ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 51/330
28.12.10
За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"
про визнання угод недійсними
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (Дов.)
Від відповідача: ОСОБА_2 (Дов.)
У судовому засіданні 28.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання недійсними угоди від 05.12.2008р. б/н та угоди від 27.02.2009р. б/н про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії від 31.08.2006р. № 107-МВ/06, укладеного між Позивачем - Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам чинного на дату укладення договору Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" сторонами після підписання договору змінено умови договору, що призвели до збільшення обсягів закупівлі, при цьому таке збільшення не погоджено у встановленому порядку з уповноваженим державним органом у сфері закупівель за державні кошти.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2010р. порушено провадження у справі № 51/330, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2010р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.
11.11.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Позивач - КП "Київський метрополітен" надав суду заяву про доповнення та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд визнати недійсними пункти 1 та 2 угоди від 05.12.2008р. б/н та угоди від 27.02.2009р. б/н про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії від 31.08.2006р. № 107-МВ/06, укладеного між Позивачем - Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк"; зобов’язати Відповідача - ПАТ "Альфа-Банк" зробити перерахунок процентів за користування кредитом за ставкою 19,04% з моменту визнання недійсними вищевказаних пунктів угод.
15.11.2010 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Відповідач - ПАТ "Альфа-Банк" надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, мотивуючи це тим, що на час укладення оспорюваних угод на правовідносини сторін не поширювалася дія чинного на той час законодавства про державні закупівлі. При цьому Відповідач вказує, що сторони правомірно керувалися положеннями Цивільного Кодексу України, що регулюють порядок внесення сторонами змін до договору.
Розгляд справи переносився у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2010р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" у задоволенні клопотання про призначення у справі № 51/330 судової експертизи.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 15.12.2010р. відмовлено Публічному акціонерному товариству "Альфа-банк" у задоволенні заяв про відвід судді Пригунової А.Б.
15.12.2010р. суддею Пригуновою А.Б. заявлено самовідвід від розгляду справи № 51/330 на підставі ст. 20 ГПК України.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва ОСОБА_3 від 17.12.2010р. справу № 51/330 передано для подальшого розгляду судді Гулевець О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010р. суддею Гулевець О.В. справу № 51/330 прийнято до свого провадження та призначено її розгляд в судовому засіданні на 28.12.2010р., про що належним чином повідомлено сторін по справі.
28.12.2010р. в судовому засіданні представник Позивача - КП "Київський метрополітен" підтримав заявлені позовні вимоги та надав суду пояснення з приводу заявлених позовних вимог.
Представник Відповідача - ПАТ "Альфа-Банк" в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд, -
ВСТАНОВИВ:
На підставі Рішення Київської міської ради від 14.06.2006 року № 17/17 Позивачем - Комунальним підприємством "Київський метрополітен" було проведено торги на закупівлю послуг з надання кредиту на суму 100,00 млн. грн. та за результатами проведених торгів між Позивачем як Позичальником та Відповідачем як Банком 31.08.2006 року укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 107-МВ/06 (надалі - Договір кредитної лінії), згідно якого Банком надано Позичальнику кредит у сумі 100,00 млн. грн. (надалі - Кредит).
Відповідно до п. 1.3 Договору кредитної лінії сторонами встановлено наступний розмір процентів за користування Кредитом - 13,5 % річних.
Угодою про внесення змін від 27.03.2008 року до Договору кредитної лінії розмір процентів за користування кредитом змінено на 19,04 % річних.
Угодою про внесення змін від 05.12.2008 року до Договору кредитної лінії розмір процентів збільшено до 42 % річних.
Угодою про внесення змін від 27.02.2009 року до Договору кредитної лінії розмір процентів змінено на 39 % річних.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Позивач зазначає, що закупівля послуг з надання Кредиту здійснена з порушенням законодавства у сфері державних закупівель, а саме: всупереч імперативній забороні, викладеній у частині 2 статті 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 02.2000 року № 1490-ІІІ сторонами Угодою від 05.12.2008 року та Угодою від 27.02.2009 року збільшено обсяги закупівлі, тобто змінено умови договору про закупівлю після його підписання, внаслідок чого виник ризик додаткових бюджетних витрат.
Позивач є комунальним підприємством та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 року № 464-р та Київської міської державної адміністрації № 2155 "Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м. Києва" і підпорядковано виконавчому органу Київської міської ради.
ОСОБА_4 закріплене за ним уповноваженим органом на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, Позивач володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законодавством України.
Закупівля послуг з надання Кредиту була здійснена у відповідності із вимогами Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 02.2000 року № 1490-ІІІ.
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 02.2000 року № 1490-ІІІ умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної пропозиції у порядку, передбаченому цим Законом, та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю, крім випадків, коригування ціни договору в разі отримання відповідного позитивного висновку Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель.
На час укладення оспорюваних угод відносини у сфері закупівель за державні кошти були врегульовані Положенням про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2008 року № 921 "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" (надалі - Положення про закупівлю).
Позивач посилається на абзац 2 пункту 84 Положення про закупівлі, який викладає у наступній редакції: "Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім коригування ціни договору підряду в будівництві відповідно до будівельних норм".
Позивач вважає, що оспорювані угоди укладені з порушенням Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 02.2000 року № 1490-ІІІ та Положення про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 року № 921 "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
З урахуванням зазначеного, Позивач просить суд визнати на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсними пункти 1 та 2 угоди від 05.12.2008р. б/н та угоди від 27.02.2009р. б/н про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії від 31.08.2006р. № 107-МВ/06, укладеного між Позивачем - Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Альфа-Банк", оскільки зазначені угоди не відповідають вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, суперечать актам цивільного законодавства.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до чинного на дату укладення Договору кредитної лінії Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 02.2000 року № 1490-ІІІ договір про закупівлю укладається відповідно по положень Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
У ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Щодо зазначених Позивачем обставин судом встановлено наступне.
Чинний на момент укладення Договору кредитної лінії Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" № 1490-ІІІ від 22.02.2000 року втратив свою чинність 02.04.2008 року на підставі Закону України від 20.03.2008, № 150-VI "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
На час укладення оспорюваних Угод відносини у сфері закупівель за державні кошти були врегульовані Положенням про закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2008 року № 921 "Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
Пунктом 2 зазначеної Постанови КМУ встановлено, що процедури закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, розпочаті до дати набрання чинності цією постановою, завершуються відповідно до цієї постанови.
Відповідно до п. 84 Положення про закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника - переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору, крім випадків, визначених порядком зміни умов договору про закупівлю, що затверджується уповноваженим органом.
Водночас, на дату укладення оспорюваних Позивачем угод зазначений порядок уповноваженим органом не затверджений.
При цьому, суд зазначає, що невиконання уповноваженим державою органом обов’язку врегулювання у встановленому порядку певних суспільних відносин, не є перешкодою для учасників зазначених відносин до моменту їх врегулювання безперешкодно здійснювати свої цивільні права та обов’язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Судом встановлено, що на момент укладання сторонами оспорюваних угод чинним на той час законодавством України не було передбачено обов’язку отримання попередніх погоджень з певним державним або іншим уповноваженим органом у разі наміру учасників відносин у сфері державних закупівель внести зміни до істотних умов договору, оскільки повноваження Міжвідомчої комісії з питань державних закупівель припинилися з втратою чинності Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", натомість у момент дії Положення про закупівлі повноваження попереднього погодження зміни істотних умов договору, укладеного у сфері закупівель за державні кошти, не передані жодному державному або іншому органу.
У зв’язку із зазначеним, суд приходить до висновку про правомірність застосування сторонами правочину загальних положень цивільного законодавства, що регулюють порядок внесення сторонами змін до договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках та на умовах, встановлених договором або законом.
Суд погоджується із твердженням Відповідача про те, що на дату укладення оспорюваних угод не існувало чинного Закону України, який би містив норму про заборону внесення змін до істотних умов договору, укладеного у сфері державних закупівель.
Крім того, як вбачається з листа Головного управління фінансового забезпечення від 03.12.2008 року, в задоволенні заяви КП "Київський метрополітен" щодо надання додаткових коштів з державного бюджету для оплати кредиту перед Відповідачем було відмовлено. Зазначеним листом Позивачу рекомендовано здійснювати платежі за рахунок позабюджетних фондів підприємства - за рахунок власних надходжень від діяльності підприємства, в тому числі за рахунок орендних надходжень.
Отримавши таку відмову Позивач 05.12.2008 року уклав з Відповідачем додаткову угоду, умовами якої передбачалось продовження строку кредитування та підвищення відсоткової ставки за кредитом.
Судом встановлено, що відповідно до Довідки про джерела погашення заборгованості за кредитом, наданої КП "Київський метрополітен" після підписання додаткової угоди про підвищення відсоткової ставки за кредитом всі платежі здійснювались за рахунок позабюджетних фондів підприємства. Будь-яких платежів за рахунок грошових коштів, одержаних з бюджету після 05.12.2008 року Позивачем на обслуговування кредиту не витрачалось.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що сторони Договору кредитної лінії дійшли згоди про зміну процентної ставки за користування Кредитом в порядку, передбаченому законодавством України. Сплата грошових коштів за підвищеною відсотковою ставкою здійснювалась за рахунок власних позабюджетних надходжень Позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Інших обґрунтувань своїх вимог, ніж ті, що наведено у позовній заяві позивачем, суду не надано.
За таких обставин, вимоги Позивача визнаються судом не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Суддя О.В. Гулевець
Дата підписання рішення: 30.12.2010р.