Справа № 182/2315/14-ц

Провадження № 2/0182/42/2016

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27.01.2016 року м. Нікополь

Нікопольсь Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кобеляцької-Шаховал І.О.

за участю секретаря Скоробогатової О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Нікополі цивільну справу за позовом Приватного підприємства „Таврія" до ОСОБА_1, Фермерського господарства „Скорук Максим Анатолійович", третя особа - Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Нікопольського міськрайонного управління юстиції, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання його поновленим, а також про зобов"язання вчинення дій щодо укладання додаткової угоди, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, визнання його поновленим, а також про зобов"язання вчинення дій щодо укладання додаткової угоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступне.

25.06.2007 року для ведення товарного сільськогосподарського виробництва між приватним підприємством „Таврія" та ОСОБА_2 був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8203 га. Пунктом 2.2. даного договору визначено, що він укладається терміном на п'ять років, починаючи з дня його державної реєстрації. 15.04.2008 року даний договір був зареєстрований в Нікопольському відділі ДРФ центру ДЗК, а отже термін його дії закінчився 15 квітня 2013 року. Після смерті ОСОБА_2 в порядку спадкування право власності на вище зазначену земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1. Згідно ч.4 ст.32 Закону України „Про оренду землі", п.2.4. договору оренди земельної ділянки, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, а отже умови договору оренди від 25.06.2007 року є обов'язковими для виконання ОСОБА_1 Пунктом 2.5 договору передбачено, що по закінченню терміну договору орендар має переважне право на його поновлення на новий термін. Частиною 1 ст.33 Закону України „Про оренду землі" також визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди). Маючи намір скористатися своїм переважним правом, ПП „Таврія" на адресу ОСОБА_1, відповідно до положень ч.2, 3 ст.33 Закону України „Про оренду землі", надіслало відповідний лист - повідомлення з проектом додаткової угоди. Оскільки, за весь цей час ПП „Таврія" добросовісно належним чином виконувало свої зобов'язання по договору і будь-яких претензій чи звернень до суду з цього питання з боку відповідача 1 не було, ПП „Таврія" виконало встановлену ч.2, 3 ст.33 Закону України „Про оренду землі" процедуру, тому позивач мав переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Проте відповідач 1 ухилився від узгодження з ПП „Таврія" умов договору та уклав 01.07.2013 року договір оренди земельної ділянки з ФГ „Скорук М.А.", чим порушив вище зазначені законні права та інтереси позивача. Вважають, що ОСОБА_1 свідомо ухилявся від узгодження з ПП „Таврія" умов договору і зневажав переважне право позивача та з самого початку мав намір укласти договір оренди земельної ділянки саме з ФГ „Скорук М.А.", оскільки ще в жовтні 2012 року він передав її в користування останньому, не дивлячись, що вищезазначений договір оренди від 25.06.2007 року був чинним, у зв'язку з чим ПП „Таврія" звернулося з відповідним позовом до суду. Таким чином, з урахуванням того, що ПП „Таврія" згодне було укласти договір оренди на умовах не гірших, від тих, які були запропоновані ФГ „Скорук М.А." ОСОБА_1, існують всі правові підстави, щоб зобов'язати останнього вчинити дії щодо укладення з позивачем додаткової угоди, передбаченої ст.33 Закону України „Про оренду землі", та визнати договір оренди, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2, недійсним. Більш того, ПП „Таврія" має право на поновлення вищезазначеного договору оренди від 25.06.2007 року, а договір оренди земельної ділянки від 01.07.2013 року повинен бути визнаний недійсним і з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України та п.4.2. договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, договір припиняється, зокрема, у разі, закінченням терміну, на який він був укладений, а також розірвання договору. Оскільки ПП „Таврія" згоди на дострокове розірвання вище вказаного договору оренди земельної ділянки відповідачу 1 не давало і будь-які судові рішення про його дострокове розірвання не ухвалювалися; факт протиправного зайняття земельної ділянки ФГ „Скорук М.А." в листопаді 2012 року не є підставою для набуття права користування цією ділянкою останнім і не може бути підставою для припинення цього права ПП „Таврія", тому юридично договір оренди, згідно його умов, діяв до 15 квітня 2013 року, а земельна ділянка перебувала в користуванні позивача. Відповідно до п.7 договору оренди від 25.06.2007 року, при вирішені спорів сторони керуються цим договором та Законом України „Про оренду землі". Частиною 6 статті 33 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Оскільки на протязі одного місяця після закінчення строку договору ОСОБА_1 не надсилав на адресу ПП „Таврія" листа - повідомлення про заперечення у його поновлені, тому договір оренди від 14.02.2007 року, відповідно до ст.33 Закону України „Про оренду землі" вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, що в свою чергу вказує на незаконність укладання 01.07.2013 року відповідачем 1 договору оренди з ФГ „Скорук М.А.". Укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 25.06.2007 року, як того вимагає ст.33 Закону України „Про оренду землі", не вдалося у зв'язку з ухилянням Відповідача 1 від її укладення. Частиною 8 статті 33 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. За таких обставин звернулись до суду і просять скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 4763508 від 06.08.2013 року державного реєстратора Вірченко Олени Володимирівни Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, яким зареєстроване право оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8203 га., на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.07.2013 року, укладеного між Фермерським господарством „Скорук М.А." і ОСОБА_1. Визнати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8203 га., від 25.06.2007 року, укладеного між Приватним підприємством „Таврія" та ОСОБА_2, правонаступником якого є ОСОБА_1, поновленим. Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до ст.33 закону України „Про оренду землі", вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством „Таврія" додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8203 га., від 25.06.2007 року. Стягнути з відповідачів на користь Приватного підприємства „Таврія" понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не прибула, надала заяву про розгляд справи у свою відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не прибули, про день та час розгляду справи по суті були повідомлені належним чином. Про причину неявки в судове засідання суд не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 надав до суду заперечення на позов, в яких посилається на те, що в даній справі головну роль відіграє наявність факту узгодження (погодження) істотних умов проекту договору оренди землі (в разі перезаключения договору на новий термін) чи то проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (в разі поновлення попереднього договору оренди землі), що в справі відсутнє. Просить суд звернути увагу на той факт, що поновити договір оренди можливо тільки шляхом укладення додаткової угоди (факт укладення повинен був відбутись до закінчення договору оренди від 25.06.2007 року, а саме до 15.04.2013 року), або ж переукладенням взагалі договору оренди на новий термін після 15.04.2013 року. В даній ситуації спір по справі виник відносно поновлення договору оренди землі від 25.06.2007 року, термін дії якого закінчився 15.04.2013 року. Суд І інстанції повинен звернути увагу на той момент, що поновити договірні орендні відносини - термін яких закінчився 15.04.2013 року в судовому порядку неможливо, так як, згідно Закону України „Про оренду землі", Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, існує чітка процедура передачі земельних ділянок, які належать громадянину на праві приватної власності. Порядок передачі земельних ділянок, які належать громадянину на праві приватної власності визначений ст.124 Земельного кодексу України, підставою виникнення оренди землі є договір оренди. Просить суд звернути увагу на те, що договір оренди від 25.06.2007 року, укладений між ПП „Таврія" та ним не поновлювався на новий термін та не переукладався. Термін дії договору оренди землі від 25.06.2007 року закінчився 15.04.2013 року. Згідно ст.1 Закону України „Про оренду землі", чітко визначено, що оренда землі виникає з договору. Згідно ст.6 Закону України „Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами і договором оренди землі. Згідно ч.5 ст.6 Закону України „Про оренду землі", право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, відповідно до закону. Згідно ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Окрім того, в разі поновлення в судовому порядку договору оренди від 25 06 2007 року, буде грубо порушено ст.651 Цивільного кодексу України, а також 654 Цивільного кодексу України. Суть якої полягає в наступному: поновити договір оренди можливо було б лише на протязі дії договору оренди від 25.06.2007 року, тобто до 15.04.2013 року, і тільки шляхом укладення додаткової угоди, як про це свідчить ст.651 ЦК України, а також ст.654 ЦК України. А саме: додаткова угода до договору оренди від 25.06.2007 року про внесення змін (поновлення договору). Чого сторонами зроблено не було, договір оренди від 25.06.2007 року не поновлювався та на новий термін не переукладався. Вважає, що позовні вимоги такі як визнання договору оренди земельної ділянки, загальним розміром 7,8203 га., укладеного 25.06.2007 року між ПП „Таврія" та ним поновленим та зобов'язання його вчинити дії щодо укладення з ПП „Таврія" додаткової угоди взагалі не можуть вирішуватись в порядку цивільного судочинства, так як оренда виникає тільки на підставі договору оренди, який повинен бути зареєстрований в органах державної влади. Однією з підстав визнання договору оренди землі є наявність переважного права у колишнього орендаря - ПП „Таврія", однак з даною підставою визнання недійсним договору оренди між ним та ФГ „Скорук М.А." не погоджується, оскільки статтею 15 ЗУ „Про оренду землі" визначено підстави для визнання договору оренди землі недійсним. Абзацем 2 статті 15 ЗУ „Про оренду землі" визначено умови та підстави, при яких можливо визнати договір оренди землі недійсним. В даній справі, в їх договорі оренди землі від 01.07.2013 року визначено всі істотні умови договору оренди, підстав для відмови в державній реєстрації договору не було, наслідком чого є державна реєстрація їх договору оренди з ФГ „Скорук М.А..". Вважає, що ПП „Таврія" не має ніякого відношення до їх договору оренди., так як ПП „Таврія" не є стороною договору від 01.07.2013 року. Підстав для визнання договору оренди землі від 01.07.2013 року немає. Серед підстав для визнання договору оренди недійсним, визначених ст.15 ЗУ „Про оренду землі", наявність переважного права серед переліку підстав про визнання недійсним договору оренди землі, відсутня. Тому просить позивачу в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Голова ФГ „Скорук М.А." надав суду заперечення, відповідно до яких вважає, що при задоволенні позову ПП „Таврія", на практиці виконати такого роду судові рішення буде неможливо. Задовольнивши позовні вимоги, суд вийде за межі наданих йому повноважень, право щодо поновлення договору оренди землі належить органам державної влади, а також, тим більше, зобов'язувати власника землі (громадянина) укласти додаткову угоду - не входить до повноважень суду, суд не наділений такими повноваженнями, тим більше правом примушувати громадянина укладати додаткову угоду до договору оренди, якщо власник землі не бажає цього робити. Відповідно до п.3 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів України" від 11.02.2010 року № 1878 - VI, встановити, що до 01.01.2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів, відповідно до Указу Президента України від 05.10.2011 року № 965/2011 (який набрав чинності з 01.01.2013 року), повноваження Держземагентства в частині державної реєстрації прав на земельні ділянки припиняються. 3 2013 року державну реєстрацію прав на земельні ділянки покладено на Укрдержреєстр, повноваження якого закріплено в Положенні про Державну реєстраційну службу, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 401/2011. Тобто, Державний земельний кадастр функціонує паралельно із Державним реєстром речових прав на нерухоме майно. Діяльність органів державної реєстрації речових прав з 01.01.2013 року регулює Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952 - IV (далі - закон), Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703 (втратив чинність - 11.02.2014 року), Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, який набрав чинності 11.02.2014 року. Тобто договір оренди земельної ділянки від 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А.", який пройшов державну реєстрацію в свій час на підставі чинного земельного законодавства, є дійсним і чинним, навіть при наявності тих обставин, що з 01.01.2013 року змінилась процедура державної реєстрації оренди і наявності переважного права на поновлення договору оренди у колишнього орендаря. Підстави для визнання договору оренди недійсним з ФГ „Скорук М.А." - відсутні. Згідно ст.27 Закону України „Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, відповідно до закону. Відповідно до ст.31 Закону України „Про оренду землі", договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір оренди з ПП „Таврія" від 25.06.2007 року між гр.ОСОБА_2 та ПП „Таврія" закінчився 15.04.2013 року. Гр.ОСОБА_2 помер, спадкоємцем даної землі є гр.ОСОБА_1. Умовами даного договору оренди п.4.2. визначено наступне: договір оренди земельної ділянки припиняється у разі закінчення терміну, на який його було укладено. Отже, як бачимо, термін дії договору оренди з ПП „Таврія" - закінчився. ПП „Таврія" в 2013 року втратив статус орендаря. Звертає увагу суду, що договір оренди з позивачем - закінчився. На новий строк на нових умовах не переукладався. Додаткова угода не укладалась. Протягом дії договору оренди, тобто до 15.04.2013 року, зміни до умов договору оренди з позивачем не вносились. Крім того, термін дії договору оренди з позивачем закінчився 15.04.2013 року. Факт укладення та державної реєстрації додаткової угоди до 15.04.2013 року між гр.ОСОБА_2 та позивачем - ПП „Таврія", відсутній. Так як додатковою угодою договір оренди з позивачем не поновлювався на новий термін, він не є поновленим станом на сьогодні. Органи державної влади в особі Реєстраційної служби Нікопольського МРУЮ Дніпропетровської області, реєструючи договір оренди в своєму Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, обов'язково перевіряють наявність обтяжень (обмежень) щодо предмету оренди - земельної ділянки, тобто чи не існує оренди за іншим суб"єктом господарювання на період державної реєстрації права оренди на момент здійснення реєстраційної дії, а саме 15.04.2013 року. В даному випадку, реєструючи договір оренди з ФГ „Скору М.А", обмежень у Реєстраційній службі Нікопольського МРУЮ та _{відмови у державній реєстрації не було. Поновлення договору оренди залежить від здійснення реєстраційних дій посадовими особами органами державної влади (Реєстраційної служби юстиції). Якщо така дія відсутня, в судовому порядку вирішення даного питання неможливе. З вищевикладеного вбачається, що державну реєстрацію договорів оренди до 01.01.2013 року мали право проводити відділи Держкомзему, а з 01.01.2013року - реєстраційні служби органів юстиції. Ні одна норма чинного закону не наділяє суд правом (повноваженнями) поновлювати договори оренди землі, строк дії яких закінчився, або не закінчився. Для цього існують органи державної влади, які нормами закону уповноважені здійснювати реєстраційні дії, тобто реєструвати відповідне право. Дане право по державній реєстрації прав на земельні ділянки належить органам державної влади. І саме органи державної влади при здійсненні державної реєстраційної дії здійснюють перевірку (відповідність поданих документів на реєстрацію вимогам закону) по своїм базам - реєстрам, здійснюють пошук відомостей щодо земельної ділянки, відносно якої планується вчинення певної державної реєстрації, в даному випадку це оренда. Мало того, державні реєстратори, чи то Держкомзему чи то Реєстраційної служби, здійснюючи державну реєстрацію оренди, повинні (наділені повноваженнями) перевіряти надані документи на реєстрацію на відповідність змісту договору оренди вимогам закону, і в разі наявності підстав для відмови, надавати обґрунтовану відмову.}

_{Суд такими повноваженнями не наділений. Ні одна норма закону не надає суду прав визнавати поновленим договір оренди. Позовні вимоги ПП „Таврія" суперечать нормам закону. Задовольнивши позовні вимоги, суд ставить в невигідне положення не тільки їх як законних орендарів даної землі - ФГ „Скорук М.А." та власника землі - правонаступника гр.ОСОБА_1, але і державні органи, які відмовляють у проведенні Державної реєстрації права оренди за ПП „Таврія" на підставі даних судових рішень. Позивач, отримавши рішення суду про поновлення „застарілого" договору оренди від 25.06.2007 року щодо землі гр.ОСОБА_2, все одно залишається залежним від органів юстиції і власника землі - правонаступника гр.ОСОБА_1. Наголошують на тому, що суд виносить рішення, яке на практиці виконати неможливо, оскільки воно не відповідає закону. На підставі договору оренди з ФГ „Скорук М.А." від 01.07.2013 року, було зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 05.08.2013 року номер запису про інше речове право - 2017264. Письмовим доказом є наявність витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, серія ЕАІ № 126032 від 06.08.2013 року, індексний номер витягу - 7585350 від 06.08.2013 року. Підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 4763508 від 06.08.2013 року. Відповідно до п.2.6. Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №3502/5 від 12.12.2011 pоку, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього розділу. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Відповідно до Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1141 від 26.10.2011 року у пункті 41 закріплено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. ФГ „Скорук М.А." вважає, що позовні вимоги позивача - ПП „Таврія" - грубо суперечать нормі закону, не відповідають нормам чинного закону, на підставі чого просять суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог ПП „Таврія". Станом на 29.06.2015 року державна реєстрація договору оренди з ФГ „Скорук М.А." в електронній базі - Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Нікопольського МРУЮ Дніпропетровської області - не скасована. Державна реєстрація права оренди на підставі договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на сьогодні існує. Тому однією з підстав неможливості виконати рішення суду в органах державної влади, в разі задоволення позову ПП „Таврія" є наявність зареєстрованої оренди за ФГ „Скорук М.А." в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Нікопольського МРУЮ Дніпропетровської області, а також неправильна побудова позовних вимог в позовній заяві позивачем - ПП „Таврія". Задовольнивши позов, суд припускається дуже великої помилки на період існування оренди за іншим орендарем, а сам ФГ „Скорук М.А.", визнаючи оренду за іншим суб'єктом господарювання (права) ПП „Таврія". Позивач просить поновити в судовому порядку договір оренди землі від 25.06.2007 року, який укладався до вимог закону 2007 року. Повноваження по поновленню договорів оренди належать органам державної влади. Норми чинного закону не передбачають таку підставу поновлення договору оренди як рішення суду. Відповідно до ст.33 даного закону, підставою поновлення договору оренди на новий строк є додаткова угода, яка повинна укладатись у строки, визначені даною нормою закону. Але додаткова угода в строки, визначені законом, не укладалась і взагалі станом на сьогодні не є укладена. Суд повинен взяти даний факт до уваги. Вважають, що судом буде грубо порушено як порядок так і умови передачі земельної ділянки в оренду (поновлення орендних відносин), цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що в подальшому унеможливить виконання рішення суду в органах державної влади. Даний договір оренди укладався відповідно до вимог закону станом на 2007 року. До норм закону України „Про оренду землі" (ст.15) вносились зміни в 2008 році, в 2011 році, в 2015 році, які суд при розгляді справи повинен врахувати. Договір оренди повинен відповідати вимогам закону на період державної реєстрації в органах державної влади, тобто станом на 2015 рік. В змісті договору оренди землі від 25.06.2007 року відсутній кадастровий номер земельної ділянки, місце розташування земельної ділянки, така істотна умова договору оренди як передача в заставу та внесення до статутного фонду. Договір оренди від 25.06.2007 року не відповідає вимогам ст.15 Закону України „Про оренду землі" (зі змінами 2008 року, 2011 року, 2015 року). Необхідно також зазначити, що якщо суд винесе рішення, яке є документом, позивач повинен його реалізувати в органах державної влади, тобто здійснити державну реєстрацію права оренди як іншого речового права. Що на практиці реально зробити буде неможливо. Позивач залишається залежним як від власника землі ОСОБА_1, позивач залишається залежним від органів юстиції. Договір оренди від 25.06.2007 року є з застарілими умовами оренди, які не відповідають вимогам даної статті станом на 29.06.2015 року. До ст.15 даного закону було внесено суттєві зміни, які набрали чинності з 05.04.2015 року на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція) від 12.02.2015 року № 191-УІІІ у новій редакції. Суд повинен звернути увагу на той факт, що вимоги до умов оренди кожен час змінюються і повноваження по перевірці відповідності умов оренди в договорі чи то додатковій угоді належать органам державної влади, а не суду .Зміст договору оренди від 25.06.2007 року з позивачем не відповідає вимогам ст.15 даного закону в новій редакції, діючій з 05.04.2015 року, оскільки не містить ані кадастрового номеру, ані місця розташування. Суд грубо порушить норми закону, поновивши в судовому порядку договір оренди, не маючи при цьому таких повноважень, які належать органам державної влади, що в подальшому призведе до негативних наслідків. Розуміють, що підписання додаткової угоди можливе лише станом на сьогодні і то при наявності бажання гр.ОСОБА_1, тобто додаткова угода якщо і буде підписуватись, то лише станом на період 2015 року і не раніше 05.04.2015 року. Однією серед підстав визнання договору оренди недійсним за висновками суду є відсутність істотної умови як місця розташування, та відсутність акту встановлення меж як невід'ємної частини договору. Але просять звернути увагу, що зміст договору оренди з ФГ „Скорук М.А." містить усі істотні умови договору оренди, у тому числі і місце розташування. Тим більше, що межі земельної ділянки визначені на Державному акті. Акт встановлення меж як невід'ємна частина договору оренди від 2012 року з ФГ „Скорук М.А." був і є. За таких обставин просять відмовити в позовних вимогах.}

_{Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.}

_{Відповідно до ст.125 ЗК України, право на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.}

Згідно з п.5 ч.2 ст.126 ЗК України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.3 Договору оренди земельної ділянки, після закінчення строку користування землею орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому ніж той, у якому вона була надана.

Згідно із ст.7 Договору оренди земельної ділянки, сторони погоджуються, що спірні питання, які виникають з цього договору, мають вирішуватись у судовому порядку.

Як встановлено в судовому засіданні, земельна ділянка з кадастровим № НОМЕР_1, загальною площею 7,8203 га. (пай НОМЕР_2), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Новософіївської сільської ради Нікопольського району належала ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Нікопольської районної державної адміністрації від 02.02.2005 № 85-р- 5, що підтверджується Державним актом

-на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 03.03.2006 (а.с.159). 25.06.2007 року між ОСОБА_2 та ПП „Таврія" було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 5 років, який набув чинності з дня його державної реєстрації, а саме, з 15.04.2008 року (а.с.4). 13.03.2012 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 (а.с.160), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. 01.07.2013 року між ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А." було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки строком на 5 років (а.с.5).

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки встановлюються законом.

Законом, який регулює дані правовідносини, є Закон України „Про оренду землі".

Відповідно до вимог частин 1, 4. 5 ст.33 Закону України „Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Вказані вимоги закону ОСОБА_1 не дотримано та протягом місяця на адресу орендодавця ПП „Таврія" від орендодавця ОСОБА_1 не надходило листи - повідомлення щодо заперечення у поновленні договору оренди земельної ділянки. Єдина заява, якою ОСОБА_1 поставив до відома директора ПП „Таврія" Москаленко Н.І. про те, щоб не займали його земельну ділянку після збору урожаю 2012 року, надіслано на адресу ПП „Таврія" міститься на аркуші справи 8. Однак, коли даний лист було направлено ПП „Таврія" з доданих до суду копій конверту та заяви встановити неможливо. 15 лютого 2013 року ПП „Таврія" листом-повідомленням за № 15 повідомило ОСОБА_1 про намір скористатися їх переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк та надіслало додаткову угоду (а.с.а.с.9-10). Однак, конверт з документами повернувся за спливом строку зберігання (а.с.9). Доводи ФК „Скорук М.А." у своїх запереченнях не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час доказів, які б спростовували позовні вимоги позивача та доводили заперечення відповідача ФК „Скорук М.А." в цій частині, останнім суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач ФК „Скорук М.А." розпорядився своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

До того ж, заяву ОСОБА_1, в якій він просив після збору врожаю 2012 року не займати його земельну ділянку, та яка не була отримана ПП „Таврія", не можна вважати належним повідомленням про намір не продовжувати дію договору оренди, оскільки вона не відповідає вимогам ст.33 Закону України „Про оренду землі".

Суд вважає, що ПП „Таврія" як попередній орендар земельної ділянки належним чином виконувало умови договору оренди від 25.06.2007 року та сплачувало ОСОБА_2 орендну плату (а.с.61-67).

Дані обставини підтверджуються довідками та копіями відомостей, з яких вбачається, що відповідач в період з 2007 - 2012 років отримував орендну плату. Також, у заяві ОСОБА_1 яку ПП „Таврія" не отримало, будь-які претензії щодо недотримання позивачем умов договору, відповідач ОСОБА_1 не висловлював. Крім того, ПП „Таврія" продовжувало користуватися земельною ділянкою орендодавця ОСОБА_1 після закінчення строку договору оренди від 25.06.2007 року. Таким чином, суд приходить висновку, що позивач набув переважне право на оренду землі, що належить ОСОБА_1

Відповідно до положень ч.6 ст.33 Закону України „Про оренду землі", заперечення у поновлені договору повинно бути висловлено на протязі місяця після закінчення строку дії договору, а не до його закінчення, а також у формі листа - повідомлення на адресу орендаря, а не фактом укладання договору оренди з іншим орендатором.

Виходячи з положень ст.11 ЦК України, ст.2 Закону України „Про оренду землі", відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства та укладеного договору, суд дійшов висновку, що направлення відповідачем до закінчення строку дії договору оренди, укладеного з ПП „Таврія" заяви з проханням не займати її земельну ділянку після збору урожаю 2012 року, не створює будь-яких прав та обов'язків для сторін в розумінні положень ст.33 Закону України „Про оренду землі".

Приймаючи до уваги, що після закінчення строку дії договору земельна ділянка, яка без визначення межі перебувала у загальному масиві, що орендувалася ПП „Таврія", а ОСОБА_1 протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не звернувся до позивача з листом - повідомленням про заперечення у його поновленні, договір оренди земельної ділянки, площею 7,5144 га., від 24 квітня 2007 року, укладений між ПП „Таврія" та ОСОБА_1, відповідно до ч.6 ст.33 Закону України „Про оренду землі", слід вважати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Враховуючи, що, згідно зазначеної норми права у цьому випадку, укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), суд знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення з ПП „Таврія" додаткової угоди. Судом встановлено, що 01.07.2013 року між ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А." було укладено договір оренди належної ОСОБА_1 земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації.

Відповідно до положень ст.203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу.

Суд вважав, відповідач ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А.", укладаючи 01.07.2013 року договір оренди земельної ділянки, порушили інтереси ПП „Таврія як орендаря суміжних земельних ділянок, оскільки позивач зацікавлений в тому, щоб межі земельної ділянки були виділені в натурі (на місцевості), місце її розташування було встановлено вірно та закріплено межовими знаками у встановленому законом порядку. Так як договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А." 01.07.2012 року, юридично закріплює право останнього на використання земельної ділянки першої у межах, як незаконно та невірно визначені актом про відновлення між земельної ділянки, тому цей договір порушує права ПП „Таврія" як орендаря суміжних з нею земельних ділянок. Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання договору оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А.", TOB „Дніпропетровська обласна земельна агенція" не здійснювала встановлення меж зазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Порядок встановлення (відновлення) меж земельної ділянки визначається Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів за № 376 від 18 травня 2010 року.

Відповідно до п.4.1. даної Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодження, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками суміжних земельних ділянок.

Пунктом 4.3. цієї Інструкції передбачено, що відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до ст. 186 ЗК України документів із землеустрою.

ПП „Таврія" орендувало земельну ділянку ОСОБА_1 у загальному масиві, разом з ділянками інших власників, без встановлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками (а.с.88-94).

Відповідно до абзацу 1 ч.1,4 ст.15 Закону України „Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); невід'ємною частиною договору оренди є акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до підписання договору оренди між ФГ „Скорук М.А." та ОСОБА_1 не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору була відсутня невід'ємна його частина, а саме, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а отже місце розташування земельної ділянки, яка є істотною умовою договору, не була встановлена.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України „Про оренду землі", відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації та визнання договору оренди недійсним.

При таких обставинах, суд вважає що договір оренди земельної ділянки від 01.07.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А.", порушує права позивача та вбачає підстави для визнання його недійсним.

Згідно ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст.26 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав державним реєстратором до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внаслідок вищевказаних обставин, скасуванню також підлягає державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.07.2013 року між ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А.".

Згідно із ст.88 ЦПК України, з ОСОБА_1 та ФГ „Скорук М.А." підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.10, 11, 14, 15, 57, 60, 88, 169, 212, 213-215 ЦПК України, ст.11, 15, 203, 215, 792 ЦК України, ст.2, 15, 33 Закону України „Про оренду землі", Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінет. Міністрів України 17 жовтня 2012 року № 1051 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 726), ст.19, 26 Закону України „Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд, -

В И Р І Ш И В:

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7,8203 га., укладений 01 липня 2013 року між Фермерським господарством „Скорук М.А." та ОСОБА_1.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4763508 від 06.08.2013 року державного реєстратора Вірменко Олени Володимирівни Реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, яким зареєстроване право оренди земельної ділянки, загальною площею 7, 8203 га., на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.07.2013 року, укладеного між Фермерським господарством „Скорук М.А." та ОСОБА_1.

Визнати договір оренди земельної ділянки, загальною площею 7.8203 га, укладений 25 червня 2007 року між Приватним підприємством „Таврія" та ОСОБА_1, поновленим.

Зобов'язати ОСОБА_1 вчинити дії щодо укладення з Приватним підприємством „Таврія" додаткової угоди щодо поновлення договору оренди земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 та Фермерського господарства „Скорук М.А." (код ЄДРПОУ 33892894) на користь Приватного підприємства „Таврія" (код ЄДРПОУ 32616850) витрати по сплаті судового збору по 172,05 грн. (сто сімдесят дві грн. 05 коп.) з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя:

І. О. Кобеляцька-Шаховал