2-а/729/1/16 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2016 р. Бобровицький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Бойко В.І.

при секретарі - Шлапак Н.А.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача - Ющенко О.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бобровиця адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бобровицької міської ради про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Бобровицької міської ради в якому просить визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Бобровицької міської ради № 143 від 29.10.2014 «Про встановлення тарифу щодо проїзду на внутрішньоміських автобусних маршрутах загального користування (в режимі маршрутного таксі)», в частині обмеження пільгових категорій громадян та кількості пільговиків, які можна перевозити за один рейс одним перевізником, зобов'язати Бобровицьку міську раду за свій рахунок розмістити оголошення в міському громадському транспорті м. Бобровиця про пільгові категорії громадян, що мають право на безкоштовний проїзд згідно законодавства України та довести вимоги законодавства України до перевізників , зобов'язати Бобровицьку міську раду опублікувати за свій рахунок в місцевій газеті «Наше життя» та в газеті «Чернігівщина» інформацію про пільгові категорії громадян, що мають право безкоштовно користуватися міським громадським транспортом в м. Бобровиця, а також зобов'язати Бобровицьку міську раду публічно вибачитись у вказаних засобах інформації перед пільговиками за завдані їм незручності під час дії рішення Виконавчого комітету Бобровицької міської ради № 143 від 29.10.2014.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим ,що Виконавчий комітет Бобровицької міської ради в своєму рішенні значно звузив список категорій громадян, які мають право на безкоштовний проїзд, чим порушив приписи ряду законів, які регулюють питання, пов'язані з перевезенням окремих категорій пільговиків. Крім того позивач зазначає, що законодавством України не визначено кількість пільговиків, яка може бути перевезена перевізником безкоштовно за один маршрут.

14.09.2015 він звернувся до Бобровицької міської ради з листом, в якому просив скасувати рішення Виконавчого комітету Бобровицької міської ради № 143 від 29.10.2014 та привести його у відповідність до чинного законодавства з питань, що стосуються перевезення пільгових категорій громадян у міському транспорті та пільговиків, які можуть знаходитись в громадському транспорті за один рейс, про що отримав відмову.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві , а також вказав , що безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом. Будь-які обмеження пільгових перевезень , зокрема по кількості категорій пільговиків , прийняті місцевими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування , є порушенням чинного законодавства. Особи ,які користуються пільгами згідно чинного законодавства , мають право на пільговий проїзд незалежно від місця реєстрації та проживання. Виплата компенсації за пільговий проїзд проводиться управлінням праці та соціального захисту населення. Щорічно у Державному бюджеті України передбачається субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам , за рахунок якої здійснюється компенсаційні виплати транспортникам за пільгові перевезення окремими категорій громадян за соціальною ознакою міська рада повинна кожен рік звертатися до Управління соціального захисту населення та надавати відповідні розрахунки , погоджені згідно договорів з перевізниками, про отримання коштів для компенсації затрат на перевезення пільгових категорій громадян в міському транспорті. Для цієї мети існує методика нарахування та здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян міським автотранспортом за рахунок субвенцій з державного бюджету. Оскаржуване рішення обмежує реалізацію права на соціальний захист , а саме права на пільговий проїзд у міському транспорті осіб, які належать до пільгових категорій громадян і яким це право надано державою ,що порушує вимоги міжнародних та національних нормативно - правових актів, прийняте з мотивів недостатності фінансових ресурсів не на законодавчому , а на місцевому рівні, що прямо заборонено міжнародними та національними нормативно - правовими актами . Не зважаючи на це виконавчий комітет в порушення ряду законів , в тому числі основного закону - Конституції України виніс рішення , яке поставив вище законодавства України, перебрав на себе функції законодавчого органу. Дане рішення суттєво порушує його права , передбачені ч. 1 ст. 46 Конституції України та ст. 12 ЗУ « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту « та обмежує його права та пільги , як учасника бойових дій. Крім того просить суд врахувати ,що обмеження пільгових категорій громадян та кількості пільговиків , що можуть перевозитися за один рейс одним перевізником також порушує права інших пільговиків , хоча вони і не уповноважували його звертатися до суду із захистом їхніх порушених прав. Крім того просить віднестись критично, щодо заперечень відповідача в частині пропуску ним шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом , як того вимагає ст. 99 КАС України ,оскільки право на пільговий проїзд він отримав 30 червня 2015 року , офіційно звернувся до Бобровицької міської ради з проханням внести зміни в оскаржуване ним рішення , яке порушувало його право 14.09.2015 року , 24.09.2015 року ним була отримана негативна відповідь і 20.10.2015 року ним був поданий адміністративний позов до суду. Тому він вважає ,що позовна заява подана до суду в установлений законом строк.

Представник відповідача Ющенко О.Ф. в судовому засіданні надала заперечення проти позовної заяви про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень, не погоджуючись у повному обсязі із заявленими позовними вимогами, вважаючи їх необґрунтованими.

Обґрунтовуючи заперечення, пояснила, що звертаючись до суду з позовом, у якому йдеться про захист прав усіх учасників бойових дій позивачем не зазначено і не надано до суду будь-яких документів, які б засвідчували його повноваження від усіх пільгових категорій населення. Також позивачем не зазначено яким перевізником і коли вживалися дії ,щодо обмеження прав позивача на пільговий проїзд, зважаючи на зазначене об'єкт судового захисту, а саме порушене право або інтерес у межах спірних відносин у позивача відсутні.

Спочатку проект рішення був оприлюднений належним чином для ознайомлення населення , в тому числі і пільгових категорій в районній газеті « Наше життя «, ніяких зауважень та пропозицій до проекту рішення протягом 30 днів до міської ради не надходило , потім дане рішення на виконання ст. 12 ЗУ « Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності « було офіційно оприлюднено та опубліковано в газеті « Наше життя « 01.11.2014 року.

Представник відповідача вважає, що оскаржуване позивачем рішення прийняте у межах повноважень та у спосіб , передбачений Конституцією України та Законами України. Так статтею 11 Закону України « Про автомобільний транспорт» визначено, що надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства. Ст. 10 цього ж Закону зазначає, що тарифна політика на автомобільному транспорті має задовольняти підприємницький інтерес.

Відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь - які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Згідно з приписами ч. 5, ч. 6 ст. 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь - які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до п. п. «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського та обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Отже, зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну підтримку соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій. Крім того. Законом України « Про автомобільний транспорт» встановлено, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень ( ч. 4 ст. 37 Закону); органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів компенсацію відповідно до закону ( ч. 2 ст. 29 Закону).

Таким чином, Законом передбачено повну компенсацію збитків, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, але лише в межах державного замовлення.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України « Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються до цього; обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт та послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.

З огляду на наведені законодавчі приписи вбачається, що компенсація витрат з перевезення пільгових категорій громадян повинна здійснюватися виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій.

Відповідно ст. 31 Закону України « Про автомобільний транспорт» відносини автомобільного перевізника із органом місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, в якому визначається в тому числі і розмір компенсації витрат автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про транспорт» підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати права на пільги громадян щодо користування транспортом. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється безпідставно відмовлятись від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Обґрунтованою підставою для відмови від пільгового перевезення в необмеженому розмірі можна вважати відсутність договірних відносин з цього приводу.

Відшкодування компенсаційних виплат здійснюється на підставі договору між перевізником, замовником та розпорядником коштів ( п. 16 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту ПКМУ № 176 від 18.02.1997). Головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (відповідно до п. З Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМ України №256 від 4 березня 2002 року). Компенсаційні виплати за перевезення пільгових категорій населення через управління праці та соціального захисту населення Бобровицької райдержадміністрації отримує ПрАТ «Бобровицьке АТП». На сьогоднішній день заборгованість держави перед АТП складає 220 тис. грн..

Стаття 267 Цивільного Кодексу України закріплює свободу договору і передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів і визначенні умов договору. Тобто, сторони можуть на свій розсуд укласти конкретний договір, але при цьому мають виконати вимоги ст.ст. 180, 181 ГКУ, а саме: договір має містити істотні умови, термін дії, проект договору погоджується обома сторонами та головним розпорядником бюджетних коштів.

Виходячи із зазначених правових норм, виконком Бобровицької міської ради не має права заставити перевізників укладати угоди із головним розпорядником коштів (УПСЗН в Бобровицькому районі) на фінансування заходів з виконання державних програм соціального захисту.

Разом з тим, діючи в межах чинного законодавства, виключно в інтересах громади виконком за узгодженням (в договірних відносинах) з перевізниками досяг згоди на безоплатне, бездотаційне перевезення в міському транспорті інвалідів 1 групи, інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасників бойових дій та ветеранів війни за рахунок господарської діяльності перевізників. Але кількість пасажирів даних категорій, які одночасно перевозяться в одному транспортному засобі обмежена:1 особа - у мікроавтобусах, 2 особи -в автобусах за один рейс. Дані пільгові перевезення здійснюються незалежно від того відшкодовує держава перевізникам збитки чи ні.

Рішення виконкому Бобровицької міської ради № 143 від 29.10.2014 року не є документом, який встановлює договірні відносини між перевізниками і замовником. Оскаржуваний позивачем п. 2 зазначеного рішення відображає в собі умови п. 2.3.6 (п. 4.9) Договорів, на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусних маршрутах загального користування, укладених між виконкомом Бобровицької міської ради та перевізниками жодним чином не оскаржувались, у встановленому законом порядку і на сьогоднішній день своєї юридичної сили не втратили.

Крім цього представник відповідача вказала,що дані питання попередньо розглядалися на засіданні комісії з питань пасажироперевезень в присутності представників громадських організацій і зауважень стосовно здійснення обсягів пільгових перевезень не надходило. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши сторони , допитавши свідка, дослідивши всі матеріали справи , суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права , свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У відповідності до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З вимог ч.3 ст. 2 КАС України вбачається, що у справах щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У силу ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі орган

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування, посадові особи органів місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі та в межах своєї компетенції.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні.

У відповідності до п. 12 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів міських рад належать- залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту і зв'язку.

У судовому засіданні було встановлено ,що 29.10.2014 Виконавчим комітетом Бобровицької міської ради було прийняте рішення № 143 «Про встановлення тарифу щодо проїзду на внутрішньоміських автобусних маршрутах загального користування (в режимі маршрутного таксі)».

Пунктом п. 2.1 вказаного рішення, передбачено перевезення безкоштовно в м. Бобровиця Чернігівської області наступних категорій громадян : інвалідів 1 групи, інвалідів з числа ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасників бойових дій та ветеранів війни в мікроавтобусах -1 чол. за один рейс, в автобусах - 2 чол. за один рейс. ( а.с. 9 ) ;

Відповідно до посвідчення , виданого УМВС України в Чернігівській області від 30 червня 2015 року ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій ( а.с. 11 ) ;

Таким чином , згідно ЗУ « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту « позивачу надано право на пільговий проїзд на внутрішньо міських автобусних маршрутах загального користування , в тому числі маршрутних таксі .

14.09.2015 року позивач, не погодившись із оскаржуваним рішенням , звернувся до Бобровицької міської ради з проханням внести зміни в рішення , оскільки воно на його думку суперечить законодавству України, обмежує його права і тому є незаконним ( а.с. 13 );

Із відповіді , наданої позивачу Бобровицькою міською радою , вбачається, що внутрішньо міське перевезення на підвідомчій території міської ради забезпечують чотири приватних перевізника - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Згідно з чинним законодавством компенсація автомобільним перевізникам витрат за безкоштовне перевезення пільгових категорій здійснюється за рахунок субвенцій із державного бюджету, яку через управління праці та соціального захисту Бобровицької райдержадміністрації отримує тільки ПрАТ « Бобровицьке АТП « в особі ОСОБА_4.Кількість пільговиків у автобусах цього підприємства необмежена. Заборгованість держави перед АТП складає 220 000 гривень. Всі інші перевізники компенсацію за пільгове перевезення пасажирів не отримують і забезпечують перевезення деяких категорій громадян за рахунок своєї господарської діяльності. Враховуючи дотаційність міського бюджету , відсутність статті витрат на пільгове перевезення та відсутність коштів, міська рада не взмозі самостійно забезпечити компенсацію приватним перевізникам за перевезення всіх пільгових категорій ( а.с. 12 ) ;

Відповідно до ст. 37 ч.1 ЗУ « Про автомобільний транспорт «, пільгове перевезення пасажирів , які відповідно до законодавства користуються такими правами , забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Ч.4 ст. 37 вказаного вище Закону передбачено, що види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування ,збитків від цих перевезень.

За змістом п.6 ч.2 ст. 7 даного закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов»язані забезпечувати укладання договору на автобусних маршрутах загального користування із автомобільним перевізником - переможцем конкурсу та забезпечувати контроль за виконанням ним умов договору.

Стаття 31 даного Закону визначає , що відносини автомобільного перевізника ,щодо здійснення перевезення на міських автобусних маршрутах загального користування із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором про організацію перевезень в якому поряд з іншими умовами договору встановлюються умови пільгового перевезення пасажирів внаслідок пільгового перевезення пасажирів та питання регулювання тарифів.

Із наданих представником відповідача договорів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на автобусному маршруті загального користування, укладених між виконавчим комітетом Бобровицької міської ради та ФОП ОСОБА_6 , ОСОБА_5 п. 4.9. передбачено бездотаційне та безкоштовне перевезення пільгових категорій населення : інвалідв 1 групи, інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, учасників бойових дій та ветеранів війни в мікроавтобусах - 1 чол. за один рейс , в автобусах - 2 чол. за один рейс. . ( а .с.73-78 ) ; Крім того згідно умов договору, перевізники зобов»язуються дотримуватися Закону України « Про автомобільних транспорт « , Порядку і умов надання послуг при перевезення пасажирів на маршрутах міста, законодавчих та інших нормативно - правових актів, які стосуються вказаних перевезень, зокрема і пільгового перевезення пасажирів.

Таким чином , між перевізником і виконавчим комітетом було досягнуто згоди щодо пільгового перевезення громадян , яке відображено у у п.2.1 оскаржуваного рішення .

Відповідно до ч.1 ст. 73 ЗУ « Про місцеве самоврядування в Україні « акти ради, сільського , селищного голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської , селищної , міської , районної у місті ( у разі її створення ) ради прийняті в межах наданих їм повноважень ,є обов»язковми для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об»єднаннями громадян, підприємствами , установами та організаціями, посадовими особами , а також громадянами, які постійно проживають або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином оскаржуваним рішенням досягнуто домовленості між перевізниками та виконавчим комітетом міської ради щодо здійснення перевезення бездотаційно та безкоштовно пільгових категорій населення з обмеженою кількістю, крім цього відповідно до вимог законодавства та укладених договорів на перевізниках лежить обов»язок забезпечувати перевезення пільгових категорій пасажирів , перелік яких встановлений діючим законодавством. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 показав ,що він як ФОП на підставі договору , укладеного між ним та виконавчим комітетом Бобровицької міської ради , здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом , в тому числі і пільгові категорії населення , перевезення яких здійснює бездотаційно та безкоштовно . Обмеження щодо кількості чоловік за один рейс пільгових категорій ніяким чином не порушує їх права на безкоштовний проїзд , оскільки перевезення пільгових категорій здійснюють і інші перевізники, які їздять в інтервалі декілька хвилин. Крім того перевізником Бобровицьке АТП -17449 в особі ОСОБА_4 здійснюється перевезення пасажирів пільгових категорій без обмеження в кількості , але субвенцію він не отримує в зв»язку з відсутністю коштів . Він особисто сам за компенсацією за пільгове перевезення пасажирів не звертався ,оскільки розуміє ,що такі кошти в міській раді відсутні. Ніяких скарг від пільгової категорії пасажирів , щодо обмеження у кількості осіб за один рейс в тому числі і від позивача ОСОБА_1 до нього не надходило .

В судовому засіданні встановлено, що 20.10.2015 року до Бобровицького районного суду звернувся позивач ОСОБА_1 з позовною заявою із захистом своїх прав та інтересів ,які надані йому 10 червня 2015 року згідно Закону України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту «, тобто в строк, як того вимагає ст.. 99 КАС України . Тому доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку на оскарження рішення виконавчого комітету не можуть бути прийняті судом до уваги , оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено , що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При тому, за змістом приписів ч. 3 ст. 2 та п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України необхідною умовою для існування можливості вирішення судом питання протиправності дій відповідача та відповідно існування підстав для поновлення права позивача є наявність існування факту:

законних прав або охоронюваних законом інтересів позивача; наявність факту порушення діями відповідача права або охоронюваного законом інтересу позивача; відповідності (співвимірності) обраного позивачем способу захисту із порушеним правом, охоронюваним законом інтересу позивача.

Частиною 1 ст. 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст. 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 ст. 70 КАС України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною 4 ст. 70 КАС обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Виходячи із вище викладеного позивачем жодного доказу існування порушеного права, суду надано не було.

Згідно з ч. ч. 6, 8, 10 ст. 59 цього Закону виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним,міським головою. Сільський, селищний, міський голова ради в межах своїх повноважень видає розпорядження. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пункт 2 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

При перевірці законності або відповідності нормативно - правового акту вищої юридичної сили повною мірою мають бути застосовані критерії оцінки , встановлені частиною 2 ст. 3 КАС України, в тому числі з урахуванням принципу пропорційності , який полягає в тому ,що прийняте рішення , вчинена дія суб»єкта владних повноважень повинна бути пропорційною ( адекватною) з дотриманням необхідного балансу між будь-якими наслідками для прав , свобод та інтересів особи, і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення чи дія. Принцип пропорційності ,зокрема , передбачає , що несприятливі наслідки для прав , свобод та інтересів особи , внаслідок рішення суб»єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка б могла б настати за відсутності такого рішення чи у разі його скасування. Відтак для досягнення суспільно - корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.

Таким чином принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також цілями та засобами їх досягнення.

Крім цього, відповідно до п. 5 ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, ратифіковану Законом України № 452/97-ВР від 15.07.97 року, якщо повноваження делегуються органам місцевого самоврядування центральним чи регіональним органом, органи місцевого самоврядування у міру можливості мають право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов.

Аналізуючи вище викладене ,враховуючи дотаційність міського бюджету, відсутність статті витрат на пільгове перевезення та відсутність коштів , міська рада не взмозі самостійно забезпечувати компенсацію приватним перевізникам за перевезення всіх пільгових категорій, суд приходить до висновку ,що оспорюване позивачем рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради прийнято на підставі , у межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та Законами України з використанням наданих органу місцевого самоврядування повноважень , з метою покращення перевезень пільгових категорій пасажирів та упорядкуванням перевезення пасажирів таких категорій .

З вище наведеного та вказаних правових норм в суду відсутні підстави для визнання протиправним рішення виконавчого комітету Бобровицької міської ради № 143 від 29.10.2014 року « Про становлення тарифу щодо проїзду на внутрішньо міських автобусних маршрутах загального користування ( в режимі маршрутного таксі ) , в частині обмеження пільгових категорій громадян та кількості пільговиків , що можуть перевозитись за один рейс одним перевізником , оскільки оспорюваний пункт рішення встановлює лише кількість одночасного перевезення пасажирів пільгової категорії, в жодному разі не обмежує право позивача , гарантоване йому Законом України « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту « на безоплатний проїзд у пасажирському міському транспорті , а навпаки покладає обов»язок на перевізників надалі забезпечувати безкоштовний проїзд пільгових категорій пасажирів , визначених чинним законодавством в кількості 1 чол. за один рейс одночасно за рахунок власних коштів, а безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність встановлену законом , однак її несе автомобільний перевізник , а не орган місцевого самоврядування.

Керуючись ст.ст. 9,10,11,14,17,18,159-163,167 КАС України , ЗУ « Про автомобільний транспорт «, « Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту « ,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бобровицької міської ради про визнаня протиправним рішення Виконавчого комітету Бобровицької міської ради № 143 від 29.10.2014 року « Про встановленя тарифу щодо проїзду на внутрішньо міських автобусних маршрутах загального користування ( в режимі маршрутного таксі ) в частині обмеження пільгових категрій та кількості пільговиків , що можуть перевозитися за однин рейс перевізником відмовити

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Бобровицький районний суд Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

СУДДЯ В.І. Бойко