КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 2а-147/07/2702 Головуючий у 1-й інстанції: Завгородня Л.М.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Гуцул О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 квітня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Нахімовському районі м.Севастополя, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА _2 (далі - Позивач) у листопаді 2005 року звернувся до Гагарінського районного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду в м.Севастополі та з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії та зобов»язати провести перерахунок та виплату пенсії, додаткової пенсії у розмірах, визначених ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стягнути недоплачену пенсію за 2000-2006 роки та заподіяну моральну шкоду.

Ухвалою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 04 серпня 2006 року провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду м.Севастополя від 14 вересня 2006 року скасовано ухвалу Гагарінського районного суду м.Севастополя від 04 серпня 2006 року, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду по суті.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідача - Головного управління Пенсійного фонду в м.Севастополі замінено належним відповідачем - Управління пенсійного фонду України в Нахімовському районі м.Севастополя (далі - Відповідач 1).

Постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 квітня 2007 року позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Відповідача 1 провести перерахунок пенсії Позивачу відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року залучено до участі у справі другого відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя (далі - Відповідач 2).

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року скасовано рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Відповідача 2 нарахувати та виплатити Позивачу державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: за період з 01.01.2003 року по 26.01.2005 року державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, а за період з 27.01.2005 року по 31.12.2005 року державну пенсію в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 100% мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

11 грудня 2015 року адміністративна справа №2а-147/07/2702 надійшла до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року справу прийнято до провадження судді Твердохліб В.А. та призначено до апеляційного розгляду на 29 грудня 2015 року.

14 грудня 2015 року секретарем судового засідання складено довідку про неможливість повідомлення сторін про дату, час та місце апеляційного розгляду, у зв'язку з тим що згідно листа УДППЗ «Укрпошта» від 16 квітня 2014 року №532-18-2474 пошта, яка направлена з материкової частини України, поштою Автономної Республіки Крим не приймається та повертається у зворотньому напрямку.

У зв'язку з цим, копія ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року та повістка-повідомлення від 14 грудня 2015 року особам, які беруть участь у справі, що розташовані в Автономній Республіці Крим - не направлялися.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.04.1997 року Позивачу на підставі довідки МСЕК серії ВТЕ-2 №088374 від 01.09.1992 року була призначена пенсія по інвалідності ІІ групи, згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 28.02.1991 року.

З 01.07.2002 року функції призначення і виплати пенсії пенсіонерам передано Міністерством праці і соціального захисту населення України Пенсійному фонду України.

У зв'язку зі зміною ступеня втрати працездатності Позивача у розмірі 80% (довідка МСЕК серія МСЕК №062971 від 26.07.2002 року), Відповідачем 1 було проведено перерахунок пенсії Позивачу.

З 27.01.2005 року Позивачу призначено пенсію, як інваліду І групи відповідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно заяви, поданої Позивачем 16.02.2005 року до пенсійного фонду, Позивач був переведений з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності І групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв'язку з тим, що Відповідачем 1 виплачувалась пенсія Позивачу у розмірі, який є меншим, ніж встановлений ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Позивач звернувся до суду.

Згідно ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

З врахуванням зазначених норм, колегія суддів вважає, що Позивач, який є інвалідом ІІ групи та віднесений до 1 категорії має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно ч.5 ст.54 Закону порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів звертає увагу, що виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії Позивачеві, застосуванню підлягають ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, на підставі яких була нарахована пенсія Позивачу, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Надання частиною 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Кабінету Міністірв України права визначати порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав Позивача, встановлених цим же Законом.

З приписів ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вбачається, що за основу нарахування пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З врахуванням наведеного, колегія суддів не приймає до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації Позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Поряд з цим, положеннями ст.67 Закону перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, оскільки Позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії Позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач 16.02.2005 року згідно поданої ним заяви був переведений з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (том 1, а.с.103).

Проте, вказану заяву колегія суддів не бере до уваги, оскільки рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя у справі №2-2716/2010 від 12.10.2000 року ОСОБА_2, 1961 року народження, було визнано недієздатним і лише 17.03.2005 року рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя у справі №2-921/05 ОСОБА_2 був поновлений в дієздатності (том 2, а.с.153, том 1, а.с. 122).

Отже, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині нарахування державної пенсії в розмірах, встановлених ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» згідно установлених груп інвалідності у відповідні періоди.

Щодо періоду задоволення позовних вимог, то слід зазначити таке.

За приписами статті 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 100 КАС України (в тій же редакції) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи поштового конверту, Позивачем адміністративний позов до суду першої інстанції надіслано 27.11.2005 року.

Поряд з цим, Позивачем не наведено поважних причин пропуску строку та з матеріалів справи таких не вбачається, а тому підлягають застосуванню визначені процесуальним законом наслідки пропуску строку звернення до суду.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що в задоволенні позовних вимог з 2000 року по 26.11.2004 року слід відмовити, а задовольнити позовні вимоги з 27.11.2004 року.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Позивач з 2007 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя, а тому перерахунки та виплати пенсії повинні здійснюватись Відповідачем 2.

Щодо стягнення з Відповідача 1 моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Відповідно роз'яснень, які викладені у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пунктом 2 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду передбачено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним Кодексом України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, Позивач зазначає, що несвоєчасна виплата коштів позбавила його можливості фінансового забезпечення його родини та отримання Позивачем якісного лікування наявних у нього захворювань, все це змусило Позивача до моральних переживань, страждань протягом всього часу затримки відповідних виплат, спричинило душевні страждання, позбавило можливості реалізовувати свої бажання та звички.

Проте, відомості на підтвердження того, що Позивач поніс шкоди саме від неправомірних дій пенсійного фонду та відомості щодо інших негативних явищ, заподіяних Позивачу в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов про визнання протиправними дії Відповідача 2 та зобов»язання провести перерахунок та виплату пенсії, додаткової пенсії у розмірах, визначених ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягає задоволенню з 27.11.2004 року, а в решті в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінити територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та забезпечити розгляд адміністративних справ, підсудних місцевим загальним судам як адміністративним судам, розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, - місцевими загальними судами міста Києва, що визначаються Київським апеляційним адміністративним судом.

Дана справа була підсудна Гагарінському районному суду м.Севастополя, що розташований на території Автономної Республіки Крим.

З огляду на викладене колегія суддів вважає необхідним визначити територіальну підсудність справи 2а-147/07/2702 Голосіївському районному суду м.Києва.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Гагарінського районного суду м.Севастополя від 28 квітня 2007 року скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_2 державну пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: за період з 27.11.2004 року по 26.01.2005 року державну пенсію в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; та з 27.01.2005 року державну пенсію в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 100% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Визначити територіальну підсудність справи за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Нахімовському районі м.Севастополя, Управління Пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.Севастополя про визнання дій неправомірними Голосіївському районному суду м.Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 30 грудня 2015 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Костюк Л.О.

Бужак Н.П.