КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/14091/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Ключковича В.Ю.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві про визнаня протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 30 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 43111901 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 826/6309/13-а;

- зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 826/6309/13-а;

- встановити судовий контроль за виконанням постанови по справі та зобов'язати відповідача протягом десяти днів з дати винесення постанови суду подати звіт про її виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити вимоги даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2013 року, визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 45 коп., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698 та зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 23; код за ЄДРПОУ 33105725) пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року № 698.

25 жовтня 2013 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №826/6309/13-а.

23 квітня 2014 року позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 28 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП №43111901 по примусовому виконанню виконавчого листа № 826/6309/13-а від 25 жовтня 2013 року про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 23; код за ЄДРПОУ 33105725) пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.

Вищезазначеною постановою боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

Листом від 06 травня 2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідача, яким просив відкласти виконавчі дії відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надходженням постанови про відкриття виконавчого провадження до Фонду 05 травня 2014 року, та пояснив, що внаслідок цього Фонд позбавлений можливості виконати постанову суду протягом 7 днів.

У зв'язку з вищезазначеними підставами, 07 травня 2014 року державним виконавцем відповідно до вимоги статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 12 травня 2014 року.

13 травня 2015 державним виконавцем направлено до Фонду вимогу №1330/4 щодо зобов'язання останнього в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги вчинити дії стосовно повернення Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідача з листом від 19 травня 2014 року №09-2684/14, яким просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з вчиненнням дії щодо повернення Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійних активів, а саме: прийнято розпорядження від 13 травня 2014 №1-Р, яким зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» ОСОБА_2 повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351,45 грн.

Однак, листом від 23 травня 2014 року державним виконавцем відмовлено у закінченні виконавчого провадження ВП №43111901, оскільки станом на 23 травня 2015 року пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698, не повернуті Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ», а відтак рішення суду боржником не виконано.

На виконання вимог ст.ст. 11,89 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 23 травня 2014 року було винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року у справі №826/6309/13-а, про роз'яснення постанови від 16 жовтня 2013 року по справі №826/6309/13-а в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698, зазначено, що вказане рішення має виконуватись Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів, джерела яких визначаються ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та у відповідності до вимог ст.ст. 57, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження».

20 червня 2014 року відповідачем була направлена вимога державного виконавця, якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги повідомити відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за рахунок яких коштів та з яких рахунків підлягає списання вищезазначеної суми.

Одночасно було зазначено, що у разі не надання Фондом рахунків з яких підлягає списання коштів в сумі 2310351,45 грн., державним виконавцем відповідно до вимог ст.1071 Цивільного кодексу України, ст.ст.52, 57, 65, 66 Законом України «Про виконавче провадження» та главою 5 Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в України в національній валюті» буде направлено платіжні вимоги на всі рахунки, які відкриті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для списання вищезазначеної суми.

Враховуючи, що станом на 08 липня 2014 року до відділу не надійшло жодного повідомлення від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідачем було підготовлено та направлено платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів.

23 липня 2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних звернувся до відповідача із заявою №09/5007/14, якою просив зупинити виконавче провадження №433111901 та звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідач листом від 29 липня 2014 року повідомив боржника про незрозумілість підстав для звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду або із заявою про встановлення чи заміну способу і порядку виконання.

29 липня 2014 року відповідачем було направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги повідомити відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за рахунок яких коштів та з яких рахунків підлягає списання вищезазначеної суми.

Крім того, 13 серпня 2014 року державним виконавцем повторно були направлені платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів.

До Відділу повернулася вимога без виконання у зв'язку з неможливістю списання коштів з рахунку платника з причини наявності заборони відчудження коштів, які обслуговуються на рахунках платника та які мають надійти на його користь у майбутньому, зареєстрованої у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22 серпня 2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року №826/7685/14 апеляційну скаргу третьої особи НП «ВНПФ «ВСІ» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, треті особи НП «ВНПФ «ВСІ», ПАТ «Банк «Таврика» про скасування простанови від 23 травня 2014 року ВП№43111901 - відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року №826/15132/14 визнано протиправними дії Національного банку України щодо повернення без виконання реєстру платіжних вимог №1330/4 від 13 серпня 2014 року, винесених у межах ВП №43111901 з посиланням на статтю 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

29 січня 2015 року державним виконавцем направлено відповідний лист до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо сплати штрафу в сумі 680,00 грн., у зв'язку з тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №826/7685/14 в задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, треті особи НП «ВНПФ «ВСІ», ПАТ «Банк «Таврика» про скасування простанови від 23 травня 2014 року ВП №43111901, відмовлено.

29 січня 2015 року державним виконавцем відповідно до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт коштів боржника та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які направлені до відповідних реєструючих органів.

Враховуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року №826/15132/14 щодо визнання протиправних дій Національного банку України щодо повернення без виконання реєстру платіжних вимог №1330/4 від 13 серпня 2014 року, винесених у межах ВП №43111901 з посиланням на статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», 30 січня 2015 року державним виконавцем направлено платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 грудня 2014 року №К/800/34316/14 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року.

Державним виконавцем 12 лютого 2015 року було винесено постанову про зняття арешту з грошових коштів боржника та винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешу, які направлені до відповідних реєструючих органів.

10 червня 2015 року відповідачем складено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги, повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.

Враховуючи, що станом на 30 червня 2015 року вимога державного виконавця не виконана, відповідачем на виконання вимог статей 11,89 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про накладення штрафу від 30 червня 2015 року.

Одночасно, 30 червня 2015 року державним виконавцем відповідно до вимог пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43111901.

Позивач вважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2015 року ВП №43111901 протиправно та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до Окружного адміністративно суду міста Києва з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про наявність порушення Закону України «Про виконавче провадження» з боку державного виконавця при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду не було виконано та не вчинено всі дії для його виконання.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч.ч.2,5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, в силу ст.32 вищезазначеного Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З аналізу вищенаведених норм вбачається наявність у боржника обов'язку добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем, та повідомити про таке виконання. Разом з тим, у випадку невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк останній зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати виконання рішення в примусовому порядку з застосуванням заходів, передбачених ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно ст.75 вищезазначеного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У відповідності до п.11 ч.1 ст.49 вищевказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» допускається лише після вчинення державним виконавцем дій, передбачених ст.89 цього ж Закону, та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 28 квітня 2014 року відкрито виконавче провадження ВП №43111901 по примусовому виконанню виконавчого листа №826/6309/13-а від 25 жовтня 2013 року про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 23; код за ЄДРПОУ 33105725) пенсійні активи у розмірі 2 310 351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року №698.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №43111901, вбачається, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві складались відповідні вимоги та виносились постанови про накладення штрафу від 23 травня 2014 року, якими на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб накладено штраф у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду та від 30 червня 2015 року - за повторне невиконання у розмірі 1360,00 грн.

Крім того, відповідачем неодноразово направлялись платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів з рахунків боржника.

30 червня 2015 року державним виконавцем відповідно до вимог пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43111901.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що враховуючи встановлення вчинення відповідачем всіх необхідних дій для примусового виконання рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а у відповідності про Закону України «Про виконавче провадження», у державного виконавця були наявні правові підстави для закінчення виконавчого провадження ВП № 43111901 на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», та як наслідок винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 червня 2015 року ВП № 4311901.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

За інформацією Національного банку України, наданою листом 16 жовтня 2015 року №55-00010/76938/5т, станом на дату закінчення ВП №43111901 на рахунку боржника обраховувалось1877991305,14 грн.

Таким чином, у період з 28 квітня 2014 року по 30 червня 2015 року включно загальна вартість належних боржнику грошових коштів та майна була достатньою аби відділ державної виконавчої служби без будь-яких зволікань та перешкод міг в примусовому порядку стягнути із боржника суми боргу у розмірі 2310351,45 грн.

Оскільки відповідач під час виконання виконавчого листа від 25 жовтня 2013 року №826/6309/13-а не виконав цілий ряд виконавчих дій, що є обов'язковими для виконання рішення, а саме: не звертався до органів, установ та організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження за отриманням необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, такої як про належне боржнику майно (нерухоме майно, транспорті засоби, земельні ділянки тощо), то останнім при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43111901 від 30 червня 2015 року було порушено вимоги ч.3 ст.49, оскільки державним виконавцем не було зазначено, які дії були ним проведенні у відповідності до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», які дії вчинив боржник по виконанню рішення суду та на підставі яких саме висновків державний виконавець дійшов висновку про можливість закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43111901 від 30 червня 2015 року жодним чином не сприяє захисту порушених прав позивача, а також не сприяє виконанню постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року у справі №826/6309/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 квітня 2014 року, та якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд ВСІ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 23; код за ЄДРПОУ 33105725) пенсійні активи у розмірі 2310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29 липня 2010 року № 698.

Державним виконавцем не наведено жодних обставин при настанні яких виконавче провадження буде поновлено, а порушенні права позивача будуть захищені та відновленні; не наведено дій, які повинен вчинити стягувач або боржник для виконання судового рішення, тому винесення оскаржуваної постанови вказує фактично на залишення судового рішення та виконавчого листа без виконання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності дій державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві стосовно винесення постанови від 30 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП №43111901, у зв'язку з не доведенням всупереч ч.2 ст.71 КАС України правомірності вчинених дій та винесеної постанови, ненаданням належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п.11 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

В свою чергу, позовні вимоги позивача в частині зобов'язання Відділ державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві поновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 826/6309/13-а, колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки питання відновлення виконавчого провадження є дискреційними повноваженнями державного виконавця, оскільки останній сам приймає таке рішення відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», натомість, суд не може підміняти собою зазначений орган та вирішувати вищенаведені питання.

Що стосується позову в частині зобов'язання встановити судовий контроль за виконанням постанови по справі та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, колегія суддів зважає на наступне.

Положенням статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України визначено спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Необхідно звернути увагу на те, що вищезазначеній нормі кореспондують положення абз. 6 п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України, абз. 5 п. 4 ч. 1 ст. 207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної інстанції зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

Після ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили, настає процедура його виконання. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічна правова позиція викладена у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 року № 28/12/13-13, а також ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року у справі № К/800/15415/14, від 03.03.2015 року у справі № К/800/30906/13.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, ухваленого не на користь суб'єкта владних повноважень, є правом суду, а не його обов'язком, а тому відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням постанови по справі та подання у встановлений судом строк звіту про виконання судового рішення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, слід задовольнити частково.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2015 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Непідприємницького товариства "Відкритий недержавний пенсійний фонд "ВСІ" до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м.Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 30 червня 2015 року про закінчення виконавчого провадження № 43111901 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі № 826/6309/13-а.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя

Я.М. Собків Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович

Повний текст постанови виготовлено - 16.12.15 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Ключкович В.Ю.