Головуючий у 1-ій інстанції Білик О.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого -судді Соломахи Л.І.

суддів Біляєвої О.М., Новікової Г.В.

при секретарі Чуряєві В.С.

за участю:

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Артемівську Донецької області справу за позовом Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за державним кредитом для здобуття вищої освіти з апеляційною скаргою позивача - Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

20 липня 2015 року Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за державним кредитом для здобуття вищої освіти.

Зазначав, що на підставі Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, між ним та ОСОБА_2 було укладено дві угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти:

- угода № 2 від 26.12.2013 року, згідно якої навчальний заклад надав відповідачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямом підготовки (спеціальністю) правознавство за денною формою навчання у розмірі 5 500,00 грн. на 6 семестр 2003-2004 навчального року;

- угода № 13 від 06.12.2004 р., згідно якої навчальний заклад надав одержувачу цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямом підготовки правознавство за денною формою навчання у розмірі 11 000,00 грн. на 2004-2005 навчальний рік.

Відповідно до умов цих Угод відповідач зобов'язана повернути кредит протягом 15 років та сплатити три проценти річних за користування кредитом, починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання до 31 грудня кожного року повертати по 1/15 частині кредиту та три проценти річних.

Наказом № 282-2С від 29.06.2006 р. відповідача відраховано з університету, як таку, що закінчила навчання, та видано диплом спеціаліста про повну вищу освіту за спеціальністю «правознавство» та здобуття кваліфікації юриста.

Посилаючись на те, що університет виконав свої зобов'язання, передбачені Угодами, проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконує, документів, які б свідчили про виникнення у неї права на відстрочення сплати кредиту або про наявність обставин, що є підставою для звільнення від повернення кредиту до університету не надано, просив стягнути з відповідача на користь університету заборгованість в розмірі 13 548,71 грн., а саме:

-за угодою № 2 від 26.12.2003 р. - 4 870,99грн., з яких заборгованість за кредитом - 3 178,20 грн. (за 2006 р. - 244,44 грн., за 2007 - 2014 роки - по 366,72 грн. щороку); відсотки за користування кредитом - 1 430,00 грн. (за 2006 р. - 110,00 грн., за 2007 - 2014 роки - по 165,00 грн. щороку); пеня за прострочення повернення кредиту за період з 2012 по 2014 рік - 180,97 грн., пеня за прострочення сплати процентів з 2012 по 2014 рік - 81,82 грн.;

-за угодою № 13 від 06.12.2004 року - 8 677,72 грн., з яких заборгованість за кредитом - 5 622,12 грн. (за 2007 р. - 488,88 грн., за 2008 - 2014 роки - по 733,33 грн. щороку); відсотки за користування кредитом - 2 530,00 грн. (за 2007 р. - 220,00 грн., за 2008 - 2014 роки - по 330,00 грн. щороку); пеня за прострочення повернення кредиту за період з 2012 по 2014 рік - 362,75 грн., пеня за прострочення сплати процентів з 2012 по 2014 рік - 162,85 грн. (а.с. 4 - 7).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого відмовлено (а.с. 86 - 87).

В апеляційній скарзі Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що висновок суду про те, що відповідач звільнена від погашення кредитів не відповідає обставинам справи (а.с. 53 - 56).

Представник позивача - Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою, яка зареєстрована 19 січня 2016 року в журналі телефонограм по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області за № 246 (а.с. 81 - 83). Представник позивача причини неявки суду не повідомив і відповідно до частини 2 ст. 77 ЦПК України вважається, що він не з'явився в судове засідання без поважних причин. Раніше представник позивача надсилав до суду заяву про розгляд справи 19 січня 2016 року у його відсутність (а.с. 85).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав:

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого та ОСОБА_2 було укладено дві угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти:

- 26.12.2003 р. угода № 2 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти, відповідно до якої навчальний заклад відповідно до Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, надає одержувачу кредиту цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямком підготовки (спеціальністю) правознавство за денною формою навчання у розмірі 5 500 грн. на 6 семестр 2003 - 2004 навчального року (а.с. 15 - 18);

- 06.12.2004 р. угода № 13 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти, відповідно до якої навчальний заклад відповідно до Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, надає одержувачу кредиту цільовий пільговий державний кредит для здобуття у навчальному закладі вищої освіти за рахунок коштів державного бюджету за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліст та напрямком підготовки (спеціальністю) правознавство за денною формою навчання у розмірі 11 000 грн. на 2004 - 2005 навчальний рік (а.с. 19 - 22).

Відповідно до пунктів 3.3 обох угод (№ 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 06.12.2004 р.) одержувач кредиту зобов'язаний повернути протягом 15 років всю суму наданого навчальним закладом кредиту та три відсотки річних за користування кредитом після закінчення навчання, починаючи з дванадцятого місяця, а у разі відрахування одержувача кредиту із навчального закладу - починаючи з третього місяця після відрахування.

Відповідно до пунктів 6.1 обох угод (№ 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 06.12.2004 р.) одержувач кредиту повертає використаний ним на навчання кредит та три відсотки за користування кредитом на банківський рахунок Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого до 31 грудня кожного року 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним.

Згідно угоди № 2 від 26.12.2003 р. одержувач повертає кредит, починаючи з травня 2006 р. до травня 2021 р., згідно угоди № 13 від 06.12.2004 р. - починаючи з травня 2007 р. до травня 2022 р.

Наказом Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 29.06.2006 р. № 282-2-С на підставі рішення Державної екзаменаційної комісії № 13 ОСОБА_2 присвоєно кваліфікацію юриста - спеціаліста з врученням диплому та відчислено з академії у зв'язку з закінченням навчання з 29 червня 2006 року (а.с. 13).

30 червня 2006 року ОСОБА_5 видано диплом спеціаліста № НОМЕР_1 про закінчення Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та отримання повної вищої освіти за спеціальністю «Правознавство» та здобуття кваліфікації юриста (а.с. 14).

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 р. № 2213-р Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого реорганізована в Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (а.с. 12).

Наказом Міністерства освіти і науки України від 04.12.2013 р. № 1697 Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» перейменовано в Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого (а.с. 11).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач звільнена від повернення кредитів та відсотків за користування ними, оскільки після закінчення навчального закладу відпрацювала в комунальних та державних закладах не менше 5 років. Положення угод, укладених між позивачем та відповідачем, не містять умови щодо відпрацювання відповідачем у закладах та установах саме у сільській місцевості. За умовами укладених угод відповідач звільняється від повернення кредиту та відсотків за користування ним у разі відпрацювання не менше 5 років в державній чи комунальній установі у будь-якій місцевості або в будь-якій установі незалежно від форми власності, проте лише у сільській місцевості.

З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо. До нього суд дійшов, порушивши норми матеріального права.

Відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» порушення або неправильне застосування матеріального чи процесуального права має місце у разі застосування закону, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню, унаслідок неправильної юридичної кваліфікації правовідносин або неправильного витлумаченого закону, який хоч і підлягав застосуванню, проте його зміст і сутність сприйнято неправильно через розширене чи обмежене тлумачення.

З матеріалів справи встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України від 17.01.2002 р. № 2984-III «Про вищу освіту», Законом України від 05.02.1993 р. № 2998-XII «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».

Відповідно до ст. 3 Закону України від 17.01.2002 р. № 2984-III «Про вищу освіту», який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується, зокрема, шляхом надання цільових, пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 ст. 11 Закону України від 05.02.1993 р. № 2998-XII «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» молоді громадяни можуть одержувати за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання, незалежно від форм власності, що діють на території України. Зазначені кошти передбачаються у відповідних бюджетах окремим рядком. Порядок надання зазначених кредитів визначає Кабінет Міністрів України.

Такий Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916.

З матеріалів справи встановлено та визнається відповідачем, що між Національною юридичною академією України імені Ярослава Мудрого та ОСОБА_2 було укладено дві угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти - 26.12.2003 р. угода № 2 та 06.12.2004 р. угода № 13.

Відповідно до пунктів 6.1 обох Угод одержувач кредиту повертає використаний ним на навчання кредит та три відсотки за користування кредитом до 31 грудня кожного року 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та відсотки за користування ним.

Згідно угоди № 2 від 26.12.2003 р. одержувач повертає кредит, починаючи з травня 2006 р. до травня 2021 р., згідно угоди № 13 від 06.12.2004 р., починаючи з травня 2007 р. до травня 2022 р., тобто встановлений пунктами 6.1 обох Угод строк, з якого відповідач зобов'язана повертати обидва кредити, настав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач визнає, що протягом 2006-2015 років одержані нею кредити для здобуття вищої освіти вона не повертала, відсотки за користування кредитами не сплачувала. Вважає, що відповідно до п. 26 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти та пунктів 6.4 обох Угод вона від повернення обох кредитів звільнена, оскільки після закінчення навчання відпрацювала 5 років на комунальному підприємстві і в теперішній час працює в державній установі.

Саме з цієї позиції відповідача і виходив суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову.

Відповідно до п. 26 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, одержувач кредиту, який після закінчення вищого навчального закладу пропрацював за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі у сільській місцевості, кредит та відсотки за користування ним не повертає, що підтверджується щороку на момент оплати довідкою з місця роботи.

Такі ж самі підстави для неповернення кредиту передбачені і пунктами 6.4 укладених з відповідачем Угод (№ 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 06.12.2004 р.), згідно яких кредит та відсотки за користування кредитом не повертаються у разі відпрацювання одержувачем кредиту не менше 5 років після закінчення навчального закладу в державному або комунальному закладі чи установі в сільській місцевості (а.с. 15 - 18, а.с. 19 - 22).

Зазначивши в рішенні, що за умовами укладених Угод відповідач звільняється від повернення кредиту та відсотків за користування ним у разі відпрацювання не менше 5 років в державній чи комунальній установі у будь-якій місцевості або в будь-якій установі незалежно від форми власності, проте лише у сільській місцевості, суд першої інстанції неправильно витлумачив п. 26 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти та пункти 6.4 угод № 2 від 26.12.2003 р. та № 13 від 26.12.2004 р., через що їх зміст і сутність сприйнято неправильно.

Згідно п. 26 Порядку та пунктів 6.4 угод № 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 26.12.2004 р. підставою для звільнення одержувача кредиту від повернення кредиту та відсотків за користування ним є його робота після закінчення вищого навчального закладу за фахом не менше ніж 5 років у державному або комунальному закладі чи установі саме у сільській місцевості. Ні постанова Кабінету Міністрів, ні укладені з відповідачем Угоди не містять посилання на відпрацювання одержувачем кредиту не менше 5 років «в державній чи комунальній установі у будь-якій місцевості», про що зазначив суд в оскаржуваному рішенні. Єдиною підставою звільнення відповідача від повернення кредиту та відсотків за користування ним є її робота за фахом за двох умов: по-перше, у сільській місцевості, а по-друге, у державному чи комунальному закладі чи установі.

Як встановлено з матеріалів справи, після закінчення в червні 2006 року вищого навчального закладу відповідач в сільській місцевості не працювала.

Згідно трудової книжки та наданих відповідачем довідок Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства КП «Компанія «Вода Донбасу» від 18.11.2015 року вих. № 1764101 та Виконавчого комітету Костянтинівської міської ради Донецької області від 19.11.2015 року № 16 вона з 20 серпня 2007 р. до 15 червня 2012 р. працювала юрисконсультом Комунального підприємства «Донецькоблводоканал», яке було реорганізовано в Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», а саме, у його відокремлених підрозділах - Торецькому виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства, Костянтинівському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства. Звільнена наказом № 72-к від 15.06.2012 р. за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. З 18 червня 2012 р. по теперішній час відповідач працює у Костянтинівській міській раді на посаді начальника юридичного відділу (а.с. 42 - 44, а.с. 80, а.с. 83).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та наданих відповідачем довідок ні юридична особа - Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», ні його відокремлені структурні підрозділи - Торецьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства, Костянтинівське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства в сільській місцевості не знаходяться. Місцезнаходженням Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» до початку антитерористичної операції було м. Донецьк, а в теперішній час - м. Маріуполь Донецької області, місцезнаходженням Торецького виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства є м. Дружківка Донецької області, Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - м. Костянтинівка Донецької області (а.с. 89 - 99).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач звільнена від повернення кредиту та відсотків за користування ним.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України, згідно якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 22 Порядку надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти сума кредиту повертається із сплатою 3 відсотків річних протягом 15 років, починаючи з дванадцятого місяця після закінчення навчання у вищому навчальному закладі, до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів з виплатою щороку однієї п'ятнадцятої частини загальної суми одержаного кредиту та відсотків за користування ним.

Одержувач кредиту на навчання за рахунок Державного бюджету України повертає кредит та відсотки за користування ним через вищий навчальний заклад на рахунки Міністерства освіти і науки, інших центральних органів виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебуває вищий навчальний заклад, з подальшим зарахуванням коштів до Державного бюджету України.

Згідно угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 2 від 26.12.2003 р. відповідач отримала кредит у розмірі 5 500 грн. та за умовами п. 6.1 цієї угоди зобов'язана до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та три відсотки за користування ним, починаючи з травня 2006 р. (а.с. 15 - 18), тобто щороку до 31 грудня повертати 366,67 грн. (5 500 : 15) та три відсотки річних за користування кредитом, що складає 165,00 грн. (5 500 : 100 х 3). Тобто, за умовами цієї Угоди 1/15 частина кредиту та відсотків за користування кредитом вважаються непогашеними у разі їх несплати до 31 грудня поточного року.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотки за користування кредитом та пеню станом на 01 січня 2015 року.

Враховуючи, що згідно угоди № 2 від 26.12.2003 р. відповідач зобов'язана повертати кредит з травня 2006 р., станом на 01.01.2015 р., на яке позивачем зроблено розрахунок заборгованості, відповідач була зобов'язана:

- повернути кредит: до 31.12.2006 р. у сумі 244,44 грн., до 31.12.2007 р. - 366,67 грн., до 31.12.2008 р. - 366,67 грн., до 31.12.2009 р. - 366,67 грн., до 31.12.2010 р. - 366,67 грн., до 31.12.2011 р. - 366,67 грн., до 31.12.2012 р. - 366,67 грн., до 31.12.2013 р. - 366,67 грн., до 31.12.2014 р. - 366,67 грн., тобто всього станом на 01.01.2015 р. - 3 177,80 грн.;

- сплатити відсотки за користування кредитом: за 2006 рік до 31.12.2006 р. - 110,75 грн., за 2007 рік до 31.12.2007 р. - 165,00 грн., за 2008 рік до 31.12.2008 р. - 165,00 грн., за 2009 рік до 31.12.2009 р. - 165,00 грн., за 2010 рік до 31.12.2010 р. - 165,00 грн., за 2011 рік до 31.12.2011 р. - 165,00 грн., за 2012 рік до 31.12.2012 р. - 165,00 грн., за 2013 рік до 31.12.2013 р. - 165,00 грн., за 2014 рік до 31.12.2014 р. - 165,00 грн., тобто всього станом на 01.01.2015 р. - 1 430,75 грн.

Згідно угоди про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти № 13 від 06.12.2004 р. відповідач отримала кредит у розмірі 11 000 грн. та за умовами п. 6.1 цієї угоди зобов'язана до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та три відсотки за користування ним, починаючи з травня 2007 року (а.с. 19 - 22), тобто щороку до 31 грудня повертати 733,33 грн. (11 000 : 15) та три відсотки річних за користування кредитом, що складає 330,00 грн.

Тобто, станом на 01.01.2015 р., на яке позивачем зроблено розрахунок заборгованості, відповідач за угодою № 13 від 06.12.2004 р. була зобов'язана:

- повернути кредит: до 31.12.2007 р. у сумі 488,88 грн., до 31.12.2008 р. - 733,33 грн., до 31.12.2009 р. - 733,33 грн., до 31.12.2010 р. - 733,33 грн., до 31.12.2011 р. - 733,33 грн., до 31.12.2012 р. - 733,33 грн., до 31.12.2013 р. - 733,33 грн., до 31.12.2014 р. - 733,33 грн., тобто всього станом на 01.01.2015 р. - 5 622,19 грн.;

- сплатити відсотки за користування кредитом: за 2007 рік до 31.12.2007 р. - 221,50 грн., за 2008 рік до 31.12.2008 р. - 330,00 грн., за 2009 рік до 31.12.2009 р. - 330,00 грн., за 2010 рік до 31.12.2010 р. - 330,00 грн., за 2011 рік до 31.12.2011 р. - 330,00 грн., за 2012 рік до 31.12.2012 р. - 330,00 грн., за 2013 рік до 31.12.2013 р. - 330,00 грн., за 2014 рік до 31.12.2014 р. - 330,00 грн., тобто всього станом на 01.01.2015 р. - 2 531,50 грн.

Відмінність визначеної судом заборгованості за кредитом (за угодою № 2 від 26.12.2003 р. заборгованість за кредитом 3 177,80 грн., за процентами - 1 430,75 грн.; за угодою № 13 від 06.12.2004 р. заборгованість за кредитом - 5 622,19 грн., за процентами - 2 531,50 грн.) від суми, яка зазначена в позові та розрахунку позивача (за угодою № 2 від 26.12.2003 р. заборгованість за кредитом 3 178,20 грн., за процентами - 1 430,00 грн.; за угодою № 13 від 06.12.2004 р. заборгованість за кредитом - 5 622,12 грн., за процентами - 2 530,00 грн.), пов'язана лише з арифметичними округленнями щорічних платежів за кожною з угод.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2009 р. № 1111 Порядок надання цільових пільгових державних кредитів для здобуття вищої освіти, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2003 р. № 916, доповнено пунктом 22 1, згідно якого одержувач кредиту, який має одну дитину, звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

У разі народження дитини під час повернення кредиту одержувач кредиту звільняється від сплати відсотків за користування кредитом з дати народження першої дитини.

Апеляційним судом встановлено, що відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 року народила дитину - ОСОБА_6, що підтверджується наданим нею свідоцтвом про народження дитини (а.с. 55).

Згідно довідки Комунального підприємства «Служба єдиного замовника № 5» дитина ОСОБА_6 мешкає з матір'ю ОСОБА_2 (а.с. 54).

Тобто, відповідач з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. звільнена від сплати відсотків за користування кредитом.

Та обставина, що відповідач протягом 2011-2014 років відповідно до п. 221 Порядку щороку на момент сплати суми зобов'язань і відсотків за кредитом не надавала позивачу довідку про склад сім'ї, засвідчену в установленому порядку копію свідоцтва про народження дитини, не впливає на висновок апеляційного суду, оскільки зазначені документи надані відповідачем на час розгляду спору судом, а передбачений п. 221 Порядку строк надання документів не є присічним. Несвоєчасне надання відповідачем документів, на підставі яких вона відповідно до п. 221 Порядку звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, не позбавляє її права з дати народження дитини не сплачувати відсотки за користування кредитом.

Зазначений висновок суду ґрунтується і на положеннях частин 4 та 5 ст. 11 Закону України від 05.02.1993 р. № 2998-XII «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (в редакції Закону України від 15.01.2009 р. № 876-VI), згідно яких молоді громадяни, які не мають дітей, сплачують кредит з відсотковою ставкою у розмірі три відсотки річних суми заборгованості за кредитом.

Молоді громадяни, які мають одну дитину, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом. Молодим громадянам, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом, а молодим громадянам, які мають трьох і більше дітей, - 50 відсотків суми зобов'язань за кредитом.

Враховуючи, що відповідач з ІНФОРМАЦІЯ_2 р. звільнена від сплати відсотків за користування кредитом, вимоги позивача про стягнення з неї відсотків за користування кредитом за період з ІНФОРМАЦІЯ_2 року по 31 грудня 2014 року не ґрунтуються на законі.

Тобто, відповідач має заборгованість за відсотками за користування кредитом лише за період до ІНФОРМАЦІЯ_2 р.:

- за угодою № 2 від 26.12.2003 р.: за 2006 рік - 110,75 грн., за 2007 рік - 165,00 грн., за 2008 рік - 165,00 грн., за 2009 рік - 165,00 грн., за 2010 рік - 165,00 грн., за 2011 рік до ІНФОРМАЦІЯ_2 р. - 136,97 грн. (165,00 грн.: 365 днів х 303 дні), тобто всього - 907,72 грн.;

- за угодою № 13 від 06.12.2004 р.: за 2007 рік - 221,50 грн., за 2008 рік - 330,00 грн., за 2009 рік - 330,00 грн., за 2010 рік - 330,00 грн., за 2011 рік до ІНФОРМАЦІЯ_2 р. - 273,95 (330,00 грн. : 365 днів х 303 дні), тобто всього - 1 485,45грн.

Відповідач визнає, що протягом 2006-2015 років та на час розгляду справи апеляційним судом вона одержані кредити не повертала, відсотки за користування кредитами не сплачувала.

Заперечуючи проти позову, як на одну з підстав відмови у позові, відповідач в запереченнях на позовну заяву від 13 серпня 2015 року посилалась на пропуск позивачем строку позовної давності (а.с. 53). На пропуск строку позовної давності відповідач посилалася і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила (частина перша ст. 261 ЦК України).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята ст. 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 19.03.2014 р. (справа № 6-20цс14), від 24.09.2014 р. (справа № 6-103цс14), від 29.10.2014 р. (справа № 6- 169цс14), від 12.11.2014 р. (справа № 6-167цс14), від 03.06.2015 року (справа № 6-31цс15) перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню в межах позовної давності щодо кожного з платежів.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду 20 липня 2015 року (а.с. 4 - 7).

Враховуючи, що за умовами п. 6.1 обох Угод про надання цільового державного кредиту для здобуття вищої освіти (№ 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 06.12.2004 р.) відповідач зобов'язана до 31 грудня кожного року повертати 1/15 частину від загальної суми одержаного кредиту та три відсотки за користування ним, відповідно до частини 5 ст. 261 ЦК України трирічний строк загальної позовної давності за вимогами про стягнення прострочених платежів з повернення кредиту за угодою № 2 від 26.12.2003 р. сплинув:

за простроченим платежем за 2006 рік у сумі 244,44 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2006 р., - 01 січня 2010 року;

за простроченим платежем за 2007 рік у сумі 366,67 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2007 р., - 01 січня 2011 року;

за простроченим платежем за 2008 рік у сумі 366,67 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2008 р., - 01 січня 2012 року;

за простроченим платежем за 2009 рік у сумі 366,67 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2009 р., - 01 січня 2013 року;

за простроченим платежем за 2010 рік у сумі 366,67 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2010 р., - 01 січня 2014 року;

за простроченим платежем за 2011 рік у сумі 366,67 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12. 2011 року, сплинув 01 січня 2015 року.

Трирічний строк загальної позовної давності за вимогами про стягнення прострочених платежів з повернення кредиту за угодою № 13 від 06.12.2004 р. сплинув:

за простроченим платежем за 2007 рік у сумі 488,88 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2007 р., - 01 січня 2011 року;

за простроченим платежем за 2008 рік у сумі 733,33 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2008 р., - 01 січня 2012 року;

за простроченим платежем за 2009 рік у сумі 733,33 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2009 р., - 01 січня 2013 року;

за простроченим платежем за 2010 рік у сумі 733,33 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2010 р., - 01 січня 2014 року;

за простроченим платежем за 2011 рік у сумі 733,33 грн., які відповідач зобов'язана була сплатити у строк до 31.12.2011 р., - 01 січня 2015 року.

Трирічний строк загальної позовної давності щодо стягнення процентів за користування кредитом за угодою № 2 від 26.12.2003 р. за період з травня 2006 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сумі 907,72 грн. та за угодою № 13 від 06.12.2004 р. за період з травня 2007 р. по ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сумі 1 485,45грн. на час звернення позивача до суду в липні 2015 року також сплинув.

Відповідно до частини третьої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

У разі якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності, про що роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 16.01.2013р. № 10-70/0/4-13 «Про окремі питання застосування строків позовної давності».

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 у запереченнях на позов від 13 серпня 2015 року посилалась на сплив позовної давності (а.с. 53), апеляційний суд вважає, що вона заявила про застосування строку позовної давності. Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦК України заява відповідачем зроблена до ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11.02.2015 р. у справі № 6-246цс14 за змістом частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Апеляційним судом на стадії апеляційного провадження правомірно та у межах наданих повноважень застосовується позовна давність за заявою, зробленою стороною у спорі під час розгляду справи в суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про застосування позовної давності за заявою відповідача, зробленою 13 серпня 2015 року під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом за період до 31 грудня 2011 року та відсотків за користування кредитом за період до ІНФОРМАЦІЯ_2 року задоволенню не підлягають за спливом строку позовної давності.

Заборгованість відповідача в межах трирічного загального строку позовної давності, виходячи з заявлених позовних вимог, складає:

- за угодою № 2 від 26.12.2003 р.: за простроченим платежем за 2012 рік, перебіг позовної давності за яким почався з 01 січня 2013 року - 366,67 грн., за простроченим платежем за 2013 рік - 366,67 грн., за простроченим платежем за 2014 рік - 366,67 грн., всього 1 100,01 грн.

- за угодою № 13 від 06.12.2004 р.: за простроченим платежем за 2012 рік - 733,33 грн., за простроченим платежем за 2013 рік - 733,33 грн., за простроченим платежем за 2014 рік - 733,33 грн., всього 2 199,99 грн., які підлягають стягненню з відповідача, оскільки він порушив умови Угод щодо своєчасного повернення кредиту.

Згідно пунктів 6.2 обох Угод (№ 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 26.12.2004 р.) одержувач кредиту має право повертати кредит та відсотки за його користування щомісяця (а.с. 15 - 18, а.с. 19 - 22). Проте помісячне повернення кредиту не є обов'язком відповідача, а тому доводи відповідача про те, що позивач не надав помісячний розрахунок, не відповідають умовам укладених угод.

Відповідно до пунктів 7.2 обох Угод (№ 2 від 26.12.2003 р., № 13 від 06.12.2004 р.) у випадку ухилення одержувача кредиту від повернення кредиту чи відсотків за користування кредитом одержувач кредиту сплачує навчальному закладу пеню у розмірі подвійної кредитної ставки Національного банку України від неповернутої в строк суми (а.с. 15 - 18, а.с. 19 - 22).

Згідно розрахунків пені та позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача пеню за своєчасно не повернуті суми кредиту за 2012 - 2014 роки та відсотки за користування ним станом на 01 січня 2015 року (а.с. 23-24).

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доводи відповідача про те, що пеня позивачем нарахована за 2012-2014 роки, в той час як вона має нараховуватися не більше ніж за 6 місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, не грунтуються на законі.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна позовна давність в один рік.

Шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій передбачений Господарським кодексом України. Зокрема, частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, яка є фізичною особою, Господарський кодекс України не розповсюджується.

Згідно правових позицій Верховного Суду України від 18.03.2015 р. у справі № 6-25цс15; від 24.06.2015 р. у справі № 6-738цс15, виходячи з основних засад цивільного права, які характеризуються загальним підходом до певної групи цивільних правовідносин, принципу рівності правового регулювання окремого виду правовідносин та аналізуючи норми розд. V ЦК України «Строки та терміни. Позовна давність» у їх сукупності, слід дійти висновку про поширення норми частини 3 ст. 267 ЦК України як на загальну, так і спеціальну позовну давність. Без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю відповідної заяви сторони.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 у запереченнях на позов від 13 серпня 2015 року посилалась на сплив позовної давності (а.с. 53), апеляційний суд дійшов висновку про застосування позовної давності за заявою відповідача і до вимог про стягнення пені.

Враховуючи, що позивач звернувся до суду з цим позовом 20 липня 2015 року, пеня за прострочення повернення кредиту та відсотків за користування ним в межах строку спеціальної позовної давності має обчислюватися за період з 20 липня 2014 р. по 20 липня 2015 р.

В цей період облікова ставка Національного банку України складала:

з 17 липня 2014 р. по 12 листопада 2014 р. - 12,50%;

з 13 листопада 2014 р. по 05 лютого 2015 р. - 14,00%.

з 06 лютого 2015 р. по 03 березня 2015 р. - 19,50%;

з 04 березня 2015 р. по 27 серпня 2015 р. - 30,00%.

В межах строку позовної давності заборгованість відповідача за кредитом складала:

- за угодою № 2 від 26.12.2003 р. станом на 20 липня 2014 року за простроченими платежами за 2012 та 2013 роки - 733,34 грн. (366,67 х 2), станом на 01 січня 2015 року за простроченими платежами за 2012 - 2014 роки - 1 100,01 грн. (366,67 х 3).

- за угодою № 13 від 06.12.2004 р. станом на 20 липня 2014 року за простроченими платежами за 2012 та 2013 роки - 1 466,66грн. (733,33 х 2), станом на 01 січня 2015 року за простроченими платежами за 2012 - 2014 роки - 2 199,99 грн.

Тобто, пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20 липня 2014 р. по 31 грудня 2014 року станом на 01 січня 2015 року (в межах заявлених позовних вимог) за угодою № 2 від 26.12.2003 р. складає 85,84 грн.:

за період з 20.07.2014 р. по 12.11.2014 р. - 58,27 грн. (733,33 грн. : 100% х 25,0% : 365 днів х 116 днів, де 733,33 грн. - сума заборгованості станом на 20.07.2014 р., 25,0% - подвійна облікова ставка НБУ, 116 днів - кількість днів прострочення у цей період);

за період з 13.11.2014 р. по 31.12.2014 р. - 27,57 грн. (733,33 грн. : 100% х 28,00% : 365 днів х 49днів).

Підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів за 2014 рік відсутні, оскільки платіж за 2014 рік відповідач зобов'язана була здійснити в строк до 31.12.2014 р. і станом на 31.12.2014 р., на який позивачем зроблено розрахунок пені, факт ухилення відповідача від повернення кредиту ще був відсутній. Здійснене позивачем нарахування пені на суму повернення кредиту в 2014 році 366,67 грн. з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (а.с. 24) не відповідає умовам пунктів 6.1 та 7.2 угоди № 2 від 26.12.2003 р.

Пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року станом на 01 січня 2015 року (в межах заявлених позовних вимог) за угодою № 13 від 06.12.2004 р. складає 171,66 грн.:

за період з 20.07.2014 р. по 12.11.2014 р. - 116,53 грн. (1 466,66 грн. : 100% х 25,0% : 365 днів х 116 днів, де 1 466,66 грн. - сума заборгованості станом на 20.07.2014 р., 25,0% - подвійна облікова ставка НБУ, 116 днів - кількість днів прострочення у цей період);

за період з 13.11.2014 р. по 31.12.2014 р. - 55,13 грн. (1 466,66 грн. : 100% х 28,00% : 365 днів х 49днів).

Підстави для нарахування пені на суму прострочених платежів за 2014 рік відсутні, оскільки платіж за 2014 рік відповідач зобов'язана була здійснити в строк до 31.12.2014 р. і станом на 31.12.2014 р., на який позивачем зроблено розрахунок пені, факт ухилення відповідача від повернення кредиту ще був відсутній. Здійснене позивачем нарахування пені на суму повернення кредиту в 2014 році 733,33 грн. з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (а.с. 25) не відповідає умовам пунктів 6.1 та 7.2 угоди № 13 від 06.12.2004 р.

Підстави для нарахування пені за прострочення сплати трьох відсотків річних за обома Угодами відсутні, оскільки відповідач з ІНФОРМАЦІЯ_2 року звільнена від сплати процентів за користування кредитом, заборгованість за процентами в межах строку позовної давності відсутня.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи зазначене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в межах строку позовної давності:

- за угодою № 2 від 26.12.2003 р.: заборгованість за кредитом за період 2012 - 2014 роки по 31.12.2014 р. - 1 100,01 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20.07.2014 р. по 31.12.2014 р. - 85,84 грн., всього - 1 185,85 грн.;

- за угодою № 13 від 06.12.2004 р.: заборгованість за кредитом за період 2012 - 2014 років по 31.12.2014 р. - 2 199,99 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20.07.2014 р. по 31.12.2014 р. - 171,66 грн., всього - 2 371,65грн.

Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 243,60 грн. (а.с. 3) та сплатив судовий збір з апеляційної скарги в розмірі 1 339,80 грн. (а.с. 57).

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» (в редакції станом на липень 2015 р.) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до частини 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28.12.2014 р. № 80-VIII «Про Державний бюджет України на 2015 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня 2015 року, в якому була подана позовна заява, складала 1 218 гривень.

Саме в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, яка була встановлена законом на 1 січня 2015 року, і був сплачений судовий збір позивачем з позовної заяви.

Відповідно до п/п 9 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 р., який набрав законної сили з 01.09.2015 р.) з апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Тобто, з апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 267,96 грн. (243,60 х 110%). Позивачем судовий збір з апеляційної скарги сплачено в розмірі 1 339,80 грн., тобто на 1 071,84 грн. більше. Проте на час ухвалення рішення апеляційним судом клопотання позивача про повернення відповідно до ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII від 22.05.2015 р.) переплаченої суми судового збору не надійшло.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, понесені ним витрати по сплаті судового збору з позовної заяви в розмірі 243,60 грн. та з апеляційної скарги в розмірі 267,96 грн., всього в сумі 511,56 грн. відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача 13 548,71 грн., судом позовні вимоги задоволені частково - у розмірі 3 557,50 грн., тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню на відшкодування витрат по сплаті судового збору - 134,32 грн. (511,56 х 3 557,50 : 13 548,71).

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу позивача - Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за державним кредитом для здобуття вищої освіти задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки міста Костянтинівка Донецької області) на користь Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (код ЄДРПОУ 02071139, юридична адреса: 61024, Харківська область, місто Харків, Київський район, вулиця Пушкінська, 77):

- заборгованість за угодою № 2 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти від 26 грудня 2003 року в розмірі 1 185 (одна тисяча сто вісімдесят п'ять) гривень 85 коп., з яких заборгованість за кредитом за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року - 1 100,01 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 85,84 грн.;

- заборгованість за угодою № 13 про надання цільового пільгового державного кредиту для здобуття вищої освіти від 06 грудня 2004 року в розмірі 2 371 (дві тисячі триста сімдесят одна) гривня 65 коп., з яких заборгованість за кредитом за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року - 2 199,99 грн., пеня за прострочення повернення кредиту за період з 20 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 171,66 грн.;

- на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору - 134 (сто тридцять чотири) гривні 32 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Л.І. Соломаха

Судді : О.М. Біляєва

Г.В. Новікова