АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 548/1829/15-ц Номер провадження 22-ц/786/137/16

у 1-й інстанції Коновод О.В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2016 року

. Полтава

Колегія

суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів: Прядкіної О.В., Обідіної О.І.,

при секретарі Кальник А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції,

треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

про зняття арешту з майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції (далі - ВДВС Хорольського РУЮ) про зняття арешту з майна.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 03.07.2014 року державним виконавцем Полупан Я.М., було накладено арешт на все належне майно позивачки в межах суми стягнення 257 704,91 грн.

В зв'язку з оплатою боргу, постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.08.2015 року виконавчий лист №2-501/2009 повернуто стягувачу. Виділено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Постановою державного виконавця Хорольського РУЮ від 10.09.2015 року відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 25 770,49 грн.

Позивач вважає, що державним виконавцем були порушені вимоги ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» щодо зняття арешту з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження та надіслання боржнику копій відповідних постанов про зняття арешту з майна.

А тому, у позові ОСОБА_2 просила:

- зняти арешт на все належне їй майно, що був накладений постановою державного виконавця Хорольського РУЮ від 03.07.2014 року, а саме: приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_4 приміщення кафе-бару, що розташований в АДРЕСА_3 приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_1, житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані в АДРЕСА_2

- скасувати постанову державного виконавця від 10.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору.

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 до ВДВС Хорольського РУЮ про зняття арешту з майна - задоволено частково.

Знято арешт та заборону відчуження з майна, що належить ОСОБА_2, який було накладено на підставі постанови ВДВС Хорольського РУЮ про відкриття виконавчого провадження ВП № 43850286 від 03.07.2014 року, а саме: з приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_4 приміщення кафе - бару, що розташований в АДРЕСА_4 приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ВДВС Хорольсьуого РУЮ, вважаючи рішення незаконним, таким, що постановлене судом з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати.

Позивач рішення суду не оскаржувала.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2, посилаючись на обґрунтованість рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року просить залишити його без змін, апеляційну скаргу ВДВС Хорольського РУЮ залишити без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, третю особу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2 та знімаючи арешт та заборону відчуження з майна позивачки, що було накладено постановою державного виконавця, а саме: з приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_4 приміщення кафе - бару, що розташований в АДРЕСА_3 приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_1, місцевий суд виходив з того, що суму виконавчого збору у розмірі 25 770, 49 грн. не можна вважати співмірною з накладенням арешту на все належне майно позивачки, чим порушується право приватної власності ОСОБА_2

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Порядок виконання судових рішень, права і обов'язки державного виконавця, інших учасників виконавчого провадження в процесі виконання судових рішень визначені, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Для цього, зокрема, йому надане право накладати арешт на майно боржника та реалізовувати його у встановленому законодавством порядку.

Згідно із ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» у постанові про відкриття провадження державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.07.2014 року постановою державного виконавця ВДВС Хорольського РУЮ відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-501/2009, виданого 03.12.2009 року Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на загальну суму 257 704, 91 грн.

Цією постановою накладено арешт на все майно ОСОБА_2 в межах суми боргу.

На даний час відомості щодо скасування чи оскарження вказаної постанови відсутні.

Тобто, державний виконавець ВДВС Хорольського РУЮ, відкриваючи постановою від 03.07.2014 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-501/2009, виданого 03.12.2009 року Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на загальну суму 257 704, 91 грн. і одночасно накладаючи арешт на все майно ОСОБА_2, в межах суми боргу, діяв у межах та у спосіб, які визначені Законом України «Про виконавче провадження».

За положеннями ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Аналіз ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що звернення стягнення на майно боржника полягає в сукупності послідовних дій зазначених у цій статті кінцевою метою яких є забезпечення реального виконання виконавчого документа.

Відтак, саме по собі накладення арешту на майно боржника, вартість якого перевищує суму боргу, не може безумовно свідчити про порушення державним виконавцем ч. 6 ст. 52 цього Закону, якою передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, оскільки дії по його реалізації при цьому не проводилися.

Також, вимога позивача та висновок щодо неспівмірності накладеного арешту не підтверджена доказами, в позові не зазначено та не надано доказів вартості майна, на яке накладено арешт, а тому такий висновок є припущенням.

Проте, згідно із ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст. 28 цього Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» відповідно до статей 28, 41, 89 Закону про виконавче провадження при визначених умовах у разі невиконання боржником рішення самостійно державний виконавець виносить постанови про стягнення виконавчого збору, про накладення штрафу та про стягнення витрат, пов'язаних із організацією та проведенням виконавчих дій.

10.07.2014 року державний виконавець ВДВС Хорольського РУЮ виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору у розмірі 25 770,49 грн.

17.08.2015 року державним виконавцем ВДВС Хорольського РУЮ винесена постанова про повернення стягувачу виконавчого листа №2-501/2009, виданого 03.12.2009 року Хорольським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості на загальну суму 257704, 91 грн.

Цією ж постановою виділено в окреме провадження постанову про стягнення з боржника ОСОБА_2 виконавчого збору.

10.09.2015 року постановою державного виконавця ВДВС Хорольського РУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору 25 770, 49 грн. (залишок - 25569, 82 грн.).

Частиною 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів,а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні скарги щодо скасування постанови державного виконавця від 10.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору позивачем не оскаржено, а враховуючи, що відповідач рішення суду в цій частині також не оскаржує - підстави для перегляду рішення суду в цій частині відсутні.

Постанова державного виконавця ВДВС Хорольського РУЮ від 10.07.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору не оскаржена та є чинною.

Таким чином, враховуючи, що відкриваючи виконавче провадження ( постанова від 03.07.2014 року) та накладаючи арешт на майно, виконавець ВДВС Хорольського РУЮ діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця: від 03.07.2014 року про відкриття виконавчого провадження; від 10.07.2014 року про стягнення з боржника виконавчого збору; від 17.08.2015 року про повернення стягувачу виконавчого листа №2-501/2009; від 10.09.2015 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору є чинними, та беручи до уваги положення ст. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», підстави для зняття арешту та заборони відчуження майна у суду були відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ст. 60 Закону до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Також у п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.08.1976 року «Про судову практику в справах про виключення майна з опису») та абазаці 4 п.24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» викладені правові позиції, відповідно до яких вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Згідно із ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Порядок оскарження та розгляд скарг на дії державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення визначено главою VІІ ЦПК України (Судовий контроль за виконанням судових рішень).

За змістом поданої позовної заяви, між сторонами у справі відсутній спір про право, відповідач, ВДВС Хорольського РУЮне являється ні стягувачем, ні боржником.

Разом з тим, ОСОБА_2, як сторона виконавчого провадження (боржник), яка наділена відповідними правами та обов'язками, може звернутися за захистом своїх прав у передбаченому законом порядку, шляхом оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця з питань виконавчого провадження.

За вказаних обставин, апеляційна скарга ВДВС Хорольського РУЮ підлягає задоволенню, а рішення районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року, щодо зняття арешту та заборони відчуження, а саме:

зняття арешту та заборони відчуження з майна, що належить ОСОБА_2, який було накладено на підставі постанови ВДВС Хорольського РУЮ в Полтавській області про відкриття виконавчого провадження ВП № 43850286 від 03.07.2014 року: з приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_4 приміщення кафе - бару, що розташований в АДРЕСА_3 приміщення магазину, що розташований в АДРЕСА_1

- скасуванню, із ухваленням у цій частині нового про відмову у задоволенні позову щодо зняття арешту з майна (згідно позовної вимоги викладеної позивачем).

У іншій частині підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Також, за правилами ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 необхідно стягнути суму судового збору сплаченого Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській областіпри поданні апеляційної скарги в сумі 535, 92 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках.

Оскільки територіальні відділи державної виконавчої служби входять та підпорядковані головним територіальним управлінням юстиції у областях, проплата судового збору у справі (при поданні апеляційної скарги) була здійснена саме Головним територіальним управлінням юстиції у Полтавській області, то і стягувати витрати по оплаті судового збору на суму 535, 92 грн. слід здійснювати на користь Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

Керуючись ст. 303, п.3, 4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції - задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 20 жовтня 2015 року щодо зняття арешту та заборони відчуження - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Хорольського районного управління юстиції, треті особи: ОСОБА_3, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», щодо зняття арешту з майна - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 535, 92 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна

Згідно оригіналу

суддя В.П. Пікуль