ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року м. Київ К/9991/40887/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Марченка Р.В.

представника відповідача Берегової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012

у справі № 2а-18377/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інсулейтор Груп» в особі Представництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Інсулейтор Груп»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва від 02.12.2011 № 0000632210 про збільшення позивачу податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1096568,00 грн., в т.ч. 921946 грн. за основним платежем та 174622,00 грн. за штрафними санкціями.

Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, яка була правонаступником Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: ст. 7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.1995, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні 30.11.2015 здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва, правонаступником якої була Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби, новим правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 02.12.2011 № 0000632210 грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 1096568,00 грн., в т.ч. 921946 грн. за основним платежем та 174622,00 грн. за штрафними санкціями, слугували висновки виїзної планової перевірки Представництва ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» за період з 02.09.2009 по 30.06.2011, викладені в акті від 17.11.2011 № 114/22-10/26609454, про порушення вимог п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України. Порушення вимог цих норм законів полягали у тому, що позивач не включив до складу доходу, що враховується при обчисленні об'єкта оподаткування, отриманих від головної компанії - нерезидента ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» коштів на фінансування витрат представництва.

Відповідач вважає, що Представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп»

має ознаки постійного представництва, передбачені п. 1.17 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а тому є платником податку на прибуток, який зобов'язаний був оподаткувати доход, отриманий в наслідок надходження коштів від головної компанії-нерезидента ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп».

При цьому відповідач свою позицію щодо необхідності оподаткування отриманих представництвом нерезидента від цього нерезидента коштів обґрунтовує тим, що основний вид діяльності Представництва нерезидента - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» є тотожним видом діяльності цього нерезидента, визначеним у статутних документах нерезидента, і така діяльність представництва не підпадає під дію п. 5.4 ст. 5 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попереджень ухилень від сплати податків від 08.02.1995.

Позивач наголошує на тому, що він не є постійним представництвом ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» у розумінні податкового законодавства, а є представництвом, яке не є юридичною особою і згідно з п. 2.1 Положення «Про представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» здійснює лише діяльність підготовчого та допоміжного характеру, спрямовану на представництво інтересів та створення умов для ведення основної діяльності нерезидента - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп». Так, представництво займалось збором інформації щодо вимог до продукції українських та зарубіжних споживачів, здійснювало інформаційну розвідку з метою сприяння встановленню та розвитку бізнесу ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп». Отримані представництвом нерезидента від цього нерезидента кошти не є коштами від господарської діяльності, а є коштами, отриманими для фінансування витрат на утримання представництва. З метою використання переваг міжнародного договору - Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попереджень ухилень від сплати податків від 08.02.1995, яка набула чинності з 03.08.1999, представництво у 2009 та 2010 роках надавало відповідачу довідки про підтвердження статусу материнської компанії - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» як резидента країни, з якою укладений міжнародний договір. Ці довідки відповідали вимогам, наведеним у Постанові Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470 «Про порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Судами також встановлено, що представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп зареєстровано Міністерством економіки України 15.07.2009 без права здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 2.1 Положення «Про представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» представництво не є юридичною особою, яка веде господарську діяльність, а здійснює виключно діяльність підготовчого та допоміжного характеру, спрямовану на представництво інтересів та створення умов для ведення основної діяльності ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» (Росія).

Відповідно до п. 4.1 Положення «Про представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» представництво утримується виключно за рахунок фінансування головного підприємства у відповідності до затвердженого кошторису витрат на його утримання на території України.

Представництву ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп відкрито банківський поточний рахунок типу «Н». За весь час діяльності представництва єдиним джерелом надходження коштів на рахунок позивача були кошти, отримані від материнської компанії для фінансування витрат на його утримання.

З метою використання переваг міжнародного договору - Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.1995, ратифікованою Україною 06.10.1995, яка набрала чинності для України 03.08.1999, у 2009 та 2010 роках відповідачу надано довідки про підтвердження статусу материнської компанії - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» як резидента країни, з якою укладено міжнародний договір. Ці довідки відповідають вимогам, передбаченим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470 «Про порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Питання оподаткування податком на прибуток підприємств доходів нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійні представництва, у 2009, 2010 роках та у І кварталі 2011 року регулювалося п. 1.17 ст. 17, п.п. 2.1.4 п. 2.1 ст. 2, п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР (чинного до 01.04.2011) (далі - Закон № 334/94 ВР), а у ІІ кварталі 2011 року - п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14, п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133, п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України (далі - ПКУ). При цьому вказаним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР кореспондують зазначені норми Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1.17. ст. 1 Закону № 334/94-ВР постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

Відповідно до п.п. 2.1.4 п. 2.1. ст. 2 Закону № 334/94-ВР платниками податку є: постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Відповідно до абз. 1 п. 13.8. ст. 13 Закону № 334/94-ВР, на порушення якої Представництвом ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» вказує відповідач, суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до абз. 1 п.п. 14.1.193. п. 14.1 ст. 14 ПКУ постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Відповідно до абз. 3 п.п. 14.1.193. п. 14.1 ст. 14 ПКУ постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Відповідно до абз. 1 п. 160.8 ст. 160 ПКУ, на порушення якої Представництвом ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» вказує відповідач, суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, підписаної 08.02.1995, ратифікованою Україною 06.10.1995, яка набрала чинності для України 03.08.1999, незважаючи на попередні положення цієї статті, вираз «постійне представництво» не включає:

а) використання споруд і утримання запасів товарів і виробів, які належать цьому підприємству, виключно з метою їх зберігання або демонстрації;

б) утримання запасів товарів або виробів, що належать цьому підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

в) утримання постійного місця діяльності виключно для закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

г) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої діяльності підготовчого чи допоміжного характеру;

д) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах а) - г).

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для таких висновків:

- до платників податку на прибуток належать, зокрема, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників;

- постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України;

- об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств - нерезидентів є суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, від здійснення такої діяльності.

Таким чином, постійні представництва нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється господарська діяльність таких нерезидентів на території України, повинні утримувати та сплачувати податок на прибуток з суми прибутків зазначених нерезидентів, отриманих від такої господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У відповідності до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

На підставі довідки серії АА № 356308 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України судами попередніх інстанцій встановлено, що Представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» здійснює діяльність щодо дослідження кон'юктури ринку та вивчення суспільної думки (КВЕД 74.13.0), консультацій з питань комерційної діяльності та управління (КВЕД 74.14.0).

В акті перевірки відсутні обставин, які б свідчили про те, що діяльність Представництва ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» з дослідження кон'юктури ринку та вивчення суспільної думки, консультацій з питань комерційної діяльності та управління була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та отримання доходів нерезидентом - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» і від такої діяльності представництвом отримано прибуток нерезидента, що згідно з абз. 1 п. 13.8. ст. 13 Закону № 334/94-ВР та з абз. 1 1 п. 160.8 ст. 160 ПКУ оподатковується в загальному порядку.

Судами також не встановлено обставин, які б свідчили про те, що нерезидент - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» через Представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» здійснював господарську діяльність на території України, від якої отримував оподатковуваний доход джерелом його походження з України.

Натомість, судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що Представництво нерезидента - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» отримало лише кошти від цього нерезидента на свій поточний рахунок типу «Н» задля фінансування витрат представництва. Поточні рахунки типу «Н» згідно з п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.12.2003 за № 1172/8493, відкриваються в національній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб - нерезидентів, які не займаються підприємницькою діяльністю на території України.

Суми коштів, отриманих Представництвом нерезидента - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» на банківський рахунок типу «Н» від самого нерезидента - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» для погашення витрат представництва не є сумою прибутку цього нерезидента від провадження господарської діяльності на території України.

Такі кошти не підпадають під жоден із видів доходів із джерелом їх походження з України, що визначені у п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 1.21 ст. 1 Закону № 334/94 ВР доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

У відповідності до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;

в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;

г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;

ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;

д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);

е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;

є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;

ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Враховуючи викладене, Представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» у період, що перевірявся, відносно отриманих від нерезидента на поточний рахунок типу «Н» коштів для погашення витрат представництва не було постійним представництвом нерезидента у розумінні п. 1.17 ст. 17 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР та п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що виключає підстави для висновку про вчинення порушень вимог п. п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, які б полягали у не оприбуткуванні в загальному порядку сум прибутків нерезидента від своєї діяльності на території України, здійснюваної через постійне представництво.

Доводи відповідача про те, що кошти, отримані представництвом нерезидента від такого нерезидента мають бути оподатковані з огляду на те, що основний вид діяльності представництва нерезидента є тотожним виду діяльності цього нерезидента, визначеним у статутних документах нерезидента, є такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Основний вид діяльності не є критерієм, за яким отримані представництвом кошти визначаються як такі, що є оподатковуваним доходом нерезидента чи не є оподатковуваним доходом нерезидента.

Критеріями для віднесення отриманих представництвом коштів до прибутку нерезидента, який за правилом п. п. 13.8 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94 ВР, п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України, оподатковується у загальному порядку, є такі умови: повне або часткове здійснення нерезидентом господарської діяльності на території України через постійне представництво та отримання цим представництвом від такої діяльності сум прибутків, належних нерезиденту.

До того ж судами попередніх інстанцій досліджені такі доводи відповідача, в результаті чого встановлено, що згідно з довідкою серіїї АА № 356308 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності Представництва ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» згідно КВЕД є дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, код 74.13.0 та консультування з питань комерційної діяльності та управління, код 74.14.0.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, виданою Інспекцією Федеральної податкової служби в Ленінському районі м. Єкатеринбурга від 14.08.2009, та згідно з довідкою Територіального органу Федеральної служби статистики по Свєрдловській області від 05.12.2011 року № 18-03/318, основним видом діяльності ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» є «інша оптова торгівля» код згідно ЗКВЕД 51.70.

Нерезидент - ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» здійснює діяльність зі збуту та продажу ізоляторів, складових частин, арматури та порідненої з ними продукції в галузі енергетики. Натомість, Представництво ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» займалось збором інформації щодо вимог до продукції українських та зарубіжних споживачів, здійснювало інформаційну розвідку з метою сприяння встановленню та розвитку бізнесу ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» і не отримувало від такої діяльності доходу. Іншої діяльності Представництво «Глобал Інсулейтор Груп» не здійснювало.

Таким чином, діяльність Представництва ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» має виключно характер підготовчої та допоміжної та спрямована на представництво інтересів і створення умов для ведення основної діяльності ТОВ «Глобал Інсулейтор Груп» (Росія).

Суд касаційної інстанції вважає, що суди повно встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-239^{1 Кодексу адміністративного судочинства України.}

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун