ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2009 року суддя Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим Бишов М.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м.Білогірську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1звернулася до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим про визнання неправомірною відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та про зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у сумі 4471,20 грн. Свої вимоги мотивує тим, що позивач є дитиною війни. Згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року позивачеві повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач не виплачував цю допомогу через дію Законів «Про державний бюджет» за 2006-2008рр. Вважає, що сума невиплаченої державної соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить 4471,20 грн. Просить суд визнати поважною причину пропуску строку позовної давності, визнати відмову відповідача щодо виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною та зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки у сумі 4471,20грн

У судове засідання позивач та представник відповідача надали клопотання про розгляд справи за їх відсутністю.

На підставі клопотань сторін про розгляд справи за їх відсутністю суд, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України та п.10 ч.1 ст.3 КАС України, ухвалив здійснювати судовий розгляд справи в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши письмові докази по справі в їхній сукупності суд дійшов висновку про те, о позов підлягає частковому задоволенню.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, №2195-1У дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, що підтверджується ксерокопією паспорту (а.с.5), тобто станом на час закінчення Другої світової війни позивачеві було менше 18 років, тому вона є особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується тимчасовою довідкою (а.с.6), у тому числі на передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, №1058-ЇУ мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від 20.12.2005, №3235-ІУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2006 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Згідно з ч.1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 №489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Відповідно до ч.3 ст.62 Закону України від 19.12.2006 №489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 з 1 квітня та з 1 жовтня2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%.

Відповідно зі ст.58 Закону України від 28.12.2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів Україні» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

У запереченнях на позов відповідач не погодився з розрахунком, зробленим позивачем, оскільки, вважає, що законодавчими актами України не врегульоване питання розміру мінімальної пенсії за віком для Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки він застосується виключно для визначення розмірів пенсій, встановлених Законом.

Суд вважає, що вказані доводи відповідача не можуть бути враховані при вирішені справи з наступних підстав.

Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Судом встановлено, що дійсно, згідно з ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма введена в дію Законом України від 25.03.2005 р. №2505-ІV. Але суд враховує, що згідно з ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до ч.1,2 ст. КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, судом встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч.3 ст.52 Закону України від 19.12.2006 №489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток .

Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. №749-У, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005р. №2505-ТУ, яким встановлені обмеження в ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-У. Тому, відповідно до принципу дії закону в часі, застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

На підставі викладеного, суд не може визнати обґрунтованими доводи відповідача, що позов не може бути задоволеним у зв'язку з невизначеністю мінімального розміру пенсії за віком, яка має бути підставою для розрахунку щомісячної грошової допомоги.

Таким чином, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни необхідно здійснювати за наступною формулою:

Щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень

Січень - березень (350 гривень х 30%) х 3 місяця = 315 гривні;

Квітень-вересень (359 гривень х 30%) х 6 місяців = 646,20 гривень;

Жовтень-грудень (366 гривень х 30%) х 3 місяця = 329,40 гривень

Щомісячна державна соціальна допомога за 2007 рік дорівнює 1453,71 гривні:

Січень - березень (380 гривень х 30%) х 3 місяця = 342 гривні;

Квітень-вересень (406 гривень + (406 х 1%) х 30% х 6 місяців = 738,1 1 гривень;

Жовтень-гру день (411 гривень + (411 х 1%)) х 30% х 3 місяця = 373,60 гривень

Щомісячна державна соціальна допомога за 2008 рік дорівнює 1737,90 гривні:

Січень - березень (470 гривень х 30%) х 3 місяці = 423 гривні;

Квітень-червень (481 гривень х 30%) х 3 місяці =432,90 гривні;

Липень - вересень (482 гривні х 30%) х 3 місяці = 433,80 гривні;

Жовтень - грудень (498 гривень х 30%) х 3 місяці = 448,20 гривень.

Судом встановлено, що розрахунок, здійснений позивачем по справі, відповідно до якого щомісячна державна соціальна допомога за 2006 рік дорівнює 1290,60 гривень, за 2007 рік - 1442,70 гривень, не суперечить розрахунку проведеному відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", частині 1 статті 65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-ІУ "Про Державний бюджет України на 2006 рік", частинам 1, 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003, № 1058-ІУ.

Але судом встановлено, що позивач при визначенні допомоги за 2007 рік не врахував збільшення прожиткового мінімуму на 1%.

Суду не надані відповідачем докази, що позивач в період 2006-2007 років отримував державну допомогу, тому суд приходить до висновку, що позивачем за 2006 та 2007 роки не отримувалася щомісячна державна соціальна допомога дітям війни.

Судом встановлено, що відповідно до заперечень відповідача, позивач частково отримував вказану соціальну щомісячну допомогу в 2008 році у наступному розмірі:

за період січень - березень 2008 року - 47 гривень щомісячно;

за період квітень - червень 2008 року - 48,10 гривень щомісячно;

за період липень - вересень 2008 року - 48,20 гривень щомісячно;

за період жовтень - грудень 2008 року - 49,80 гривень щомісячно.

Суд вважає, що по справі не знайшли свого підтвердження доводи представників відповідачів про те, що вони діяли відповідно до закону та порушень у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги стосовно позивача не вчиняли, оскільки вони не виплачували допомогу на підставі Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а здійснювати перерахунок вони не зобов'язані.

Згідно з ст.110 Закону України від 20.12.2005, №3235-ІV "Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006р. поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Відповідно до п.17 ст.77 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2006 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Але судом встановлено, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року №3367-ІV п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, тобто дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлена. Зазначений закон набрав чинності 02.04.2006 року.

Отже, з квітня 2006 року ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не існувало.

Згідно ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.12 ст.71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29,36 частини 2 статті 56, частини 2 статті 62, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) стаття 111 та пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Що стосується дії у 2008 р. ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, №2195-ІУ, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Але положення п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Суд враховує, що відповідно до п.5,6 Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Таким чином, при визначенні розміру щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в 2006, 2007 та 2008 роках необхідно керуватися ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, та положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», які фактично позбавили осіб отримувати зазначену соціальну допомогу.

На підставі викладеного суд зазначає, що позивач має право за період з травня по грудень 2008 року, тобто з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, отримувати допомогу в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Необґрунтованими є також дії відповідача і в частині нарахування допомоги відповідачем за 2008 рік відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» у період з січня 2008 р. по червень 2008 р. по 47 грн. щомісячно, у період з липня 2008 р. по вересень 2008 р. 48 грн. 20 коп. щомісячно, за період жовтень - грудень 2008 року - 49,80 гривень щомісячно.

Ці дії є безпідставними тому, що, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008р., розрахунок вищенаведених виплат необхідно здійснювати відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2006 р., у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, суд зазначає, що розмір допомоги, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечить розміру, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст.9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з пп.6 п.2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008р. №209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 6481030 «Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд», у 2007 році - бюджетна програма КПКВ 3508100 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами», у 2008 році - бюджетна програма КПКВ 3513020 «Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами»).

У той же час, судом встановлено, що відповідно до п.2.1. розділу 2 Положення «Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002, №11-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.03.2008р. за №208/14899 основними завданнями Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим є забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, ведення їх обліку. На Головне управління ПФУ в АРК не покладені обов'язки щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги являється Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим.

Суд також не погоджується з доводами представників відповідача, що законодавчими актами не передбачено за рахунок яких коштів необхідно здійснювати виплати, тому що кошти Пенсійного фонду являються цільовими, бюджет формується виключно зі страхових внесків, які використовуються виключно на виплату пенсій.

Суд приймає до уваги, що ст.72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, №1058-ІУ передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного фонду є також кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. Ст.113 Закону встановлено, що у разі виникнення дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі (перевищення видатків над доходами, у тому числі з урахуванням резерву коштів Пенсійного фонду) у зв'язку із забезпеченням виплати пенсій в розмірі, передбаченому ст.28 цього Закону, такий дефіцит покривається за рахунок коштів Державного бюджету України.

Доводи представників відповідачів, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, не можуть прийняті до уваги.

Суд звертає увагу учасників процесу, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Судом встановлено, що доводи представника відповідача стосовно пропуску позивачем строків звернення з позовом до суду знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи. Перевіряючи зазначені факти, судом встановлено наступне.

Ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ч.1 та 2 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У запереченнях проти позову відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду як стосовно позовних вимог позивача щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 рік, так і стосовно вимог позивача про нарахування допомоги за 2007 рік.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся з позовом до суду у травні 2009р., суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2007р.

Ч.2 ст.100 КАС України встановлено, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Приймаючи до уваги, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за 2006-2007 роки, позивач суду не надав, суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.

Враховуючи, що вимоги позивача про нарахування щомісячної державної допомоги в 2006-2007рр. є обґрунтованими, але позивачем без поважних причин пропущений встановлений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду за захистом зазначеного порушеного права, в свою чергу, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків, встановлених ч.1 ст.100 КАС України, суд вважає, що в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про виплату щомісячної державної допомоги за 2008р., то у цій частині позов підлягає задоволенню частково, оскільки, як було вже вказано вище, суд задовольняє вимоги позивача тільки за термін з травня по грудень 2008р. (оскільки в травні 2008р. набрало законної сили Рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 р.), а також з врахуванням сум, що вже виплачені відповідачем.

На підставі викладеного суд вважає можливим зобов'язати відповідача нарахувати за травень - грудень 2008р. допомогу у розмірі 780,40 грн (за травень - червень (481 грн х 30%) х 2 місяці = 288,60 грн; за липень - вересень (482 грн х 30%) х 3 місяці = 433,80 грн; за жовтень - грудень (498 грн х 30%) х 3 місяця = 448,20 грн. Відповідачем виплачено за період травень-червень 2008р. - 96,20 грн; за період липень-вересень 2008р. - 144,60 грн; за жовтень-грудень 2008р. - 149,40 грн).

Тому з відповідача на користь позивача належить стягнути щомісячну грошову соціальну допомогу за період з травня до грудня 2008р. у розмірі 780,40 грн.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційне через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо відмови в нарахуванні щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивач не заявив вимогу про вирішення питання про судовий збір, суд не вирішує питання про розподіл судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.2, 3, 11, 17, 71, 72, 94, 122, 159-163 КАС України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

1. 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. 2. Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Білогірському Автономної Республіки Крим щодо відмови у нарахуванні щомісячної соціальної допомоги дітям війни за травень-грудень 2008 року ОСОБА_1 протиправною.

3. 3. Зобов'язати відповідача Управління Пенсійного фонду України у Білогірському районі АР Крим нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за травень-грудень 2008р. у розмірі 780,40 грн за забезпечити її виплату.

4. 4. В решті позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено протягом 10 днів з дня її проголошення до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги або в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя: