КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р. Справа№ 925/1190/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі Філімоновій І.Є.

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 року

у справі № 925/1190/15 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (м. Київ)

до Публічного акціонерного товариства „Черкаське хімволокно" (м. Черкаси)

про стягнення 15 984 389 грн. 80 коп. інфляційних, 3% річних та пені за спожитий газ

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Черкаської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства Національна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства „Черкаське хімволокно" про стягнення 15984389,80 грн. інфляційних, 3% річних та пені за спожитий газ за період січня-грудня 2013р.

Рішенням від 20.08.2015 року господарський суд Черкаської області в задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ПАТ НАК „Нафтогаз України" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 року по справі № 925/1190/15 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.15р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику без розгляду, відповідно до п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.11.15р. касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" задоволено, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.09.15р. скасовано та направлено справу №925/1190/15 до Київського апеляційного господарського суду для розгляду даної апеляційної скарги.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2015р. у справі №925/1190/15 передано на розгляд колегії суддів головуючий суддя Тищенко О.В., судді Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

На підставі апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 30.11.2015р. порушено апеляційне провадження та призначено розгляд скарг на 15.12.15р.

В судове засідання 15.12.15р. з'явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2015 року у зв'язку з неявкою представника позивача розгляд справи було відкладено на 26.01.2016 року.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 року № 925/1190/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному розмірі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2013 року між сторонами по справі було укладено договір №13/3474-ТЕ-36 купівлі-продажу природного газу, за умовами п. 1.1. якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) у 2013 році імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах даного договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 3.3., 5.2., 6.1., 7.2. вищевказаного договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; ціна за 1000 куб. м газу всього з ПДВ становить 1309,20 грн.; оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. даного договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу протягом січня-грудня 2013 року, згідно з якими позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в загальному обсязі 94 344,884 тис. м3 на загальну суму 167 990 754,68 грн.

29.09.2014р. між управлінням Державної казначейської служби України у Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської ОДА, Департаментом фінансової політики Черкаської міської ради, ПАТ "Черкаське хімволокно", НАК "Нафтогаз України" підписано договір №463/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014р."), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 ЗУ "Про державний бюджет України на 2014р." і Порядку та умов надання у 2014р. субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014р. №30. У договорі його сторони визначили Порядок проведення взаєморозрахунків, за умовами якого погодили перелік підприємства, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору. Згідно з визначеним Порядком проведення взаєморозрахунків, Казначейство перераховує кошти стороні першій, сторона перша - стороні другій, сторона друга - третій, сторона третя - четвертій, сторона четверта перераховує на рахунок сторони останньої кошти у сумі 39 455827, 00 грн. у тому числі ПДВ 6575971,17 грн. для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 29.01.2013 №13/3474-ТЕ-36. Згідно з п.п. 2 п. 10 даного договору, з метою його виконання, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

На виконання договору № 463/30 від 29.09.2014 року платіжним дорученням № 3 від 10.10.2014 року відповідачем сплачено позивачу 39 455827,00 грн. заборгованості за газ, спожитий у 2013 році по договору від 29.01.2013 №13/3474-ТЕ-36.

У зв'язку з простроченням виконання договірних зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 6 960 560,54 грн. пені, 3 % річних у розмірі 1861324,81 грн. та суму інфляційних втрат у розмірі 7 162 504,42 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Стаття 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних та фінансових санкцій, за прострочення оплати природного газу, поставленого, на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 29.01.2013 №13/3474-ТЕ-36 в 2013 році.

Господарський суд Черкаської області, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, виходив з наступного.

Відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії суб'єктами господарської діяльності врегульовані Законом України «Про теплопостачання».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про теплопостачання» державна підтримка у сфері теплопостачання надається відповідно до обсягів коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України та місцевими бюджетами на відповідний рік.

Статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовуються нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Тарифи повинні враховувати повну собівартість теплової енергії і забезпечувати рівень рентабельності не нижче граничного рівня рентабельності, встановленого Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У разі, якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

Статтею 4 Цивільного кодексу України визначено, що актами цивільного законодавства є Конституція України, Цивільний кодекс України, закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до приписів ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Статтею 13 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Укладаючи договір, метою якого є реалізація природного газу для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення і гарячого водопостачання, та визначаючи свої майново-господарські зобов'язання сторони повинні були враховувати обов'язкові для сторін положення законодавства України, яке регулює галузь теплопостачання, оскільки обов'язковість застосування цих положень випливає з їх змісту та із суті відносин між сторонами договору і не суперечить його умовам.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що заборгованість відповідача за договором виникла як різниця у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджуються відповідним органом місцевого самоврядування, на сплату яких державою перераховуються субвенції.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України та ст. 218 Господарського кодексу України вина є підставою відповідальності за порушення зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Оскільки між сторонами виникли відносини з постачання та реалізації енергоносіїв, враховуючи алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості з різниці в тарифах встановлених чинним законодавством та те, що підставою для здійснення розрахунків є наявність бюджетного фінансування суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вини відповідача у простроченні платежів за поставлений газ, що у свою чергу спростовує наявність складу правопорушення та у відповідності до приписів ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача штрафні санкції.

Отже колегія суддів вважає правомірною відмову місцевого господарського суду у задоволенні позовних вимог щодо застосування до відповідача штрафних санкцій.

Крім того Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.14 №30 затверджено Порядок та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Вказаний Порядок визначає механізм надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Пунктом 4 цього Порядку визначено, що підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію населенню або надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості, у тому числі, у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за придбану/реалізовану на оптовому ринку електричну енергію та відступлення прав вимоги щодо заборгованості за природний газ на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору.

Кількість сторін зазначеного договору є необмеженою та визначається такою кількістю учасників розрахунків, виконання договору якими забезпечить погашення заборгованості та проведення розрахунків у повному обсязі. Учасниками розрахунків є: територіальні органи Казначейства; Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, обласні, міські у м. Києві та м. Севастополі фінансові управління, фінансові управління районних, районних у м. Києві та м. Севастополі держадміністрацій або структурні підрозділи з питань фінансів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад; надавачі послуг; газодобувні підприємства, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її філії, дочірні підприємства і компанії; суб'єкти господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом; підприємства, що здійснюють передачу та постачання електричної енергії; державне підприємство "Енергоринок"; державне підприємство "НЕК "Укренерго"; енергогенеруючі компанії та їх кредитори - постачальники вугільної продукції; державне підприємство "Вугілля України"; вугледобувні підприємства; Держрезерв. Учасниками розрахунків можуть бути суб'єкти господарювання незалежно від форми власності. Між надавачами послуг можуть бути проведені взаєморозрахунки. Із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).

У відповідності до постанови КМУ № 30 між сторонами у справі було укладено Договір № 463/30 від 29.09.2014 про організацію взаєморозрахунків.

За умовами договору сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідача перед позивачем по договору купівлі-продажу природного газу від 29.01.2013 №13/3474-ТЕ-36 року становить 39 455827, 00 грн. та підлягає погашенню за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Враховуючи вищезазначене, підставою для перерахування боргу за Договором є вищезазначений договір та наявність бюджетного фінансування, тобто бюджетного фінансування цих розрахунків.

Таким чином, сторони по справі відповідно до вимог ст. 604 ЦК України замінили первісне зобов'язання про оплату природного газу на умовах договору на купівлю-продаж природного газу новим зобов'язанням про оплату відповідачем на користь позивача обсягів газу вартістю 39 455827,00 грн. за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, припинивши первісне зобов'язання в цій частині.

Слід відзначити, що укладення договорів про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Тому посилання позивача щодо відсутності у нього волевиявлення на заміну первісного зобов'язання новим є безпідставними. Про припинення первісного зобов'язання свідчить також факт погодження сторонами у п. 10 договору про взаєморозрахунки обов'язку не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Строк виконання нового зобов'язання пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом, остаточний розрахунок за поставлений природний газ по договору купівлі-продажу природного газу від 29.01.2013 №13/3474-ТЕ-36 року відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків № 463/30 від 29.09.2014.

Таким чином розрахунок за поставлений природний газ відбувся на умовах, визначених вказаним договором про організацію взаєморозрахунків, наслідком виконання якого (згідно з пунктом 15 договору) є відсутність у сторін жодних претензій одна до одної стосовно його предмета. Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09.09.14 у справах №5011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 25.03.15 у справі № 924/1265/13, від 01.07.15 у справі №924/1230/14.

Крім того слід зазначити, що, згідно п. 4 ст. 604 Цивільного кодексу України новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, враховуючи, що сторони укладеним договором № 463/30 від 29.09.2014 року здійснили новацію, додаткові зобов'язання, пов'язані з договором від 29.01.2013 №13/3474-ТЕ-36 від 29.01.2013 року поставки природного газу, суд першої інстанції обґрунтовано визнав припиненими.

Слід зауважити, що при прийнятті спірного рішення місцевий господарський суд обґрунтовано врахував правову позицію Верховного Суду України з цього приводу.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів не вбачає об'єктивних підстав для скасування рішення першої інстанції, яким було відмовлено позивачу в стягненні втрат від інфляційних процесів, 3% процентів річних та пені у повному обсязі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 20.08.2015 року № 925/1190/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/1190/15 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

І.А. Іоннікова