КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2015 р. Справа№ 925/794/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2

на рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2015р.

у справі № 925/794/13 (суддя Грачов М.В.)

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке"

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _2 (далі - позивач) звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке" (далі - відповідач) про стягнення 607 166,33 грн. 15% власного капіталу, 76 863,52 грн. 3% річних, 119 501 грн. інфляційних втрат за період користування коштами з 02.11.2012 по 31.10.2014 року, що разом складає 803 530,85 грн., та відшкодувати понесені ним судові витрати - вартість оплачених експертиз та послуг аудитора на загальну суму 37 118,20 грн. (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 02.12.2014р., т. 2, а.с. 209-212).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.01.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 607 166,33 грн. 15% власного капіталу, 76 863,52 грн. 3% річних, 119 501 грн. інфляційних втрат, 34 793,20 грн. вартість експертизи. З відповідача в доход державного бюджету стягнуто 16 765,40 грн. судових витрат. В задоволенні решти вимог в сумі 2 379 грн. (послуги за генеральні угоди та послуги аудитора) відмовлено (т. 3, а.с. 19-25).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. у справі № 925/794/13 рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2015р. залишено без змін (т. 3, а.с. 233-237).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.05.2015р. рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2015р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. у справі № 925/794/13 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В ході нового розгляду справи № 925/794/13 господарським судом Черкаської області позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 607 166,33 грн. - 15% власного капіталу товариства, 87 742,61 грн. 3% річних, 461 715,28 грн. інфляційних втрат за період користування його коштами з 02.11.2012 по 07.07.2015р., що разом складає 1 156 624,22 грн., та відшкодувати понесені ним судові витрати - вартість оплачених ним експертиз та послуг аудитора (т. 4 а.с. 108-110).

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.09.2015р. у справі № 925/794/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини, положення ЦК та ГК України, норми Закону України ,,Про господарські товариства", дійшов висновку про відсутність правових підстав у даній справі для задоволення позовних вимог.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2015р. у справі № 925/794/13, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, наявність у нього корпоративних прав підтверджується даними статуту товариства; випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців; даними реєстраційної картки товариства від 29.03.2000р.; квитанцією № 10 від 28.03.2000р. про сплату внеску до статутного капіталу товариства; даними балансу товариства станом на 01.11.2011р.; архівною довідкою Уманської РДА від 11.03.2015р. № 04-05/69; даними протоколів зборів учасників товариства; фактом добровільної часткової оплати товариством позивачу вартості активів; рішенням господарського суду Черкаської області від 28.03.2012р. у справі № 09/05/5026/1919/2011.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив про її необґрунтованість та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 17.11.2015р.

09.11.2015р. на адресу суду надійшло клопотання позивача про долучення додаткових доказів та розгляд справи у його відсутності, яке судом оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.11.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 01.12.2015р. на підставі ст. 77 ГПК України. Даною ухвалою зобов'язано позивача надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали наступних документів:

- свідоцтво № 1 від 22.02.2010р. про підтвердження внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ ,,Полянецьке";

- квитанцію № 10 від 28.03.2000 на суму 335,00 грн. з призначенням платежу ,,внесок у статутний фонд".

Ухвалою суду від 01.12.2015р. розгляд скарги у справі відкладено на 16.12.2015р. у зв'язку з неявкою позивача та невиконанням ним вимог ухвали суду від 17.11.2015р. Даною ухвалою повторно зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 17.11.2015р.

14.12.2015р. на адресу суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої він повідомив про те, що оригінал Свідоцтва № 1 від 22.02.2010р. про підтвердження внеску позивачем до статутного капіталу ТОВ ,,Полянецьке" був направлений ним по пошті на адресу суду відразу після отримання ухвали суду від 17.11.2015р., а надати суду оригінал квитанції № 10 від 28.03.2000р. не уявляється можливим, оскільки зазначена квитанція є банківським документом, оригінал якого долучається до матеріалів реєстраційної справи в момент реєстрації товариства. Крім того, в даній заяві позивачем (скаржником) зазначено, що доводи апеляційної скарги він підтримує, та просить проводити розгляд справи у його відсутність.

Водночас, колегія суддів зазначає, що оригінал Свідоцтва № 1 від 22.02.2010р. про підтвердження внеску позивачем до статутного капіталу ТОВ ,,Полянецьке", який, за твердженням скаржника направлений ним по пошті на адресу суду відразу після отримання ухвали суду від 17.11.2015р., на адресу суду не надходив, будь - яких доказів на підтвердження обставини направлення зазначеного свідоцтва позивачем суду не надано.

В судовому засіданні 16.12.2015р. представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, позивач не з'явився, як зазначалось вище, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у відсутності позивача.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України ,,Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, враховуючи належне повідомлення позивача та його заяву, вважає за можливе здійснювати апеляційний перегляд за наявними матеріалами справи.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з архівної довідки від 11.03.2015 року № 04-05/69 архівного відділу Уманської РДА Черкаської області, КСПП ,,Полянецьке" реорганізоване у Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) ,,Полянецьке" згідно з рішенням загальних зборів засновників від 25.03.2000р. протокол № 1, яке виступило правонаступником КСПП ,,Полянецьке". В опис справ постійного зберігання ТОВ ,,Полянецьке" за 2000 рік серед інших внесено:

- Статут товариства, зареєстрований в Уманській РДА 29.03.2000 року № 277;

- Установчий договір про створення та діяльність товариства, затверджений 21.03.2000 року. Зазначені справи зберігаються у ТОВ ,,Полянецьке", другі примірники - у реєстраційній справі товариства у державних реєстраторів реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції (т. 3 а.с. 218, т. 4 а.с. 161).

Із виписки серія ААБ № 520161 від 10.08.2011 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстраційної картки суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке", заповненої 27.03.2000 року директором товариства ОСОБА_2, вбачається, що державна реєстрація товариства як юридичної особи здійснена Уманською райдержадміністрацією 29.03.2000 року, ідентифікаційний код 02140917, номер реєстраційної справи 277, статутний фонд товариства складає 7 440 грн., засновниками товариства є ТОВ ,,Аметист", внесок якого до статутного фонду складає 6 324 грн., і громадянин України ОСОБА_2, внесок якого до статутного фонду складає 1 116 грн., керівником - директором товариства є ОСОБА_2 (т. 2 а.с. 239, т. 4 а.с. 89).

З Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке" вбачається, що цей Статут зареєстровано в Уманській РДА Черкаської області 29.03.2000 року реєстраційний № 277, його нова редакція затверджена зборами учасників товариства 15.05.2009 року, державна реєстрація змін до установчих документів проведена 17.06.2009 року за № 10151050014000117 (т.1, а.с. 9 - 19).

Згідно з п. 1.1 розділу 1 Статуту учасниками товариства є громадяни України ОСОБА_3 і ОСОБА_2

Згідно з пунктами 7.1, 7.2, 7.3 розділу 7 Статуту товариства, для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників формується статутний капітал у розмірі 7 440 грн. Вклади учасників в статутний капітал становлять: ОСОБА_3 - 6 324 грн., що складає 85% статутного капіталу; ОСОБА_2 - 1 116 грн., або 15 % статутного капіталу.

Учасники вносять внески у статутний капітал у вигляді та в частках, що визначені установчим договором.

До моменту реєстрації товариства кожен з учасників зобов'язаний внести в установу банку не менше 50% свого внеску, що підтверджується документами, виданими банківською установою.

Решту внесків учасники зобов'язані внести протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства.

Учасник товариства може уступити свою частку одному чи кільком учасникам товариства або третім особам.

Передача частки (її частини) третім особам можлива тільки після повного внесення вкладу учасником, який її відчужує.

Відповідно до поданої суду представником позивача копії квитанції № 10, яку не засвідчено належним чином, ОСОБА_2 28.03.2000 року внесено до каси № 1 АППБ ,,Аваль" 335 грн. внеску у статутний фонд ТОВ ,,Полянецьке" (т. 4 а.с. 88).

22.02.2010р. директором ТОВ ,,Полянецьке" ОСОБА_2 видано свідоцтво № 1, яким підтверджується, що він ОСОБА_2 з 29.03.2000 року являється учасником товариства з часткою 15% статутного капіталу цього товариства, що складає 1 116,00 грн., які він повністю вніс до статутного капіталу товариства (т. 4 а.с. 87).

Наявність корпоративних прав позивача - ОСОБА_2 у товаристві, на його думку, також підтверджується даними балансу ТОВ ,,Полянецьке" станом на 01.11.2011 року, даними протоколів зборів учасників товариства, поданих суду, фактом добровільної часткової виплати товариством позивачу вартості його частки активів товариства при його виключенні із складу засновників товариства, рішенням господарського суду Черкаської області від 28.03.2012р. у справі № 09/05/5026/1919/2011 (т. 1 а.с. 78-79, т. 2 а.с. 240-244, т. 4 а.с. 157-160).

Із витягу з протоколу № 3 від 01.11.2011 року позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке" вбачається, що 01.11.2011 року рішенням позачергових загальних зборів учасників товариства виключено ОСОБА_2 із складу учасників товариства за систематичне невиконання своїх обов'язків, перешкоджання своїми діями цілей, привласнення печатки, документів, грошових коштів та матеріальних цінностей товариства (т. 3 а.с. 14).

Наказом генерального директора ТОВ ,,Полянецьке" № 73-г від 31.10.2012 року, на підставі рішення загальних зборів учасників товариства від 26.10.2012 року вирішено виплатити в строк до 01.11.2012 року ОСОБА_2 кошти за вартість частини майна товариства пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в сумі 473 276,14 грн. та частину чистого прибутку станом на 01.11.2011 року в сумі 209 190 грн. з урахуванням утримання податку в сумі 11 010 грн. (т. 2, а.с. 245).

Згідно з випискою із особового рахунку ОСОБА_2 філії Черкаського ОУ АТ ,,Ощадбанк", 02.11.2012р. йому перераховано 681 783,67 грн. від ТОВ ,,Полянецьке" за частку майна в статутному капіталі (т. 1 а.с. 29-31, т. 3 а.с. 4-5).

За замовленням позивача, аудитором аудиторської фірми "Аудит К" надано позивачу послуги з розрахунку суми боргу за частку майна в статутному капіталі ТОВ ,,Полянецьке" з урахуванням втрат від інфляції та 3% річних за користування коштами станом на 07.07.2015р. Відповідно до звіту незалежного аудитора від 07.07.2015р., заборгованість за зобов'язаннями за частку майна в статутному капіталі ТОВ ,,Полянецьке" складає 607 166,33 грн., втрати від інфляції 461 715,28 грн., 3% річних за користування коштами 87 742,61 грн., а разом - 1 156 624, 22 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що 01.11.2011 року рішенням загальних зборів відповідача позивач ОСОБА_2 був виключений зі списку учасників товариства та виплачено йому частку вартості частини майна, пропорційно його частці у статутному капіталі товариства у розмірі 681 783,67 грн. Проте, на думку позивача, власний капітал ТОВ ,,Полянецьке", відповідно до звіту за 2011 рік та балансу станом на 01.11.2011 рік складає 8 593 000,00 грн., 15% від цієї суми - це 1 288 950,00 грн. Таким чином, за вирахуванням сплаченої частки у розмірі 681 783,67 грн., відповідач зобов'язаний йому доплатити ще 607 166,33 грн., та відшкодувати інфляційні втрати і 3% річних за фактичний час користування його коштами (з врахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог, т. 4, а.с. 108-110).

Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі, відповідач зазначає про необґрунтованість позовних вимог, оскільки розрахунок вартості частки 15% в майні ТОВ ,,Полянецьке" станом на 01.11.2011 року відповідачем здійснено неправильно.

Відповідно до Звіту Черкаської торгово-промислової палати № 0-385 від 30.06.2012 року (т. 1 а.с. 99-131), ринкова вартість частки в розмірі 15,0% від загальної вартості підприємства - ТОВ ,,Полянецьке" станом на 01.11.2011 року складає 473 276,14 грн.

За результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної та судово-економічної експертизи, призначеної судом, експертами Черкаського відділення КНДІСЕ надано суду висновок від 18.07.2014 року № 1659/13-23, 1660/13-23, 1152-1157/14-23 (т. 2 а.с. 78-105). Відповідно до цих висновків, експерт, відповідаючи на 3 і 4 питання експертизи, зазначив, що визначити вартість частки 15% в майні ТОВ ,,Полянецьке" станом на 01.11.2011р., визначити вартість документально і нормативно підтвердженої частки учасника товариства ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ ,,Полянецьке" станом на 01.11.2011р. можливо тільки після приведення станом на 01.11.2011р. показників балансу товариства у відповідність із нормами Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку № 1 та № 2, затверджених відповідними наказами Мінфіну України, зареєстрованими в Мінюсті України. По питанню 4 експертизи експерт зазначила, що підтвердити документально та нормативно (відповідно до вимог чинного законодавства щодо бухгалтерського обліку) внесення учасником ТОВ ,,Полянецьке" ОСОБА_2 до статутного капіталу товариства майна (коштів) на оплату вартості частки в розмірі 15%, що становить 1 116 грн., не надається можливим.

Із повідомлень начальника Центрального Уманського відділення ,,Райффайзен банк Аваль" від 08.06.2015р., начальника відділу обласного відділення ПАТ ,,Промінвестбанк" від 26.05.2015р. вбачається, що в зазначених банківських установах інформація про внесення громадянином ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1 116,00 грн. на рахунок ТОВ ,,Полянецьке" як внесок до статутного фонду товариства за період з 01.04.2000 по 01.11.2011р. або відсутня або не знайдена (т. 4 а.с. 77, 79).

Відповідно до акту робочої комісії ТОВ ,,Полянецьке" від 12.06.2015р., первинних документів, які б підтверджували факт внесення гр. ОСОБА_2 грошових коштів або майна до статутного капіталу товариства за період з 01.04.2000 року по 01.11.2011 року комісією не виявлено (т.4, а.с. 78, 80).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 16.07.2015р. витребувано з реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції в Черкаській області з реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке" реєстраційну картку суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 29.03.2000 року; платіжний документ (квитанція № 10) від 28.03.2000 року про сплату ОСОБА_2 внеску до статутного фонду (капіталу) ТОВ ,,Полянецьке", зарахованого на рахунок в банку АППБ ,,Аваль" та зобов'язано позивача надати суду оригінал свідоцтва від 22.09.2010р. учасника товариства ОСОБА_2

На вимогу суду державним реєстратором реєстраційної служби Уманського міжрайонного управління юстиції в Черкаській області із реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке" надано суду реєстраційну картку товариства від 29.03.2000 року, документи, що підтверджують сплату позивачем внеску до статутного фонду товариства, зокрема квитанція № 10 від 28.03.2000 року, в матеріалах реєстраційної справи відсутня.

Вимога суду апеляційної інстанції щодо надання оригіналу Свідоцтва № 1 від 22.09.2010 року учасника товариства позивачем не виконана.

Як вбачається з копії квитанції № 10 від 28.03.2000р., ОСОБА_2 28.03.2000р. внесено 335 грн. внеску у статутний фонд товариства до каси № 1 АППБ ,,Аваль". Із письмової заяви позивача від 12.03.2015р. (т. 3 а.с. 216-217) слідує, що кошти до статутного фонду ТОВ ,,Полянецьке" під час його утворення у 2000-у році учасниками товариства вносились на його рахунок у Уманській філії банку ,,Україна", надати документальні докази цього неможливо через ліквідацію банка.

Зазначена справа неодноразово розглядалась господарськими судами. Так, скасовуючи рішення господарського суду Черкаської області від 12.01.2015р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015р. у даній справі, Вищий господарський суд України своєю постановою від 07.05.2015р. передав справу на новий розгляд до місцевого господарського суду і зазначив, що приймаючи оскаржувані рішення та постанову місцевий і апеляційний суди виходили з факту наявності у позивача корпоративного права на отримання вартості частини майна товариства відповідача, яка пропорційна його частці у статутному капіталі.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо наявності у позивача корпоративного права на отримання вартості частини майна товариства відповідача, пропорційної 15% частки у статутному капіталі останнього, оскільки матеріали справи не містять первинних документів, які б засвідчували здійснення господарської операції по прийняттю від позивача коштів або майна до статутного капіталу товариства відповідача у розмірі, що відповідає 15% його статутного капіталу.

Посилання судів на виписки з ЄДРПОУ, копії протоколів загальних зборів та наказ ТОВ ,,Полянецьке", як на належні докази наявності у позивача відповідного корпоративного права, є необґрунтованим та суперечить положенням статті 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача частини несплаченої частки в розмірі 15% визнав необґрунтованими та такими, що прийняті з порушенням приписів статті 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, Вищий господарський суд України рекомендував місцевому господарському суду під час нового розгляду справи врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, усім доводам сторін надати належну правову оцінку, і в залежності від встановленого вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення суми грошових коштів, які є вартістю його частини майна товариства та частини прибутку, які він має право отримати як учасник товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке" у зв'язку з виключенням його з товариства, а також відшкодування йому товариством інфляційних втрат і 3% річних за фактичний період незаконного користування цими коштами.

Колегія суддів, з огляду на встановлені у даній справі обставини та наявні у справі докази, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Статтею 167 ГК України визначено зміст корпоративних прав та корпоративних відносин. Корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Поняття товариства з обмеженою відповідальністю визначено нормами ч. 1 ст. 140 ЦК України, ч. 3 ст. 80 ГК України, ч. 1 ст. 50 Закону України ,,Про господарські товариства", за змістом яких це господарське товариство, засноване однією або кількома особами, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Згідно з приписами ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобов'язані, зокрема, виконувати свої зобов'язання перед товариством, у тому числі ті, що пов'язані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом.

Згідно з нормами ч.ч. 2-4 ст. 52 Закону України ,,Про господарські товариства" в редакції, що діяла з 05.05.1999 року і була чинною на час реєстрації товариства, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю, кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства.

Законом України від 21.09.2000 року N 1987-III змінено частину другу статті 52 Закону України ,,Про господарські товариства" і викладено її в наступній в редакції: до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу. Внесення до статутного фонду грошей підтверджується документами, виданими банківською установою. Ця редакція статті 52 Закону України ,,Про господарські товариства" була чинна і на момент сплину 1 року від дати реєстрації товариства.

Станом на дату виключення позивача із складу учасників товариства статтю 52 Закону України ,,Про господарські товариства", зокрема частини 1-3 цієї статті, було викладено в наступній редакції: ,,Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю підлягає сплаті учасниками товариства до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Якщо учасники до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади, загальні збори учасників приймають одне з таких рішень: про виключення із складу товариства тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію товариства. Зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Відповідно до положень ст. 54 названого Закону при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

За змістом ст. 64 Закону учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере. Виключення учасника з товариства призводить до наслідків передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

Частиною 1 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як роз'яснено в п. 30 абз. 2-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 ,,Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства. У разі, якщо учасник не повністю вніс (не повністю оплатив) свій вклад до статутного капіталу товариства, йому виплачується дійсна вартість частки пропорційно внесеній (оплаченій) частині вкладу.

Пунктом 3.7. рекомендацій Президії Вищого господарського суду України № 04-5/14 від 28.12.2007 року ,,Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" роз'яснено, що відповідно до статей 54 і 64 Закону України ,,Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства.

Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, в силу вищенаведених норм законодавства і статуту товариства з обмеженою відповідальністю ,,Полянецьке", для виникнення спірного корпоративного права позивач зобов'язаний довести, що до моменту реєстрації товариства і протягом одного року з моменту державної реєстрації товариства він повністю вніс в установу банку свій внесок до статутного капіталу товариства, розмір якого складає 1 116 грн. або 15% статутного капіталу, та підтвердити це документами, виданими банківською установою.

Однак, як на вимогу суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції, такі документи позивачем надані не були, тому позовні вимоги у даній справі є недоведеними та документально не підтвердженими, а тому задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на те, що наявність у нього корпоративних прав підтверджується даними статуту товариства; випискою з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців; даними реєстраційної картки товариства від 29.03.2000р.; квитанцією № 10 від 28.03.2000р. про сплату внеску до статутного капіталу товариства; даними балансу товариства станом на 01.11.2011р.; архівною довідкою Уманської РДА від 11.03.2015р. № 04-05/69; даними протоколів зборів учасників товариства; фактом добровільної часткової оплати товариством позивачу вартості активів; рішенням господарського суду Черкаської області від 28.03.2012р. у справі № 09/05/5026/1919/2011, колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані, оскільки не відповідають вимогам ст. 34 ГПК України щодо їх допустимості з огляду на приписи ст. 52 Закону України ,,Про господарські товариства".

З огляду на прийняте рішення зі спору суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні клопотання позивача від 16.01.2014 року (т. 2 а.с. 66-67) про забезпечення позову з мотивів його безпідставності.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з підстав наведених вище, а тому колегією суддів відхиляються. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2015р. у справі № 925/794/13 має бути залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 08.09.2015р. у справі № 925/794/13 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя В.Г. Суховий

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко