Справа № 464/8828/15-ц

пр.№ 2/464/2521/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2015 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого – судді Дулебка Н.І.,

секретар – Кріль Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів, –

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» , в якому просить стягнути з відповідача проценти від простроченої суми внеску понад строк дії договору в розмірі 4 880 грн. 64 коп., 3 % річних у розмірі 1 017 грн. 88 коп. та інфляційні втрати в розмірі 14 860 грн. 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20 червня 2014 року уклала з відповідачем договір – заяву №300131/73526/00-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Вільні гроші» в національній валюті. 4 лютого 2015 року відповідно до вказаного договору банк прийняв на вкладний рахунок грошові кошти в розмірі 132 000 грн. 9 лютого 2015 року зверталася до відповідача з вимогою про повернення їй 126 181 грн., вимога банком задоволена лише на 1 000 грн., на що представник банку в усній формі пояснив, що головне відділення банку обмежило видачу готівки. 12 лютого 2015 року між нею та відповідачем укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в національній валюті №300131/171242/07-15, згідно з умовами якого передала банку 30 000 грн., які банк мав повернути разом із процентами 11 березня 2015 року. Відповідач повернув проценти, однак, без основної суми вкладу. Неодноразово зверталася до банку з вимогою повернути суму вкладу, проте, отримувала відмову. Крім цього, 13 лютого 2015 року уклала з відповідачем договір – заяву №300131/171857/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на один місяць в національній валюті. Відповідно до умов вказаного договору передала відповідачу грошові кошти у розмірі 30 000 грн., які банк мав повернути разом із процентами 13 березня 2015 року. 5 серпня 2015 року відповідачем повернуто суму вкладу за вказаним договором у розмірі 30 000 грн. Решту суми в розмірі 62 191 грн. 53 коп. по договору від 20 червня 2014 року та 12 лютого 2015 року відповідач не виплатив та продовжує користуватися вказаними коштами, у зв’язку з чим, у відповідності до договорів банківського вкладу, з відповідача підлягають стягненню проценти по банківським вкладам, з яких: за договором №300131/73526/00-14 – 10 % річних у розмірі 1 305 грн. 30 коп., за договором №300131/171242/07-15 – 16,5% річних у розмірі 2 007 грн. 12 коп., за договором №300131/171857/1-15 – 18 % річних у розмірі 1 568 грн. 22 коп.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні за змістом таким, просила позов задовольнити, не заперечила проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. До суду надійшли заперечення проти позову, в яких покликався на те, що позов не підлягає задоволенню в цілому з огляду на мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а також тому, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Згідно ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Суд, заслухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 20 червня 2014 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договір – заяву №300131/73526/00-14 про банківський строковий вклад (депозит) «Вільні гроші» в національній валюті /а.с.13/.

4 лютого 2015 року відповідно до вказаного договору банк прийняв на вкладний рахунок позивача №2620.5.229233.005 грошові кошти в розмірі 132 000 грн., що підтверджується квитанцією №1 від 4 лютого 2015 року /а.с.14/.

Із заяви позивача від 9 лютого 2015 року видно, що остання зверталася до відповідача з проханням повернути кошти за вказаним договором у розмірі 126 181 грн. /а.с. 15/.

В подальшому, 12 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено договір про банківський строковий вклад (депозит) «Блискуча сімка» в національній валюті №300131/171242/07-15, згідно з умовами якого відповідач прийняв на депозитний рахунок позивача №2630.7.229233.022 кошти у розмірі 30 000 грн., які мав повернути вкладнику разом із процентами 11 березня 2015 року /а.с.8-9/. Факт передачі коштів підтверджується також меморіальним ордером №20921 від 12 лютого 2015 року /а.с. 10/.

Крім цього, 13 лютого 2015 року позивач уклала з відповідачем договір-заяву №300131/171857/1-15 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на один місяць в національній валюті /а.с. 4/. Відповідно до умов вказаного договору банк прийняв кошти у розмірі 30 000 грн. на вкладний рахунок позивача №2630.6.229233.023, строком до 13 березня 2015 року, про що свідчить меморіальний ордер №23274 від 13 лютого 2015 року /а.с.5/.

10 березня 2015 року, 11 березня 2015 року, 13 березня 2015 року та 23 березня 2015 року позивач зверталася до відповідача із заявами про повернення вкладів та процентів за такими у зв’язку із закінченням строку дії договорів банківського вкладу, однак такі залишились без належного реагування /а.с. 6, 7, 11, 12, 17 -19/.

Станом на 23 березня 2015 року заборгованість відповідача перед позивачем за договором банківського вкладу від 20 червня 2014 року становить 32 191 грн. 53 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 2 березня по 20 березня /а.с 25/.

Судом встановлено, що 5 серпня 2015 року відповідач повернув позивачу суму вкладу за договором від 13 лютого 2015 року у розмірі 30 000 грн. Решта суми у розмірі 62 191 грн. 53 коп. по договору від 20 червня 2014 року та 12 лютого 2015 року відповідач не виплатив та продовжує користуватися вказаними коштами.

На підставі постанови Правління НБУ від 17 вересня 2015 року №612 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно з яким з 18 серпня 2015 року по 17 грудня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію.

Статтею 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони грошову суму, що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку, якщо інше не встановлено ЦК України або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 530, 629 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 525 ЦК України є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданих позивачем розрахунків видно, що заборгованість відповідача перед позивачем за договорами банківських вкладів станом на 22 квітня 2015 року складає:

- за договором №300131/73526/00-14 від 20 червня 2014 року 7 353 грн. 21 коп., з яких: проценти по банківському вкладу – 10 % річних у розмірі 1 305 грн. 30 коп., 3 % річних у розмірі 391 грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 656 грн. 32 коп. /а.с. 22/.

- за договором №300131/171242/07-15 від 12 лютого 2015 року 6 835 грн. 41 коп., з яких: проценти по банківському вкладу – 16,5 % річних у розмірі 2 007 грн. 12 коп., 3 % річних у розмірі 364 грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 463 грн. 36 коп. /а.с. 21/.

- за договором №300131/171857/1-15 від 12 лютого 2015 року 6 570 грн. 87 коп., з яких: проценти по банківському вкладу – 18 % річних у розмірі 1 568 грн. 22 коп., 3 % річних у розмірі 261 грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 741 грн. 29 коп. /а.с. 20/.

З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення вказаних сум є законними, доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідач суду не надав, як і відсутні докази належного виконання ним умов договорів банківського вкладу.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на мораторій мотивів на задоволення вимог кредиторів на підставі ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та з мотивів обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, позивач виконала взяті за договорами зобов'язання та внесла визначені такими суми грошових коштів, відповідач прийняв вказані кошти на депозитні рахунки та зобов’язався повернути такі позивачу за її письмовою вимогою шляхом видачі готівки або перерахуванням на її власний поточний/картковий рахунок або інший депозитний рахунок, однак, всупереч вказаному, зобов’язань за договорами банківського вкладу відповідач належним чином так і не виконав.

Зі змісту статей 526, 1058 ЦК України випливає, що зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд (наприклад, перерахування на поточний банківський рахунок вкладника в цьому самому банку, з якого вкладник може зняти кошти чи проводити ними розрахунки за допомогою платіжної банківської картки).

Відповідно до вимог ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) – це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, – які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках в банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Враховуючи наведене, не виконуючи вимоги закону та договорів банківського вкладу, не повертаючи позивачу грошові кошти, відповідач обмежив позивача у здійсненні права власності, що захищене статтею 41 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу.

Згідно з статтею 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

За таких обставин, позивач, у відповідності до вимог чинного законодавства, обрала належний спосіб захисту своїх прав, відтак, позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Крім цього, згідно з положеннями ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 487 грн. 20 коп., від сплати якого позивач звільнена, з огляду на звернення до суду із позовом про захист прав споживача.

На підставі статей 20, 525, 526, 530, 625, 629, 1060, 1066, 1068, 1074 ЦК України та керуючись статтями 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення коштів – задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 заборгованість за процентами по банківським вкладам у розмірі 4 880 гривень 64 копійки, 3 % річних у розмірі 1 017 гривень 88 копійок, інфляційні втрати у розмірі 14 860 гривень 97 копійок, а всього 20 759 (двадцять тисяч сімсот п’ятдесят дев’ять) гривень 49 (сорок дев’ять) копійок.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в дохід держави 487 гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Головуючий Дулебко Н.І.