-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" січня 2016 р. м. Київ К/800/20750/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні), Головчук С.В., Ліпського Д.В.,секретаря Горбатюка В.С.,
за участю позивача і представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про скасування наказів,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року,
встановив:
У грудні 2013 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Служби безпеки України про скасування наказів Голови Служби безпеки України від 22.10.2013 р. № 1249-ОС та від 27.12.2013 р. № 1565-ОС в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення його з військової служби за службовою невідповідністю; скасування наказу начальника Управління СБ України у Вінницькій області від 30.12.2013 р. № 233-ОС про виключення позивача зі списків особового складу.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які є предметом кримінального провадження та розглядаються Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, а тому звільнення його за дії з ознаками кримінального правопорушення суперечать вимогам статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних сил України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд.
В запереченні на касаційну скаргу Служба безпеки України просить залишити рішення судів без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України з жовтня 2000 року по листопад 2001 року, в органах Служби безпеки України з грудня 2001 року.
22 березня 2013 року Генеральною прокуратурою України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань інформацію про вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013000000000123, а 22 липня 2013 року позивача було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України.
Після надходження від начальника Управління СБ України у Вінницькій області інформації про затримання 21 липня 2013 року працівниками Генеральної прокуратури України майора ОСОБА_1 у зв`язку із вчиненням вказаного злочину наказом Центрального управління Служби безпеки України від 02.08.2013 р. № 319 призначено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов, що сприяли вчиненню ОСОБА_1 правопорушення, стосовно якого здійснюється досудове розслідування.
За наслідками проведеного службового розслідування наказом СБ України від 22.10.2013 р. № 1249-ос на майора ОСОБА_1 , який перебував у розпорядженні начальника УСБУ у Вінницькій області по посаді заступника начальника міжрайонного відділу, накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю відповідно до пункту «є» статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за порушення військової дисципліни, що виразилось у неналежному виконанні вимог частини першої статті 3 Закону України Про Службу безпеки України (в частині діяльності Служби безпеки України, її органів і співробітників на засадах законності), статей 11 і 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (в частині обов`язків військовослужбовців бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), додержуватися вимог статутів Збройних Сил України), підпунктів 18, 50-52 Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України від 03.07.1999 р. № 140/ДСК.
Наказом Голови СБ України від 27.12.2013 р. № 1565-ОС позивача звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «б» пункту 61 та підпунктом «е» пункту 63 (через службову невідповідність) Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України.
Наказом начальника УСБУ у Вінницькій області від 30.12.2013 р. № 233-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України Про Службу безпеки України на військовослужбовців Служби безпеки України поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством.
В силу частини другої статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини восьмої статті 26 цього Закону звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
За статтею 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 р. № 551-XIV, якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що у разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Згідно з підпунктом «є» пункту 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
Відповідно до підпункту «е» пункту 63 Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 27.12.2007 р. № 1262/2007 (далі Положення № 1262), особи офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
Водночас, згідно з абзацом першим пункту 65 Положення № 1262, військовослужбовці Служби безпеки України, стосовно яких здійснюється кримінальне провадження, не підлягають звільненню з військової служби за підпунктами «е», «и» пункту 62 та підпунктом «е» пункту 63, якщо підставою для звільнення є ті діяння військовослужбовців, щодо яких здійснюється кримінальне провадження, до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій визнали доведеними обставини порушення позивачем військової дисципліни в частині неналежного виконання вимог Закону України Про Службу безпеки України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Інструкції з несекретного діловодства в системі Служби безпеки України та дійшли висновку про правомірність звільнення позивача з цієї підстави з військової служби за службовою невідповідністю.
При цьому суди вважали безпідставними доводи ОСОБА_1 про звільнення його за вчинення злочину, зазначивши, що обставини справи підтверджують, що підставою звільнення стало саме порушення позивачем вимог законодавства та неналежне виконання службових обов`язків.
Разом з тим, суди не перевірили, чи пов`язані викладені у висновку службового розслідування обставини порушення позивачем військової дисципліни і неналежного виконання службових обов`язків з діянням, щодо якого відносно ОСОБА_1 здійснювалось кримінальне провадження, та чи не становили ті самі дії позивача об`єктивну сторону складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, пред`явлено обвинувачення.
Суди залишити також поза увагою те, що однією із позовних вимог є вимога про скасування наказу начальника Управління Служби безпеки України у Вінницькій області від 30.12.2013 р. № 233-ОС, і не залучили вказаного суб`єкта владних повноважень як співвідповідача до участі у справі.
Згідно з частиною першою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і неповне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, згідно із статтею 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених ними судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Ліпський Д.В.
скопійовано
-
скопійовано
-
