ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _{79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10}

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 року 13 год. 17 хв. Справа № 2а-9429/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Козак О.О.,

представника позивача - Антонюка І.Б.,

представника відповідача - Дереки Д.В.,

представника третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області - Смолинець М.М.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Межрегіонального головного управління ДФС до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерство фінансів України про стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (правонаступником якого є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС) звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області та Міністерство фінансів України, з вимогами, в яких, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 29.01.2013 року, просять суд:

-стягнути з відповідача ПАТ «Західенерго» кошти в сумі 53 245 324,11 грн. (пені) - боргу за субкредитною угодою від 26.11.96 року №2014-1;

-стягнуті суми (пені) зарахувати на рахунок Державної казначейської служби України №31114105701028, код за ЄДРПОУ 37567646, банк: ДКСУ м. Київ, МФО банку 820172.

Ухвалою суду від 05 листопада 2012 року справу прийнято до розгляду, хід цього розгляду відображено у відповідних ухвалах суду, а в судовому засіданні 26 січня 2016 року відповідно до ч.3 ст.160 КАС України проголошено вступну і резолютивну частину постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що заборгованість Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (надалі - ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО) по пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996р. №2014-1 становить 53 245 324 грн. 11 коп., що підтверджується поданням №1 та №2 від 24.01.2013р., винесеним Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області (надалі - ГУ ДКСУ у Львівській області).

Так, ГУ ДКСУ у Львівській області здійснив нарахування пені, виніс подання та направив його до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, Державної податкової служби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України», постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 «Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості», статтею 17 Бюджетного кодексу України, якими визначено що заборгованість за кредитами, залученими державою або під державні гарантії стягується органами державної податкової служби України у порядку, визначеному податковим законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах про уточнення позовних вимог. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, суть яких полягає в тому, що дії третьої особи, пов'язані з нарахуванням пені та винесенням подань про її стягнення, дії позивача щодо стягнення заборгованість є не правомірними. При цьому, ані Договором про надання субкредиту від 26.11.1996р. №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «ДТЕК Західенерго», ані вимогами законодавства не передбачено відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне погашення субкредиту.

На переконання відповідача, норми Законодавства, на які посилається позивач не підлягають застосуванню. Зокрема, положення Постанови Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» не можуть застосовуватися, оскільки субкредит був наданий відповідачу не під гарантії Кабінету міністрів України.

Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затверджений Постановою Кабінету міністрів України №174 від 02.03.2011р. передбачає, що пеня нараховується у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою. Тобто можливість нарахування пені повинна бути передбачена іншим нормативно-правовим актом.

Стаття 17 Бюджетного кодексу України та Закони України про бюджет на відповідні роки не визначають порядок нарахування пені та не надають повноважень щодо її нарахування третій особі та позивачу, оскільки передбачають застосування механізму, визначеного податковим законодавством, тільки для стягнення вже нарахованої пені на підставах інших законодавчих актах. Закон України «Про порядок відшкодування зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не регулює питання погашення та обслуговування позик, залучених державою або під державні гарантії, про що прямо зазначено в преамбулі, а тому не підлягають застосуванню й інструкції про порядок нарахування пені, які прийняті на його виконання.

Податковим кодексом України визначено можливість його застосування тільки щодо погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою за кредитом, залученим державою або під державну гарантію у порядку, визначеному главою 9 розділу 2 цього Кодексу. В той час, як положення про нарахування пені містяться у главі 12, а не 9 розділу 2 Податкового кодексу України, а тому їх застосування є неправомірним.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015р., винесено рішення, яким встановлено відсутність підстав для нарахування пені відповідачу за Субкредитним договором. Також звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних первинних документів, які підтверджують розрахунок пені. А тому, відповідач вважає, що за таких обставин підстав для стягнення пені немає.

Представник третьої особи - ГУ ДКСУ у Львівській області надав пояснення і просив позов задовольнити з урахуванням того, що пеня за Субкредитним договором нарахована у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Представники третьої особи - Міністерство фінансів України, в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи. У письмових поясненнях просив задовольнити позов з тих мотивів, що пеня за Субкредитним договором нараховано у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, третьої особи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.

Згідно пункту 1 підрозділу 10 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України:

«Встановити, що погашення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) здійснюється у порядку, визначеному главою 9 розділу II цього Кодексу.» Підпунктом 20.1.19. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України, - контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Органом стягнення, у відповідності до приписів п.п. 14.1.137. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, є державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно п. 41.2. ст. 41 Податкового кодексу України, - органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Також, згідно з пункту 11 частини 1 статті 10 Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII (термін дії з 21.12.2000р. по 01.01.2011р.) функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій, у тому числі включають: « 11) подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.» Аналогічні положення містяться у законах України про державний бюджет на 2001-2010 роки.

Таким чином, позивач - є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням ПАТ «ДТЕК Західенерго» своїх фінансових зобов'язань за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р., станом на 24.01.2013 року, ГУ ДКСУ у Львівській області здійснено нарахування пені у розмірі 53 245 324 грн. 11 коп.

Також, ГУ ДКСУ у Львівській області винесені подання:

-№1 від 24.01.2013р., згідно з яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 надано подання для здійснення до ПАТ «Західенерго» заходів щодо стягнення пені (код 21081000) за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за субкредитною угодою від 26.11.1996р. №2014-1, укладеною між Міністерством фінансів України в рамках спільних зі Світовим банком проектів, станом на 01.01.2013р. в сумі 52 423 237 грн. 70 коп.;

-№2 від 24.01.2013р., згідно з яким на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011р. №174 надано подання для здійснення до ПАТ «Західенерго» заходів щодо стягнення пені за відсотками (код 21081000) по погашенню субкредиту, наданого в рамках проектів, які фінансуються Європейським банком реконструкції та розвитку, станом на 01.01.2013р. в сумі 822 086 грн. 42 коп.

Вищевказані подання направлені до СДПІ по роботі з ВПП у м. Львів для здійснення претензійно-позовної роботи. Як вбачається з позовних вимог та не заперечується сторонами, вищевказані подання винесені внаслідок нарахування третьою особою пені за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо погашення заборгованості за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.

Враховуючи вищевикладене, предметом даного спору є стягнення заборгованості у вигляді пені у розмірі 53 245 324 грн. 11 коп. за Договором про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р., нарахованої ГУ ДКСУ у Львівській області.

01.11.1996р. між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку (надалі - МБРР) укладено Договір про надання позики (Проект розвитку ринку електроенергії) №4098-1 UA (надалі - Кредитна угода) у відповідності до якого МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, як Позичальнику.

Статтею 3 «Рахунок кредиту. Відсотки та інші нарахування. Погашення. Місце здійснення платежів» Кредитної угоди передбачені наступні платежі Позичальника Банку:

-Комісія за зобов'язання, що сплачується Банку по невикористаній частині кредиту (Розділ 3.02. Кредитної угоди);

-Відсотки (Розділ 3.03.Кредитної угоди);

-Основну суму Кредиту (Розділ 3.04. Кредитної угоди)

Інших платежів у Кредитній угоді не передбачено, зокрема у разі порушення строків розрахунків Позичальником з Банком. Тобто у Кредитній угоді не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені як безпосередньо Позичальником, так і іншими особами.

У Преамбулі Кредитної угоди визначено: «(D) Реалізація розділів A (3) та B (3) Проекту здійснюється Західенерго (акціонерною компанією, яку було створено та яка функціонує відповідно до законів Позичальника) за допомогою Позичальника і, у рамках такої допомоги, Позичальник надаватиме Західенерго частину коштів Позики, як це передбачено даним Договором».

Умови надання субкредиту визначені в Додатковій статті 7 до Кредитної угоди, а саме:

« 1. Позичальник зобов'язується позичати надходження Позики, що виділяються час від часу для: (a) категорій 1 (a) і 2 (a) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Донбасенерго, в рамках Договору з Донбасенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Донбасенерго); (b) категорій 1 (b) і 2 (b) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Дніпроенерго, в рамках Договору з Дніпроенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Дніпроенерго); (c) категорій 1 (c) і 2 (c) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Західенерго, в рамках Договору з Західенерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Західенерго); (d) категорій 1 (d) і 2 (d) таблиці, наведеної в пункті 1 Додаткової статті 1 до даного Договору з Центренерго, в рамках Договору з Центренерго про надання субкредиту (субкредит, наданий Центренерго); та (e) категорій 3 і 4 вказаної таблиці, що стосуються НДЦ, в рамках Договору з НДЦ про надання субкредиту (субкредит, наданий НДЦ). Виплати відсотків за субкредит НДЦ, нарахованих на дату вказану в категорії (5) згаданої таблиці або перед цією датою, будуть капіталізовані й виплачуватимуться з надходжень Позики згідно з директивами, які задовольнятимуть Банк.

2. Основна сума кожного із субкредитів, наданих Донбасенерго, Дніпроенерго, Західенерго, та Центренерго: (a) визначена у доларах США; (b) сплачена протягом періоду в 10 років, включаючи трирічний період звільнення від сплати процентів; (с) плата за зобов'язання, яка періодично нараховується на невибрану частину основної суми позики, ставка цієї плати дорівнює величині ставки, яку час від часу платить Позичальник згідно параграфа 2.04 даного Договору; та (d) процентів, які періодично нараховуються на основну суму вибраної та не сплаченої позики, процентна ставка дорівнює процентній ставці, яку час від часу платить Позичальник за використання коштів Позики згідно параграфа 2.05 даного Договору, плюс маржа у розмірі 1,0%.»

На виконання вищевказаних положень Кредитної угоди, 26.11.1996р. між Міністерством фінансів України та АК «Західенерго» укладено Договір про надання субкредиту стосовно використання коштів наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку (Договір про надання позики №4098-1 UA від 01 листопада 1996р.) для фінансування Проекту розвитку ринку електроенергії №2014-1 (надалі - Субкредитний договір).

Розділом 3 Субкредитного договору передбачено розмір, вимоги та умови субкредитування, а саме:

« 3.14. АО сплачує Міністерству фінансів кожні півроку на дату, зазначену в п.3.6 даного Договору, комісію за зобов`язання по основній невикористаній сумі субкредиту, що дорівнює ставці, яка сплачується час від часу Позичальником у відповідності до статті 2 (параграф 2.04) Договору про надання позики і становить ѕ (три четвертих) від 1 (одного) відсотка, якщо Банк не повідомить про її зниження.

3.15. АО здійснює погашення своїх боргових зобов`язань перед Міністерством фінансів по основній сумі субкредиту шляхом перерахування Міністерству фінансів у формі піврічних внесків, починаючи з моменту закінчення пільгового періоду, відповідних сум згідно з Графіком погашення позики (Додаткова стаття 1 даного Договору).

3.16. Відсотки по основній сумі субкредиту, використаної та непогашеної, сплачуватимуться АО час від часу згідно з п. 3.6. даного Договору з використанням ставки, яку Позичальник сплачує час від часу МБРР у відповідності до статті 2 (параграф 2.05) Договору про надання позики плюс маржа в розмірі 1 (одного) відсотку, яка перераховується АО на спеціальний рахунок Міністерства фінансів.

3.17. Сума, яку АО зобов`язана повернути Міністерству фінансів згідно з умовами цього Договору, виплачується в доларах США.

3.18. За прострочку виплати на погашення основної суми субкредиту та відсотків по ньому АО виплачує Міністерству фінансів штраф у обсягах та порядку, встановленому для цього чинним законодавством України, та в указаних в Договорі про позику між Україною та МБРР.

Якщо будь-який платіж, який має бути здійсненим АО на користь Міністерства фінансів за умовами цієї Угоди, припадає на будь-який день, що не є робочим, такий платіж буде здійснений АО без затримки на наступний робочий день і штраф в цьому випадку не стягуватиметься.»

Розділом 5 Субкредитного договору передбачено право Міністерства фінансів України « 5.2.2.В разі порушення АО строків погашення основної суми субкредиту та відсотків по ній, самостійно в безакцептному порядку списувати з рахунку АО суму заборгованості.»

Розділ 6 Субкредитного договору «Відповідальність і порядок вирішення спорів» передбачає: « 6.1. АО несе відповідальність перед Міністерством фінансів за своєчасність повернення в повному обсязі суми субкредиту, відсотків по ньому та за дотримання цілей використання цих коштів.

В разі неспроможності АО належним чином виконати свої боргові зобов`язання перед Міністерством фінансів в повному обсязі АО несе відповідальність власним майном згідно з чинним законодавством України.»

Аналіз наведених вище положень договорів дають підстави стверджувати, що умовами Субкредитного договору не передбачено нарахування пені та не визначено метод її нарахування.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певними законами. При вирішенні даного спору суд керувався наступними нормами законодавства.

У відповідності до статті 178 Цивільного кодексу Української РСР від 18.06.1963р. (діяв з 01.01.1964 р. по 01.01.2004 р.), «виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім того, зобов'язання між громадянами або з їх участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'язання між соціалістичними організаціями - гарантією». А статтею 180 Цивільного кодексу Української РСР визначено, що «Угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню).».

Аналогічні положення містяться в Цивільному кодексі України від 16.01.2003р. № 435-IV (діє з 01.01.2004 р. по теперішній час):

«Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов'язання.

1.Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

2.Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Стаття 547. Форма правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання

1. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.»

Тобто акти цивільного законодавства для визначення методу та порядку нарахування пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Субкредитним договором застосуванню не підлягають.

У абзаці 2 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (термін дії з 01.04.2001р. по 01.01.2011 р.), зазначено:

«Цей Закон не регулює питання погашення та обслуговування кредитів, наданих за рахунок бюджетних коштів або позик, залучених державою чи під державні гарантії, інших зобов'язань, що випливають з угод, укладених державними органами та/або від імені держави, які регулюються нормами цивільного законодавства та іншими законами з питань державного боргу та його обслуговування.»

Суд звертає увагу, що зупинення цієї норми пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010р. визнано неконституційним Рішенням Конституційного суду України №22-рп/2010 від 30.11.2010р. А виключення цієї норми на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Бюджетного кодексу України» №2457 від 08.07.2010р., відбулося 01 січня 2011 р., одночасно з втратою сили Закону №2181.

Отже сфера правового регулювання Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не охоплює правовідносини, які виникли за Субкредитним договором і щодо нарахування пені застосуванню не підлягає.

З аналогічних підстав не може бути застосована Інструкція про порядок нарахування та погашення пені, затверджена наказом Державної податкової адміністрації від 01.03.2001р. №77, адже згідно преамбули вона затверджена відповідно до статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який не може застосовуватися для визначення методу нарахування пені за Субкредитним договором.

Інструкція про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби №290 від 11.06.2003р. також прийнята на виконання Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та регулює порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженого податкового зобов'язання. Так, цією Інструкцією передбачено певний метод нарахування пені, а саме у відповідності до пунктом 3.2:

« 3.2. Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання податковим органом - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати такого податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні (за винятком випадків, коли платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження);

в) при нарахуванні суми податкового зобов'язання податковим органом (якщо платник податків у встановлені Законом терміни розпочинає процедуру апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання) - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного за результатами апеляційного узгодження.» При цьому, пункт 3.11.1 Інструкції «Документи, що підтверджують суму податкових зобов'язань платника податків та граничний строк їх сплати:

податкова декларація (у тому числі уточнююча) з позитивною сумою податкових зобов'язань;

податкове повідомлення;

договір про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань;

рішення суду.»

Однак, податкові декларації, податкові повідомлення, договори про розстрочення податкових зобов'язань чи рішення суду для того, щоб встановити граничний строк сплати платежів за Субкредитним договором, як податкових зобов'язань, у матеріалах справи відсутні. Для визначення строку сплати зобов'язання за Субкредитним договором такий механізм не застосовується, що підтверджує неможливість використовувати метод нарахування пені, визначеного Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та інструкціями, прийнятими на його виконання.

Частиною 9 статті 17 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-VI (термін дії з 01.01.2011р. по теперішній час) встановлено наступне:

«Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.»

Можливість застосування інших розділів, окрім глави 9 Розділу 2 «Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) Податкового кодексу України для стягнення заборгованості за Субкредитним договором не передбачено, у тому числі не передбачено можливість застосування статтей 129- 131 глави 12 «Пеня» розділу 2 «Порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів) Податкового кодексу України, якою передбачено порядок та випадки застосування відповідальності у вигляді пені та метод її нарахування.

Отже, бюджетним законодавством та Податковим кодексом України встановлено можливість застосування норм податкового законодавства виключно щодо стягнення податковим органом вже нарахованої у порядку передбаченому договором або іншими законодавчими актами пені.

Вищевказані норми не визначають повноважень ГУ ДКСУ у Львівській області щодо нарахування пені на підставі податкового законодавства, а тому не можуть застосовуватися до оспорюваних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1998 року N 1336) (термін дії з 23.01.1996р. по 11.03.2011р.) встановлено наступне:

« 1. Установити, що у разі здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, відповідальність позичальників перед державним бюджетом виникає в межах витрат державного бюджету на виконання їх зобов'язань, визначених умовами кредитної угоди між банком - агентом Уряду України і позичальником, з моменту здійснення гарантом зазначених платежів.

Банк - агент Уряду України за п'ять днів до здійснення планового платежу з обслуговування іноземного кредиту інформує Міністерство фінансів щодо сум коштів, потрібних для погашення заборгованості у разі порушення позичальником розкладу платежів, визначених кредитною угодою.

2. Органам державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечити за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.»

Правовий аналіз вказаного законодавчого акту дає підстави зробити висновок, що для стягнення заборгованості з урахуванням пені необхідна наявність двох факторів:

-здійснення гарантом платежів для покриття заборгованості юридичних осіб України за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України;

-іноземний кредит повинен бути одержаний юридичними особами України під гарантії Уряду України.

В той же час, вищевказаною постановою не передбачено методу нарахування пені (розмір, період нарахування, сума, на яку нараховується пеня).

Судом враховано те, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б здійснення Міністерством фінансів України, як гарантом, платежів для покриття заборгованості за Субкредитним договором, а також, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують надання кредиту за Субкредитним договором під гарантії Уряду України.

Так, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.1996р. №1027 «Про гарантії Кабінету Міністрів України за іноземними кредитами» передбачено: «рішення про надання Кабінетом Міністрів України гарантій за іноземними кредитами оформлюється постановами Кабінету Міністрів України за поданням Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України». Однак, такої постанови не приймалося.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1995р. N 655 «Про додаткове забезпечення гарантій або інших зобов'язань Уряду України, які надаються іноземним кредиторам щодо погашення кредитів в іноземній валюті, що залучаються українськими юридичними особами» (у редакції від 18.12.1995 р. N 1020, що діяла на момент укладання Субкредитного договору) встановлено:

« 1. Установити, що Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів України розглядає питання про доцільність надання гарантій або інших зобов'язань Уряду України іноземним кредиторам для забезпечення погашення заборгованості українських юридичних осіб за кредитами в іноземній валюті, які залучаються на умовах валютної самоокупності, за умови укладання зазначеними юридичними особами та Державним експортно-імпортним банком України або іншим уповноваженим Урядом України фінансовим агентом кредитних та інших угод і договорів застави. Валютно-кредитна рада подає на розгляд Кабінетові Міністрів України матеріали стосовно надання іноземним кредиторам гарантій або інших зобов'язань Уряду України за наявності нотаріально посвідчених договорів застави. »

В матеріалах справи, теж відсутнє документальне підтвердження наявності нотаріально-посвідченого договору застави, що є обов'язковою умовою надання кредиту під гарантії Уряду України.

У відповідності до статті 2 Загальних умов, які поширюються на Кредитні і Гарантійні угоди для моновалютних кредитів від 30.05.1995р., передбачено наступні визначення:

« 1. «Банк» означає Міжнародний банк реконструкції і розвитку.

3. «Кредитна угода» означає кредитну угоду між Банком і Позичальником про надання Кредиту, в яку час від часу можуть вноситися поправки. Кредитна угода включає ці Загальні умови, які поширюються на неї, і всі додатки і додаткові умови до Кредитної угоди.

4. «Кредит» означає кредит, передбачений Кредитною угодою.

5. «Гарантійна угода» означає угоду між членом Банку і Банком, якою надаються гарантії щодо Кредиту, в яку час від часу можуть вноситься поправки.

Гарантійна угода включає ці загальні умови, які поширюються на неї, і всі додатки і додаткові угоди до Гарантійної угоди.

6. «Позичальник» означає сторону Кредитної угоди, якій надається Кредит.

7. «Гарант» означає члена Банку, який є стороною Гарантійної угоди.

У відповідності до Кредитної угоди МБРР виступає Банком, який надає кредит Україні, саме як Позичальнику. В тексті Кредитної угоди та у тексті Субкредитного договору відсутнє посилання на будь яку гарантійну угоду, та на те, що Уряд України виступає гарантом і є стороною гарантійної угоди. В матеріалах справи також гарантійна угода відсутня.

Тобто, з матеріалів справи, у тому числі з Кредитної угоди та Субкредитного договору не вбачається, що субкредит Західенерго був наданий під гарантії Уряду України, а тому Постанова Кабінету Міністрів України №1002 від 14.12.1995р. «Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України» до оспорюваних правовідносин застосуванню не підлягає.

Наказ Міністерства фінансів України №88 від 30.04.1996р. «Порядок зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України» прийнятий на виконання вищевказаної Постанови та регулює відносини що виникають з погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Кабінету Міністрів України. У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що такий Порядок не підлягає застосуванню до правовідносин за Субкредитним договором, а тому виносити подання на підставі такого Порядку ГУ ДКСУ у Львівській області є неправомірним.

Згідно з пунктом 8 частини 2 Порядку обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими міністерством фінансів у 1993 - 1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №174 від 02.03.2011р. (термін дії: з 11.03.2011р. по теперішній час) встановлює: «пеня - сума коштів, яку боржник зобов'язаний сплатити у разі порушення ним зобов'язань за кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги».

Частиною 13 Порядку передбачено що: «пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетною позички/фінансовою допомоги.»

Ця норма передбачає можливість нарахування пені у випадках передбачених договором або відповідними законодавчими актами. При цьому, як зазначалося вище, умовами Субкредитного договору не визначено порядок нарахування пені. Метод та підстави нарахування пені за кредитом, залученим державою, також не визначається у законодавчих актах, зокрема не передбачено методу нарахування пені ані цивільним, ані господарським, ані бюджетним, ані податковим законодавством.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить до висновку, що чинним законодавством не передбачені відповідальність у вигляді пені, і порядок її нарахування у випадку порушення Відповідачем умов Субкредитного договору.

Як встановлено судом, та визнається сторонами, пеня за Субкредитним договором нараховувалася ГУ ДКСУ у Львівській області.

У відповідності до статті 112 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює виключно бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що пеня на прострочену заборгованість за кредитами нараховується Мінфіном. Як наведено у пункті 9 Порядку Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

Право ГУ ДКСУ у Львівській області нараховувати пеню за Субкредитним договором також не передбачено Положенням про Державну казначейську службу, затверджене Указом Президента України №460/2011 від 13.04.2011р.

Згідно з статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» №3166 від 17.03.2011р. міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету міністрів України видає накази, які підписує міністр. В матеріалах справи відсутні докази делегування повноважень Міністерством фінансів України відповідачу щодо нарахування пені.

Таким чином, з урахуванням п.12 Порядку нарахування пені на прострочену заборгованість перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, віднесено до повноважень Міністерства фінансів України.

Доказів нарахування пені, яка є предметом розгляду даної справи, Міністерством фінансів України позивачем та третіми особами до суду не надано. Міністерством фінансів України нарахування пені не здійснювалося, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків з Міністерством фінансів України за Субкредитним договором від 30.09.2007р., від 31.10.2010р., від 30.06.2012р. згідно яких заборгованість за таким видом платежу як пеня відсутні.

Судом встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2015р., винесено рішення, яким:

-визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області щодо нарахування Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго» пені у розмірі 52 423 237 гривень 70 копійок за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго»;

-визнано недійсним та скасовано подання Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області №9 від 20.08.2010 р. №1 від 24.01.2013 р., скеровані до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про здійснення заходів щодо стягнення пені за простроченою заборгованістю по іноземному кредиту за договором від 26 листопада 1996 року № 2014-1 про надання субкредиту, укладеного між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго»;

-зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області утриматися від нарахування Публічному акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго» пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго» та надсилати подання до органів державної податкової служби про її стягнення.

Окрім того, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, зазначено:

«Таким чином, жодним законом чи нормативно-правовим актом не передбачено право органів Державної казначейської служби по нарахуванню пені за Субкредитним договором.

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням викладеного, у відповідача відсутні повноваження щодо нарахування пені та винесення у зв'язку з таким нарахуванням подань для подальшого їх направлення органам державної податкової служби.

З мотивів, вище викладених у постанові, суд дійшов висновку про те, що Субкредитним договором та чинним законодавством не передбачено відповідальності у вигляді пені та порядку її нарахування у разі порушення умов Субкредитного договору. Тому дії відповідача по нарахуванню пені за Субкредитним договором та винесенні подань, надісланих СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові ДПС, є неправомірними.».

У відповідності до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Таким чином, неправомірність нарахування пені за Договором про надання субкредиту від 26.11.1996 року №2014-1, укладеним між Міністерством фінансів України та ВАТ «Західенерго», встановлено судовим рішенням у адміністративній справі, а саме постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 р. у справі 2а-10083/10/1370, між тими самими особами: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО», Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області, Міністерство фінансів України, та не потребує доказування.

Також, суд звертає увагу, що для здійснення перевірки розрахунку пені у судовій справі повинні бути надані на підставі первинних документів наступні дані:

А) сума грошового зобов'язання, у т.ч. основного боргу та процентів;

Б) час, коли грошове зобов'язання повинно бути виконано;

В) час, коли грошове зобов'язання було виконано, призначення розподілу фактично сплачених відповідачем платежів, за яким курсом та коли здійснювалася конвертація сплачених відповідачем платежів в іноземну валюту;

Г) кількість днів прострочення грошового зобов'язання;

Д) розмір відсотків від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що підлягає застосуванню при нарахуванні пені.

Однак, з розрахунку позивача та ГУ ДКСУ у Львівській області не вбачається розрахунок розміру нарахованої пені, не вказано період та підстави для її нарахування, час виникнення та погашення простроченої заборгованості, її розмір та вид та не надано жодних документальних підтверджень. Так, в матеріалах справи відсутні докази щодо розміру і періодів виконання Міністерством фінансів України зобов'язань за Субкредитним договором, необхідних для здійснення перевірки розрахунку пені, нарахованої Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області ПАТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у розмірі 53 245 324 грн. 11 коп.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про неможливість перевірки вірності розрахунку у зв'язку з відсутністю необхідних первинних документів. Тобто, суб'єктом владних повноважень не доведено належними та допустимими доказами розмір нарахованої пені, а тому і не має підстав приймати твердження про правомірність її нарахування у зазначеному розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, позивачем не доведено належними доказами, а саме первинними документами, вірність розрахунку пені, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог, тому даний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 87, 92, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 01.02.2016 року.

Суддя Сакалош В.М.