УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/20456/15-ц

Провадження № 22-ц/792/71/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі : головуючого – судді Переверзєвої Н.І..

суддів: Кізюн О.Ю., Янчук Т.В.

секретар Дубова М.В.

з участю: представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2015 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2015 року позивач звернувся до суду і просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість в сумі 4373,95 грн. за договором про надання в оренду індивідуального сейфу для зберігання цінностей від 26 квітня 2013 року, а також понесені ним судові витрати в розмірі 1218 грн.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2015 року позов задоволено.

Постановлено стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” заборгованість за договором оренди індивідуального сейфу в сумі 3898,95 грн., штраф в сумі 75 грн., витрати на оплату послуг спеціаліста по розкриттю сейфа в сумі 400 грн., а всього 4373,95 грн. та судовий збір по 609 грн. з кожного.

В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 означене рішення вважає незаконним через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. При задоволенні позову суд прийшов до невірного висновку про те, що договір продовжував свою дію до повного виконання сторонами своїх зобов”язань, тобто до 12 травня 2015 року, оскільки він, на думку апелянта, на підставі п. 1.4 втратив свою чинність в частині користування сейфом 28 жовтня 2013 року. Апелянт вважає, що саме з вини банку, який не дотримався п. 10 договору і не вилучив у встановлений ним строк

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_3 Провадження № 22ц/792//16

Доповідач – Переверзєва Н.І. Категорія 19.23

цінності, сталось штучне продовження їх перебування у сейфі. Крім того, просить врахувати, що після 08 листопада 2013 року, коли судом було накладено заборону здійснювати відкриття сейфу, банк діяв поза межами договору і на виконання рішення суду, отже в такому випадку відповідачі не повинні нести майнову відповідальність, а банк має право на відшкодування збитків в порядку ст. 155 ЦПК України. При прийнятті судом 1 інстанції такого несправедливого, із точки зору апелянта, рішення не застосовано ст.ст. 124,129 Конституції України та ст.ст.11,14,598,631,651,654 ЦК України, а також порушено норми процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За ч. 1 ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.

Зміст договору становлять умови(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 цього Кодексу визначено, що договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 971 ЦК України до договору про надання особі банківського сейфу без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Відповідно до ч.1 ст. ст. 759, 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов”язується передати наймачеві майно у користування за плату за певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором( ст. 764 ЦК України).

Судом встановлено, що 26 квітня 2013 року між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено тристоронній договір за № 262230110915657 про надання в оренду індивідуального сейфа для зберігання цінностей. Строк користування сейфом визначено сторонами із 26 квітня по 26 липня 2013 року, який в послідуючому продовжено додатковою угодою №1 від 26 липня 2013 року по 28 жовтня 2013 року включно. Відповідно до п.3.4 договору та п. 6 угоди тариф за користування сейфом на добу складає 6,95 грн. Статтею 2 договору передбачено права та обов”язки сторін, в тому числі: визначена заставна вартість комплекту ключів від сейфу 600 грн. і використання цієї суми для відшкодування витрат на випадок їх втрати або виклику спеціаліста для розкриття сейфу у випадку нез”явлення клієнтів; можливість дострокового розірвання договору його учасниками; право клієнтів користуватись сейфом відповідно до режиму роботи установи банку в порядку встановленому її внутрішніми нормативними документами та згідно з Правилами і таке інше. Пунктом 2.4.2 договору оренди визначені випадки здійснення розкриття сейфу банком без присутності клієнтів, зокрема, і у разі, якщо обидва клієнти одночасно не з”явилися для отримання цінностей впродовж 10 робочих днів після закінчення строку користування сейфом. У такому випадку і до моменту відкриття сейфу клієнти зобов”язані сплатити банку штраф у розмірі 150 грн., а кошти у розмірі заставної вартості комплекту ключів їм не повертаються ( п. 4.4 договору). Відповідно до п. 7.2 договору він набуває чинності з моменту отримання банком авансу та коштів у розмірі заставної вартості ключів та діє до повного виконання сторонами прийнятих за ним зобов”язань( а.с.8-12, 15.16).

29 жовтня 2013 року до ПАТ „Укрсоцбанк” звернувся ОСОБА_1 з проханням продовжити термін користування сейфом, оскільки від ОСОБА_2 йому стало відомо, що останній не бажає вилучати матеріальні цінності із банківського сейфу (а.с.17). 30 жовтня того ж року на його адресу було направлено рекомендований лист, у якому банк звернув увагу на можливість внесення будь-яких змін до договору за наявності спільної згоди всіх його сторін (а.с.18,19). Ще раніше, 25 жовтня 2013 року до Хмельницького відділення ПАТ „Укрсоцбанк” надійшов лист від ОСОБА_2, де той повідомляв про наявність непорозумінь стосовно відкриття сейфу із ОСОБА_1, в зв”язку з чим він подав до суду позов про примусове його відкриття та видачу сторонам його вмісту (а.с.20). Банк прийняв до відома цю інформацію і надав відповідь про дотримання ним в подальшому умов підписаного між сторонами договору оренди (а.с.21).

08 листопада 2013 року, тобто на 9 робочий день після закінчення строку дії договору оренди, Хмельницьким міськрайонним судом з метою забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Хмельницького відділення публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про визнання права та зобов”язання про вчинення дій постановлено ухвалу, якою заборонено Хмельницькому відділенню ПАТ „Укрсоцбанк” здійснювати розкриття індивідуального сейфу №196, що розташований в сховищі для індивідуальних сейфів приміщення Хмельницького відділення публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” за адресою м. Хмельницький, вул. Соборна 34, наданого в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за договором № 262230110915657 до прийняття рішення по справі (а.с.24). В послідуючому і ОСОБА_1 звернувся до цього ж суду із зустрічним позовом про покладення на Хмельницьке відділення ПАТ „Укрсоцбанк” обов”язку передати йому поміщені до банківського сейфу спільно із ОСОБА_2 на підставі договору від 26 березня 2013 року грошові кошти та зобов”язати останнього не чинити йому перешкод у передачі цих коштів, обидва позови були об”єднані в одне провадження. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 03 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, означене рішення змінено рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 26 березня 2015 року (а.с.37-45, 47-54). В цей же день постановлена ухвала, якою скасовано ухвалу місцевого суду від 03 грудня 2014 року в частині зняття заборони до доступу до документів, які знаходяться у індивідуальному сейфі № 196 Хмельницького відділення ПАТ „Укрсоцбанк” (а.с. 29-33).

Протягом всього цього часу банк, притримуючись вимог п. 7.2, продовжував виконувати умови договору по збереженню цінностей, однак жоден із відповідачів і після ухвалення вище означених судових рішень туди не з”являвся. 12 травня 2015 року комісією банку, створеною на підставі розпорядження № 09.202-87/4163 від 08 травня 2015 року, проведено відкриття індивідуального сейфу № 196 і складено опис наявних там цінностей, всього 265 найменувань(а.с.56). Для аварійного відкриття замка залучався спеціаліст ОСОБА_4, за послуги якого банк відповідно до наданого рахунку №25 перерахував 03 червня 2015 року 1000 грн. (а.с.22,23).

18 червня 2015 року начальник Хмельницького відділення від імені ПАТ „Укрсоцбанк” звернувся до ОСОБА_1 із претензією про відшкодування вартості користування сейфом із 29 жовтня 2013 року по 12 травня 2015 року, вартості послуг по розкриттю сейфу та виплаті, обумовленого договором штрафу. 28 липня 2015 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на претензію, де він вважав дії банку щодо покладення на нього витрат за виконання рішення суду незаконними і долучив квитанцію про сплату 50% розміру штрафу (75 грн. а.с. 57,58).

Давши належну оцінку цим обставинам, іншим наявним у справі доказам, суд прийшов до обгрунтованого висновку про доведеність позовних вимог і необхідність стягнення в солідарному порядку із наймачів індивідуального банківського сейфа ОСОБА_2 та ОСОБА_1 4373,95 грн., в тому числі: заборгованості за зберігання у ньому своїх цінностей за період із 29 жовтня 2013 року по 12 травня 2015 року в сумі 3998,95 грн. ( 6,95 грн. х 561 день), різниці між оплатою послуг по розкриттю сейфа і внесеною ними заставною вартістю ключів в сумі 400 грн.( 1000 грн. – 600 грн.), а також несплаченою сумою штрафу 75 грн.( 150 грн. – 75 грн. внесених ОСОБА_1В.).

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на невиконання умов договору банком і наявність його вини у продовженні строку користування сейфом. Як вбачається із матеріалів справи, право на здійснення розкриття сейфу банком без присутності клієнтів прописано у договорі у разі, якщо обидва клієнти одночасно не з”явилися для отримання цінностей впродовж 10 робочих днів після закінчення строку користування сейфом. Перебіг такого строку розпочинався із 29 жовтня 2013 року і з врахуванням п”ятиденного робочого тижня банку мав закінчитись 09 листопада того ж року. Натомість, клієнти банку ініціювали судовий спір, який безпосередньо стосувався їх прав щодо користування банківським сейфом і його вмісту та саме з метою забезпечення позову ОСОБА_2 ухвалою суду від 08 листопада 2013 року була накладена заборона Хмельницькому відділенню ПАТ „Укрсоцбанк” здійснювати розкриття індивідуального сейфу №196, яку банк виконував, а також дотримувався умов тристороннього договору, зокрема його п. 7.2, відповідно до якого він діє до повного виконання сторонами прийнятих за ним обов”язків. Примусове відкриття означеного сейфу відбулось із дотриманням умов договору і Правил користування індивідуальним сейфом у сховищі для індивідуальних сейфів, банком нарахована заборгованість за весь період перебування цінностей у сейфі відповідно до п.3.3. договору. При цьому відповідачі не заперечують правильність такого нарахування, а також визнають, що із моменту поміщення ними туди цінностей і до моменту його відкриття, банк був позбавлений можливості здавати комусь іншому сейф №196 або використовувати його у інший спосіб і отримувати за це кошти. Отже, позивач обрав вірний спосіб захисту порушеного права шляхом пред”явлення позову про стягнення заборгованості за договором оренди, що спростовує доводи апелянта про наявність у банку права на відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову на підставі вимог ст. 155 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і зводяться до власної правової оцінки обставин справи і незгоди апелянта із висновками суду по їх оцінці та не впливають на законність рішення. Тому апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 10 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.І.Переверзєва