Краснопільський районний суд Сумської області
смт. Краснопілля, вул. Вокзальная, 18, 42400, (05459) 7-13-09
Справа
№ 2-449/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року смт.Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого - судді Басової В.І.,
секретаря с/з - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Краснопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про нарахування і виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
21 квітня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Краснопільського районного суду Сумської області з цивільним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області. У позовній заяві просить суд постановити рішення, яким зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, як дитині війни, з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у розмірі, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», починаючи з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплат, здійснених у 2008-2009 роках – 3841 грн. 50 коп., мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач при нарахуванні виплат не врахував вимог закону, та порушив її права.
У судове засідання позивач, не з’явилася, про час та місце слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягає у їх задоволенні на підставах, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заперечення, згідно яких не визнає заявлені позовні вимоги, вважає, що нарахування та виплата позивачу як «дитині війни» підвищення до пенсії провадиться відповідно до діючого законодавства, порушень з боку відповідача не допущено, тому підстав для задоволення позовних вимог немає. Просив про розгляд справи у відсутності представника (а.с. 11).
Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності позивача і представника відповідача.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши письмові заперечення відповідача, письмові матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Позивачка ОСОБА_2, згідно ксерокопії паспорта, ІНФОРМАЦІЯ_1, є жителькою Краснопільського району (а.с.5) і має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням на її ім’я (а.с.6).
Згідно довідки, наданої відповідачем, позивачці на протязі 2007-2009 років (а.с.7) виплачено: у 2007 році ніяких доплат не проводилося, в 2008 році доплату дітям війни в розмірі 579 грн. 30 коп., в 2009 році – 597 грн. 60 коп., що і змусило звернутися до суду для захисту своїх прав, які, на думку позивачки, порушив відповідач в 2007-2009 роках.
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позовні вимоги щодо здійснення позивачу доплати до пенсії з 1 січня 2007 року, суд вважає частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Краснопільському районі Сумської області повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Вимоги позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - на 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В 2008 році позивачу було нараховане з початку року та виплачено зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області від 20.04.2010 року № 786 (а.с.7).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за №10-рп/2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Краснопільському районі Сумської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але ним було нараховано та виплачено лише 10% виплат від виплат, передбачених законодавством відносно дітей війни у 2008 році, що не відповідає вимогам законодавства.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають, виходячи з того, що рішення Конституційного Суду України набрало чинності з 22.05.2008 року.
Відносно позовних вимог про перерахунок пенсії, виплаченої в 2009 р., суд вважає, що вони підлягають задоволенню, у зв’язку з тим, що при прийнятті Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялась і не скасовувалась, а відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений Законами України.
Згідно ч.1 та ч.9 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Звернення до суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. При вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція і практика Європейського Суду принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом — відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання щомісячної соціальної допомоги дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Таким, чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни, не можуть бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову та розцінюються судом, як спроба уникнути цивільно-правової відповідальності.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Відповідачем по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якого випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, а таким територіальним управлінням в Краснопільському районі є відповідач по справі.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Краснопільському районі Сумської області, тобто за місцем проживання позивача.
Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянам своїх конституційних прав, тобто і пенсіонерів за старістю. (ст.46 ч.1 Конституції України.)
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30 відсотків доплати до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно абз. 1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо:
- призначення пенсії;
- підготовки документів для її виплати;
- забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.
Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30 відсотків доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причин.
Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.
Крім того, відповідачем, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.
Отже, відсутність коштів відповідача, який не вчинив жодної дії, щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку, щодо виділення коштів для здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, за 2007 рік - з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, та починаючи з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року зобов’язавши провести відповідні виплати з урахуванням уже здійснених протягом 2008-2009 років виплат
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд також виходить з того, що відповідно до ст. 1 ч 2 ЦК України до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи вищенаведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно - правових характер, суд може визнати дії відповідача неправомірними та у разі неправомірності їхніх дій - зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону. Виходячи з цього суд вважає, що вимоги про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України
Керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 124, 129 Конституції України, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст.6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» №489-У від 19.12.2006 року, «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Положенням «Про Пенсійний Фонд України», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.04.2002 року, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду» №497 від 11.04.2000 року, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, ст.10,11,15,109,209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплат здійснених у 2008- 2009 роках.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на користь позивача 83 грн. 00 коп. витрат за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
Компенсувати ОСОБА_2 35 грн. витрат по сплаті судового збору за рахунок держави.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2010 року.
Суддя В. І. Басова