АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5043/15 Справа № 203/4328/14-ц

Головуючий у 1 й інстанції - Маймур Ф. Ф. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ 30 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Осіяна О.М.

за участю секретаря - Порубая М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства

«Банк «Фінанси та Кредит»

на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, Кіровський районний відділ у м. Дніпропетровську державної міграційної служби України, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, в якому з урахуванням уточнень від 22.01.2015 року, просило: звернути стягнення на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором №087/07/01/06 від 19.12.2007 року, укладеним між сторонами.

В якості способу звернення стягнення позивач просив суд визнати за ним право власності на згадану квартиру за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Також, позивач просив суд виселити з спірної квартири, обох відповідачів, знявши відповідача ОСОБА_3 з реєстрації місця проживання за адресою іпотечної квартири, посилаючись на наявність всіх передбачених для цього законом підстав, зокрема на направлення відповідачам вимог в порядку ст. 109 ЖК України/ т. 1 а. с. 1-7, 112-119 /.

В обґрунтування своїх позовних вимог банк посилався на те, що 19.12.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №087/07-ФЛ/06, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 770000 грн., зобов'язавшись його повернути до 10.12.2024 року згідно графіку повернення кредиту, сплативши 15,5% річних за користування кредитом та інші обов'язкові платежі.

Між тим, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, у зв'язку з чим заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2011 року з нього стягнено борг станом на 13.01.2010 року в розмірі 911299 грн.

Зазначене заочне рішення набрало законної сили, однак боржником не виконано, а розмір заборгованості станом на 01.07.2014 року складає - 2860787,63 грн., де: 465617,96 грн. - сума строкової заборгованості за тілом кредиту, 177401,97 грн. - сума простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8464,96 грн. - строкова заборгованість за процентами за користування кредитом, 390625,36 грн. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 1818677,38 грн. - пеня за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року / т.1 а. с. 1-7, 112-119/.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.03.2015 року позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволені частково.

Суд звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру НОМЕР_1 (загальною площею 83,7 кв.м, житловою площею 41,80 кв.м), що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого в нотаріальному порядку, на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №087/07-ФЛ/06 від 19.12.2007 року в розмірі 2860787,63 грн., з яких 465617,96 грн. - сума строкової заборгованості за тілом кредиту, 177401,97 грн. - сума простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8464,96 грн. - строкова заборгованість за процентами за користування кредитом, 390625,36 грн. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 1818677,38 грн. - пеня за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року, шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги із встановленням початкової ціни на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у рахунок повернення судових витрат 243,60 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено / т. 1 а. с. 172-175 /.

З цим рішенням не погодився позивач - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач вважає, що судом неповно з'ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи / т. 2 а. с. 1-7 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду, в силу ст. 309 ЦПК України, - скасувати та ухвалити нове рішення, з наступних підстав.

Задовольнивши частково позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, суд першої інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки через публічні торги, відмовивши банку у виселенні та знятті з реєстрації.

Однак, з таким рішенням суду погодитися неможна, оскільки воно не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема позовної заяви банку, банк звернувся до суду з позовом де просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на предмет іпотеки - спірну квартиру АДРЕСА_1 /т. 1 а. с. 1-7, 112-119/, а не шляхом продажу цієї квартири з публічних торгів.

Отже, ухвалюючи рішення по справі та визначаючи спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог банку, що тягне за собою скасування рішення суду в цій його частині з ухваленням нового, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.12.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №087/07-ФЛ/06, за умовами якого позичальник отримав кредит в розмірі 770000 грн., зобов'язавшись його повернути не пізніше 10.12.2024 року ануїтетними платежами згідно графіку повернення кредиту, сплатити 15,5% річних, а також інші обов'язкові платежі відповідно до умов договору.

За прострочення повернення кредиту та/або процентів позичальник зобов'язався сплатити банку пеню в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочення. Також договором передбачено право кредитора вимагати дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитом та інших платежів за договором у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за кредитним договором, в тому числі у випадку прострочення сплати чергового платежу за кредитом та процентів за користування кредитом /т.1 а. с. 11-13, 37-46/.

Виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань із повернення кредиту забезпечено Іпотечним договором №087/07/01/06 від 19.12.2007 року, укладеним між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (нині ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2

Предметом зазначеного іпотечного договору є належна відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007 року, посвідченого в нотаріальному порядку, квартира НОМЕР_1 (загальна площа 83,7 кв.м, житлова площа 41,80 кв.м), що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 14-15, 37-46, 128-129/.

Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська було розглянуто по суті цивільну справу №2-1107/11 (2/401/14478/11) за позовом ПАТ Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості і 25.11.2011 року ухвалено заочне рішення, (яке набрало законної сили 09.12.2011 року), згідно якого стягнено солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором №087/07-ФЛ/06 від 19.12.2007 року станом на 13.01.2010 року в розмірі 911299,54 грн. /т.1 а. с. 20-21/.

Державним виконавцем АНД ВДВС ДМУЮ 25.04.2012 року відкрито виконавче провадження ВП №32340730 з метою примусового виконання вищевказаного заочного рішення, однак за твердженнями сторони позивача, які не спростовуються матеріалами цивільної справи, боржником вказане рішення суду не виконано, заборгованість перед позивачем не погашена /т. 1 а. с. 59/.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором і судового рішення, наявністю заборгованості за кредитним договором, банк 02.07.2014 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, визначивши заборгованість за спірним кредитом, станом на 01.07.2014 року, в розмірі 2860787,63 грн., з яких: 465617,96 грн. - сума строкової заборгованості за тілом кредиту, 177401,97 грн. - сума простроченої заборгованості за тілом кредиту, 8464,96 грн. - строкова заборгованість за процентами за користування кредитом, 390625,36 грн. - прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом, 1818677,38 грн. - пеня за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року /т. 1 а. с. 1-7, 28-31, 112-119 /.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги банку, тобто перевіряючи правильність нарахування заборгованість за спірним кредитом, застосувати ч. 3 ст. 553 ЦК України відносно нарахованого банком розміру пені за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року, - зменшивши розмір цієї пені з 1818677,38 грн. до 50000 грн., оскільки розмір пені значно перевищує розмір самої заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, колегія суддів вважає, що заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором № 087/07-ФЛ/06 від 19.12.2007 року, станом на 01.07.2014 року складає суму 1092110,20 грн., де: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 465617,96 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 177401,97 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 8464,96 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам 390625,36 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року - 50000 грн.

Відповідно до Іпотечного договору №087/07/01/06 від 19.12.2007 року, укладеного між сторонами, іпотекодержатель вправі обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 8.4.15 цього Договору). Звернення стягнення на заставлене за цим Договором майно здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або іпотекодержателем самостійно за умовами цього договору (п. 10 Договору).

Також, іпотечним договором передбачено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених в цьому договорі способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя (п. 10 Договору).

Зокрема, іпотечним договором передбачено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за кредитним договором в порядку встановленого ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» ( п. 11.3.1 Договору).

Згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Між тим, ухвалюючи рішення по справі щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції не прийняв до уваги ні умови спірного іпотечного договору, ні вимоги ЗУ «Про іпотеку», що зазначені вище.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на іпотечне майно підлягають частковому задоволенню з урахуванням визначеного апеляційним судом розміру заборгованості за кредитним договором.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне, у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 087/07-ФЛ/06 від 19.12.2007 року, яка станом на 01.07.2014 року складає суму 1092110,20 грн., де: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 465617,96 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 177401,97 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 8464,96 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам 390625,36 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року - 50000 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 087/07/01/06 від 19.12.2007 року, який укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (нині ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») і ОСОБА_2, шляхом визнання права власності за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», на п'ятикімнатну квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв. м., житловою площею 60,9 кв. м. (яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007 року), за ціною, не нижчою ринкової вартості квартири, згідно з оцінкою суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Судом встановлено, що у спірній квартирі, якою користується та власником якої є ОСОБА_2 /т. 1 а. с. 128-129/, з 11.07.2002 року (тобто, ще до придбання ОСОБА_2 спірної квартири) зареєстрований відповідач ОСОБА_3 /т. 2 а. с. 50/.

Оскільки, позовні вимоги банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру судом задоволені, то згідно ч.4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 ЗУ «Про іпотеку» підлягають виселенню з іпотечної квартири АДРЕСА_1, без надання іншої житлової площі, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, до яких позивачем були направлені через нотаріуса відповідні заяви-вимоги про виселення з іпотечної квартири /т. 1 а. с. 22, 27, 120-120а, 121/.

Щодо позовних вимог банку про зняття з реєстрації в спірній квартирі ОСОБА_3, то вони не підлягають задоволенню, оскільки це питання може бути вирішено у встановленому законом порядку, тобто відповідно до ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України» - на підставі судового рішення про виселення, яке набрало законної сили.

В силу ст. 88 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь банку сплачений останнім судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 303,307,309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» - задовольнити.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 березня 2015 року - скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 087/07-ФЛ/06 від 19 грудня 2007 року, яка станом на 01.07.2014 року складає суму 1092110,20 грн. (один мільйон дев'яносто дві тисячі сто десять гривень 20 копійок) , де: сума строкової заборгованості по основному боргу кредиту - 465617,96 грн.; сума простроченої заборгованості по основному боргу кредиту - 177401,97 грн.; сума строкової заборгованості по відсоткам - 8464,96 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам 390625,36 грн.; пеня за прострочення заборгованості по основному боргу кредиту, відсоткам за період з 01.07.2013 року по 01.07.2014 року - 50000 грн., - звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 087/07/01/06 від 19 грудня 2007 року, який укладений між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (нині ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») і ОСОБА_2, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», згідно ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», на п'ятикімнатну квартиру по АДРЕСА_1, загальною площею 83,7 кв. м., житловою площею 60,9 кв. м. (яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2007 року), за ціною, не нижчою ринкової вартості квартири, згідно з оцінкою суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

Виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір у розмірі 243,60грн. (двісті сорок три гривні 60 копійок).

В іншій частині позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: