ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"22" січня 2016 р. № 820/11586/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Сайко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Державне підприємство "ХАРКІВСЬКІЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

1. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001002203 від 16.11.2015 року, винесені за результатами проведення позапланової виїзної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності та повноти відображення в обліку, та їх подальшої реалізації або використання в господарській діяльності підприємства №442/20-33-22-03-07/08099848 від 28.10.2015 року.

2. Стягнути з Відповідача на користь ДП “Харківський БТЗ” суму в розмірі 70 453 (сімдесят тисяч чотириста п'ятдесят три гривень) грн. 68 коп., на відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області за результатами проведення позапланової виїзної перевірки щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, реальності та повноти відображення в обліку, та їх подальшої реалізації або використання в господарській діяльності підприємства було винесено акт №442/20-33-22-03-07/08099848 від 28.10.2015 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0001002203 від 16.11.2015 року.

Позивач з зазначеним податковим повідомленням-рішенням №0001002203 від 16.11.2015 року не погоджується, вважає його незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, щодо задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши, що податкове повідомлення-рішення №0001002203 від 16.11.2015 року є законним та таким, що винесено в межах чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками Західної об'єднаної державної податкової інспекцієї м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного підприємства «Харківський бронетанковий завод» (скорочено ДП«Харківський БТЗ») з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «ІНРЕКС» код 39172383 за період квітень 2015 року, ТОВ «ОЛЕАНДР ГРУП» код 38278407 за період травень 2015 року, реальності та повноти відображення в обліку, та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства.

За результатами перевірки складено акт від 28.10.2015 року № 442/20-33-22-03-07/08099848 яким встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.14.1.36, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, ДП "ХАРКІВСЬКИЙ БТЗ" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 3131274,99 грн., а саме:

- квітень 2015 року на суму ПДВ 2 994254,99 грн.

- травень 2015 на суму ПДВ 137020,00 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником відповідача було винесено податкове повідомлення-рішення №0001002203 від 16.11.2015 року.

Суд зазначає, що підставою для вище зазначених висновків відповідача є його посилання в акті перевірки на наявність інформації від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області надійшла податкова інформація від 29.05.2015р. № 4843/7/20-30-22-03/39172383 про надання податкової інформації по ТОВ "ІНРЕКС" (код ЄДРПОУ 39172383') за лютий - квітень 2015р. та на інформація від Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.09.15 №132/7/20-36-22-03-09, а саме: «результати опрацювання зібраної податкової інформації ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП" п.н. 38278407 за звітний період декларування ПДВ травень 2015 р. з питань проведення фінансово - господарських операцій з ТОВ "ПРОФЕСІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТ", код ЄДРПОУ 39489539 період травень 2015р. на суму ПК - 71,9 тис.грн. з ТОВ "Д І Т Р Е Й Д", код ЄДРПОУ 38518542 період травень 2015р. на суму ПК - 25,4 тис. грн.»

Згідно проведеного аналізу Єдиного державного реєстру податкових накладних, зареєстровані податкові накладні з придбання підприємством ТОВ «Олеандр груп» (код ЄДРПОУ 38278407) товарів (перелік наведено на сторінці 17 акту), які у травні були придбані ДП "ХАРКІВСЬКИЙ БТЗ" у постачальника ТОВ «Олеандр груп» (код ЄДРПОУ 38278407) встановлено, що ТОВ «Олеандр груп» (код ЄДРПОУ 38278407) придбав дані ТМЦ у ТОВ "ПРОФІ ТУЛ" (код ЄДРПОУ 38879218) (Додаток З до акту), але зареєстрованих податкових накладних на придбання ТОВ "ПРОФІ ТУЛ" у травні 2015 року даних ТМЦ не встановлено.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ДП "ХАРКІВСЬКИЙ БТЗ" та ТОВ «Інрекс» (код ЄДРПОУ39172383) укладено договір поставки №15/20 від 20.04.2015р., згідно якого Постачальник (ТОВ «Інрекс») зобов'язується поставити і передати у власність Покупця ( ДП «Харківський БТЗ») вузли та агрегати в тому числі оптика для БТОТ, повний перелік, кількість і ціна якого вказана у Додатках до даного договору

Перевезення вантажу здійснювалось відповідно до товарно-транспортних накладних від 22.04.2015 року №22-1 та№22-2:

ТОВ «Інрекс» (код ЄДРПОУ39172383) виписано (оформлено) на адресу ДП «ХАРКІВСЬКИЙ БТЗ» код ЄДРПОУ 8099848 у квітні 2015 року видаткові та податкові накладні.

Також судом встановлено, що між ДП "ХАРКІВСЬКИЙ БТЗ" та ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП" (код ЄДРПОУ 38278407) укладено договір поставки №22/05/15 від 22.05.2015р., згідно якого Постачальник (ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП") зобов'язується поставити і передати у власність Покупця (ДП «Харківський БТЗ») трос буксирний 447А.91.830сб, гідропанель 447А.29.002сб, підігрівач 434.36.001сб-5 повний перелік, кількість і ціна якого вказана у Додатках до даного договору.

Суд зазначає, та даний факт відповідачем не заперечувався та підтверджується матеріалами справи, що позивач фактично отримав вище зазначений товар по угодах з ТОВ «Інрекс» та ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП", оприбуткував його та використав його у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши наведене, суд зазначає, що відповідно до приписів п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд вказує, що відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Проаналізувавши наведені норми та дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що укладені правочини між позивачем та ТОВ «Інрекс» та ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП" є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не кім не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Суд вказує, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні” і п.2.4. ст.2 “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку”.

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вваж є за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Угоди між позивачем та контрагентами за період перевірки були укладені у відповідності до норм чинного законодавства та є такими, що відповідають всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд також вважає за необхідним зазначити, що на час укладення вищевказаних договорів контрагенти позивача були зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мали індивідуальні податкові номери, що підтверджується Свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, отже, вони мали право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, на думку суду, не має підстав стверджувати, що господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Інрекс», ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП" не були виконані, а первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства.

Щодо заниження позивачем податку на прибуток, то суд вважає за необхідним вказати, що згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1, п.п.134.1.2 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначе них згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1. п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; є) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно на підставі вищенаведених первинних документів включив до складу валових витрат та податкового кредиту витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Інрекс» за період квітень 2015 року та ТОВ "ОЛЕАНДР ГРУП" за період травень 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вищезазначеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0001002203 від 16.11.2015 року винесено Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з порушенням норм чинного законодавств України, а отже підлягає скасуванню.

Судові витрати підлягають стягненню згідно положень ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "ХАРКІВСЬКІЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0001002203 від 16.11.2015 року.

Стягнути з Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на користь Державного підприємства "ХАРКІВСЬКІЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД" сплачений судовий збір в розмірі 70 453 (сімдесят тисяч чотириста п'ятдесят три гривень) грн. 68 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 січня 2016 року.

Суддя Спірідонов М.О.