Провадження № 2а/461/589/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.12.2015

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Домашовець М.Ф.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Гур`єва О.В.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження в справі про порушення митних правил -,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження в справі про порушення митних правил.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що постановою заступника начальника Львівської митниці ДФС України від 23 жовтня 2015 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України про порушення митних правил, яке було вчинене в листопаді 2014 року та накладено стягнення у розмірі 8500 грн. В постанові митниці зазначено, що він станом на 20.09.2015 року, в день складання щодо нього протоколу про порушення митних правил, перевищив більш ніж на десять діб встановлений ч.1 ст.59 МК України строк доставки товару – автомобіля марки «AUDI» VIN WAU ZZZ4BZWN162444 р.н. HFK830, що перебуває під митним контролем, до органів доходів та зборів призначення (пункту вивезення за межі митного контролю України). З даною постановою він не згодний та вважає її необґрунтованою , такою, що не відповідає чинному законодавству України, нормам матеріального та процесуального права. У листопаді 2014 року він керував як водій зазначеним авто згідно дорученню власника юридичної особи-громадянина Литви, нерезидента України. Назад у Литву він повертатися цим авто не збирався, що і не приховував від митників при усному декларуванню, оскільки був лише тимчасовим, навіть випадковим водієм. Постановою митниці йому ставиться в провину перевищення встановленою ст.95 МК України строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до митного органу призначення. Проте, автомобіль на якому він приїхав в Україну з Литви, аж ніяк не був комерційного призначення, а лише індивідуального користування. Крім цього, в постанові зазначено, що він порушив строк транзитного перевезення автомобільного транспорту в десять діб. Якщо митниця трактувала його дії як ввезення на митну територію комерційного транспорту, то мала б посилатись на правила ст.108 МК України «Строки тимчасового ввезення», а не на ст.95 МК України. А щодо тимчасового ввезення транспортних засобів комерційного призначення, то строки встановлюються з урахуванням того, що ці транспортні засоби повинні бути реекспортовані відразу ж після закінчення транспортних операцій для яких вони були ввезенні. Документів про встановлення йому митницею строків реекспорту або тимчасового ввезення автотранспорту в матеріалах справи про адміністративне правопорушення щодо нього були відсутні. Отже, вважає, що вимог ст.95 МК України він не порушував. Митним органом не перевірено наявності супровідної документації на автомобіль, який переміщувався ним та супроводжуючою особою через митний кордон України. Не досліджувався порядок реекспорту автомобіля. Також зазначає, що з моменту порушення ним митних правил і притягнення його до адміністративної відповідальності минуло понад шість місяців, тобто для притягнення його до адміністративної відповідальності сплили всі передбачені законом строки. Крім цього, при накладені адміністративного стягнення Львівська митниця не врахувала ні характер вчиненого правопорушення, ні дані про його особу як винного, ступінь вини, майновий стан та обставини, що пом’якшують відповідальність, хоча при розгляді даного протоколу він надав ряд важливих документів. У зв’язку з цим просить суд визнати протиправними та скасувати рішення суб’єкту владних повноважень заступника начальника Львівської митниці ДФС щодо нього, а саме постанову від 23 жовтня 2015 року в справі про порушення митних правил та закрити провадження у даній адміністративній справі.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та надали аналогічні пояснення викладені у позові. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що позивач особисто ввіз транспортний засіб на митну території України, а отже взяв на себе обов’язок щодо вивезення даного транспортного засобу за межі митної території України, а також інші зобов’язання. Крім цього, «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю. Тобто відповідальність настає за перевищення встановленого строку доставки товарів, що включає себе поняття транспортного засобу особистого користування. Просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши думку учасників судового процесу дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20 вересня 2015 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення №2 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил №2126/20909/15 відносно ОСОБА_1 ОСОБА_4 встановлено, що на громадянина ОСОБА_1 Львівською митницею ДФС встановлено орієнтування 13-70-26/13-1219 від 30.01.2015 року щодо порушення транзитного строку доставки транспортного засобу марки «AUDI А6», р/н HFK830, кузов VIN WAU ZZZ4BZWN162444. Проведеною перевіркою у відповідності до інформації електронної бази ЄАІС з’ясовано, що гр. ОСОБА_1 18.11.2014 року ввіз на митну територію України автомобіль марки «AUDI А6», р/н HFK830, кузов VIN WAU ZZZ4BZWN162444, через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС. Таким чином, ОСОБА_1 перевищив термін перебування під митним контролем більше ніж 10 діб.

23 жовтня 2015 року заступником начальника Львівської митниці ДФС ОСОБА_5 винесено постанову №2126/20909/15 в справі про порушення митних правил, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Частиною 1 ст.381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з гл.55 р. ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обов’язковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених Митним кодексом України (письмове зобов’язання, застосування заходів гарантування тощо).

У відповідності до ст. 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщенні в зоні діяльності однієї митниці - п'ять діб.

Отже, пропуск ввезеного позивачем автомобіля марки «AUDI А6», р/н HFK830, кузов VIN WAU ZZZ4BZWN162444, здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381 МК України - в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст. 95 МК України для автомобільного транспорту – 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб). У випадку ввезення даного транспортного засобу в іншому режимі ніж транзит, позивач зобов’язаний був письмово задекларувати такий транспортний засіб та виконати інші митні формальності. Оскільки позивачем не було письмово задекларовано транспортний засіб в іншому режимі, тому можна вважати, що транспортний засіб був ввезений в Україну в митному режимі транзит.

Доводи позивача про те, що до нього не може бути застосовано норми ст.470 МК України, оскільки транспортний засіб, яким він перетинав кордон не є комерційного призначення, суд не бере до уваги, виходячи із наступного.

Нормами ст.ст.90 та 93 МК України визначено що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, перебувають під митним контролем і повинні бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, визначеного ст.95 МК України.

Згідно норм п.57 ч.1 ст.4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у т.ч. ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення).

Згідно з пунктом 57 частини 1 статті 4 Митного кодексу України “товар” - будь-яка рухома річ, у тому числі така, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі. Таким чином, поняття «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Тобто, відповідальність настає за перевищення встановленого строку доставки товарів, що включає в себе поняття транспортного засобу особистого користування.

Посилання позивача на те, що даний транспортний засіб не був вивезений за межі України, тому, що він зламався і практично його вивести назад за межі України не вдалось, оскільки таке вивезення значно б перевищувало його ринкову вартість, суд не бере до уваги, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний: вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом ОСОБА_6 фінансів України 31.05.2012 № 657, зареєстрованого в ОСОБА_6 юстиції України 02 жовтня 2012 р. за № 1669/21981, визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.

У п.2 розділу VIII Порядку надано розуміння термінів “документальне підтвердження” та “факт аварії чи дії обставин непереборної сили”.

Так, зокрема: документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Згідно з п.3 Порядку залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Відповідно до п.5 Порядку якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили. При цьому керівник митного органу, в зоні діяльності якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, або особа, що виконує його обов'язки, після отримання заяви невідкладно організовує проведення огляду території чи іншого місця, де знаходяться, знаходились або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, за винятком випадків, коли такий огляд проводити недоцільно з урахуванням характеру аварії чи обставин непереборної сили та їх наслідків. За результатами огляду складається акт встановленої форми у трьох примірниках. Один примірник акта вручається особі, відповідальній за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, другий - невідкладно надсилається митному органу, під контролем якого перебувають товари, транспортні засоби, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, а третій - залишається у справах митного органу, посадовими особами якого він був складений.

Пунктом 6 Порядку визначено, що у випадку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, яким здійснюється контроль за цими товарами, транспортними засобами, з письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

При цьому разом із заявою подаються: документи, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили, видані компетентними органами (установами) та засвідчені в установленому порядку; примірник акта про проведення огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, магазинів безмитної торгівлі, територій вільних митних зон та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу та таким іншим митним органом проводився огляд; письмове підтвердження митного органу, якщо аварія чи обставини непереборної сили мали місце на митній території України у зоні діяльності іншого митного органу і таким іншим митним органом огляд не проводився згідно з абзацом четвертим пункту 5 цього розділу.

Рішення про припинення (завершення) митного режиму приймається лише щодо транспортних засобів або товарів (їх частини), які внаслідок факту аварії чи дії обставин непереборної сили були знищені, повністю та безповоротно пошкоджені, втрачені або зіпсовані.

У даному випадку автомобіль марки «FORD MONDEO», куз. WF0NXXGBBNWM83530 р.н. RPR01244 не був безповоротно пошкоджений, що у свою чергу унеможливлює завершення у зв’язку з цим режиму транзит. Так, відповідно до п. 9 Порядку залишки або відходи товарів, транспортних засобів, що потрапили в аварію або під дію обставин непереборної сили, повинні бути в установленому порядку задекларовані у відповідний митний режим або з дозволу митного органу видалені відповідно до законодавства України.

Відходи, що підлягають видаленню, перебувають під митним контролем до моменту подання митному органу документів, які підтверджують видалення цих відходів (договорів, актів приймання-передавання, актів видалення тощо) шляхом виконання операцій, зазначених у позиціях Б 1 - Б 15 розділу А додатка 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2000 року № 1120.

Доказів вивезення транспортного засобу за межі митної території України, чи неможливості його доставки до митного органу, позивач не подав ні митному органу ні суду. Крім цього, у випадку поломки транспортного засобу позивач повинен був звернутися в сервісний центр для ремонту автомобіля, а також невідкладно проінформувати митницю про неможливість вивезення автомобіля у зв’язку із його поломкою.

Посилання позивача на те, що адміністративне стягнення щодо нього застосовано поза строками накладення адміністративного стягнення є безпідставним, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.467 МК України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень. Тобто ст. 467 МК України не визначає виключного переліку триваючих порушень.

Відповідно до листа Мінюсту України від 17.07.2007 р. № 22-14-493, триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов’язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов’язок, або виконує його не повністю або неналежним чином.

ОСОБА_6 юстиції України від 01.12.2003 року № 22-34-1465 роз’яснено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов’язані з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, припиняються або виконанням регламентованих обов'язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Зважаючи на викладене, триваючі правопорушення слід розглядати як формально закінчені з моменту їх суб’єктивного офіційного виявлення, тобто з часу виявлення і фіксації в протоколі про адміністративне правопорушення, приписі, акті перевірки і т.д.

Частиною 3 статті 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів. Тобто обов’язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення. А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, не обмежуючи момент виявлення.

Окрім того, листом Міндоходів України від 30.08.2013 №16666/7/99-99-24- 03-09-17 було роз’яснено, що обґрунтованим є розгляд питання щодо накладення стягнення за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, за підстав віднесення його до категорії триваючих (зокрема, недоставляння до митниці у встановлений ст. 95 МК України строк) не пізніше, ніж через 6 місяців з дня виявлення.

Таким чином, порушення є триваючим.

30.01.2015 року митним органом було виявлено не вивезення транспортного засобу «FORD MONDEO», куз. WF0NXXGBBNWM83530 р.н. RPR01244. Саме по собі не вивезення транспортного засобу ще не свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення. Для підтвердження суб’єктивної сторони даного адміністративного правопорушення необхідна наявність вини правопорушника. Тобто, повинні бути достатні дані на підтвердження того, що особа не вивезла транспортний засіб з неповажних причин. З моменту встановлення відсутності таких поважних причин у митного органу є можливість стверджувати про порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України. В даному випадку, всі ці дані митні органи мали можливість з`ясувати у правопорушника при складанні протоколу 20.09.2015 року. Тому суд вважає, що саме з цієї дати починається відлік строку накладення адміністративного стягнення. Тому строки притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не сплинули.

Доводи позивача про те, що при винесені постанови митний орган не врахував його майновий стан та обставини, що пом’якшують його відповідальність є необґрунтованими, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника ,ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Під час винесення постанови про порушення митних правил та під час розгляду справи позивач жодних доказів, які б підтверджували наявність пом’якшуючих обставин не надав.

Натомість, надана позивачем довідка видана ПП «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство №4» не вказує на обставини матеріального стану особи, а лише містить відомості про адресу реєстрації позивача та склад його сім?ї.

А також, надані позивачем документи про те, що у нього невиліковно хворий батько – інвалід ОСОБА_7, який потребує постійного стороннього догляду, і те, що на його утриманні є малолітні діти, жодним чином не звільняють його від відповідальності за порушення митних правил. Крім цього, санкцією статті 470 ч.3 МК України передбачено стягнення лише у вигляді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 158-163,167 Кодексу України адміністративного судочинства України, суд -,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження в справі про порушення митних правил – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. В разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Радченко В.Є.