УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/849/15-ц 22-ц/774/25/К/16

Справа № 215/849/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/25/К/16 ОСОБА_1

Категорія № 59 (4) Доповідач – Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

Іменем України

12 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Барильської А.П.

при секретарі: Маслової К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 липня 2015 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії, -

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2015 року позивач ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (надалі – ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії, який під час розгляду справи уточнив та вобґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 знаходився на обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримував пенсію в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2000 року. В зв'язку з досягненням 18-ти річного віку з 01.11.2013 року йому було припинено виплату пенсії в разі втрати годувальника відповідно до зазначено Закону.

Для поновлення виплати пенсії ОСОБА_2 надав на адресу ГУ ПФУ в Дніпропетровській області довідку Національної академії внутрішніх справ від 05.12.2013 № 428 про те, що він дійсно навчається на першому курсі та є курсантом Національної академії внутрішніх справ (на денній формі навчання, за державним замовленням). Термін навчання з 28.08.2013 року по 30.06.2016 року. В зазначеній довідці також вказано, що відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 02.06.2010 № 5775/0/14-10/39 виплата пенсії курсантам вищих навчальних закладів повинна здійснюватись на загальних підставах.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», дитина, яка не досягла 18-ти річного віку та є курсантом або слухачем військово-навчального закладу органів внутрішніх справ або державної пожежної охорони, та перебуває на повному державному утриманні, має право на призначення та виплату пенсії в разі втрати годувальника до досягнення нею повноліття в розмірі 50 відсотків призначеної пенсії.

В зв'язку з невчасним повідомленням відповідачем про вступ до вищого навчального закладу органів внутрішніх справ на посаду курсанта (яке отримане позивачем 21.01.2014 за вх. № 1489/39-14) за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 в нього виникла переплата пенсії в розмірі 1382,92 грн.

Позивачем на адресу ОСОБА_2 направлено повідомлення «Про надання довідки» від 07.05.2014 № 10673/10/02, в якому було зауважено на тому, що відповідач зобов'язаний повернути суму надмірно отриманої пенсії, однак на момент подачі позову до суду, сума надмірно сплаченої пенсії останнім не повернута. Просили стягнути з ОСОБА_2 суму переплати пенсії в розмірі за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 в розмірі 1382,92 грн. шляхом здійснення їх переказу на розрахункові рахунки ГУ ПФУ в Дніпропетровській області. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 липня 2015 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії– відмовлено у повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору віднесено за рахунок держави.

В апеляційній скарзі позивач ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не врахував, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсії недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду – скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 4 ст. 309 ЦПК України, а саме: неповним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи із наступного, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам Закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як встановлено судом та не оспорюється сторонами, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, одержував пенсію у зв’язку із втратою годувальника, призначену на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Після досягнення останнім 18-річного віку з 01.11.2013 року, позивач припинив виплату зазначеної пенсії, оскільки з 28 серпня 2013 року ОСОБА_2, являється курсантом Національної академії внутрішніх справ та знаходиться на повному державному забезпеченні.

Відповідно до ч. 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (надалі – Закон) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право па пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Частиною 2 ст. 30 даного Закону передбачено, що незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно п. «а» ч. 4 даної статті Закону, непрацездатними членами сім’ї вважаються: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

Частиною 6 ст. 30 зазначеного Закону встановлено, що вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ і державної пожежної охорони), стажисти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до закінчення навчальних закладів, але не довше, ніж до досягнення ними 23-річного віку.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», дітям, які втратили обох батьків, за період перебування на повному державному утриманні пенсія виплачується у повному розмірі. Іншім дітям, які перебувають на повному державному утриманні, виплачується 50 процентів призначеної пенсії.

Як вбачається з довідки Національної академії внутрішніх справ № 428 від 05.12.2013 року, ОСОБА_2 є курсантом першого курсу денної форми навчання з 28.08.2013 року по 30.06.2016 року, в якій зазначено, що він має право на отримання пенсії на загальних підставах (а.с. 11).

Оскільки ОСОБА_2 перебуває на повному державному утриманні, як курсант Національної академії внутрішніх справ та втратив одного з батьків, у відповідності до положень ст. 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» він має право на отримання 50% призначеної пенсії по втраті годувальника до досягнення йому 23-х років.

Згідно розрахунку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 12 травня 2015 року, який сторонами не оспорюється та з яким погоджується суд, за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року ОСОБА_2 відбулась переплата пенсії: з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року нараховано 1382,91 грн. – 50% = 691,46 грн., з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року також нараховано1382,91 грн. – 50% = 691,46 грн., тобто загальний розмір переплати склада1382,92 грн. (а.с. 12).

07 травня 2014 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист № 10673/10/02 «Про надання довідки», в якій ОСОБА_2 було запропоновано повернути переплачену пенсію на рахунок ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а.с. 13).

Розглядаючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що з боку відповідача мало місце зловживання правом на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника за вказаний період.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» передбачено, що пенсіонери зобов’язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов’язку і одержання у зв’язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера (подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі його сім’ї тощо), можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Відповідно до ст. 65 даного Закону, особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 1215 ЦК України, не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

За таких обставин, на думку колегії, механізм повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна виплата відбулась з вини особи, яка отримує пенсію, зокрема, у випадку надання недостовірної інформації, або, як мало місце з боку відповідача, ненадання відповідної інформації, що свідчить про його недобросовісність.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що у зв’язку з невчасним повідомленням ОСОБА_2 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про вступ на вищого навчального закладу органів внутрішніх справ на посаду курсанта, тобто ненадання даних про обставину, яка спричинила зміну розміру пенсії, у нього виникла переплата пенсії за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року в розмірі 1382,92 грн.

З урахуванням викладеного, матеріалів справи, доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 2 та 3 ст. 88 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, оскільки позивача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було звільнено від сплати судового збору на час звернення з позовною заявою та апеляційною скаргою, з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору: за подачу позовної заяви, відповідно до п.п 1 ч. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI у розмірі 243,60 грн. та апеляційної скарги, відповідно до п.п. 4 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. № 3674-VI у розмірі 267,96 грн., а всього 511 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області– задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 06 липня 2015 року – скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до ОСОБА_2 про стягнення переплати пенсії – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області суму переплати пенсії за період з 01.09.2013 року по 31.10.2013 року розмірі 1382 (одна тисяча триста вісімдесят дві) грн. 92 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 56 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді : Н.М. Грищенко

ОСОБА_4