Провадження № 22-ц/783/5232/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів : Богонюка М.Я., Кабаля І.І.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: представника апелянта - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

В жовтні 2014р. ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом про визнання недійсним іпотечного договору від 17 червня 2008 року, укладеного між ним, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»); скасування обтяження на нерухоме майно, яке знаходиться в селі Паланки Яворівського району Львівської області та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про це обтяження. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що предметом іпотеки є нерухоме майно, право власності на яке виникне в майбутньому, а саме: об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою «А-2», готовністю 64%, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,15 га в АДРЕСА_1. Вважає, що вказаний договір повинен бути визнаний недійсним, оскільки опис об'єкта незавершеного будівництва зазначено невірно, оскільки цей об'єкт не є будинком і не може мати відповідного номера, так як будівництво не завершено і поштовий номер не присвоєно. Цей об'єкт, всупереч вимогам закону, не належав іпотекодавцям на праві власності, оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_8. Умови даного іпотечного договору не відповідають вимогам законодавства у зв'язку з чим він є недійсним, так як договір не містить усіх істотних вимог, укладений сторонами з порушенням вимог, передбачених Законом України «Про іпотеку». А відтак на підставі ст.ст.203,215 Цивільного кодексу України вважає, що такий договір повинен бути визнаний недійсним. Враховуючи наведене, з метою повернення сторін до попереднього стану, вважає, що необхідно скасувати обтяження, які були зареєстровані на предмет іпотеки на підставі спірного іпотечного договору та змін до нього та виключити записи про них.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2015 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним іпотечного договору - відмовлено.

Рішення оскаржив позивач ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу суду на те, що на момент укладення договору іпотеки іпотекодавці не були власниками об'єкту нерухомого майна, яке передавали в іпотеку. Договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою Львівська область, Яворівський район, с. Паланки позивачем було укладено 17.06.2008 року, державний акт про право власності було видано лише 03.12.2008 року. Вважає, що умови іпотечного договору не відповідають вимогам законодавства, у зв'язку з чим він є недійсним. Зокрема, договір не містить усіх істотних вимог згідно ст. 18 Закону України "Про іпотеку", опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. Крім того, особливості іпотеки об'єкту незавершеного будівництва визначається ст. 16 зазначеного Закону, відповідно до якої (в редакції Закону станом на 2008 рік) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснювалась лише шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт. Відтак, відсутність в договорі іпотеки об'єкта незавершеного будівництва посилання про передачу в іпотеку прав на земельну ділянку є безумовною підставою для визнання недійсним договору іпотеки. Таким чином, спірний іпотечний договір укладений сторонами з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку", ч.1 та ч.3 ст. 203 ЦК України, на підставі ст.ст. 215, 236 ЦК України повинен бути визнаний недійсним з моменту його вчинення. Просить рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності. На думку колегії суддів матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача (апелянта) ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника відповідача ОСОБА_3 на її заперечення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення даним вимогам закону не відповідає.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що іпотечний договір від 17 червня 2008 р. відповідає вимогам діючого законодавства, однак у зв'язку із пропуском строку позовної давності у задоволенні такого слід відмовити.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Цивільне законодавство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Матеріалами справи та судом встановлено, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 15 березня 2013 року(а.с.63-64), задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про стягнення з них, солідарно, 621181 гривню 51 копійку заборгованості за кредитним договором №0011/08/6.10-Nv від 17 червня 2008 року та про стягнення з них, солідарно 29147 гривень 03 копійки пені, нарахованої за прострочення платежів по кредитному договору №0011/08/6.10-Nv від 17 червня 2008 року і виконання рішення суду в цій частині розстрочити рівними частинами та 1 рік 6 місяців.

З копії рішення Сихівського районного суду міста Львова від 15 березня 2013 року(а.с.65-66) вбачається, що задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 про стягнення з них, солідарно, заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті у розмірі 82432,61 доларів США, 37085 гривень 68 копійок - штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору та несвоєчасну плату нарахованих відсотків.

Як вбачається з копії рішення Сихівського районного суду міста Львова від 20 березня 2013 року, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 про стягнення з них, солідарно, заборгованість за кредитним договором №0013/08/6. 10Nv від 17 червня 2008 року в розмірі 414846 гривень 58 копійок та судовий збір в розмірі 3219 гривень, а всього 418065 гривень 73 копійки.(а.с.61-62)

Згідно умов договору купівлі-продажу від 17 червня 2008 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, як продавці та ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як покупці, купили в рівних частках кожний: об'єкт незавершеного будівництва, а саме: житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою «А-2», готовністю 64%, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,15 га в АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,15 га, в межах згідно плану, що розташована в селі Паланки Яворівського району Львівської області.(а.с.54-55)

Як вбачається із Іпотечного договору від 17 червня 2008 року Акціонерний комерційний банк «Форум», як іпотекодержатель та ОСОБА_4, ОСОБА_6 і ОСОБА_7, як іпотекодавці, уклали цей договір, який забезпечує виконання ОСОБА_5 зобов'язань, що випливають з укладеного договору №0011/08/6.10-Nv від 17 червня 2008 року та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, про повернення кредитних коштів в розмірі 79000 доларів США.(а.с.6-8)

Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: об'єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, позначений за планом земельної ділянки літерою «А-2», готовністю 64%, що знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1500 га в АДРЕСА_1 та земельна ділянка, площею 0,1500 га, в межах згідно плану, що розташована в селі Паланки Яворівського району Львівської області.

Згідно роз'яснень, наданих у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про іпотеку».

Так, згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення спірного іпотечного договору, предметом іпотеки поміж іншого може бути об'єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому.

Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва визначаються ст.16 Закону України «Про іпотеку». Згідно ч.2 ст.16 цього закону (в редакції, що діяла на момент укладення спірного іпотечного договору) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.

Згідно абз.2 п.1.2 предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку виданого Яворівським районним відділом земельних ресурсів 03.05.2007 року, який зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на прав власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за НОМЕР_1 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.05.2008 р. за реєстраційним номером НОМЕР_2, що стверджено витягом №18982093 від 28.05.2008 р..

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано того, що об'єкт незавершеного будівництва не належав іпотекодавцям на праві власності, оскільки вказаний державний акт про право власності на земельну ділянку засвідчував належність предмету іпотеки громадянці ОСОБА_8(а.с.9), а не іпотекодавцям.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про заставу» (в редакції на момент укладення іпотечного договору) заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Згідно ст.583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави. Застава права на чужу річ здійснюється за згодою власника цієї речі, якщо для відчуження цього права відповідно до договору або закону потрібна згода власника.

Тобто для передачі майна в іпотеку слід отримати згоду власника цього майна, чого зроблено не було.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на момент укладення оспорюваного договору іпотеки іпотекодавці не були власниками об'єкту нерухомого майна, яке передавали в іпотеку. Договір купівлі продажу земельної ділянки за адресою Львівська область, Яворівський район, с.Паланки позивачем було укладено 17.06.2008р., зареєстровано договір було 21.07.2008р., а державний акт про право власності було видано лише 03.12.2008р.

Згідно частини 3 і 4 статті 334 Цивільного кодексу України (в редакції на момент укладення іпотечного договору) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Стаття 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення спірного іпотечного договору, не визначала майнові права як предмет іпотеки. Майнові права на об'єкт незавершеного будівництва віднесені до предмета іпотеки згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», яким були внесені зміни до законодавчих актів України, у тому числі до Закону України «Про іпотеку».

Пункт 3 частини 1 ст. 18 вказаного Закону України "Про іпотеку" у редакції на момент укладення спірного іпотечного договору, передбачав, що іпотечний договір повинен містити таку істотну умову, як опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані.

Згідно частини 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір від 17 червня 2008 року містить лише вказівку на місцезнаходження об'єкта незавершеного будівництва, без зазначення змісту конкретних прав на земельну ділянку, їх обсяг тощо, які передаються іпотекодержателю.

Таким чином, на час укладання вищезгаданого Іпотечного договору, за якими в іпотеку було передано об'єкт незавершеного будівництва, який відповідно до вимог законодавства не міг бути предметом іпотеки і який не містить опису предмету іпотеки - майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, що в майбутньому стане власністю позивача, суперечить вимогам діючого законодавства і, зокрема, ст.ст. 16, 18 Закону України "Про іпотеку", а тому, підлягає визнанню його недійсним, відповідно до приписів ст.ст. 203 ч. 1 та 215 ч. 1 ЦК України.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його дійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину дійсним судом не вимагається.

Відтак, оскільки умови договору суперечать вимогам чинного законодавства, він є нікчемним. Крім того, судом встановлено, що позивач дізнався про нікчемність договору у 2014р. при наданні правової допомоги, оскільки в момент укладення договору не міг знати чи відповідає такий зміст договору умовам закону, так як текст договору був підготовлений саме відповідачем. У зв'язку з чим не заслуговують на увагу твердження представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

На думку колегії суддів, ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що іпотечний договір від 17 червня 2008 р. відповідає вимогам діючого законодавства, однак у зв'язку із пропуском строку позовної давності у задоволенні такого слід відмовити. Разом з тим, такі висновки суду є взаємовиключними. Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно роз'яснень наданих у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Отже, відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на викладене, необхідно застосувати наслідки недійсності вказаного договору.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.ст. 307, 309, ч.2 ст.314, ст.316, ст.317, ст.319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 24 червня 2015 року -скасувати, та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», треті особи - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним іпотечного договору - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту його укладення іпотечний договір від 17.06.2008 року, укладений між ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та АКБ «Форум» (правонаступник - Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».

Скасувати обтяження на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою Львівська області, Яворівський район, с. Паланки, зареєстроване у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на підставі договору іпотеки 17.06.2008 року та виключити є Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про це обтяження.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в сумі 365,4 грн.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: М.Я. Богонюк

І.І. Кабаль