СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2016 р. Справа №818/3758/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

позивача ОСОБА_1, представників відповідача Антоненко Н.Г., Король М.І., представника 3-їособи Антоненко Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області, 3-тя особа Управління Держпраці у Сумській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області (далі - ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області), просить суд визнати протиправним та скасувати наказ ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області від 28.10.2015 р. №107-к «Про звільнення ОСОБА_1.», негайно поновити на посаді головного державного інспектора з охорони праці Державної інспекції нагляду на транспорті, у зв'язку, в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області, стягнути з ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.10.2015 р. по день фактичного поновлення на посаді, стягнути з ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області моральну шкоду в розмірі 5000грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він працював на посаді головного державного інспектора з охорони праці Державної інспекції нагляду на транспорті, у зв'язку, в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері., але під час винесення спірного наказу відповідачем було порушено процедуру звільнення його із займаної посади. Так, відповідач не отримав згоду профспілки, в якій він є заступником голови профспілки на його звільнення. Також зазначав, що його було звільнено під час його тимчасової непрацездатності, про дану обставину було попереджено відповідача. В день винесення спірного наказу йому в телефонному режимі о 15-30 год. керівником підприємства було запропоновано з'явитися до ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області. Після того, як позивач прийшов до управління його було повідомлено про те, що він звільнений в зв'язку із реорганізацією, ознайомлено під підпис про спірний наказ, видали трудову книжку. Додатково в судовому засіданні позивач не заперечував факт написання заяви про звільнення в зв'язку із скороченням штату саме 06.10.2015р., а також написав заяву про відкликання свого підпису в повідомленні про запропоновану йому у серпні 2015р. одну вакантну посаду. Дані обставини позивач пояснив тим, що на час написання такої заяви він мав намір в той же день звільнитися із займаної посади, оскільки в управлінні йому не своєчасно виплачувалися грошові кошти із заробітної плати, не повернуті кошти на відрядження, не надавалися чергові відпустки, не вчинялися дії щодо його переведення на новоутворене підприємство, ним було знайдено інше місце роботи. Враховуючи те, що 06.10.2015р. керівник повідомив, що 06.10.2015р. звільнення за його заявою не відбудеться, трудові відносини продовжуються до часу виконання всіх службових розслідувань нещасних випадків на виробництві в яких бере участь позивач, ОСОБА_1 пояснив, що він втратив право працевлаштуватися на іншому підприємстві, він продовжив працювати в ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області до 09.10.2015р., а потім до 29.10.2015р. знаходився на лікарняному. Враховуючи те, що трудові відносини були продовжені позивач вважає, що звільнення його на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в період його непрацездатності, без погодження із профспілкою, без встановленого порядку вивільнення за цією статтею є неправомірним.

Представники ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області проти позовних вимог заперечували, зазначали, що профспілка не була створена в ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області. Позивач є заступником голови профспілки, яка створена на новоствореному підприємстві - Управлінні Держпраці у Сумській області, а тому жодної згоди на вивільнення працівників в зв'язку із реорганізацію отримувати не потрібно. При цьому зазначали, що пропонувати будь-які вакантні посади та працевлаштовувати позивача на іншому підприємстві, у відповідача були відсутні, норми ст.49-2 КЗпП не може бути застосовано до позивача. Також звертали увагу суду на те, що підставою для звернення до суду є не захист порушених трудових прав, а доведення факту того, що відповідачем було порушено трудове законодавство, а також приниження керівника установи, позивач неодноразово в присутності інших осіб заявляв про небажання працювати на підприємстві в зв'язку із невеликим розміром заробітної плати. Про те, що позивач знаходився на лікарняному керівника повідомлено не було, але враховуючи правомірність звільнення, суд має можливість змінити дату звільнення позивача із займаної посади. Враховуючи той факт, що позивач відмовився від запропонованих посад, 28.10.2015р. завідувач сектору персоналу Управління Держпраці у Сумській області в присутності двох свідків запропонував вакантні посади, але позивач відмовився від запропонованих посад, при цьому відмовився ставити свій підпис, тому було складено відповідний акт.

Представник 3- ї особи в судовому засіданні також проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

В даному випадку, відповідач письмово попередив позивача про наступне вивільнення 27.03.2015р. (а.с.21).

Позивачу 03.08.2015р. було запропоновано одну вакантну посаду в новоутвореній установі - Управлінні Держпраці у Сумській області, а саме головного державного інспектора сектору нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Сумській області на яку позивач погодився, про що зазначено на даному повідомленні (а.с.19).

05.10.2015р. позивачем подана заява про звільнення його із займаної посади з 06.10.2015р., яку позивач мотивував реорганізацією ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області.

06.10.2015р. позивачем подана заява про відкликання свого підпису на заяві від 03.08.2015р. в якій він погодився на запропоновану одну вакантну посаду головного державного інспектора сектору нагляду в АПК та СКС Управління Держпраці у Сумській області (а.с.22).

Згідно пояснень представника відповідача, в період з 05.10.2015р. по 09.10.2015р. позивач знаходився у трудових відносинах із ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області, що підтверджується табелем обліку робочого часу за жовтень 2015р. (а.с.24) та не заперечується позивачем.

З 12.10.2015р. по 21.10.2015р. позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (а.с. 26). В подальшому, з 22.10.2015р. по 28.10.2015р. позивач також знаходився на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.7), в якому зазначено, що позивачу необхідно стати до роботи 29.10.2015р.

Представником відповідача надано табель обліку робочого часу за жовтень 2015р., в якому значиться, що з 22.10.2015р. по 28.10.2015р. позивач знаходився на робочому місці. В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем правомірно вносилися такі дані про знаходження позивача в період 22.10.2015р. по 28.10.2015р. на робочому місці та зазначення 8годинного фактично відпрацьованого часу позивачем, оскільки такі твердження спростовуються наявним в матеріалах справи листком непрацездатності, оригінал якого оглянуто судом в судовому засіданні.

Під час знаходження позивача на лікарняному, 28.10.2015р. відповідачем було видано наказ про звільнення позивача в зв'язку із реорганізацією відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП (а.с.16).

Обґрунтовуючи правомірність свого звільнення, представники відповідача зазначають, що ними було дотримано всі вимоги, передбачені трудовим законодавством. Так, позивача було попереджено за 2 місяці про наступне вивільнення в зв'язку із реорганізацією, запропоновано одну вакантну посаду на яку позивач погодився, але потім відмовився від неї. В судовому засіданні 24.12.2015р. представник відповідача Мазник В.В. зазначав, що питання наявності інших вакантних посад не досліджувалося, оскільки в наявності була власно написана заява про звільнення в зв'язку із реорганізацією, заява про відмову від запропонованої посади, і у нього відсутні повноваження пропонувати вакантні посади в іншій установі.

Суд не погоджується із такою позицією відповідача, виходячи із наступного.

Статтею 36 КЗпП передбачені виключні підстави припинення трудового договору. Зокрема п.4 ч. 1 ст. 36 КЗпП передбачено, що підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В даному випадку припинення трудового договору відбувалося за ініціативи власника, враховуючи зміст спірного наказу від 28.10.2015р. №107-к (п.1 ч. 1 ст.40КЗпП ).

Таким чином заява позивача про його звільнення з 06.10.2015р. не має відношення до спірного наказу, оскільки звільнення відбулося не за ініціативою працівника по його заяві, а за ініціативою власника.

Враховуючи те, що звільнення відбулося за ініціативою роботодавця, ним самостійно було визначено підстава звільнення за п.1 ч.1ст.40 КЗпП України - у зв'язку із реорганізацією, на відповідача покладено обов'язок пересвідчитися у виконанні всіх умов для вивільнення працівника за цією статтею із дотриманням всіх умов та обмежень. При цьому визнається необґрунтованими твердження представників відповідача стосовно наміру позивача звільнитися за власним бажанням, враховуючи те, що дана заява на була підставою для звільнення, а тому не розповсюджуються на дані правовідносини норми при звільненні за ініціативою працівника.

На роботодавця покладено обов'язок пересвідчитися в тому, що станом на день звільнення 28.10.2015р. виконані всі умови щодо можливого звільнення позивача за п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Виходячи з нормативного тлумачення частини першої статті 40, частин першої і третьої статті 49-2 КЗпП, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

При розгляді справи в судовому засіданні керівник ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області Мазник В.В. зазначав, що він при винесенні наказу про звільнення взагалі не досліджував питання наявних вакантних посад, на які можливо було перевести працівника, у нього були відсутні докази того, що від запропонованих вакантних посад працівник відмовився, була в наявності заява позивача про звільнення.

В подальшому під час розгляду справи судом було витребувано відповідну інформацію від Управління Держпраці у Сумській області, які надали суду перелік вакантних посад станом на день звільнення 28.10.2015р. (а.с.70), акт від 28.10.2015р. засвідчення факту відмови ОСОБА_1 від подальшого працевлаштування в Управлінні Держпраці у Сумській області (а.с.72).

В судовому засіданні позивач категорично заперечував проти того, що 28.10.2015р. йому пропонувалися вакантні посади.

Судом було допитано як свідків осіб, що підписали акт від 28.10.2015р. про відмову позивача від подальшого працевлаштування та відмову у підписанні пропозиції, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Так, допитаний як свідок ОСОБА_5 не зміг надати точний час складання даного акту, зазначив, що акт було складено чи о чотирнадцятій, максимум о п'ятнадцятій годині, 28.10.2015р. він знаходився на робочому місці, що саме пропонував ОСОБА_7 він не чув, також не чув, які саме посади пропонувалися ОСОБА_1 Допитана як свідок ОСОБА_6 також не змогла назвати точний час складання акту, зазначила, що це відбувалося після обіду, також зазначала, що ОСОБА_7 пропонував вакантні пропозиції шляхом письмової пропозиції, при цьому не могла назвати від яких вакантних посад відмовився позивач. Допитаний як свідок ОСОБА_7 зазначив, що він озвучив весь перелік посад, які були вакантні станом на 28.10.2015р., назвати точний час складання акту назвати не зміг, зазначив, що склали в другій половині дня, зазначив, що не пам'ятає час складання акту, позивач відмовлявся працювати в управлінні.

В судовому засіданні позивач категорично заперечував проти того, що йому озвучувався перелік вакантних посад, про те, що йому було необхідно з'явитися до ГУ Держгірпромнагляду в Сумській області 28.10.2015р. керівник його повідомив в телефонному режимі о 15-30, про що надав суду виписку із деталізованого рахунку його мобільного номеру, і тільки після 15-30 він з'явився в управлінні.

Також судом було допитано як свідка ОСОБА_8, яка надала пояснення, що 28.10.2015р. вона немає жодного відношення до обставин, які відбувалися на день звільнення позивача із займаної посади, про це їй нічого не відомо. Зазначала, що ОСОБА_1 у вересні місяці написав заяву про звільнення, йому пропонували на той час залишатися на роботі, але позивач зазначав, що його не влаштовують умови праці на його посаді, надати інформацію які саме і коли пропонували посади ОСОБА_1 пояснити не змогла.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу пропонувалися всі наявні вакантні посади 27.03.2015р. під час попередження про наступне вивільнення, чи станом на день затвердження штатного розпису Управління Держпраці у Сумській області, станом на 06.10.2015р. в день відкликання свого підпису про погодження із запропонованою однією посадою. Наданий станом на 28.10.2015р. (день звільнення позивача із займаної посади), список вакантних посад в Управлінні Держпраці у Сумській області свідчить про те, що вакантними були 26 посад (а.с.70), в письмовій пропозиції міститься інформація про 8 посад (а.с.71). Відносно складеного акту від 28.10.2015р. (а.с.72), суд зазначає, що особи, які його підписали не змогли назвати точний час його складання, надати інформацію про перелік вакантних посад не змогли, свідок ОСОБА_5 взагалі не чув, що які саме вакантні посади були запропоновані позивачу, сам акт також не містить перелік вакантних посад, які пропонувалися позивачу. Керівник ТУ Держгірпромнагляду в Сумській області взагалі зазначав, що під час винесення спірного наказу у нього були відсутні документи, що стосуються можливого працевлаштування позивача в новоутвореному підприємстві, враховуючи наявність заяви позивача про його звільнення.

Крім цього, як визначено у абзаці 2 п.19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами; трудових спорів» у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Питання припинення публічної служби внаслідок реорганізації, зміни структури публічного органу нормами спеціальних законів не врегульовані, а тому при розгляді спірних правовідносин по цій справі застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України.

Як зазначено вище, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП), що в даному випадку не було дотримано відповідачем.

Крім того, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 08.09.2015р. зареєстровано професійну спілку «Справедливість» Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області (а.с.13-14), в якій позивач є заступником голови профспілки (а.с.41).

Згідно з частиною першою статті 43 Кодексу законів про працю України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування такої відмови, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови у наданні згоди на розірвання трудового договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року № 21-319а13.

В матеріалах справи відсутні жодні звернення до профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору. Відсутнє жодне рішення профспілкового органу щодо звільнення позивача із займаної посади.

Посилання на те, що дана профспілка не має жодного відношення до відповідача судом до уваги не приймається, оскільки специфікою розірвання трудового договору з ініціативи власника є чітке законодавче визначення не лише підстав, а й порядку його розірвання, до якого належать обов'язкове погодження з профспілковим органом (у разі, коли працівник, котрий підлягає звільненню, є членом профспілки), що відповідачем зроблено не було. Посилання відповідача на те, що ТУ Держгірпромнагляд у Сумській області жодного відношення до Управління Державної служби України з питань праці у Сумській області жодного відношення не має, судом визнається необґрунтованим, враховуючи те, що Управління Держпраці у Сумській області створено шляхом злиття ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області та Інспекції праці у Сумській області, і є їх правонаступником.

Більше того, відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці (постанова Верховного Суду України від 1 липня 2014 р. у справі N 21-212а14).

Зміст поняття "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" розкрито законодавцем у п. 4 ст. 36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 цього Кодексу. Це виключає охоплення змістом терміну "розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу" будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. ст. 40, 41 КЗпП України або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Слід зазначити, що з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади та відповідно до пунктів 9 і 91 статті 116 Конституції України, Постановою Кабінету міністрів України від 10 вересня 2014 р. N 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Наказом №15 від 19.03.2015р. «Про реорганізацію територіальних управлінь Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України» (а.с.53-55) утворено комісію із реорганізації ТУ Держгірпромнагляду України в Сумській області, при цьому відбувається не повна ліквідація установи, оскільки Державна служба України з питань праці є правонаступником відповідача.

В даному випадку, позивача було звільнено під час його тимчасової непрацездатності.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також перебування у відпустці (частина третя ст. 40 КЗпП) стосуються як передбачених статтями 40, 41 КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору згідно з чинним законодавством здійснюється з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Посилання на те, що відповідач не мав інформації про відкритий лікарняних судом визнається необґрунтованим. Також необґрунтованим є посилання на той факт, що згідно табелю обліку робочого часу позивач в період з 22.10.2015р. по 28.10.2015р. знаходився на робочому місці, враховуючи те, що такі пояснення спростовуються наявним в матеріалах справи листком непрацездатності, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Слід зазначити, що посилання відповідача на те, що в такому випадку можливо змінити дату звільнення позивачу на перший робочий день судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем не доведено правомірність та законність процедури звільнення позивача із займаної посади за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП.

В зв'язку із вищевикладеним, позовні вимоги в частині скасування наказу №107-к від 28.10.2015р. «Про звільнення ОСОБА_1В.», а також поновлення на посаді головного державного інспектора з охорони праці (АПК) Державної інспекції нагляду на транспорті, у зв'язку, в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що час вимушеного прогулу за період з 28.10.2015р. по 26.01.2016р. становить 46 робочих дні, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 8171,60 грн. (131,80 грн. х 46 робочих дні = 8171,60 грн.), який слід стягнути з відповідача. При цьому суд виходить із розміру середньоденного заробітку у 131,80 грн., зазначеного у довідці ТУ Держгірпромнагляду у Сумській області (а. с. 29), а також довідки №2627 від 01.12.2015р. Сумського міського центру зайнятості про , що позивач не зареєстрований у центрі зайнятості, допомогу не отримує (а.с.12).

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. до задоволення не підлягають, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, зокрема, погіршення стану здоров'я саме у зв'язку із звільненням.

Відповідно до ст. 256 ч. 1 п. 2,3 КАС України суд вважає необхідним допустити негайне виконання постанови в частині виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на роботі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області, 3-тя особа Управління Держпраці у Сумській області про скасування наказу, визнання дій неправомірними, поновлення на посаді, стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області №107-к від 28.10.2015р.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора з охорони праці (АПК) Державної інспекції нагляду на транспорті, у зв'язку, в агропромисловому комплексі та соціально-культурній сфері територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області.

Стягнути з Територіального управління Держгірпромнагляду України в Сумській області (і.к.37970341) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 8171,60 грн. (вісім тисяч сто сімдесят одна грн. 60 коп.).

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Постанова в частині поновлення на посаді та виплати ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2767,80 грн. (дві тисячі сімсот шістдесят сім грн. 80 коп.) підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 01.02.2016р.

Суддя С.М. Гелета