ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/3568/15

25 січня 2016 р.

м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Шпит І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області неправомірними та зобов'язання Головне територіальне управління юстиції у Тернопільській області виплатити грошову винагороду державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, розрахованих на момент звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

ОСОБА_1 з 15 липня 1986 року по 30 грудня 2010 року працювала в органах державної влади на різних посадах. Наказом Головного управління юстиції у Тернопільській області від 29 грудня 2010 року № 686-к позивачка звільнена з посади старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, згідно з пунктом 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КзпП України).

На момент звільнення, на думку позивачки, з нею проведено неповний розрахунок, а саме не виплачено грошову винагороду за сумлінну працю в органах державної влади та зразкове виконання трудових обов'язків у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, розрахованих на момент звільнення, на підставі Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212, так як її безперервний стаж роботи в органах державної влади на посаді державного службовця становив більше 20 років.

ОСОБА_1 зверталася до Головного управління юстиції у Тернопільській області, а також до Міністерства юстиції України із вимогами про виплату їй грошової винагороди державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, проте отримала відмови, мотивовані тим, що вищевказана грошова винагорода не була передбачена під час формування фонду оплати праці на бюджетний 2010 рік, а тому протягом 2010 року такі виплати державним службовцям не проводилися.

Позивачка вважає неправомірними дії відповідача щодо невиплати їй грошової винагороди державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, у зв'язку з чим звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала з підстав, наведених в адміністративному позові, просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову від 16 січня 2016 року (а. с. 28-39), доповненнях до заперечень від 22 січня 2016 року (а. с. 70-75), просила у задоволенні адміністративного позову відмовити. Заперечення відповідача мотивовані наступним:

- постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 «Про затвердження Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків», втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року № 246, тобто на момент розгляду справи у суді відсутній порядок видачі грошової винагороди, яку просить виплатити позивачка;

- виплата грошової винагороди відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 здійснювалася на підставі рішення керівника відповідного органу державної допомоги, прийняття такого рішення є правом керівника, а не обов'язком, відповідач такого рішення не приймав; виплата грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків проводилася лише працюючим державним службовцям, позивачка з 30 грудня 2010 року звільнена з посади;

- виплата грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 тимчасово припинялась на підставі підпункту 11 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу»; протягом 2009-2010 року були відсутні бюджетні асигнування на виплату грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;

- ОСОБА_1, враховуючи результати щорічного оцінювання за 2002 та 2003 роки на оцінку «задовільна» та притягнення до дисциплінарної відповідальності у 2003 році, набула права на виплату грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків лише з 2009 року, проте протягом 2009-2010 року (до 06 травня 2010 року) дія постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 була тимчасово припинена, будь-яке фінансування таких виплат державним службовцям протягом 2009-2010 року не передбачалось і не здійснювалось. Лише в 2011 році в кошторисі установи було передбачено виплату такої грошової винагороди, проте позивачка з 30 грудня 2010 року була звільнена з посади.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 працювала в органах юстиції Тернопільської області з 15 липня 1986 року, а саме: з 15 липня 1986 року по 26 січня 1999 року - на посаді судового виконавця Тернопільського міського народного суду; з 27 січня 1999 року по 08 червня 1999 року - на посаді старшого державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби; з 09 червня 1999 року по 19 вересня 1999 року - на посаді державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби; з 20 вересня 1999 року по 31 березня 2004 року - на посаді старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби; з 01 квітня 2004 року по 14 листопада 2005 року - на посаді головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби; з 15 листопада 2005 року по 02 квітня 2007 року - на посаді головного державного виконавця державної виконавчої служби у м. Тернополі № 2; з 03 квітня 2007 року по 05 листопада 2007 року - на посаді головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції; з 06 листопада 2007 року по 21 липня 2008 року - на посаді провідного спеціаліста Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, з 22 липня 2008 року по 30 грудня 2010 року - на посаді старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, що підтверджується відомостями трудової книжки, яка оглянута судом у судовому засіданні, а копія долучена до матеріалів адміністративної справи (а. с. 8, 66-67).

30 грудня 2010 року ОСОБА_1 звільнена з роботи у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, яке перешкоджає продовженню роботи, згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України (а. с. 40). Відповідно до наказу про звільнення позивачки, останній підлягали до виплати: грошова компенсація за невикористанні дні щорічної відпустки, вихідна допомога відповідно до статті 44 КЗпП України, грошова компенсація у розмірі 10 місячних посадових окладів згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» після надання відповідної довідки про призначення пенсії.

Стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 13 липня 2006 року становив 20 років.

Позивачка вважає, що враховуючи такий стаж роботи та сумлінне виконання посадових обов'язків, вона набула права на отримання грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям, яка видається відповідно до статті 34 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року та Порядку видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212. Така грошова допомога їй не виплачувалась, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулася до суду.

Також судом встановлено, що перед зверненням до суду позивачка у червні 2011 року зверталась до Головного управління юстиції у Тернопільській області, а також до Міністерства юстиції України з проханням виплатити грошову винагороду за сумлінну безперервну працю в державних органах. На звернення ОСОБА_1 надані відповіді про те, що виплата грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 тимчасово припинена на підставі підпункту 11 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу», у зв'язку з цим під час формування фонду оплати праці державних службовців на 2010 рік грошова винагорода не була передбачена. Підстави для виплати грошової винагороди на час розгляду звернень відсутні (а. с. 15-17).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Статтею 34 Закону України «Про державну службу» передбачено заохочення за сумлінну працю. Так, за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 затверджено Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі - Порядок). Даною постановою Кабінету Міністрів України установлено, що витрати, пов'язані з видачею зазначеної грошової винагороди, здійснюються у межах коштів, передбачених на утримання відповідних органів державної влади.

Відповідно до пункту 1 Порядку грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків (далі - грошова винагорода) видається особам, які пропрацювали безперервно на посадах державних службовців в одному або кількох органах державної влади не менше ніж 10 років.

Грошова винагорода видається один раз на п'ять років за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням щорічної оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків (далі - щорічна оцінка). Винагорода видається, якщо за результатами проведення щорічної оцінки рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як «добрий» і «високий». При цьому повинні враховуватися результати щорічних оцінок за п'ять років.

Облік часу безперервної роботи кожного працівника на посадах державних службовців в органах державної влади веде кадрова служба зазначених органів. Про видачу грошової винагороди у трудовій книжці працівника робиться відповідний запис. Подання на видачу працівникові грошової винагороди готує безпосередній його керівник після одержання відповідної інформації від кадрової служби (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку грошова винагорода видається у таких розмірах: від 10 до 15 років роботи - одна середньомісячна заробітна плата; від 15 до 20 років - дві, від 20 до 25 років - три, від 25 до 30 років - чотири, від 30 років і більше - п'ять, у межах асигнувань на оплату праці, передбачених у державному бюджеті для відповідних органів державної влади. Середньомісячна заробітна плата обчислюється у порядку, визначеному законодавством.

Сума грошової винагороди включається до фонду оплати праці та відповідно до законодавства враховується під час визначення бази (об'єкта) для оподаткування, для нарахування страхових внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та збору до Пенсійного фонду (пункт 4 Порядку).

Пунктом 5 Порядку передбачено, що грошова винагорода керівним працівникам і спеціалістам видається на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади, а керівникам органів та їх заступникам - рішення керівника органу вищого рівня.

Постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212, якою затверджено Порядок видачі грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, втратили чинність з 23 липня 2014 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 09 липня 2014 року № 246 «Про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 212 і від 2 жовтня 2003 р. № 1563».

Виплата грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 тимчасово припинялась на підставі підпункту 11 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу», яким передбачалось, що до стабілізації економічної ситуації в країні тимчасово припинити видачу грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року № 1036 «Деякі питання організації бюджетного процесу» втратила чинність з 06 травня 2010 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2010 року № 324.

Отже, видача грошової винагороди державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків могла здійснюватися лише у межах коштів, передбачених на утримання відповідних органів державної влади, на підставі рішення керівника відповідного органу державної влади за умови зразкового виконання посадових обов'язків та відсутності порушень трудової дисципліни з урахуванням результатів проведення щорічної оцінки за п'ять років, за якими рівень виконання державним службовцем обов'язків та завдань оцінений як «добрий» і «високий».

Як встановлено судом за результатами проведення щорічної оцінки за 2002 рік рівень виконання ОСОБА_1 обов'язків та завдань оцінений як «задовільний», за 2003 рік - «задовільний», за 2009 рік - «добрий» (а. с. 43-46, 77-78). Оцінювання протягом 2004-2008 років не проводилось через переведення позивачки на інші посади та перебування на таких посадах менше одного року, що виключає проходження процедури щорічного оцінювання виконання державним службовцем посадових обов'язків і завдань.

Також до ОСОБА_1 в серпні 2003 року застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани згідно з наказом Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції № 33 від 05 серпня 2003 року (а. с. 47).

Таким чином, враховуючи наявність фактів порушення трудової дисципліни у 2003 році та задовільні результати щорічної оцінки за 2002 та 2003 рік, а також відсутність протягом наступних п'яти років 2004 року, 2005 року, 2006 року, 2007 року та 2008 року порушень трудової дисципліни, то лише з 2009 року виникли підстави для вирішення питання щодо видачі ОСОБА_1 грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи у 2009 та 2010 роках рішення відповідачем про виплату грошової винагороди ОСОБА_1 за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків не приймалось.

Як зазначено вище протягом 2009 року та до 06 травня 2010 року виплата грошової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 була тимчасово припинена, фінансування такої грошової виплати з Державного бюджету України протягом 2009-2010 років не проводилось, кошторисами доходів та видатків не було передбачено коштів на її виплату.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи судом витребувано у відповідача кошториси Головного управління юстиції у Тернопільській області на 2009 та 2010 роки, а також розрахунки видатків по кошторису.

З кошторису Головного управління юстиції у Тернопільській області на 2009 рік вбачається, що на поточні видатки по коду економічної класифікації 1110 «Оплата праці бюджетних установ» усього на рік по загальному фонду затверджено кошти в сумі 10 928 200 грн. (а. с. 53), які розподілені згідно з розрахунком видатків по кошторису на 2009 рік, відповідно до якого виплата грошової винагороди державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 не передбачена, видатки визначені лише в межах посадового окладу, доплати за ранг, вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, премії, матеріальної допомоги та грошової допомоги при виході на пенсію (а. с. 81).

З кошторису Головного управління юстиції у Тернопільській області на 2010 рік вбачається, що на поточні видатки по коду економічної класифікації 1110 «Оплата праці бюджетних установ» усього на рік по загальному фонду затверджено кошти в сумі 11 838 300 грн. (а. с. 60), які розподілені згідно з розрахунком видатків по кошторису на 2010 рік, відповідно до якого виплата грошової винагороди державним службовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 не передбачена, видатки визначені лише в межах посадового окладу, доплати за ранг, вислугу років, надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи, премії матеріальної допомоги та грошової допомоги при виході на пенсію (а. с. 61).

Відтак, відповідні бюджетні асигнування у 2009 та 2010 роках на видачу державним службовцям Головного управління юстиції у Тернопільській області грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 не передбачалися. Крім того, як зазначалось вище дія постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 212 була тимчасово припинена протягом 2009-2010 років (до 06 травня 2010 року), тому під час формування фонду оплати праці державних службовців на 2009-2010 роки грошова винагорода і не могла бути передбачена.

Також суд зауважує, що вищевказана грошова винагорода не є основною та додатковою складовою заробітної плати, а відноситься до інших заохочувальних та компенсаційних виплат і виплачується за умови наявного фінансування після здійснення виплат всіх основних та додаткових складових заробітної плати та у межах коштів, передбачених на утримання відповідних органів державної влади. Судом на підставі належних доказів встановлено, що протягом 2009-2010 року в межах видатків, передбачених на утримання Головного управління юстиції у Тернопільській обласні, відсутні кошти на виплату грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків.

З пояснень представника відповідача вбачається, що у 2011 році було передбачено фінансування в межах видатків по кошторису Головного управління юстиції у Тернопільській обласні на виплату такої грошової винагороди. Проте оскільки позивачка звільнилась з роботи з 30 грудня 2010 року, а виплата цієї винагороди державним службовцям, які звільнились з роботи та в подальшому вийшли на пенсію, чинним законодавством не передбачена, то підстави для виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків відсутні.

Зважаючи на наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо клопотання представника відповідача про виключення з числа доказів по справі копії подання на виплату винагороди ОСОБА_1 за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, оскільки вказана копія викликає сумнів у її достовірності та може свідчити про фальсифікацію, то суд зазначає таке.

Частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і вирішувати справу на підставі інших доказів або вимагати проведення експертизи.

Позивачем до матеріалів справи долучено подання про видачу грошової винагороди ОСОБА_1, адресованого начальнику Головного управління юстиції у Тернопільській області, таке подання не підписане, заповнені лише реквізити «В.о. начальника Першого ДВС ТМУЮ Коваль Ю.О.», на подані проставлено «вих. 21116 17.08.2008р.» (а. с. 9). З пояснення позивачки слідує, що таке подання готувала вона особисто, таке подання було підписане безпосереднім керівником - в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Ковалем Ю.О., проте підписана копія подання у ОСОБА_1 відсутня. Надати таку копію не має можливості, оскільки у відповіді на заяву позивачки про надання копії цього документу від 13 листопада 2015 року Перший відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції повідомив, що такі документи вже знищені (а. с. 23-24).

З пояснень представника відповідача вбачається, що у Головне управління юстиції у Тернопільській області таке подання не передавалось, будь-яке рішення у 2008 році щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків не приймалось та не могло прийматись, бо було передчасним, право на отримання грошової винагороди позивачка набула лише у 2009 році.

Суд зазначає, що вказаний вище документ - подання про видачу грошової винагороди ОСОБА_1, адресоване начальнику Головного управління юстиції у Тернопільській області, не може бути належним доказом в розумінні статей 69, 70 КАС України. Разом з тим суд звертає увагу, що наявність такого подання не впливає на рішення суду у даній справі, оскільки як встановлено судом та не заперечується сторонами рішення щодо виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків в 2008 році начальником Головного управління юстиції у Тернопільській області не приймалось, а судом встановлено, що протягом 2008 року у відповідача були відсутні правові підстави для його прийняття, оскільки позивачка не відповідала умовам, при дотриманні яких може вирішуватись питання про виплату грошової допомоги, що описано вище в постанові.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність дій та відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 грошової винагороди за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків, а тому з наведених вище підстав позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 29 січня 2016 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.