РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2016 р. Справа № 918/1149/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Маціщук А.В. ,

судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Драчук В.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність в справі;

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

на рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.15 р. у справі № 918/1149/15

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень"

до Приватного підприємства "Санрайз"

про врегулювання розбіжностей в договорі

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Олексюк Г.Є. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 918/1149/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 р. у справі № 918/1149/15 у задоволенні позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Приватного підприємства "Санрайз" про врегулювання розбіжностей в договорі, відмовлено.

Керуючись ч. 5 ст. 181 ГК України, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про залізничний транспорт", п. п. 2.1, 3.1, 3.4 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року, п. 1.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язаних з ними послуг, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26 березня 2009 року № 317, ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що із плану-схеми колій та відомості стрілочних переводів та колій, вбачається, що колія № 70 через стрілку примикання № 274 примикає до під’їзної колії № 60, яка, у свою чергу, примикає до станційної колії № 10 через стрілку № 30, тобто твердження позивача щодо необхідності обрахування такої відстані від стрілки № 44 є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить порушити провадження у справі, скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 р. у справі № 918/1149/15 за позовною заявою Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" до Приватного підприємства "Санрайз" про врегулювання розбіжностей в договорі № Л/ДН-3/15__/м/п "Про подачу та збирання вагонів" при станції Рівне Львівської залізниці та викласти п. 13 та 14 договору у редакції Залізниці.

Зокрема, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, без з'ясування суттєвих обставин справи, які стосуються предмету спору, без дійсних обставин справи, підтверджених належними і допустимими доказами та необґрунтовані судом нормами права, що регулюють спірні правовідносини, а висновки суду є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і характеру спірних правовідносин.

Скаржник зауважує, що дані технічного паспорта, на які посилається суд першої інстанції у рішенні, не відповідають дійсності, оскільки в п. 1.1 даного технічного паспорту зазначено, що під'їзна колія № 60 примикає стрілочним переводом № 30 до колії № 98/30, однак, колія з таким номером відсутня. Окрім того, на думку скаржника, комісія не мала відповідних повноважень на складання акту сумісної перевірки.

В апеляційній скарзі скаржником зазначено, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги, що у технічному паспорті під’їзної колії зазначаються лише загальні технічні характеристики без визначення довжини колії.

Крім того, не враховано, що при визначенні відстані під’їзної колії № 60 до стрілки №30 порушуватиметься п. 3.30 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996 р., оскільки під’їзна колія не матиме запобіжного тупика, охоронної стрілки до примикання

На думку скаржника, стрілка №30 не може бути стрілкою примикання, тому що в іншому разі, буде порушено вимоги п.3.30 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.1996 р., а саме, під'їзна колія до примикання не буде мати запобіжного тупика, охоронної стрілки.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на ст. ст. 11, 16, 525, 526, 610, 611, 614, 629, 651 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173-175, 179-180, 181, 188 Господарського кодексу України, ст. 43, 83, 91, 92, 93, 94, 95, ч. 2 ст. 103-105 Господарського-процесуального кодексу, ст. 71, 75, 76, 77 Статуту залізниць України, Правила обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. № 411

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 21.01.2015 р.

14.01.2016 р. на адресу суду від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 р. без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючої судді Гудак А.В. судове засідання 21 січня 2016 року о 10:20 год. у справі № 918/1149/15 не відбулось.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 918/1149/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 р. призначено справу № 918/1149/15 до розгляду в судовому засіданні 03 лютого 2016 р.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Олексюк Г.Є. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 918/1149/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гудак А.В., суддя Маціщук А.В., суддя Мельник О.В.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2016 р. не з’явився, про час, день та місце слухання повідомлявся належним чином (а.с. 128), причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2016 р. підтримала доводи апеляційної скарги в повному обсязі та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статуту Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (далі – Статут), затвердженої наказом № 413 від 03.05.2006 р. Міністерства транспорту та зв’язку України, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" створене згідно із статтями 1,4 Закону України «Про залізничний транспорт», засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України (Орган управління майном) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (п. 1.1 Статуту). До складу залізниці входять структурні та відокремлені підрозділи (п. 1.2 Статуту).

Згідно із положенням про відокремлений підрозділ «Рівненька дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» (а.с. 23-24) (далі - Положення) Відокремлений підрозділ «Рівненька дирекція залізничних перевезень» Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого об’єднання з державною формою власності (п. 1.1 Статуту).

Статутом Приватного підприємства «Санрайз» (далі – Статут) (а.с. 45-52) визначено, що останнє створене на підставі та у відповідності з Господарським кодексом України. Цивільним кодексом України, Законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законодавчими актами України (п. 1.1 Статуту). Головною метою діяльності підприємства є задоволення суспільних потреб в його продукції, роботах, послугах та реалізації на базі одержаних прибутків соціальних та економічних інтересів членів трудового колективу та власника підприємства (п. 2.1 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, 07 жовтня 2010 року між Державним територіально-галузевим об'єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" (позивач, залізниця) та Приватним підприємством "Санрайз" (відповідач, користувач) укладено договір про подачу та забирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці № 387 (далі - Договір) (а.с. 69).

Згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу, та примикає через стрілку № 274 до ходової колії № 60 ЗАТ "Рівне-борошно", і яка обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 30 м від стрілки примикання (п.1.1 Договору).

Пунктом 13 Договору передбачено, що відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 4,06 км (3,8 км – баланс залізниці, 0,26 км – баланс користувача) в обидва кінці.

Відповідно до п. 14.1 цієї угоди користувач сплачує залізниці плату за подачу та забирання вагонів згідно ставок Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1 * 0,26 + ставка таблиці 2*3,8)/4,06.

Пунктом 20 Договору передбачено, що договір укладається терміном на 5 років із 29 вересня 2010 року" до 29 вересня 2015 року включно.

17 липня 2015 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" та Приватним підприємством "Санрайз" укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про подачу та збирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці № 387 від 07.10.2010 року (а.с. 70), відповідно до якої пункти 1, 13 та 14.1 викладено наступній редакції:

Пункт 1 "Згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка належить користувачу, та примикає до під'їзної колії № 60 стрілочним переводом № 274, і яка обслуговується локомотивом залізниці. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено на відстані 30,6 від початку вістряків стрілочного переводу № 274";

Пункт 13 "Відстань для нарахування збору за подачу та збирання вагонів 3,368 км. (3,064 км. - баланс залізниці, 0,274 км. - баланс користувача) в обидва кінці";

Пункт 14.1 "за подачу та збирання вагонів згідно ставок Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1*0,274 км. + ставка таблиці 2*3,094)/3,368".

Договір № 387 від 07.10.2010 р. та Додаткова угода № 1 від 17.07.2015 р. підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.

У зв’язку із закінченням строку дії вищенаведеного договору листом від 17 серпня 2015 року № 1708/2015 відповідач звернувся до позивача з проханням у 20-денний термін з дня отримання цього листа направити на адресу відповідача для погодження та підписання проект нового договору на подачу та забирання вагонів по під’їзній колії № 70 по станції Рівне (а.с. 9).

9 вересня 2015 року за результатами проведення станцією Рівне Залізниці обстеження транспортного господарства під’їзної колії відповідача, уповноваженими працівниками позивача був складений відповідний акт обстеження умов роботи на під’їзній колії і станції примикання, підписаний відповідачем із запереченнями (а.с. 10). У вказаному акті пунктом 8 зазначено, що відстань для стягнення плати за подачу та збирання вагонів, становить 3,349 км (3,095 км - баланс залізниці, 0,254 км – баланс користувача) в обидва боки.

Листом від 11 вересня 2015 року № ДН-3-ДМН/1085 позивач звернувся до відповідача з пропозицією підписати проект договору про подачу та забирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці у запропонованій залізницею редакції (а.с. 12).

До вказаної пропозиції позивачем було долучено два примірники проекту зазначеної угоди, відповідно до умов пунктів, зокрема, 13 та 14.1 якої, відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів становить 3,349 км (3,095 км – баланс залізниці, 0,254 км – баланс користувача) в обидва кінці; за подачу та забирання вагонів згідно ставок Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1 * 0,254 + ставка таблиці 2 * 3,095)/3,349 (а.с. 13-14).

До даного договору відповідачем підписано протокол розбіжностей, згідно яких відповідач запропонував викласти пункти 13 та 14.1 договору в наступній редакції: "…пункт 13. Відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 2,990 км (2,736 км – баланс залізниці, 0,254 км – баланс користувача) в обидва кінці". "…пункт 14.1. За подачу та забирання вагонів згідно ставок Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1 * 0,254 + ставка таблиці 2 * 2,736)/2,990" (а.с. 15).

15 вересня 2015 р. позивач звернувся із листом до Приватного підприємства «Санрайз», в якому повідомляється, що розбіжності надані підприємством до проекту договору про подачу та збирання вагонів на залізничну під’їзну колію по станції Рівне, який надісланий листом № ДН-3-ДНМ/1085 від 01.09.2015 р., не погоджені залізницею. Для розгляду та узгодження вказаних розбіжностей запропонована зустріч з відповідачем (а.с. 16).

21.09.2015 р. за результатами зустрічі, проведеної між представниками сторін, складено протокол зустрічі по розгляду розбіжностей до договору про подачу та збирання вагонів № 322 (а.с. 17) та вирішено, що сторони не досягли згоди із всіх істотних умов, а саме врегулювання п. 13 та п. 14.1 проекту договору «Про подачу та збирання вагонів на залізничну під’їзну колію № 70 по станції Рівне».

Оскільки вказані розбіжності у добровільному порядку врегульовано не було, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом з позовом до Приватного підприємства "Санрайз" про врегулювання розбіжностей в договорі.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. ст. 626, 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Предметом спору у даній справі є врегулювання розбіжностей у договорі.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються, зокрема, Законом України "Про залізничний транспорт", Законом України “Про транспорт”, Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом міністрів України, Правилами обслуговування залізничних під’їзних колій, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (далі – Правила).

Статут залізниць України (надалі – Статут залізниць) затверджено постановою Кабінету мі-ністрів України від 06.04.1998р. №457. Статут залізниць чинний із змінами і доповненнями.

Згідно ст. 5 Статуту залізниць відносить до компетенції Міністерства транспорту України зат-вердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов’язковими для всіх юри-дичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 71 Статуту залізниць визначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під’їзних колій, визначаються договором. Подача і заби-рання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здій-снюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання ваго-нів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під’їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до абзацу 5 пункту 76 Статуту залізниць – договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під’їзної колії із станцією примикання. Порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.

Частиною 1 статті 21 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під’їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом та укладеними на його основі договорами.

Пунктом 2.1 Правил передбачено, що взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під’їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під’їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів. Договори про експлуатацію під’їзних колій укладаються між залізницею і власниками під’їзних колій у разі обслуговування під’їзної колії власним або орендованим локомотивом. Договори розробляються з урахуванням технології роботи під’їзної колії і технології роботи станції примикання, а у відповідних випадках з урахуванням єдиних технологічних процесів.

Згідно із п.п. 3.1, 3.4 Правил проект договору розробляється залізницею на підставі акта обстеження під’їзної колії, а підписаний у двох примірниках проект договору надсилається на підпис підприємству. Підприємство підписує і повертає залізниці проект договору у двадцятиденний термін. Цей термін обчислюється: у разі пересилки проекту договору з посильним з дати розписки про отримання договору, у разі пересилки поштою з дати календарного штемпеля поштового відділення в пункті знаходження адресата. Якщо при підписанні договору в підприємства виникнуть заперечення стосовно його умов, то незалежно від цього воно підписує договір, складає протокол розбіжностей і направляє його у двох примірниках залізниці одночасно з підписаним договором. Наявність розбіжностей оговорюється у договорі. У разі неповернення залізниці підписаного проекту договору у двадцятиденний термін, договір набирає чинності у редакції залізниці.

Відповідно до частини 5 статті 181 ГК України – сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Поряд з цим, пунктом 3.4 Правил передбачено, що залізниця не пізніше, ніж через 20 днів після отримання протоколу розбіжностей зобов'язана призначити день розгляду розбіжностей, про що вона має повідомити підприємство у десятиденний термін після отримання протоколу і не пізніше, ніж за 10 днів до призначеної дати розгляду. Якщо залізниця у вказаний термін не призначить дату розгляду розбіжностей, договір набирає чинності в редакції підприємства. У випадку неприбуття представника підприємства у призначений термін для розгляду розбіжностей договір набуває чинності у редакції залізниці.

Розбіжності, що залишилися неврегульованими, оформлюються новим протоколом і у двадцятиденний термін після дня їх розгляду передаються залізницею до господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить у позовній заяві викласти пункти 13 і 14.1 договору про подачу та забирання вагонів при станції Рівне Львівської залізниці в наступній редакції: "…пункт 13. Відстань для нарахування збору за подачу та забирання вагонів 3,349 км (3,095 км – баланс залізниці, 0,254 км – баланс користувача) в обидва кінці"; "…пункт 14.1. За подачу та забирання вагонів згідно ставок Тарифного керівництва № 1 по формулі (ставка таблиці 1 * 0,254 + ставка таблиці 2 * 3,095)/3,349".

Із матеріалів позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач виходив з приписів пункту 1.2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язаних з ними послуг, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України від 26 березня 2009 року № 317 (далі – Збірник), за змістом якого відстань подачі й забирання вагонів слід визначати від вістряка стрілки примикання тієї під'їзної колії, що безпосередньо примикає до колій залізничної станції, до місця навантаження. Оскільки транспортування здійснюється від місця навантаження відповідача по під'їзній колії № 70, що через стрілку № 274 примикає до під’їзної колії № 60, яка, у свою чергу, з'єднується зі станційною колією № 10, то відповідною стрілкою примикання, від якої слід проводити розрахунок відстані подачі й забирання вагонів, на думку Позивача, є стрілка № 44, яка знаходиться на колії № 10.

Поряд з цим, позивач зазначає, що при визначенні відстані під’їзної колії №60 до стрілки №30 порушуватиметься п.3.30 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України №411 від 20.12.1996 р., оскільки під’їзна колія не матиме запобіжного тупика, охоронної стрілки до примикання.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 Розділу 3 даного Збірника – відстань подачі й забирання вагонів указується в договорі про експлуатацію під’їзної колії (договорі про подачу й забирання вагонів). Для розрахунку плати довжина колії приймається в кілометрах з одним десятковим знаком. Довжина під’їзної колії до 500 м включно округлюється до 0,5 км. Відстань подачі й забирання вагонів визначається від вістряка стрілки примикання під’їзної колії (якщо вона примикає до колій станції) або від вістряка вихідної стрілки станції, з якої подаються вагони (якщо під’їзна колія примикає до перегону чи в інших місцях за межами станції), до місця виконання вантажних опе-рацій (враховуючи довжину вантажного фронту).

Якщо під’їзна колія примикає не до станції, а до іншої під’їзної колії, то відстань подачі й забирання вагонів визначається від вістряка стрілки примикання тієї під’їзної колії, що безпосередньо примикає до колій залізничної станції, або від вістряка вихідної стрілки станції, якщо ця під’їзна колія примикає на перегоні чи в інших місцях за межами станції, до місця виконання вантажних операцій (враховуючи довжину вантажного фронту).

З матеріалів справи, зокрема, плану-схеми колій та відомості стрілочних переводів та колій (а.с. 58), вбачається, що колія № 70 через стрілку примикання № 274 примикає до під’їзної колії № 60, яка, у свою чергу, примикає до станційної колії № 10 через стрілку № 30.

Зі змісту наявної у матеріалах даної справи копії затвердженого Дирекцією технічного паспорта під’їзної колії № 70 (а.с. 32-37), з урахуванням акту сумісної перевірки від 9 жовтня 2015 року (а.с. 60), вбачається, що під'їзна колія № 60 примикає до колії № 10 стрілочним переводом № 30.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що відповідно до умов Збірника спірна відстань подачі й забирання вагонів повинна визначатися від вістряка стрілки примикання № 30 під'їзної колії № 60, оскільки під'їзна колія № 60 примикає до колій станції № 10.

Враховуючи вищевикладене, твердження позивача щодо необхідності обрахування такої відстані від стрілки № 44, яка, на відміну від стрілки № 30, є не охоронною стрілкою, а стрілкою примикання, є необґрунтованими, оскільки під’їзна колія №60 примикає до колії №10 саме через стрілку №30, а не стрілку №44.

Отже, господарський суд Рівненської області прийшов до вірного висновку про необґрунтованість даного позову щодо викладення пунктів 13 та 14.1 спірного договору у запропонованій позивачем редакції, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2015 року у справі № 918/1149/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниці" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська дирекція залізничних перевезень" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу № 918/1149/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Мельник О.В.