ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" грудня 2015 р. м. Київ К/9991/76500/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Головуючого судді

Малиніна В.В.,

суддів

Ситникова О.Ф., Швеця В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Алмаз» на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Алмаз» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Алмаз», звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі (заміненого судом першої інстанції з представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва у Сумській області), Головного управління державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення надмірно перерахованих грошових коштів, сплачених ПП «Алмаз» за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ №082850, виданої Міністерством фінансів України на період з 6 грудня 2006року по 5 грудня 2011року включно, в сумі 487886,83 грн.; стягнення з Державного бюджету України надмірно перерахованих коштів в розмірі 487886,83 грн. за користування ліцензією на організацію діяльності з проведення азартних ігор, у зв'язку з невикористанням цієї ліцензії у період з 26 червня 2009 року по 5 грудня 2011року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. Другий відповідач заперечень на касаційну скаргу не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що згідно платіжного доручення №3 від 4 січня 2007 року приватне підприємство «Алмаз» перерахувало на користь Державного бюджету України грошові кошти у розмірі 997 627,50грн. за п'ять років користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор.

Міністерством фінансів України 12 грудня 2007 року позивачу видано ліцензію серії АВ № 082850 на організацію діяльності з проведення азартних ігор зі строком дії з 06 грудня 2006 року по 05 грудня 2011 року.

15 травня 2009 року був прийнятий Закон України «Про заборону грального бізнесу в Україні», який набрав чинності 25 червня 2009 року, відповідно до пункту 2 статті 4 якого, з дня набрання чинності цим Законом видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня набрання чинності цим Законом, скасовуються.

З урахуванням вказаного Закону з 26 червня 2009 року була скасована ліцензія позивача серії АВ № 082850 на вид діяльності - організація діяльності з проведення азартних ігор.

Невикористаний позивачем період строку дії зазначеної ліцензії є період з 26 червня 2009 року по 05 грудня 2011 року.

Вважаючи, що є місце переплати у вказаний період коштів за користування ліцензією у розмірі 487 886,83 грн., позивач, з метою їх повернення, як надмірно нарахованих, 12 жовтня 2011 року звернувся із відповідними заявами до Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області, представництва Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Сумській області (вих. №№208 та 209).

Неповернення визначеної суми коштів, визначених позивачем, як таких, що сплачені надмірно, стало причиною звернення до суду.

Відмовляючи у задоволені позову суди попередніх інстанцій зазначили, що ПП «Алмаз» не зверталося до представництв Держкомпідприємництва в Сумській області із заявою на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів. Тобто, ним не був дотриманий встановлений порядок повернення надмірно сплачених коштів. Заява позивача про повернення коштів датована 12 жовтня 2011 року, хоча представництво Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в Сумській області було ліквідоване у встановленому законом порядку ще 18 січня 2011 року. Наведене свідчить про відсутність належного звернення позивача. Також, позивач з відповідною заявою до Мінекономрозвитку взагалі не звертався. Мінекономрозвитку як суб'єкт владних повноважень, не мало правових підстав, передбачених чинним законодавством, для вчинення дій чи прийняття рішень стосовно ПП «Алмаз», у зв'язку з тим, що не отримувало і не розглядало заяву ПП «Алмаз». Пунктом 1 Порядку оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів», затвердженого наказом Держкомпідприємництва від 07.05.2009 №88 передбачено, що подання на повернення суб'єктам господарювання помилково - або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 оформлюється представництвами Держкомпідприємництва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. При цьому, ні в Положенні про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженому Указом Президента України від 31.05.2011 № 634/2011, ні в Положенні №667 не закріплено функцій Мінекономрозвитку, Держкомпідприємництва щодо оформлення вищезазначених подань. До Головного управління Державного казначейства України у Сумській області не надходили вказані вище документи щодо повернення позивачу з Державного бюджету України коштів, сплачених за отримання ліцензії з організації діяльності з проведення азартних ігор, в зв'язку з чим у Головного управління відсутні законні підстави для повернення відповідних коштів, а тому підстав для їх повернення у даного органу відсутні. Тому дії Головного управління державного казначейства України в Сумській області є правомірними.

Крім того, судами визначено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Про деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» Міністерство фінансів України в 2011 році не є органом, що контролює справляння зазначеного вище платежу, а тому і не могло вирішувати питання повернення коштів позивачу.

У зв'язку з чим, висновки судів попередніх інстанції зводиться до того, що підстав для визнання протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Головного управління державного казначейства України в Сумській області щодо повернення надмірно перерахованих грошових коштів, сплачених ПП «Алмаз» за користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор серії АВ №082850, виданої Міністерством фінансів України на період з 6 грудня 2006року по 5 грудня 2011року включно, в сумі 487886,83 грн.; стягнення з Державного бюджету України надмірно перерахованих коштів в розмірі 487886,83грн. за користування ліцензією на організацію діяльності з проведення азартних ігор у зв'язку з невикористанням цієї ліцензії у період з 26 червня 2009року по 5 грудня 2011 року не має.

Вказані висновки колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 29 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» (в редакції, що була чинною на час видачі ліценції) організація я діяльності з проведення азартних ігор підлягала ліцензуванню.

Згідно із статтею 15 цього Закону за видачу ліцензії справляється плата, розмір та порядок зарахування якої до Державного бюджету України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься після прийняття рішення про видачу ліцензії.

Установити розмір плати за ліцензію на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30000 євро за кожний рік користування такою ліцензією:

на кожну особу, що провадить діяльність з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах;

на кожний пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської діяльності;

на кожний електронний сервер - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино;

на кожний гральний зал - при провадженні діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.

Відповідно до частини четвертої статті 14 та частини першої статті 15 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» Кабінет Міністрів України своє постановою «Про строк дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» від 29.11.2000 року № 1755 (в редакції, що була чинною на час видачі ліценції) постановляє наступне.

Установити, що термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності (крім видів господарської діяльності, зазначених у пунктах 3 і 4 цієї постанови) становить 5 років, а плата за її видачу справляється у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є центральний орган виконавчої влади, або 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо органом ліцензування є місцевий орган виконавчої влади (п.1).

Плата за ліцензію на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор, яка видається на кожну особу, що провадить таку діяльність на гральних автоматах, на кожний пункт тоталізатора у разі провадження букмекерської діяльності, на кожний електронний сервер у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в електронному (віртуальному) казино, на кожний гральний зал у разі провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор, справляється після прийняття рішення про видачу ліцензії. Плата вноситься у розмірі, встановленому законом, у національній валюті (за офіційним курсом, установленим Національним банком на день внесення платежу) (п. 4 1.).

Установити, що плата, яка вноситься суб'єктом господарювання за видачу та переоформлення ліцензії, за кожний рік користування ліцензією на провадження діяльності з організації і проведення азартних ігор, а також за видачу копії та дубліката ліцензії, зараховується до Державного бюджету України і вноситься на рахунки територіального органу Державного казначейства №3510 в установах Національного банку та N 2510 в установах комерційних банків (код бюджетної класифікації за доходами 14060200, символ звітності банку 069) (п.5).

25 червня 2009 року набрав чинності Закон України «Про заборону грального бізнесу» №1334-VI від 15.05.2009 року, відповідно п. 2 ст. 4 якого, з дня набрання ним чинності видача ліцензій на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор в Україні припиняється, а ліцензії, видані суб'єктам підприємницької діяльності до дня І набрання ним чинності, скасовуються.

Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено, що має місце надлишкова сплата позивачем коштів на користування відповідною ліцензією терміном з 2009 по 2011 роки. Однак правових висновків щодо даних фактів судами зроблено не було.

При цьому, зміст судових рішень зводиться лише до визначення суб'єктного складу держаних органів, які наділені повноваженнями (у той чи інший проміжок часу) приймати рішення про повернення надміру сплачених коштів за визначеним кодом бюджетної класифікації за доходами 14060200.

Разом з тим, необхідно зазначити, що відповідно до пунктів 1 та 2 Порядку оформлення суб'єктам господарювання подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 (після 01.01.2011 року - 22011800) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів», затвердженого Наказом Держкомпідприємництва від 07.05.2009 року №88 подання на повернення суб'єктам господарювання помилково або надмірно перерахованих коштів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 (після 01.01.2011 року - 22011800) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» оформлюється представництвами Держкомпідприємництва в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Для отримання подання суб'єкт господарювання надає до представництва такі документи: заяву на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів; оригінал або копію розрахункового документа, яким підтверджується перерахування коштів.

Згідно з пунктом 3 Порядку Представництва на підставі розгляду документів, зазначених у пункті 2 Порядку, та виписок з бюджетних рахунків за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 (після 01.01.2011 року - 22011800) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» оформлюють подання на повернення помилково або надмірно перерахованих коштів до органів Державного казначейства України.

Вказаний Порядок був прийнятий на виконання Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» в частині здійснення контролю за справлянням (стягненням) платежів до бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 14060200 (після 01.01.2011 року - 22011800) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів». Зокрема додатком № 8 до цього Закону передбачався перелік органів, за якими закріплювався контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

Натомість після внесення змін до статті 45 Бюджетного Кодексу України Законом України від 23.12.2010 р. №2856-VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (дата набрання чинності з 01.01.2011 року) перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.

16 лютого 2011 року Кабінет Міністрів України постановою №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» затвердив перелік кодів бюджетної кваліфікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.

Згідно даного переліку код бюджетної кваліфікації 22011800 (до 01.01.2011 року - 14060200) «Плата за видачу ліцензій та сертифікатів» закріплено за Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

Вказане Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №1085/2010 від 09.12.2010 року утворено шляхом реорганізації Міністерства економіки України, на яке покладено функції у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Натомість, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №277 від 05.04.2012 року «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. №106» у позиції «Міністерство економічного розвитку і торгівлі» цифри, « 22011800» було виключено.

Таким чином, станом на час звернення позивача до відповідного представництва Держкомпідприємництва з заявою про повернення надміру сплачених коштів за користування ліцензії на провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, саме Міністерство економічного розвитку і торгівлі України був тим органом, за якими закріплювався контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

Згідно із пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Державного казначейства України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) №226 від 10.12.2002 року повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за заявою платника та поданням органів, які повинні забезпечувати надходження платежів до бюджету та за якими згідно із законом закріплено контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету. Подання надається до органу Державного казначейства України за формою, передбаченою відповідними спільними нормативно-правовими актами Державного казначейства України з питань повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування (П. І. Б.) платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ або ідентифікаційного номера за ДРФО (за наявності), суми платежу, що підлягає поверненню, дати та номера розрахункового документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Крім того, саме Міністерство фінансів України у своєму листі від 26.07.2011 року вих. №31-08330-1024/18885, адресованому Державному казначейству України (а.с.31-32) вказує, що до завершення здійснення заходів з утворення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є правонаступником Держаного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, <�…> продовжує здійснювати свої повноваження.

Вказаний лист залишився не досліджений судами попередніх інстанції, хоча визначає в послідовності внесених змін законодавцем до нормативно-правових актів щодо визначення органу, який діє від імені держави, за якими закріплювався контроль за справлянням (стягненням) платежів до бюджету.

Вбачаючи зазначених позивачем адресатів у заяві на повернення надмірно перерахованих коштів від 12 жовтня 2011 року Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, дійсно, там відсутнє. Вказана підстава слугувала судам попередніх інстанції для встановлення факту не звернення позивачем до даного органу із відповідною заявою.

Однак, в матеріалах справи, є копії фіскального чеку від 18.11.2011 року та опису вкладення до цінного листа, на ім'я Міністерства економічного розвитку і торгівлі (а.с.140), що залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, та підлягає обов'язковому дослідженню.

Крім того, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на наявні в матеріалах справи копії листів Міністерства фінансів України від 22.11.2011 року вих.№31-13040-04-10/28651 (а.с.106) та ГУ ДКУ у Сумській області від 04.11.2011 року вих.№15-35/437-6275 (а.с.33), адресовані позивачу на його лист від 12.10.2011 року вих. № 208 (про повернення надмірно перерахованих коштів), які також були не дослідженні судами попередніх інстанцій під час вирішення даної справи, однак містять обставини, які необхідно встановити, для вірного вирішення даної справи по суті.

При цьому, вказувати про відсутність механізму реалізації на повернення частини коштів позивача, які були сплачені з метою можливості здійснення ним господарської діяльності у сфері надання послуг, що потребує відповідного державного контролю, шляхом видачі ліцензій, за період не здійснення даного виду господарської діяльності, неправильно.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У зв'язку із зазначеним колегія суддів вважає, що справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Алмаз» задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі за позовом приватного підприємства «Алмаз» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів скасувати, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та не підлягає перегляду.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець