Справа № 1003/7251/12

2/357/1/16

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді – Жарікова О. В. ,

при секретарі – Гавриш О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №3 м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім “ГАЛС АГРО”, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фастівка” до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області, Головного ОСОБА_8 Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_8 Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, третя особа: Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Торговий дім “ГАЛС АГРО”, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Фастівка” звернулися до суду з цивільним позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області, Головного управління Держкомзему у Київській області, ОСОБА_8 Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, мотивуючи його тим, що на підставі розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» було виготовлено державні акти на право власності на земельні ділянки по 2 га трьом громадянам, а саме: серія ЯМ № 124431 на ім’я ОСОБА_2, який зареєстровано за № 322040001003706, серія ЯМ № 124432 на ім’я ОСОБА_3, який зареєстрований за № 322040001003705, серія ЯМ № 124433 на ім’я ОСОБА_4, який зареєстрований за № 322040001003707. Вказана земельна ділянка (6га), яка передана громадянам, входить до складу земель колективної власності колишнього КСП «Перемога», правонаступником якого є ТОВ «Фастівка», що підтверджується державним актом на право колективної власності на землю серії КВ000014 від 01.06.1996 року. КСП «Перемога» було реорганізоване шляхом перетворення у ТОВ «Фастівка», тобто не було ні ліквідовано, ні оголошено банкрутом. У зв’язку з цим право колективної власності на землі господарського двору збереглися і державний акт на право колективної власності на землю не скасовано. Позивач - ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» набув право власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці господарського двору, на підставі договорів купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.03.2011 року, укладеного між ТОВ «Фастівка» та ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_11, які зареєстровані в реєстрі за № 1047, 1071. Відповідно до ст. 120 ЗК України, до особи яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення. Таким чином, даний позивач має першочергове право на користування зазначеною земельною ділянкою, оскільки набув право власності на об’єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці. Таким чином, на думку позивачів, ОСОБА_7 РДА неправомірно розпорядилась землями колективної власності, в порушення вимог ст. 116 ЗК України, якою надано право ОСОБА_7 РДА розпоряджатись лише землями державної власності. Відповідач ОСОБА_2 продала земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2409, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Відповідач ОСОБА_3 продав земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2411, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Відповідач ОСОБА_4 продала земельну ділянку відповідачу ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2407, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Позивачі вважають, що видані державні акти на спірні земельні ділянки є недійсними. Крім того, відповідно до ч.б. п.15 перехідних положень Земельного Кодексу України до 01 січня 2013 року не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, ОСОБА_7 РДА при виділенні земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у приватну власність, змінено цільове призначення земельних ділянок з «землі товарного сільськогосподарського виробництва» на землі «для ведення ОСГ», що прямо заборонено перехідними положеннями Земельного кодексу України.

Позивачі просили суд визнати незаконним розпорядження голови ОСОБА_7 райдержадміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» згідно додатку: ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124431, який зареєстрований за № 322040001003706), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124432, який зареєстрований за № 322040001003705), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124433, який зареєстрований за № 322040001003707), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_4, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2409, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2411, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2407, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію.

08.04.2015 року позивачі подали уточнену позовну заяву, в якій просили суд визнати незаконним розпорядження голови ОСОБА_7 райдержадміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» згідно додатку: ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ№124431, який зареєстрований за № 322040001003706), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124432, який зареєстрований за № 322040001003705), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124433, який зареєстрований за № 322040001003707), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_4, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2409, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2411, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2407, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024.

09.06.2015 року позивачами через канцелярію суду подано заяву про зміну предмета позову, в якій вони просять суд: визнати незаконним розпорядження голови ОСОБА_7 райдержадміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» згідно додатку: ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124431, який зареєстрований за № 322040001003706), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124432, який зареєстрований за № 322040001003705), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023 та скасувати його; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124433, який зареєстрований за № 322040001003707), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_4, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 та скасувати його; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2409, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2411, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року, зареєстрований в реєстрі за № 2407, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 та скасувати його державну реєстрацію; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024; визнати за ТОВ «Фастівка» право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 322048770:03:008:0023, на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0025, на земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3220487700:03:008:0024; витребувати у ОСОБА_6 на користь ТОВ «Фастівка» земельну ділянку площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024; витребувати у ОСОБА_5 на користь ТОВ «Фастівка» земельну ділянку площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023; витребувати у ОСОБА_5 на користь ТОВ «Фастівка» земельну ділянку площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025.

14.05.2015 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було замінено неналежного відповідача ОСОБА_10 на ОСОБА_2. 23.06.2015 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Реєстраційну службу Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області. 06.10.2015 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було замінено неналежного відповідача ОСОБА_13 управління Держкомзему у Київській області на належного відповідача ОСОБА_13 ОСОБА_8 Держгеокадастру у Київській області, а також неналежного відповідача ОСОБА_8 Держкомзему у Білоцерківському районі Київської області на належного відповідача ОСОБА_8 Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області.

В судовому засіданні представник позивачів ТОВ «Фастівка» та ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» ОСОБА_14 заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, при обґрунтуванні позовних вимог посилалась на обставини, які є аналогічними наведеним у позовній заяві та просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 районна державна адміністрація Київської області свого представника в судове засідання не направили, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, надіслали до суду клопотання, в якому просять розглядати справу без участі їхнього представника, на основі наявних у справі доказів.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, своє ставлення до позову не висловили, процесуальної зацікавленості у розгляді справи не виявили.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду свого представника ОСОБА_15, який надав через канцелярію суду письмово викладені заперечення проти позову, крім того в судовому засіданні надав усні пояснення, з яких вбачається що він та його довіритель позовні вимоги не визнають, вважають їх не обґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач - приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9, в судове засідання не з’явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання аналогічного змісту, в яких просив розглянути справу без його участі.

Представники Головного ОСОБА_8 Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_8 Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області в судове засідання не з’явилися, про місце, час та дату розгляду справи вказані відповідачі повідомлені належним чином, своє ставлення до позову не висловили.

Третя особа - Реєстраційна служба Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області про місце, час та дату розгляду справи повідомлені належним чином, свого представника до суду не направили, надіслали до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини, що мають значення для правильно вирішення справи, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2,3 ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 cт. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання матеріальної шкоди; інші юридичні акти. Цивільні права, згідно ст.13 ЦК України, здійснюються особою у межах, наданих їй договором, або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При вирішенні в судовому порядку питання про недійсність документів, виданих на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення, за яким земельна ділянка була неправомірно одержана у власність чи користування, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Абзац другий пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2).

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист власного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» було виготовлено державні акти на право власності на земельні ділянки по 2,0000 га кожному трьом громадянам, а саме: серії ЯМ № 124431 на ім’я ОСОБА_2, який зареєстровано за № 322040001003706, серії ЯМ № 124432 на ім’я ОСОБА_3, який зареєстрований за № 322040001003705, серії ЯМ № 124433 на ім’я ОСОБА_4, який зареєстрований за № 322040001003707. Наведені факти підтверджуються копіями названого розпорядження та державних актів на право власності на земельні ділянки.

Спірна земельна ділянка (6,0000 га), яка передана вказаним громадянам, входила до складу земель колективної власності колишнього КСП «Перемога».

Як вбачається з матеріалів справи, КСП «Перемога» було реорганізоване шляхом перетворення у ТОВ «Фастівка».

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» набув право власності на нежитлові приміщення - об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці господарського двору (за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Фастівка, вул. Радянська,1), на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових будівель та купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.03.2011 року, укладених між ТОВ «Фастівка» та ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_11, які зареєстровані в реєстрі за № 1074, 1071.

Вирішуючи питання щодо правомірності розпорядження ОСОБА_7 РДА № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, зокрема, належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Як передбачено законодавцем у п.12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, до розмежувань земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до приписів ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, для того, щоб встановити чи законно прийнято оскаржуване розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» слід встановити, в якому правовому режимі перебували та кому належали на час прийняття оскаржуваного рішення, спірні земельні ділянки сукупним розміром 6,0000 га.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 районною Радою народних депутатів відповідно до розпорядження ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області «Про передачу у колективну власність і постійне користування земельних ділянок господарств, які знаходяться на території декількох Рад народних депутатів» від 04.12.1995р. № 46 видано Колективному сільськогосподарському підприємству «Перемога» державний акт на право колективної власності на землю від 01.06.1996р. серії КВ № 000014, за яким сільськогосподарському підприємству передана в колективну власність земельна ділянка загальною площею 1422,1 гектарів для сільськогосподарського виробництва.

Спірним розпорядженням ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області від 28.09.2011 року № 717 затверджено проект відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки трьом громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Надано у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства трьом громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, за рахунок сільськогосподарських земель (господарські будівлі і двори) в адміністративних межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з подальшим виготовленням державних актів на право власності на землю. ОСОБА_8 Держкомзему у Білоцерківському районі зобов’язано внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_15, стверджує, що відносини правонаступництва юридичних осіб регулюються главою 7 ЦК України. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Отже з вищевказаної норми слідує що і ліквідація і перетворення приводить до однакових наслідків - до припинення юридичної особи. КСП «Перемога» було зареєстроване розпорядженням представника Президента України в Білоцерківському районі від 28.02.1994 року № 38, та було припинене 03.03.2000 року, а отже зареєстроване 15.05.2001 року ТОВ «Фастівка» не може вважатись його правонаступником. ТОВ «Фастівка» було утворене на підставі рішення загальних зборів від 16.04.2001 року та зареєстроване 15.05.2001 року. ТОВ «Фастівка» як про це вказано у Статуті є правонаступником СВК «Перемога». Фактично ТОВ «Фастівка» заснувало 13 засновників, які з метою його створення 17.04.2001 року зробили перший внесок в розмірі 3 540 грн., а всього статутний фонд товариства становив 11 800 грн. СВК «Перемога» не мало у своїй власності земельної ділянки, а відповідно не могло її передати правонаступнику.

Згідно ст. 126 ЗК України в редакції, що діяла на час створення і ліквідації СВК «Перемога» право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчувалось відповідним державним актом, а право оренди землі оформлювалось договором, який мав реєструватись відповідно до закону.

Представник відповідача вважає, що ТОВ «Фастівка» є правонаступником не КСП «Перемога», а СВК «Перемога», яке у визначеному законодавством порядку не набувало відповідних прав на спірні землі.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України (1990р.) власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх. Повноваження щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України (1990р.) суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств. До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» об'єктом права колективної власності підприємства є, зокрема, земля. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Також нормами Земельного кодексу України (2002р.) не визначалось такої форми власності на землі як колективна власність, а його перехідні положення не передбачали ні автоматичного переходу цієї форми власності, ані можливості її переоформлення.

Згідно ст. ст. 80, 81 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент перетворення КСП «Перемога» у СВК «Перемога», землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу. Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до норм Земельного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року, земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати в запасі (пункт 2 статті 19), земельні ділянки державної і комунальної власності, які перебували у користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що ліквідуються, включаються до земель запасу або передаються у власність чи користування відповідно до цього Кодексу (пункт 2 статті 30).

За викладених обставин, позиція представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_15 ґрунтується на тому, що ТОВ «Фастівка» не набула права власності на спірні земельні ділянки, площею 2,0000 га кожна, і тому позов задоволенню не підлягає. З аналогічних підстав названий представник заперечує проти вимог про витребування майна, оскільки згідно норм ст. 387, 388 ЦК України таке право належить лише власнику майна. ТОВ «Фастівка» не було власником спірної земельної ділянки і також не є правонаступником власника.

Надавши правову оцінку поясненням представника ОСОБА_6 – ОСОБА_15, суд вважає їх не обґрунтованими, та такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.10 та ч.6 ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», земля може належати підприємству, зокрема на праві колективної власності. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов’язки колишнього підприємства. До об’єктів права власності колективного сільськогосподарського підприємства віднесено в тому числі і землю (ст.7 Закону).

Згідно матеріалів справи ТОВ «Фастівка» - є правонаступником створеним в результаті реорганізації шляхом перетворення колгоспу «Перемога», зареєстрованого виконавчим комітетом ОСОБА_7 міської ради народних депутатів 04.04.1989 року, перереєстрованого в колективне сільськогосподарське підприємство «Перемога» розпорядженням представника Президента України в Білоцерківському районі від 28.02.1994 року № 38, перереєстрованого в Сільськогосподарський виробничий кооператив «Перемога» ОСОБА_7 районною державною адміністрацією 03.03.2000 року, перереєстрованого в ТОВ «Фастівка» ОСОБА_7 районною державною адміністрацією 15.05.2001 року. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» створене в результаті реорганізації шляхом перетворення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога», який є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога», який в свою чергу є правонаступником Колгоспу «Перемога». Таким чином, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога». Зазначене підтверджується статутом ТОВ «Фастівка» та копіями реєстраційної справи товариства, наданої Реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до п.19 розділу IV Власність підприємства та його членів Статуту КСП «Перемога», крім іншого, і земля належить на праві спільної часткової власності його членам, а підприємству на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст. 28 Земельного кодексу України 1990 р., право колективної власності та приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) відчуження (продажу) земельної ділянки Раді народних депутатів; 3) викупу земельної ділянки для державних або громадських потреб; 4) припинення у випадках, передбачених пунктами 4,6-8 статті 27 цього Кодексу. Припинення права власності на земельну ділянку у випадках, передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті, провадиться за рішенням відповідної Ради народних депутатів. В разі незгоди власника земельної ділянки у випадку передбаченому п.3 а також при вилученні земельної ділянки відповідно до п.4 частини першої цієї статті, припинення права власності на землю проводиться в судовому порядку. Отже, припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, передбачене п.3 ст.27 цього Кодексу, не входить до переліку підстав для припинення права колективної власності на земельну ділянку, визначених ст. 28 Земельного кодексу України 1990 року.

Як передбачено законодавцем у ст. 140 Земельного кодексу України, підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Враховуючи встановлені обставини та наведені приписи закону, суд дійшов обґрунтованого висновку, що реорганізація шляхом перетворення КСП «Перемога» у ТОВ «Фастівка», не є юридичним фактом припинення права колективної власності КСП та його правонаступника на землю, оскільки припинення КСП як юридичної особи не входить до кола підстав припинення права власності на землю, передбачених ст.ст. 27, 28 чинного на той час Земельного кодексу України 1990 року, так і ст.140 чинного Земельного кодексу України. Отже, створений внаслідок перетворення Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога», який є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» - ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки, що залишилась не розпайованою та право власності на яке не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством, не зважаючи на припинення діяльності його права попередника, як юридичної особи.

Таким чином, при перетворенні колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» в ТОВ «Фастівка» до останнього перейшло, зокрема, право власності колективного сільськогосподарського підприємства на землю, що залишалась не розпайованою та право власності на яке не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством.

Більш того, 21.02.2000 року, загальними зборами членів КСП «Перемога» затверджено передавальний акт, згідно якого, КСП «Перемога» припиняється шляхом реорганізації (перетворення) в СВК «Перемога». Відповідно до названого акту, до СВК «Перемога» перейшло і право колективної власності на земельну ділянку, відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, серії КВ 000014 від 01.06.1996 року.

Судом встановлено, що 16.04.2001 року загальними зборами членів СВК «Перемога» затверджено передавальний акт, згідно якого, СВК «Перемога» припиняється шляхом реорганізації (перетворення) в ТОВ «Фастівка». Відповідно до названого акту, до ТОВ «Фастівка» перейшло і право колективної власності на земельну ділянку відповідно до державного акту на право колективної власності на землю, серії КВ 000014 від 01.06.1996 року.

Відповідно до ч.1 ст.10 та ч.6 ст.31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне користування або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов’язки колишнього підприємства.

Як вбачається з п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Відповідачі не надали суду доказів припинення права КСП «Перемога» та його правонаступника на землі колективної власності загального користування, які були надані КСП «Перемога» відповідно до державного Акта на право колективної власності на землю, серії КВ 000014 від 01.06.1996 року, або докази вилучення зазначеної земельної ділянки у землекористувача, частина, якої була передана за оскаржуваним розпорядженням райдержадміністрації, трьом громадянам по 2,0000 га кожному. Відповідачі не довели дотримання встановленого порядку вилучення (викупу) землі у ТОВ «Фастівка», як і не довели припинення права власності останнього на набуту в порядку правонаступництва земельну ділянку.

Як вже зазначалося судом, відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, до повноважень місцевих державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, зокрема, належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону. Відповідно до вимог ст. 17 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Крім того, у п.12 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, вказано, що до розмежувань земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів – відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до приписів ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час прийняття оскаржуваного розпорядження, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Доказів того, що ОСОБА_7 районна державна адміністрація Київської області, приймаючи спірне розпорядження діяла в межах своїх повноважень та у спосіб визначений законом та розпорядилась саме землями державної власності, суду не надано.

Отже, ОСОБА_7 районна державна адміністрація Київської області неправомірно розпорядилась землями колективної власності, в порушення вимог ст. 116 ЗК України, якою надано право ОСОБА_7 РДА розпоряджатись лише землями державної власності. Приймаючи оскаржуване розпорядження, ОСОБА_7 РДА порушила права ТОВ «Фастівка» стосовно володіння і розпорядження земельною ділянкою, загальною площею 6,0000 га та право ТОВ «Торговий дім «ГАЛС-АГРО» щодо користування земельною ділянкою, яка необхідна для обслуговування належного йому нерухомого майна, яке розташоване на вказаній земельній ділянці.

Згідно роз’яснень наданих у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 р. "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначено в ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.

Вказане свідчить про те, що оскаржуване розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» прийнято ОСОБА_7 районною державною адміністрацією Київської області з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, ст.ст. 17, 116 Земельного кодексу України, вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, поза межами власних повноважень, не у спосіб визначений законом та порушує права позивачів, і тому їхні порушені права підлягають захисту в судовому порядку, шляхом визнання даного розпорядження недійсним.

Крім того, суд не може погодитись з запереченнями представника відповідача ОСОБА_6 – ОСОБА_15, в яких він стверджує, що на даний час державний акт на право колективної власності на землю, серії КВ 000014 від 01.06.1996 року є не чинним, так як він був наданий КСП «Перемога» з метою проведення розпаювання земель і був дійсний з доданим до нього списком осіб, що мають право на частку (пай) виключно для проведення такого розпаювання. Чинність вказаного державного Акту підтверджується раніше встановленими судом обставинами та підтверджено належними доказами, він ніким не скасований та не визнаний недійсним в судовому порядку, а щодо розпаювання землі колективної власності, суд вказує на таке.

Додатком 1 до Державного акту на право колективної власності на землю, серії КВ 000014 від 01.06.1996 року є «Список громадян – членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства». Землі КСП «Перемога», зазначені у державному акті, належали усім членам господарства і прийняття рішень щодо такої власності належали усім членам господарства і прийняття рішень щодо такої землі регулювалося законодавством та установчими документами юридичної особи.

Указом Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» передбачено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам.

Указом Президента України від 03.12.1999 року № 1529 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачено реформування протягом грудня 1999 – квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Виходячи із викладеного, право на сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність КСП «Перемога», належить особам, які мають право на земельні частки (паї), і включені як члени підприємства до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землі, а також їх спадкоємцям у разі смерті осіб, які мають право на земельні частки(паї).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку(пай), виданий районною(міською) державною адміністрацією. Тобто сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, є правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Судом встановлено в даному рішенні вище, що ТОВ «Фастівка» є правонаступником КСП «Перемога» і до нього перейшло право колективної власності на землю, згідно державного акту на право колективної власності на землю, серії КВ 000014 від 01.06.1996 року.

Разом з тим, земельні ділянки надані, згідно розпорядження голови ОСОБА_7 райдержадміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» відповідно до додатку: ОСОБА_12, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 2, 000 га кожному, знаходяться поза межами земельної ділянки колективної власності, що підлягає розпаюванню, згідно схеми поділу земель колективної власності КСП «Перемога». ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки, що залишилась не розпайованою та право власності на яке не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством, не зважаючи на припинення діяльності його правонаступника, як юридичної особи.

Як встановлено в ході судового розгляду, Господарським судом Київської області розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГАЛС АГРО», ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» до ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним розпорядження ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області» від 28.09.2011 року № 717.

Під час розгляду вказаної справи, Господарським судом Київської області призначались земельно-технічні експертизи, проведення яких доручалось експертам Судової незалежної експертизи України. Експерти, яким довірялось проведення призначених експертиз повідомлялись про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України. За результатами проведених експертиз складено відповідні висновки № СЕ-1-1-190/13 та № СЕ-1-1-235/14.

Суд вважає, що вказані висновки є належними та допустимими доказами у даній справі, тому враховує їх при прийнятті рішення, надаючи їм правову оцінку в сукупності з іншими доказами.

Враховуючи матеріали експертиз та з огляду на їх висновки, земельні ділянки, які передані у власність трьом громадянам за оскаржуваним розпорядженням, знаходяться повністю в межах земельної ділянки, загальною площею 1422,1 га, яка передана в колективну власність колективному сільськогосподарському підприємству «Перемога» та знаходиться повністю в межах земельної ділянки колективної власності загального користування, згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» в межах Фастівської та Фесюрівської сільської ради та не знаходиться в межах земельної ділянки колективної власності, що підлягає розпаюванню згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» в межах Фастівської та Фесюрівської сільських рад (повністю за її межами). Межі земельної ділянки загальною площею 32,1360 га, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, належного ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» накладаються на межі земельних ділянок, які були надані у власність трьом громадянам за спірним розпорядженням.

Таким чином, створене внаслідок перетворення сільськогосподарського виробничого кооперативу «Перемога», який є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства «Перемога» - ТОВ «Фастівка» є власником земельної ділянки, що залишилась не розпайованою та право власності на яке не припинено у порядку, встановленому земельним законодавством, не зважаючи на припинення діяльності його правопопередника, як юридичної особи.

Як зазначалося судом раніше, на підставі розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» було виготовлено державні акти на право власності на земельні ділянки по 2га трьом громадянам, а саме: серії ЯМ № 124431 на ім’я ОСОБА_2, який зареєстровано за № 322040001003706, серії ЯМ № 124432 на ім’я ОСОБА_3, який зареєстрований за № 322040001003705, серії ЯМ № 124433 на ім’я ОСОБА_4, який зареєстрований за № 322040001003707. Судом встановлено недійсність вказаного розпорядження ОСОБА_7 РДА, і тому видані на його основі державні акти, також, є недійсними та підлягають скасуванню.

Відповідач ОСОБА_2 продала земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2409, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Відповідач ОСОБА_3 продав земельну ділянку відповідачу ОСОБА_5, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2411, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9. Відповідач ОСОБА_4 продала земельну ділянку відповідачу ОСОБА_6, згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2407, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9.

Як вказується в Листі Державної інспекції сільського господарства в Київській області № 14-10/2240 від 21.05.2013 року, відповідно до висновку відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області від 14.07.2011 року № 465 «Про наявні обмеження на використання земельної ділянки», яким встановлено, що громадяни зобов’язані використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням не порушуючи ст.ст. 91, 103 Земельного кодексу України. Код цільового призначення земельної ділянки відповідно до класифікатора видів цільового призначення земель(ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що узгоджується актом колективної власності, а проектом землеустрою змінено цільове використання земельних ділянок (ведення особистого селянського господарства), що заборонено перехідними положеннями ЗК України.

Відповідно до ч.б. п.15 перехідних положень Земельного Кодексу України до 01 січня 2013 року заборонена купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ОСОБА_7 РДА при виділенні земельних ділянок ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у приватну власність змінила цільове призначення земельних ділянок з «землі товарного сільськогосподарського виробництва» на землі «для ведення ОСГ», що прямо заборонено перехідними положеннями Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи в сукупності ст.ст. 4, 203, 215 Цивільного кодексу України та відповідно до перехідних положень Земельного кодексу України, до 01.01.2013 року прямо забороняється продавати земельні ділянки товарного сільськогосподарського виробництва, і тому договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2409, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2411, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9; договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2011 року № 2407, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 є недійсними.

В той же час, відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» від 01.04.2014 року визнання правочину недійсним як спосіб захисту цивільних прав та цивільних інтересів застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до укладення правочину. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності (реституції).

Відповідно до п. 21. Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5, у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Відповідно до п. 22. Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним.

Крім того, у названій постанові в п.23 роз’яснено, що відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Отже, відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, п. 21, 22 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 року № 5 вимоги позивачів про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними задоволенню не підлягають, оскільки визнання цих договорів недійсними не захистить (відновить) порушене право власності позивача на спірні земельні ділянки, а лише відновить становище, яке існувало до укладення договорів купівлі-продажу.

В зв’язку з встановленими обставинами, слід скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023, державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025 та державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024.

Крім того, відповідно до приписів ст. 387 Цивільного кодексу України, як зазначалося раніше, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Встановлені по справі обставини та наведені вимоги закону свідчать про те, що ОСОБА_7 РДА без відповідної правової підстави розпорядилась земельними ділянками, сукупною площею 6,0000 га (по 2,0000 га кожна), які належать ТОВ «Фастівка», отже ці земельні ділянки повинні бути витребувані у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оскільки лише в такий спосіб права ТОВ «Фастівка» будуть реально захищені.

В той же час, ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» набув право власності на об’єкти нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці господарського двору, на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових будівель та купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.03.2011 року, укладених між ТОВ «Фастівка» та ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_11, які зареєстровані в реєстрі за № 1074, 1071.

Важливим є і той факт, що оскаржуване розпорядження ОСОБА_7 РДА № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради» було видано вже після укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу нежитлових будівель та купівлі-продажу нежитлового приміщення між ТОВ «Фастівка» та ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», посвідчених приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу ОСОБА_11, які зареєстровані в реєстрі за № 1074, 1071.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, до особи яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені без зміни її цільового призначення. Таким чином, ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» має першочергове право на користування зазначеною земельною ділянкою, оскільки набув право власності на об’єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці.

За відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об’єкт нерухомості, слід застосовувати положення ч. 4 ст. 120 ЗК України з огляду на таке.

Аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України в їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об’єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. Згідно з цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

За загальним правилом, закріпленим у ст. 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди, стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

При цьому при застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні з нормою ст. 125 ЗК України, слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 11 лютого 2015 р. у справі № 6-2цс15).

Як вказувалось вище в рішенні, межі земельної ділянки, загальною площею 32,1360 га, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна належного ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО», накладаються на межі земельних ділянок, які були надані у власність трьом громадянам за спірним розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради». ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» не ставить питання перед судом про визнання за ними права власності на земельні ділянки, які знаходяться під будівлями, які вони придбали за договорами купівлі-продажу нежитлових будівель та купівлі-продажу нежитлового приміщення від 25.03.2011 року, укладених з ТОВ «Фастівка», а за межі позовних вимог суд виходити не може, і тому в рамках розгляду даної справи не перевірятиметься правовий режим земельних ділянок, які знаходяться під придбаними ТОВ «Торговий дім «ГАЛС АГРО» у ТОВ «Фастівка» будівлями. Відповідно до ч.2 ст.11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами, щодо предмету спору на власний розсуд .

Відповідно до ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до Інформаційного листа Верховного суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» від 01.04.2014 року у разі якщо право власності оспорюється або не визнається іншою особою, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності відповідно до ст. 392 ЦК (постанова Верховного Суду України від 7 листопада 2012 року у справі № 6-107цс12). У вказаній постанові Верховного Суду України зазначено, що у разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

В свою чергу, передача ОСОБА_7 РДА спірних земельних ділянок у власність трьом фізичним особам - відповідачам у справі, поза межами своїх повноважень та в порушення прав на ці ділянки позивача ТОВ «Фастівка» є нічим іншим як невизнання права власності останнього та позбавлення можливості ТОВ «Фастівка» реалізувати свої правомочності власника.

Отже, позов в частині визнання за ТОВ «Фастівка» права власності на земельні ділянки загальною площею 6,0000 га (кадастрові номери: № 3220487700:03:008:0024, № 3220487700:03:008:0023, № 3220487700:03:008:0025) підлягає задоволенню.

Наведені висновки суду відповідачами та третіми особами не спростовано, належних та допустимих доказів на спростування доводів позивачів відповідачами не надано, а аналіз наявних у справі матеріалів дає підстави суду задовольнити позов частково, з наведених у рішенні мотивів.

Суд розподіляє судові витрати у відповідності до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, і тому підлягають до стягнення з відповідачів солідарно на користь ТОВ "Фастівка", понесені позивачем ТОВ «Фастівка» судові витрати в сумі 1157 гривень 30 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 116, 118, 120 ЗК України, ст. ст. 15, 16, 21, 204, 215, 392 ЦК України ст. 10, 11, 57, 58, 60, 61, 79, 88, 209, 212-215, 294, 296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним розпорядження голови ОСОБА_7 районної державної адміністрації № 717 від 28.09.2011 року «Про затвердження проекту відведення із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки 3-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Фастівської сільської ради Білоцерківського району Київської області», згідно додатку: ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та скасувати його.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124431, який зареєстрований за № 322040001003706), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025 та скасувати його.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124432, який зареєстрований за № 322040001003705, виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_3, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023 та скасувати його.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку (серія ЯМ № 124433, який зареєстрований за № 322040001003707), виданий ОСОБА_7 районною державною адміністрацією та ОСОБА_7 районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_4, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024 та скасувати його.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_5, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023 та на земельну ділянку, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025 .

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку ОСОБА_6, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024.

Визнати за ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» право власності на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023, на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025, на земельну ділянку, площею 2,0000 га, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024.

Витребувати у ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» земельну ділянку, площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0024.

Витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» земельну ділянку, площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0023.

Витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фастівка» земельну ділянку, площею 2,0000 га, яка знаходиться за адресою: Фастівська сільська рада, Білоцерківського району, Київської області, кадастровий номер 3220487700:03:008:0025.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 районної державної адміністрації Київської області, Головного ОСОБА_8 Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_8 Держгеокадастру у Білоцерківському районі Київської області, приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на користь ТОВ «Фастівка» судові витрати в розмірі 1157 гривень 30 копійок.

В іншій частині позову,– відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

ОСОБА_16