справа № 760/10097/15-ц

провадження № 2/760/48/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року м. Київ

Солом'янський районний суд м. Києва у складі судді Шевченко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Бугайчука О. Р.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання неправомірними і незаконними дій судового експерта, що виразилися у неповноті, неточності, необ'єктивності при проведенні будівельно-технічної експертизи, ухвалив таке рішення.

Позиції осіб, які беруть участь у справі:

25.05.2015 позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, у якому просив визнати неправомірними та незаконними дії судового експерта ОСОБА_4, що виразилися у неповноті, неточності, необ'єктивності при проведенні будівельно-технічної експертизи.

Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що у проваджені Солом'янського районного суду м. Києва перебувала справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1. У ході розгляду цієї справи суд призначив будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручив судовому експерту ОСОБА_4

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2011 було визначено порядок користування спірною земельною ділянкою та встановлені межі поділу відповідно до висновку № 68/81/10 судової будівельно-технічної експертизи від 24.11.2010, складеного судовим експертом ОСОБА_4

Однак, з технічного-звіту по земельно-кадастровій зйомці позивачу стало відомо, що земельна ділянка площею 123,77 кв. м відноситься до АДРЕСА_2, а не до АДРЕСА_1, як це зазначив судовий експерт ОСОБА_4 у своєму висновку.

Позивач вважає, що судовий експерт ОСОБА_4 діяв всупереч вимогам Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції про особливості здійснення судово-експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3505/5. Таким чином, при складенні висновку судовий експерт діяв незаконно і неправомірно, що виразилося у неповноті, неточності, необ'єктивності при проведення дослідження, оскільки йому завідомо було відомо, що вказана частина земельної ділянки ніколи не належала до земельної ділянки по АДРЕСА_1, що призвело до ухвалення Солом'янським районним судом м. Києва незаконного та необґрунтованого рішення.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 08.09.2015 провадження у цій справі було закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК (а.с 44).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2015 зазначену ухвалу суду першої інстанції скасовано, справу передано на новий судовий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, мотивуючи тим, що позивач неправильно обрала спосіб захисту. Крім того, посилалась на те, що судовий експерт не має права самостійно збирати докази, діяв в межах повноважень, наданим йому чинним законодавством про експертизу, та при складенні висновку дав відповіді на поставлені судом питання та підставі наявних матеріалів справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, суд

встановив:

У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 2-198/11 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділ будинку в окреме домоволодіння і зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визначення порядку користування земельною ділянкою та виділ будинку в окреме домоволодіння.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30.03.2011 (а.с. 66-67), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва 30.06.2011 первісний і зустрічний позови задоволено частково. Визначено порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3. Визнано жилий будинок № 155, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м. по АДРЕСА_1 окремим домоволодінням та визнано право власності на нього за ОСОБА_5 Визнано жилий будинок № 157, розташований на земельній ділянці площею 700 кв.м., по АДРЕСА_1 окремим домоволодінням та визнано право власності на нього за ОСОБА_3

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.11.2011 вищезазначені судові рішення в частині визнання жилого будинку № 155, розташованого на земельній ділянці площею 600 кв.м. згідно з приведеним описом меж, по АДРЕСА_1, окремим домоволодінням та визнання права власності на нього за ОСОБА_5, визнання жилого будинку № 157, розташованого на земельній ділянці площею 700 кв.м. згідно з приведеним описом меж, по АДРЕСА_1, окремим домоволодінням та визнання права власності на нього за ОСОБА_3 скасовані, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про виділення в окреме домоволодіння та визнання права власності на будинки № 155, № 157 відмовлено. В решті судові рішення залишено без змін.

В частині встановлення порядку користування земельною ділянкою у справі № 2-198/11, суд керувався висновком № 68/81/10 судової будівель-технічної експертизи від 24.11.2010, складеним судовим експертом ОСОБА_4 (а.с. 7-15).

У 2012 році ОСОБА_7 отримала технічний звіт по земельній кадастровій зйомці 72527002, АДРЕСА_3, складений Київським державним підприємством геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем «Київгеоінформатика» (а.с. 16-23).

12.01.2016 судовий експерт ОСОБА_4 надав відповідь на адвокатський запит адвоката позивача, у якій зазначено, що він не звертався ні до якої установи щодо отримання витягу з бази даних земельного кадастру по земельних ділянках, розташованих по АДРЕСА_1 за кадастровим номером НОМЕР_5, та ні з якої установи не отримував ці документи, оскільки відповідно до частини п'ятої статті 53 ЦПК експерт не має право за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи (а.с. 130).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 08.12.2015 № 7128/20-15 заяви про надання витягів з Поземельних книг щодо земельних ділянок у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021 від судового експерта ОСОБА_4, не надходили та відомості щодо зазначених земельних ділянок територіальних органом центрального органу, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у м. Києві, не надавалися (а.с. 135).

Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїм листом від 22.12.2015 № 057029-22920 повідомив адвокату позивача щодо відсутності інформації про звернення судового експерта ОСОБА_4 у період з 22.10.2010 по 24.11.2010, оскільки ведення кореспонденції відбувалось у системі електронного документообігу «Документ», роботу якого припинено (а.с. 134).

22.12.2015 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав відповідь за № 057029-22909 на адвокатський запит адвоката позивача, у якій повідомив, що згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 0,14 га (код НОМЕР_5) на АДРЕСА_1 межує з земельними ділянками:

- площею 0,15 га (код НОМЕР_1) на АДРЕСА_4;

- площею 0,04 га (код НОМЕР_2) на АДРЕСА_5;

- площею 0,07 га (код НОМЕР_3) на АДРЕСА_6;

- площею 0,05 га (код НОМЕР_4) на АДРЕСА_7;

- АДРЕСА_3 (а.с. 132).

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві своїм листом від 23.12.2015 № 29-26-7777.2-8885/20-15 повідомило адвокату позивача, що до 01.01.2013 документи, що посвідчують право власності/користування земельними ділянками на території м. Києва за адресами: АДРЕСА_2, у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1021, територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у м. Києві, не реєструвались (а.с. 133).

Встановивши усі обставини справи та здійснивши загальну оцінку доказів, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю з таких підстав.

Предметом спору, з яким позивач звернулася до суду, є дії атестованого судового експерта при проведенні експертизи, призначеної ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-198/11 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Правовий статус експерта визначений Цивільним процесуальним кодексом, Законом України «Про судову експертизу», іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 53 ЦПК експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

Стаття 47 ЦПК встановлює, що експерт є іншим учасником цивільного процесу.

За правилами частини третьої статті 53 ЦПК та частини другої статті 147 ЦПК експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок на задані йому питання, який приєднується до матеріалів справи.

Згідно з статтею 66 ЦПК висновок експерта, як докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом, є одним із видів доказів.

Частина шоста статті 147 ЦПК передбачає, що висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.

Отже, дії експерта, якому доручено проведення експертизи, полягають у складанні письмового висновку за результатами проведеного дослідження на задані питання щодо матеріальних об'єктів, явищ і процесів, що мають інформацію про обставини справи, який є доказом у справі і оцінюється судом за правилами статті 212 ЦПК.

Однією з гарантій незалежності судового експерта та правильності його висновку, передбачених статтею 4 Закону України «Про судову експертизу», є можливість призначення повторної судової експертизи.

Призначення судом повторної експертизи та доручення її проведення іншому експертові передбачено частиною другою статті 150 ЦПК, за умови якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Відповідальність судового експерта передбачена статтею 14 Закону України «Про судову експертизу», відповідно до якої судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Отже, чинним законодавством встановлено принципи судово-експертної діяльності, гарантії незалежності судового експерта та правильності його висновку, відповідальність судового експерта.

Оскарження дій експерта при здійсненні ним експертної діяльності у інший спосіб, ніж передбачено законом, може тлумачитися як втручання у його діяльність, порушення гарантій його незалежності.

Суд наголошує на тому, що при вирішенні цього спору необхідно з'ясувати питання про захист якого саме права позивача йдеться. Так, позивач звернулася до суду з позовом про визнання неправомірними дій судового експерта, що виразилися у неповноті, неточності, необ'єктивності при проведенні будівельно-технічної експертизи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України).

Захист цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України, відповідно до частини другої якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним, тому суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Однак, суд наголошує на тому, що рішення суду має бути дієвим і досягати мети - захисту прав особи. Ймовірне судове рішення про визнання дій експерта неправомірними ніяким чином не зможе призвести до захисту прав позивача і не вплине на обсяг її прав і свобод.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Тому, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача, суд дійшов висновку про неможливість його захисту в обраний позивачем спосіб.

Зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов про відмову у задоволенні позову.

Керуючись Законом України «Про судову експертизу», статтею 16 ЦК, статтями 1, 4-11, 18, 47, 53, 57-66, 79, 88, 147, 150, 157-196, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання неправомірними і незаконними дій судового експерта, що виразилися у неповноті, неточності, необ'єктивності при проведенні будівельно-технічної експертизи відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. В. Шевченко