ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2016 р.Справа № 922/6327/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , м. Харків 3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерство оборони України м. Київ до Державного підприємства Південна залізниця, м. Харків про стягнення 829119,20 грн. збитків за участю представників:

позивача Головаш П.Ю. за довіреністю № 104 від 12.01.2016 р.

3-ї особи на стороні позивача - Фівкін П.М. за довіреністю № 220/815/д від 30.12.2015р.

відповідача Прядка В.О. за довіреністю № 915 від 30.12.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства Південна залізниця (відповідач) в якому просить суд стягнути з Державного підприємства Південна залізниця на користь позивача завдані збитки у розмірі 829119,20 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що відповідачем в порушення умов договору № 341/10/19/15 про організацію перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 06.08.2015 р. не виконано обов`язок щодо охорони вантажу під час його перевезення за договором, що призвело до втрати частини вантажу і завдання військовій частині НОМЕР_1 збитків на суму 829119,20 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2015 р. було порушено провадження у справі, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оборони України та призначено розгляд справи на 13.01.2016 р. о 10:20.

Представник 3-ї особи на стороні позивача, через канцелярію господарського суду 13.01.2016 р. за вх. № 737, надав письмові пояснення, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник 3-ї особи на стороні позивача просив суд задовольнити позов повністю та стягнути з Державного підприємства Південна залізниця на користь Військової частини НОМЕР_1 завдані збитки у розмірі 829119,20грн.

13.01.2016 р. судом розгляд справи було відкладено на 26.01.2016 р. о 11:00.

Представники сторін та 3-ї особи на стороні позивача надали заяву (вх. № 2492 від 26.01.2016 р.) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 26.01.2016 р. за вх. № 2446, надав відзив на позовну заяву з додатком, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача та 3-ї особи на стороні позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи на стороні позивача, встановив наступне.

06.08.2015 р. між Міністерством оборони України (замовник) та Державним підприємством "Південна залізниця" (виконавець) був укладений договір № 341/10/19/15 про організацію перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (надалі - договір).

Пунктом 1.1. договору було передбачено, що виконавець зобов`язується у 2015 році надати послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом (послуги з перевезення залізничним транспортом військових вантажів на Південній залізниці, код 49.20.1), у визначеній кількості рухомого складу та пов`язані з ними послуги відповідно орієнтовних розрахунків перевезення (Додатки 1,2 до цього Договору), замовник оплатити такі послуги, а начальник управління військових сполучень на Південній залізниці (далі - представник замовника) відповідно прийняти послуги.

Військові частини, для яких надаються та будуть надаватися послуги з перевезення залізничним транспортом військових вантажів - військові частини дислоковані у зоні відповідальності Південної залізниці (п.1.2. договору).

Відповідно до п.2.1. договору виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам які визначені: Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 р. № 317, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356.

Згідно з п. 3.1. договору ціна договору становить 3685632,58 грн., із них: за бюджетною підпрограмою 2101020/6 - 2815921,62 грн., за бюджетною підпрограмою 2101020/8 - 869710,96 грн., в т.ч. ПДВ - 614272,01 грн.

Розрахунки за договором проводяться шляхом оплати фактично наданих послуг виконавцем та прийнятих представником замовника послуг протягом 20 банківських діб з дня надходження до замовника рахунків-фактур та підписання виконавцем і представником замовника акта наданих послуг (за умови надходження коштів з Державного бюджету України, передбачених на зазначені цілі) (п. 4.1. договору).

Відповідно до п.5.1. договору строк надання послуг встановлюється до 31 грудня 2015 року.

Згідно п.5.2. договору місце надання послуг: територія України (залізничні станції на Південній залізниці).

Пунктом 7.1. договору було передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

13 серпня 2015 року на виконання умов договору з військової частини НОМЕР_2 (м. Дубни Рівненської області) до військової частини НОМЕР_1 (м. Харків) було відправлено бензин моторний (автомобільний) в загальній кількості 279307 кг (накладна № 211113 від 13.08.2015 р.). Відправником була військова частина НОМЕР_2 , а одержувачем - військова частина НОМЕР_1 (код і найменування під`їзної колії 3191 військова частина НОМЕР_1 , код і найменування вантажовласника 3191 військова частина НОМЕР_1 ). Відомість вагонів - ЦС №: 73945644, 73734774, 74925330, 74734179, 73995144.

Також, на підставі наряду № 701/341/3/1-ДЗ/741/2271 від 14.08.2015 р. та відповідно до накладних військової частини НОМЕР_2 №№ 566, 559 з військової частини НОМЕР_2 (м. Дубни Рівненської області) було відвантажено та відправлено до військової частини НОМЕР_1 (м. Харків) автомобільний бензин А-76 Форсаж.

На станції "Індустріальна" Південної залізниці працівниками ДП "Південна залізниця" та представником військової частини НОМЕР_1 було складено пам`ятку про подавання вагонів № 64 з урахуванням акту загальної форми № 30 від 18.08.2015 р., відповідно до якої 18.08.2015 о 09:30 год. залізницею було подано військовій частині навантажені вагони: № 73734774, № 73945644, № 73995144, № 74734179, № 74925330. Пам`ятка про подавання вагонів № 64 від 18.10.2014 р. була підписана уповноваженою особою військової частини НОМЕР_1 без зауважень та заперечень.

По прибуттю поїзда вагони (цистерни) №№ 74734179, 74925330, 73945644, 73995144, 73734774 були оглянуті в комерційному відношенні старшим прийомоздавальником вантажу станції "Індустріальна" Південної залізниці ОСОБА_1 , виявились в технічному та комерційному відношенні справними, опломбованими справними ЗПП, номера яких відповідали вказаним в накладній, зливні пристрої та повітряний клапан закриті, слідів пошкодження транспортних засобів виявлено не було, доступу до вантажу не було. Вказане засвідчено актом загальної форми ГУ-23 № 27 від 17.08.2015 р.

Як вбачається з копій актів приймання пально-мастильних матеріалів (військова частина НОМЕР_1 , дата початку приймання - 18.08.2015 р., дата закінчення приймання - 19.08.2015 р.) за №710, 711, 712, 713 вантаж прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоотримувачем.

Однак, в ході комісійного прийому пального (автобензин А-76 Форсаж), яке надійшло залізничним транспортом до військової частини НОМЕР_1 , комісією було виявлено його нестачу в загальній кількості 45556 кг., зокрема: в залізничній цистерні № 74734179 - 26079 кг.; в залізничній цистерні № 73945644 - 16097 кг.; в залізничній цистерні № 73995144 - 2700 кг.; в залізничній цистерні № 73734774 - 680 кг.

Внаслідок наявності нестачі вантажу, 18.08.2015 р. командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до начальника залізничної станції "Індустріальна" Південної залізниці з проханням скласти комерційний акт.

За результатами розгляду пропозиції начальник залізничної станції "Індустріальна" Південної залізниці листом № 86 від 19.08.2015 р. повідомив про відсутність підстав для складання комерційного акта.

19.08.2015 р. у зв`язку з відмовою начальника залізничної станції "Індустріальна" Південної залізниці скласти комерційний акт, командир військової частини НОМЕР_1 на ім`я начальника Державного підприємства "Південна залізниця" подав скаргу за № 2556 на дії начальника залізничної станції "Індустріальна".

За результатами розгляду скарги Перший заступник начальника залізниці листом від 04.09.2015 р. № /43-1-06/850 повідомив, що оскільки вагони прибули у справному комерційному стані зі справними ЗПП, підстав для складання комерційного акта не було.

Позивачем було проведеного службове розслідування та складено акт службового розслідування від 26.08.2015 р.

У висновку акту службового розслідування від 26.08.2015 р. зазначалося, що ймовірною причиною нестачі автобензину в кількості 45556 кг на суму 829119,20 грн. є його викрадення невстановленим колом осіб під час його транспортування залізничним транспортом з військової частини НОМЕР_2 (м. Дубно) до військової частини НОМЕР_1 (м. Харків).

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 236 від 26.08.2015 р. нестача автомобільного бензину А-76 Форсаж в кількості 45556 кг. на загальну суму 829119,20 грн. була занесена до книги обліку нестач військової частини НОМЕР_1 .

Згідно позову позивач зазначав, що за фактом викрадення автобензину, 10 вересня 2015 року військовою прокуратурою Рівненського гарнізону в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне правопорушення за № 42015180490000141.

Також, згідно пояснень вх.№ 422 від 11.01.2016 р. позивач вказував, що оскільки нестача автомобільного бензину марки А-76 Форсаж в загальній кількості 45556 кг. була виявлена під час його приймання у військовій частині НОМЕР_1 , облікована за військовою частиною НОМЕР_1 шляхом її внесення до книги обліку нестач, неналежне виконання умов договору з боку Державного підприємства "Південна залізниця" завдало матеріальних збитків на загальну суму 829119,20 грн. саме військовій частині НОМЕР_1 . До пояснень позивачем була надана копія виписки по рахунках 07/12/2015.

18.09.2015 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія на суму 829119,20 грн. Дана претензія відповідачем була розглянута та ним була надана відповідь позивачу НЗ-1-06/986 від 29.10.2015 р., що претензія задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов`язковими.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення і видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 924 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з абз. 1 п. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

У п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Відповідно до п. 52 Статуту залізниць України на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.

У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану (абз. 9 п. 52 Статуту залізниць України).

Згідно з п. 10 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644, при подаванні вагонів на під`їзні колії передача їх провадиться в місцях, установлених договорами про подавання й забирання вагонів або договорами про експлуатацію під`їзної колії, і засвідчується підписами представників станції й одержувача в пам`ятці про подавання/забирання вагонів.

Видача вантажів, що прибули в справних цистернах за справними пломбами (ЗПП) відправника провадиться залізницею без перевірки маси. У разі порушення вказаних умов маса наливних вантажів перевіряється залізницею разом з одержувачем у порядку, передбаченому цими Правилами (п. 17 Правил видачі вантажів).

Згідно з п. 23 Правил видачі вантажів вимога щодо перевірки маси вантажу у вагонах, що подаються на під`їзну колію, може бути заявлена письмово в момент приймання вагонів у пункті, встановленому договором (п.23 Правил видачі вантажів).

Відповідно до пп. "а" п. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що пам`ятка про подавання вагонів № 64 була підписана уповноваженою особою військової частини без зауважень щодо пошкодження вагонів та пломб, або інших пошкоджень, які б свідчили про можливу недостачу вантажу, а позивачем не доведено наявності таких пошкоджень при видачі вантажу, та те, що позивачем не доведено недостачі вантажу і причин можливої недостачі, оскільки згідно з залізничними накладними в порушення п. 8 Правил приймання вантажів до перевезення була зазначена тільки висота наливу без відомостей щодо температури вантажу в цистерні й густини продукту, і встановлення комісією військової частини маси нафтопродукту в актах приймання паливо-мастильних матеріалів здійснювалось за даними тільки показника висоти наливу без зазначення температури та густини продукту, що виключає достовірність визначення маси нафтопродукту, внаслідок чого висновок про недостачу вантажу не підтверджений належним чином, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача.

За таких обставин в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 908, 909, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 01.02.2016 р.

СуддяД.О. Доленчук