чи потерпілій дитині видано довідку для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, або зворотного талона санаторно-курортної путівки.

Враховуючи те, що позивач не звертався із заявою про надання йому безоплатної путівки для оздоровлення, не підтвердив факт самостійного санаторно-курортного лікування, колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для виплати йому грошової компенсації.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб