Н.п. 2-о/522/354/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Міневич Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, за участю заінтересованих осіб: Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та Закритого акціонерного товариства «ОСОБА_2 автоскладальний завод» про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою відповідно до якої просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт наявності у ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, трудового стажу з повним робочим днем у підприємстві - Закрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 автоскладний завод» (код ЄДРПОУ 00231604) в період з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р. на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а саме: на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, що передбачені списком 2 розділу ХХХІІІ, підрозділу 33. Код КП 23200000-19905: «Електрозварники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класи небезпеки».

При цьому заявник посилається на те, що згідно трудової книжки НОМЕР_2, яка була відкрита 04.02.1987 р., 30.05.1984 р. він був прийнятий на ОСОБА_2 автоскладальний завод учнем свердлувальником (Наказ 99 від 29.05.1984 р.) та проробив на заводі до 14.07.2000 р. на різних посадах, а саме:

31.07.1984 р. заявнику присвоїли 2 розряд свердлувальника в МСЦ;

04.07.1984 р. перевели в МСЦ електрозварником 2 розряду;

01.11.1986 р. заявнику присвоїли 3 розряд електрозварника;

01.11.1988 р. перевели на нові умови оплати праці згідно постанови № 1115 від 17.09.1986 року, та перевели в МСЦ електрозварником автоматичних та полуавтоматичних машин 2 розряду;

01.07.1996 р., згідно Розпорядження 1 від 17.07.1996 р., заявник був переведений в ЗП електрозварником 2 розряду на автоматичних та напівавтоматичних машинах (роботи під флюсом);

01.07.1998 р. звільнений по переводу в ДП «ОдАз Полуприцеп-рефрежиратор» на підставі наказу 71 від 24.06.1998 р. та прийнятий в ЗП електрозварником 3 розряду на підставі наказу 78 від 30.06.1998 р.;

01.10.1998 р. переведений в ЗП електрозварником 3 розряду;

14.07.2000 р. звільнений за особистим бажанням згідно приказу 50 від 14.07.2000 р.

Згідно довідки б/н, виданої відділом кадрів ТОВ «Автоскладальне виробництво», ОСОБА_1 з 1984 р. по 2000 р. працював зварником на автоматичній та полуавтоматичній зварці під флюсом, яка використовувалась при збірці балки осі причепів та напівпричепів, згідно техпроцесам на вироби 99872, 828, 885, 9357.

Окрім того, ОСОБА_1 заводом була видана довідка б/н про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, яка свідчить про те, що заявник , за період з 0.07.1984 р. по 01.07.1998 р. працював на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, зайнятих зваркою в середовищі вуглекислого газу на роботах з використанням флюсів, які мають шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, що передбачені списками 2 розділу ХХХІІІ, підрозділу 33, код КП 23200000-19905 на підставі Постанови КМУ від 11.03.1994 р. № 162. Підставою надання такої довідки є особиста картка ф-Т-2, Накази № 498 від 31.10.1988 р., № 1 від 17.07.1996 р., № 71 від 24.06.1998 р.

Таким чином, заявник вважає, що має право на призначення пільгової пенсії у 55 років.

18.03.2015 р. ОСОБА_1 звернувся зі заявою на завод, в якій просив видати довідку про обчислення заробітної платні, підтвердити шкодливі умови праці, видати копії розпорядних документів.

У відповідь ОСОБА_1 отримав лист ЗАТ «ОСОБА_2 автоскладальний завод» за № 13 04 від 01.04.2015 р. про те, що завод довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пільгової пенсії видати не може в зв'язку з тим, що в архіві заводу відсутні документи, які підтверджують пільговий стаж заявника (книга приказів, атестація). До листа було додано: довідку № 14/04 від 01.04.15 р. про то, що ОСОБА_1 працював в МСЦ заводу електрозварником з 30.05.1984 р. по 01.07.1998 р.; довідку № 15/04 від 01.04.15 р. про зміни в найменуванні заводу та його печатки; довідку 16/04 від 01.04.15 р. про заробітну плату для обчислення пенсії.

В процесі підготовки документів для оформлення пільгової пенсії, ОСОБА_1 ретельно ознайомився з виданими (ще в період роботи на заводі) вищевказаними документами, та найшов невідповідність в тексті Приказу заводу № 148 від 14.06.1995 р. про атестацію робочих місць несприятливими умовами праці: а саме: в замість коду КП 19905 списку 2 розділу XXXIII, підрозділу 33, було вказано код 19906.

30.03.2015 р. ОСОБА_1 вдруге звернувся з заявою на завод з проханням виправити помилку в Наказі № 148 від 14.06.1995 р. про атестацію робочих місць несприятливими умовами праці, а саме: в графі 1.4. «Электросварщик» списку 2 розділу XXXIII, підрозділу 33, замість коду КП 19906 попросив вказати правильний код - 19905 та на підтвердження факту помилки приложив копію Висновку Державної експертизи умов праці Управління по праці та соціальних питаннях ОСОБА_2 народних депутатів від 31.07.1995 р. № 476 де чітко вказано, що код КП електрозварника є 23200000-19905, тоді як код КП 19906 - є кодом професії газозварника.

На заяву ОСОБА_1 від 30.03.2015 р. завод надав лист-відповідь за № 188/04 від 27.04.2015 р. про те, що виправлення помилки в Наказі № 148 від 14.06.1995 р. про атестацію робочих місць несприятливими умовами праці не є можливим. До відповіді додано ксерокопію Наказу № 148 від 14.06.1995 р. з відбитком печатки заводу в 1995 р., та копію засвідчену належним чином підписом уповноваженої особи та печаткою - на сьогодні, з надписом про підтвердження написання коду 19906 в оригіналі приказу.

Проте, 05.05.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (далі за текстом ПФ) з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, як чоловіку після досягнення 55 років, при стажі роботи не менш як 25 років 6 місяців, з яких не менш як 12 років 6 місяців роботи за списком № 2.

15.05.15 р. Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси надало заявнику відповідь за № 226/я-11, яким ОСОБА_1 було відмовлено на підставі того, що: по-перше, Пенсійний фонд вважає що у заявника недостатньо стажу умовах за списком № 2, так як 04.07.1984 р. по 31.10.1988 р. в трудовій книжці ОСОБА_1 в цей період зазначена посада, яка не передбачена Постановою КМУ від 11.03.1994 р. за 162; по-друге, пільговий стаж ОСОБА_1 по Списку № 2 ПФ вважає тривалістю в 9 років 8 місяців 1 день, та в разі, якщо ОСОБА_1 надасть довідку з місця роботи про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно порядку «Застосування списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 р. за № 383, то ПФ готов прийняти від ОСОБА_1 заяву на отримання пільгової пенсії але по досягненню віку в 57 років.

06.08.2015 р. Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси прийняло Рішення № 126 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії, в якому визначено таке: «За наданими документами страховий стаж складає 37 років 4 місяці 2 дні, стаж на зазначених за списком № 2 роботах, відсутній. До пільгового стажу не зарахований період роботи з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р., оскільки за представленою довідкою без номера та дати не підтверджується факт пільгової роботи»

Окрім того, Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси ОСОБА_1 було надано копію Акту № 770 від 27.07.2015 р. про проведення зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення (перерахунку) пенсії, яку проведено Управлінням Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси на ЗАТ «ОСОБА_2 автоскладальний завод». В цьому акті зазначено, що в ході перевірки виявлено: ряд розбіжностей між змістом розпоряджень заводу та записів в особовій картці Ф-П2 ОСОБА_1; відсутність документів заводу за 1988 рік , які б свідчили про перевід ОСОБА_1 на роботи під флюсом; відсутність в документах заводу розпорядження № 1 від 17.07.1996 р. про переведення ОСОБА_1 в ЗПЦ; відсутність запису в книзі наказів заводу за 1998 рік про наказ № 71 від 24.06.1998 р. щодо звільнення по переводу ОСОБА_1; не зазначена посада ОСОБА_1 в відомостях за період з 1990-1994 роки про нарахування йому заробітної плати як постійно працюючому робітнику.

17.08.2015 р. ОСОБА_1 звернувся в Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою повторно розглянути заяву про призначення пільгової пенсії від 05.05.2015 р. на яку получив відмову Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси.

На звернення ОСОБА_1 від 17.08.2015 р. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області надало відповідь за № 889/я-11 від 31.08.2015 р. якою будо доведено, що підстав для призначення ОСОБА_1 пільгової пенсії не має у зв'язку з: відсутністю архівних документів на заводі, які б підтверджували роботу ОСОБА_1 повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за списком № 2; розбіжністю змісту документів, зазначених в записах трудової книжки зі змістом наявних оригіналів документів; відсутністю первинних документів на заводі, які б підтверджували роботу ОСОБА_1 повний робочий день на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2.

Враховуючи вищевикладене заявник був вимушений звернутися до суду з даною заяву, яку просить задовольнити

В судовому засіданні заявник заяву підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити.

Представник заінтересованої особи - УПФ України в Приморського районі м. Одеси, у судовому засіданні заяву не визнала, просила відмовити у її задоволені.

Представник заінтересованої особи ЗАТ «ОСОБА_2 автоскладальний завод» у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання дана заінтересована особа повідомлялася судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно трудової книжки НОМЕР_2, яка була відкрита 04.02.1987 р., 30.05.1984 р. ОСОБА_1 був прийнятий на ОСОБА_2 автоскладальний завод учнем свердлувальником (Наказ №99 від 29.05.1984 р.) та проробив на заводі до 14.07.2000 р. на різних посадах.

19.05.2015 р. заявник звернувся до Управління Пенсійного Фонду України в Приморському районі м. Одеси із заявою про призначення йому пенсії за віком по Списку №2 відповідно до п. б ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та надав довідку ЗАТ «ОСОБА_2 автоскладський завод» (без вихідного номеру та дати видачі) про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви та доданих до неї документів, УПФ України в Приморському районі м. Одеси було відмовлено, оскільки страховий стаж заявника ОСОБА_1 склав37 років 4 місяця 2 дні, стаж на зазначених за Списками №2 роботах відсутній. До пільгового стажу на зарахований період роботи з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р., так як за довідкою ЗАТ «ОСОБА_2 автоскладський завод» (без вихідного номеру та дати видачі) наданою заявником не підтверджується факт пільгової роботи. На підставі зазначеного управлінням винесено рішення про відмову у призначені пенсії від 06.08.2015 р №126.

УПФУ в Суворовському районі м. Одеси проведено зустрічну перевірку довідки №б/н про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за період з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р., виданої ЗАТ «ОСОБА_2 автоскладний завод» про що складено акт зустрічної перевірки достовірності та обґрунтованості видачі довідки для призначення пенсії від 27.07.2015 р. №770. Під час перевірки було встановлено, що з 04.07.1984 р. згідно особової картки Ф-П2 гр. ОСОБА_1 був переведений електрозварювальником 2 розряду, проте у розпорядженні від 02.07.1984 р. №160 вказано інший зміст. З 01.11.1988 р. згідно особової картки Ф-П2 заявника було переведено електрозварювальником на автоматичних та неавтоматичних машинах з роботою під флюсом, але згідно книги наказів та навпаки з розпорядженнями за 1988 рік, зазначеного переведення немає. З 01.07.1996 р., згідно особової картки Ф-П2 гр. ОСОБА_1 переведений в ЗПЦ, на підставі розпорядження від 17.07.1996 р. №1, проте в папці розпоряджень за 1996 рік зазначеного розпорядження не знайдено. З 01.07.1998 р. згідно особової картки Ф-П2 гр. ОСОБА_1 звільнений за переведенням відповідно до наказу від 24.06.1998 р. №71, але в книзі наказів за 1998 рік зазначений наказ відсутній. Згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати за період роботи з 1988-1989 роки, ОСОБА_1 значиться як електрозварник. Також надані відомості по нарахуванню заробітної плати за період з 1990-1994 роки, де заявник значиться постійно працюючим, але посада не вказується.

Статтею 62 Закону передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. №637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 та 2 Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 зазначеного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністра праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У статті 256 ЦПК України наведений перелік фактів, які встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 р. «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» виникнення особистих і майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон завжди пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами. У більшості випадків вони підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Проте не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо). Тому в певних випадках допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

Відповідно до діючого законодавства юридичний факт встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність, або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Встановлення факту того, що ОСОБА_1 має трудовий стаж у Закритому акціонерному товаристві «ОСОБА_2 автоскладний завод» в період з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р. на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а саме: на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, підтверджується отриманими під час судового засідання показаннями свідків: ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_2) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, адреса мешкання: АДРЕСА_1).

З наданих заявником письмових доказів також вбачається, що згідно особової картки Ф-П2 гр. ОСОБА_1 04.07.1984 р. був переведений електрозварювальником 2 розряду, з 01.11.1988 р. заявника було переведено електрозварювальником на автоматичних та неавтоматичних машинах з роботою під флюсом, з 01.07.1996 р. переведений в ЗПЦ, на підставі розпорядження від 17.07.1996 р. №1, з 01.07.1998 р. звільнений за переведенням відповідно до наказу від 24.06.1998 р. №71. Згідно особових рахунків по нарахуванню заробітної плати за період роботи з 1988-1989 роки, ОСОБА_1 значиться як електрозварник. Також надані відомості по нарахуванню заробітної плати за період з 1990-1994 роки, де заявник значиться постійно працюючим, але посада не вказується.

Крім того, з трудової книжки НОМЕР_2, вбачається, що: 30.05.1984 р. ОСОБА_1 був прийнятий на ОСОБА_2 автоскладальний завод учнем свердлувальником (Наказ №99 від 29.05.1984 р.); 31.07.1984 р. заявнику присвоїли 2 розряд свердлувальника в МСЦ;04.07.1984 р. перевели в МСЦ електрозварником 2 розряду; 01.11.1986 р. заявнику присвоїли 3 розряд електрозварника; 01.11.1988 р. перевели на нові умови оплати праці згідно постанови № 1115 від 17.09.1986 року, та перевели в МСЦ електрозварником автоматичних та полуавтоматичних машин 2 розряду; 01.07.1996 р., згідно Розпорядження 1 від 17.07.1996 р., заявник був переведений в ЗП електрозварником 2 розряду на автоматичних та напівавтоматичних машинах (роботи під флюсом); 01.07.1998 р. звільнений по переводу в ДП «ОдАз Полуприцеп-рефрежиратор» на підставі наказу 71 від 24.06.1998 р. та прийнятий в ЗП електрозварником 3 розряду на підставі наказу 78 від 30.06.1998 р.;01.10.1998 р. переведений в ЗП електрозварником 3 розряду; 14.07.2000 р. звільнений за особистим бажанням згідно приказу 50 від 14.07.2000 р.

Таким чином, зібрані у справі докази у їх сукупності вказують на наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 209, 213-215, 256, 259 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт наявності у ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, трудового стажу з повним робочим днем у підприємстві - Закрите акціонерне товариство «ОСОБА_2 автоскладний завод» (код ЄДРПОУ 00231604) в період з 04.07.1984 р. по 01.07.1998 р. на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а саме: на посаді електрозварника на автоматичних та напівавтоматичних машинах, що передбачені списком 2 розділу ХХХІІІ, підрозділу 33. Код КП 23200000-19905: «Електрозварники на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайняті зваркою в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класи небезпеки».

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

22.12.2015