ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року

Справа № 912/1373/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді

Малетича М.М.,

Суддів:

Круглікової К.С. (доповідач),

Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Креатив"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015

у справі

№912/1373/14 господарського суду Кіровоградської області

за позовом до

Приватного акціонерного товариства "Креатив" 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн"

про

стягнення 18 906 116,95 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Дорошенко В.В.,

відповідача 1: не з'явився,

відповідача 2: не з'явився,

відповідача 3: Бистров А.В.,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" збитків у розмірі 30 642 939,90 грн., завданих невиконанням зобов'язання у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого насіння соняшника, з покладенням на відповідачів судового збору.

Позовні вимоги заявлено з посиланням, зокрема, на ст. ст. 950, 951 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 34 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" та обґрунтовано невиконанням відповідачем 2 своїх обов'язків з повернення насіння соняшника, що передано позивачем на зберігання за договором складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П від 01.09.2012, та укладенням з відповідачем 1 договору поруки, згідно з яким останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем 2 свого обов'язку за договором складського зберігання.

27.05.2014 позивач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про відмову від позову в частині позовних вимог до ТОВ "Соколівський консервний завод" та просив суд стягнути всю суму збитків у розмірі 30 642 939,90 грн. з ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" (том І а.с. 103).

В судовому засіданні 13.06.2014 позивачем подано заяву про залучення до участі у справі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн", як солідарного відповідача (том І а.с. 179). Зазначена вимога позивача мотивована укладенням договору поруки № 1П/10-10-П від 17.07.2013, відповідно до якого відповідач 3 поручився перед ПрАТ "Креатив" за виконання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" обов'язків за договором складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П від 01.09.2012.

Ухвалою від 13.06.2014 на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України місцевим господарським судом залучено до участі у справі відповідача 3- товариство з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн".

Заявою від 15.07.2014 за вих. № 726-10 позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Інтегрейн" солідарно збитки у розмірі вартості переданого на зберігання та неповернутого насіння соняшника в сумі 18 906 116,95 грн. з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору (том ІІ а.с. 199-201).

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.07.14 у справі №912/1373/14 прийнято відмову приватного акціонерного товариства "Креатив" від позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та припинено провадження у справі в цій частині. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Креатив" до товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн" задоволено повністю. Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн" на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" - 18 906 116,95 грн. збитків, а також 73080 грн. судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2014 скасовано, а справу № 912/1373/14 передано на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області в іншому складі суддів.

Після нового розгляду, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та рішення місцевого господарського суду від 22.06.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути на його користь 18 906 116,95 грн. збитків: у вартості неповернутого насіння соняшнику та розмір судового збору за подання касаційної скарги, що становить 248 040 грн.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на невиконанням відповідачем 2 своїх обов'язків з повернення насіння соняшника, що передано позивачем на зберігання за договором складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П від 01.09.2012, та укладенням з відповідачем 1 договору поруки, згідно з яким останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем 2 свого обов'язку за договором складського зберігання.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд вказав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів, необхідних для покладення на відповідача 2 відповідальності у вигляді стягнення збитків, а саме: наявність порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов'язань щодо повернення зі зберігання Зерновим складом насіння соняшника; не доведено розмір збитків, пред'явлених до стягнення у даній справі; не доведений причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача 2 та збитками позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками попередніх судових інстанцій не може погодитись з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111⁷ ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 111¹⁰ ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення 18 906 116,95 грн. збитків: вартості неповернутого насіння соняшнику .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.09.2012 між ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) та ПрАТ "Креатив" (Поклажодавець) було укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції № 10/10-П за умовами якого ПрАТ "Креатив" зобов'язався передати зерно, а ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство", відповідно - прийняти зерно на зберігання на умовах, визначених вказаним договором (том І а.с. 19-21).

01.09.2012 сторони уклали додаткову угоду до Договору складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П від 01.09.2012р., відповідно до якої назва Договору викладена в новій редакції: "Договір складського зберігання № 10/12 - П від 01.09.2012р" та визнали, що всі документи, які були видані, або будуть видані на виконання Договору складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П, необхідно вважати такими, що вони видані на виконання Договору складського зберігання сільгосппродукції № 10/12-П.; визнають, що Договір, додатки до Договору , додаткові угоди до Договору та інші документи видані сторонами на виконання Договору передані за допомогою факсу або електронної пошти мають силу оригіналів. (т.3 а.с. 18) ,

01.09.2012 ПрАТ "Креатив" (Кредитор) уклало договір поруки № П/10/10-П із ТОВ "Соколівський консервний завод" (Поручитель), за умовами якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" зобов'язань, що виникли за Договором складського зберігання № 10/10-П від 01.09.2012 (том І а.с. 25).

02.09.2012 між ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" (зерновий склад) та ПрАТ "Креатив" (Поклажодавець) було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до Договору складського зберігання № 10/10-П від 01.09.2012р., за умовами якого сторони домовилися в розділ 1 додати п.1.4 наступної редакції "1.4 Зерновий склад знаходиться за адресою - Донецька обл. м. Красний Лиман, вул. Свободи, 20" .

Пункт 11.1 сторони виклали в наступній редакції : "11.1 Строк зберігання зерна - до подання Поклажодавцем вимог про його повернення, але не довше ніж на строк до 31 серпня 2013 року" (а.с. 21 зворотня сторінка)

Також було встановлено, що за період з 27.09.2012 по 03.04.2013 ПрАТ "Креатив" придбавав насіння соняшнику у контрагентів, на умовах EXW (ИНКОТЕРМС 2010) за адресою : ТОВ "Краснолиманське ХПП" Донецька обл., м. Красний Лиман, вул. Свободи, 20, шляхом переоформлення складських квитанцій на зерновому складі.

Наявними в справі складськими квитанціями підтверджується прийняття ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" на зберігання від ПрАТ "Креатив" 9 807,467 тонн насіння соняшника.

Крім того, згідно Акту прийому-передачі оригіналів складських квитанцій на зерно від 28.03.2013 ПрАТ "Креатив" передано, а ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" отримано наступні складські квитанції:

АФ № 708040 від 14.12.2012 на 144,397 тонн насіння соняшника;

АФ № 708058 від 30.01.2013 на 108,776 тонн насіння соняшника (том І а.с. 23).

ПрАТ "Креатив" протягом листопада 2012 - червня 2013 зверталось до ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" з письмовими вимогами на відвантаження насіння соняшника, що знаходиться на зберіганні вказаного підприємства (том І а.с. 189-191, том ІІ а.с. 148-184).

За вимогою ПрАТ "Креатив" ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" повернуло позивачеві зі зберігання 3007,510 тонн насіння соняшника. З 08.06.2013 Зерновий склад припинив відвантаження належного позивачу насіння соняшника без будь-яких пояснень.

На підтвердження відвантаження насіння соняшника позивачем надано до матеріалів справи товарно-транспортні та залізничні накладні, з яких вбачається завантаження насіння соняшника на автотранспорт та залізничні вагони, подані ПрАТ "Креатив" в пункті завантаження - ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" (том ІІ а.с. 2-100).

17.07.2013 між ТОВ "Інтегрейн" (Поручитель), ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" (Боржник) і ПрАТ "Креатив" (Кредитор) укладено договір поруки № 1П/10-10-П, відповідно до якого Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Кредитором за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань, що виникли за Договором складського зберігання сільсгоппродукції № 10/10-П від 01.09.2012 та всіма додатками, додатковими угодами до нього, що укладені між Кредитором і Боржником (том І а.с. 181-184).

Згідно витягів з реєстру складських документів на зерно, виданих державним підприємством "Держреєстри України", засвідчено, що станом на 16.05.2014 ПрАТ "Креатив" зберігає на ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" зерно - соняшник згідно договору складського зберіганні від 01.09.2012 № 10/10-П, на яке видано наступні складські квитанції:

АФ № 708150 від 15.05.2013 на 64,246 тонн насіння соняшника,

АФ № 708 149 від 15.05.2013 на 9,934 тонн насіння соняшника,

АФ № 708156 від 22.05.2013 на 41,706 тонн насіння соняшника,

АФ № 708069 від 12.02.2013 на 602,280 тонн насіння соняшника,

АФ № 708157 від 31.05.2013 на 19,180 тонн насіння соняшника,

АФ № 708006 від 08.05.2013 на 1494,800 тонн насіння соняшника,

АФ № 708151 від 17.05.2013 на 39,503 тонн насіння соняшника,

АФ № 708031 від 10.12.2012 на 1 000 тонн насіння соняшника,

АФ № 708112 від 22.03.2013 на 500 тонн насіння соняшника,

АФ № 708122 від 02.04.2013 на 483,857 тонн насіння соняшника,

АФ № 708121 від 02.04.2013 на 8,727 тонн насіння соняшника,

АФ № 708124 від 08.04.2013 на 333,586 тонн насіння соняшника,

АФ № 708126 від 09.04.2013 на 60,496 тонн насіння соняшника,

АФ № 708128 від 10.04.2013 на 17,347 тонн насіння соняшника,

АФ № 708131 від 12.04.2013 на 20,503 тонн насіння соняшника,

АФ № 708134 від 17.04.2013 на 141,482 тонн насіння соняшника,

АФ № 708137 від 18.04.2013 на 94,600 тонн насіння соняшника,

АФ № 708140 від 22.04.2013 на 67,740 тонн насіння соняшника,

АФ № 708146 від 30.04.2013 на 50 тонн насіння соняшника,

АФ № 708061 від 01.02.2013 на 178,637 тонн насіння соняшника,

АФ № 708039 від 21.12.2012 на 1 000 тонн насіння соняшника (том ІІ а.с. 101-121).

Відомості про погашення зазначених вище складських квитанцій в Реєстрі відсутні.

15.07.2014 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру збитків до 18 906 116,95 грн., які розраховані з кількості насіння соняшника не повернутого зі зберігання, в розмірі 4031155 кг., посилаючись на те, що зазначена кількість насіння соняшника підтверджується відповідними складськими квитанціями, які передано Зерновому складу за Актами приймання-передачі для отримання соняшника зі зберігання та за якими зерно не отримано і які є не погашеними згідно витягів з Реєстру складських квитанцій на зерно (том ІІ а.с. 199-201).

Я вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, не підтверджено отримання ПрАТ "Креатив" зі зберігання насіння соняшника за наступними складськими квитанціями, які були передані Поклажодавцем Зерновому складу для отримання насіння соняшника:

АФ № 708031 від 10.12.2012 на 1 000 тонн насіння соняшника,

АФ № 708112 від 22.03.2013 на 500 тонн насіння соняшника,

АФ № 708122 від 02.04.2013 на 483,857 тонн насіння соняшника,

АФ № 708121 від 02.04.2013 на 8,727 тонн насіння соняшника,

АФ № 708124 від 08.04.2013 на 333,586 тонн насіння соняшника,

АФ № 708126 від 09.04.2013 на 60,496 тонн насіння соняшника,

АФ № 708128 від 10.04.2013 на 17,347 тонн насіння соняшника,

АФ № 708131 від 12.04.2013 на 20,503 тонн насіння соняшника,

АФ № 708134 від 17.04.2013 на 141,482 тонн насіння соняшника,

АФ № 708137 від 18.04.2013 на 94,600 тонн насіння соняшника,

АФ № 708140 від 22.04.2013 на 67,740 тонн насіння соняшника,

АФ № 708146 від 30.04.2013 на 50 тонн насіння соняшника,

АФ № 708150 від 15.05.2013 на 64,246 тонн насіння соняшника,

АФ № 708 149 від 15.05.2013 на 9,934 тонн насіння соняшника,

АФ № 708061 від 01.02.2013 на 178,637 тонн насіння соняшника,

АФ № 708039 від 21.12.2012 на 1 000 тонн насіння соняшника,

Всього - 4 031,155 тонн насіння соняшника.

Вказані обставини відповідачі не спростували.

Оскільки Зерновий склад відмовив повернути зазначену кількість насіння соняшника, що підтверджується витягами з Реєстру складських квитанцій на зерно, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути на його користь вартість збитків, які були розраховані з кількості насіння соняшника не повернутого зі зберігання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини між власниками зерна та суб'єктами зберігання зерна (зерновими складами) регулюються, зокрема, положеннями глави 66 Цивільного кодексу України та Законом України "Про зерно і ринок зерна в Україні".

Згідно зі ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором.

За умовами пункту 10 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна. Статтею 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" визначено, що договір складського зберігання зерна є публічним договором, за яким зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.

З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ "Креатив" на підставі договорів поставки придбало в інших юридичних осіб (Продавці) насіння соняшника, яке знаходилось на зберіганні Зернового складу ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство". Про те, що придбане ПрАТ "Креатив" насіння соняшника на момент його придбання вже знаходилось на зберіганні Зернового складу, свідчать відмітки про переоформлення на складських квитанція на зерно, що видані ПрАТ "Креатив" Зерновим складом на підтвердження прийняття зерна на зберігання.

Згідно ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 9 Порядку ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 N 1569, підставою для внесення зміни до запису у реєстрі зернового складу є, зокрема: видача нового складського документа; погашення раніше виданого складського документа у зв'язку з відвантаженням або переоформленням зерна.

Відповідно до наданих державним підприємством "Держреєстри України" витягів з Реєстру складських документів на зерно, зазначені вище складські квитанції на зерно погашені не були.

ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" не надало жодних відомостей чи документів, які б підтверджували повернення позивачеві зі зберігання насіння соняшника згідно вказаних вище складських квитанцій.

При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується виконання ПрАТ "Креатив" своїх зобов'язань з оплати наданих ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" послуг зі зберігання; документально підтверджені відомості про виникнення у Зернового складу права на притримання насіння соняшника відсутні.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та моральної шкоди є одним із наслідків порушення зобов'язання.

За вимогами ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Статтею 951 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність зберігача у вигляді збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) речі у розмірі вартості такої речі.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про зерно та ринок зерна" за втрату, нестачу чи пошкодження зерна, прийнятого на зберігання, зерновий склад несе відповідальність на підставах, передбачених законодавством.

Колегія суддів вважає, що з прийняттям ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" у ПрАТ "Креатив" оригіналів складських квитанцій (а.с. 22-24) у Відповідача - 2 виник обов'язок щодо повернення насіння зі складського зберігання, передбачений статтею 35 Закону України "Про зерно та ринок зерна України".

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів зазначає, що відповідач 2 не спростував доказів, наданих позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог. Більш того, незважаючи на неодноразові вимоги попередніх судових інстанцій, що розглядали справу, надати документи, які б спростовували позовні вимоги, відповідач 2 запити судів проігнорував, у судові засідання не з'являвся, ніяких заходів щодо повернення позивачу насіння соняшника не здійснив до теперішнього часу, не надав письмові відомості про наявність на зерновому складі насіння соняшнику, що обліковується у нього згідно з Реєстром складських документів на зерно.

Отже, при вказаних обставинах вважати, що насіння соняшнику урожаю 2013 року до цього часу зберігається на складі у відповідача 2, нема підстав, оскільки сам відповідач 2 не надав цьому доказів, що підтверджується матеріалами справи.

Таки чином, позивач обґрунтовано вважає зерно втраченим для себе та вимагає відшкодування його вартості.

Відмовляючи у позові , попередні судові інстанції посилались на те, що позивач нібито не звертався до відповідача 2 після червня 2013 року з вимогою повернення насіння зі зберігання, що не відповідає доказам, наданим позивачем та наявним у матеріалах справи.

Крім того, згідно зі ст.31 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, поклажодавець зерна зобов'язаний забрати зерно у зернового складу після закінчення строку зберігання зерна, а Зерновий склад зобов'язаний письмово за сім днів до закінчення строку зберігання зерна попередити поклажодавця зерна про закінчення строку зберігання зерна та запропонувати термін витребування зерна. Якщо поклажодавець зерна у запропонований зерновим складом термін не забрав зерно, зерновий склад має право продати його на конкурентних засадах. Кошти, одержані від продажу зерна, передаються поклажодавцю зерна за вирахуванням сум, належних зерновому складу, у тому числі його витрат щодо продажу зерна.

Відповідач не здійснив таких дій, передбачених названим Законом.

Попередні судові інстанції також не врахували вимоги зазначеного закону, тому зробили помилкові висновки, відмовивши позивачу у позові.

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів повернення позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" насіння соняшника в кількості 4 031,155 тонн або підтвердження його фактичного знаходження у нього на зберіганні, колегія суддів прийшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПрАТ "Креатив" до ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" про стягнення збитків в розмірі 18 906 116,95 грн., що є вартістю переданого на зберігання та не повернутого зі зберігання насіння соняшника.

Погоджуючись з позивачем в частині визначення розміру збитків, колегія суддів зазначає, що при укладенні трьохстороннього договору поруки №1П/10-10-П, підписаним позивачем та відповідачами 2 та 3, сторони визначили вартість однієї тони насіння, на той випадок, якщо відповідач 2 порушить свої обов'язки по договору зберігання. Зазначена вартість визначена у розмірі 5 000 грн. (п. 2.1 договору). Оскільки позивач на свій розсуд зменшив цю вартість до 4 690 грн за тону, колегія суддів вважає це його правом.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" за Договором складського зберігання № 10/10-П від 01.09.2012 забезпечено згідно укладених договорів поруки.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно термінів, наведених у договорі поруки № 1П/10-10-П від 17.07.2013 Боржник - ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство", яке прийняло у Кредитора на зберігання за договором складського зберігання сільгосппродукції № 10/10-П від 01 вересня 2012 року насіння соняшнику (ДСТУ 7011:2009) в кількості 6037,905 тонн й зобов'язалось зберігати зерно, повернути його в строки та на умовах, визначених зазначеним договором зберігання та додатковими угодами до нього та/або відшкодувати його повну вартість, сплатити штрафні санкції, передбачені договором зберігання та додатковими угодами до нього, а також чинним законодавством України.

Вказаним договором поруки забезпечено всі зобов'язання, що витікають з Договору зберігання, у тому числі, але не обмежуючись: надання послуг із зберігання зерна для уникнення псування і втрати його якостей; доведення зерна до якісних показників, встановлених умовами Договору зберігання; здійснити повернення (переоформлення/відвантаження) зерна в порядку, визначеному Договором; у разі втрати зерна, повернути Кредитору таку ж кількість зерна такої ж якості, як зерно, передане на зберігання; у разі погіршення якості замінити зерно на таку ж кількість зерна належної якості або іншим, погодженим Кредитором та Боржником способом компенсувати вартість втраченого зерна або зерна, якого не вистачає; сплатити штрафні санкції, передбачені договором зберігання та додатковими угодами до нього.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки № 1П/10-10-П від 17.07.2013, у разі невиконання (порушення виконання) Боржником зобов'язань щодо повернення переданого на зберігання згідно Договору зберігання зерна або не відшкодування Боржником вартості неповернутого зі зберігання зерна, а також у випадку несплати штрафних санкцій, передбачених Договором зберігання чи чинним законодавством, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього шляхом передачі Кредитору насіння соняшнику в кількості та якості, визначеній Договором зберігання, або сплатити Кредитору вартість неповернутого зі зберігання зерна, а також сплатити штрафні санкції за неповернення зерна, в розмірі, визначеному Договором зберігання.

У вказаному пункті сторони домовилися, що вартість 1 тонни неповернутого зі зберігання насіння соняшника складає 5000 грн.

Згідно пункту 3.3. договору поруки Поручитель та Боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за договором зберігання не будуть виконані повністю.

Вказана порука припиняється з припиненням забезпеченого порукою зобов'язання та не допускається припинення поруки без припинення забезпеченого нею зобов'язання (п.п. 4.1., 4.3. договору поруки).

Частиною 1 ст. 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 1 ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Положеннями ст. 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як зазначено в частині 2 ст. 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами договору поруки № 1П/10-10-П від 17.07.2013 ТОВ "Інтегрейн" зобов'язалось, зокрема, виконати за Боржника зобов'язання останнього шляхом передачі Кредитору насіння соняшнику в кількості та якості, визначеній Договором зберігання, або сплатити Кредитору вартість неповернутого зі зберігання зерна (п. 2.1. договору).

В матеріалах справи відсутні докази виконання ТОВ "Інтегрейн" вказаних зобов'язань, у тому числі і після звернення ПрАТ "Креатив" з вимогою до останнього (том ІІІ а.с. 228).

ТОВ "Інтегрейн" не надало доказів, які б спростовували доводи ПрАТ "Креатив" стосовно не повернення відповідачем 2 насіння соняшника у кількості 4031,155 тонн.

Розрахований позивачем розмір збитків, як зазначалось вище, не перевищує погоджену в договорі поруки вартість 1 тонни неповернутого зі зберігання насіння соняшника.

На підставі викладеного, пред'явлення ПрАТ "Креатив" вимоги про стягнення солідарно з ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Інтегрейн" збитків в розмірі 18 906 116,95 грн., які завдано позивачу внаслідок неналежного виконання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" своїх зобов'язань за Договором зберігання відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору поруки № 1П/10-10П від 17.07.2013. Отже, ці вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення збитків солідарно з відповідача 2 та відповідача 1, колегія суддів звертає увагу на те, що дійсно 1.09.2012 між позивачем та ТОВ "Соколівський консервний завод" був укладений договір поруки №П/10-10-П, за яким останній поручився перед ПрАТ "Креатив" за виконання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" обов'язків за договором складського зберігання сільгоспродукції № №П/10-10-П від 01.09.2012. Вказаний договір є двохстороннім, укладеним без відома відповідача 2, в ньому не зазначена вартість переданого на зберігання майна.

Вказаний договір поруки вступив в дію з моменту його підписання; договір припиняється у випадках: припинення забезпеченого дійсним договором зобов'язання, не пред'явлення кредитором позову до поручителя протягом трьох років з дня укладення договору поруки, в інших випадках, передбачених чинним законодавством (розділ 3 договору поруки).

27.05.2014 року позивач звернувся до суду з заявою про відмову від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та просив припинити провадження у справі в цій частині.

Відповідно до ч.4 ст. 22, ч.4 ст. 78, п.4 ч. 1 ст. 80 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що відмова позивача від позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки це є правом позивача відмовитися до прийняття рішення від позову.

Позивач наполягає на припиненні провадження у цій частині та у касаційній скарзі просить стягнути збитки солідарно лише з відповідачів 2 та 3.

Колегія суддів вважає, що відмова позивача не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли до необґрунтованого висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів в підтвердження невиконання ТОВ "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" своїх зобов'язань за Договором зберігання, а отже позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю, скасувавши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Відповідно до п. 2 ст. 111⁹ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи викладене, постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в том разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 73080 грн., апеляційної скарги в розмірі 36 540 грн. та за подання касаційної скарги в сумі 87 696 грн. Отже, колегія суддів вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідача 2 та відповідача 3 на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 197 316 грн.

Керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 та рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі №912/1373/14 скасувати.

Прийняти нове рішення. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Креатив" до товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн" задовольнити повністю. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн" на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" - 18 906 116 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот шість тисяч сто шістнадцять гривень) 95 коп. збитків.

Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Краснолиманське хлібоприймальне підприємство" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегрейн" на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" витрат на сплату судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у розмірі 197 316 (сто дев'яносто сім тисяч триста шістнадцять) грн.

Видачу наказів доручити господарському суду Кіровоградської області.

Прийняти відмову приватного акціонерного товариства "Креатив" від позову до товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" та припинити провадження у справі в цій частині.

Головуючий

М. Малетич

Судді:

К. Круглікова

О. Мамонтова