___________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2015 р.

м. Херсон

Справа № 821/3514/15-а

ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Пекного А.С.,

при секретарі: Кальченко-Булановій М.С.,

за участю позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визнання незаконним запису в трудовій книжці,

встановив:

ОСОБА _2 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач, ОСОБА_1 митниця ДФС), в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ ОСОБА_1 митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-о "Про звільнення з роботи", зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу; визнати недійсним запис №29 від 15.10.2015р. у трудовій книжці позивача та зобов'язати відповідача внести до трудової книжки записи, які відповідають вимогам законодавства.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю звільнення його оскаржуваним наказом з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС з підстав, визначених п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів України про працю, оскільки дії, за які його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення, були ним вчинені у позаробочий час, тому позивач не міг допустити порушення своїх трудових обов'язків.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні.

Додатково представник позивача пояснив, що звільнення позивача відповідно до п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів України про працю є незаконним у зв'язку з неправильним формулюванням причини звільнення, якою повинна була бути одна з підстав, що визначена ст.30 Закону України "Про державну службу". Саме неправильна причина звільнення, на думку позивача та його представника, є належною і достатньою підставою для визнання оскаржуваного наказу незаконним, його скасування та поновлення позивача на посаді.

Відповідачем надані письмові заперечення на позов, у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що при звільненні позивача ОСОБА_1 митниця ДФС діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України. Вказує, що до ОСОБА_1 митниці ДФС надійшла інформація про порушення позивачем етики поведінки державного службовця, який керував автомобілем у нетверезому стані і ця подія набула широкого громадського резонансу, завдавши шкоди інтересам державної служби та дискредитувавши державний орган, в якому працює позивач. З метою з'ясування всіх обставин призначено та проведено службове розслідування, в ході якого інформація про порушення позивачем етики поведінки державного службовця підтвердилась. На думку відповідача, своїми діями позивач порушив вимоги ст.5 Закону України "Про державну службу", Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 р. № 214, Правил поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, затверджених наказом Міндоходів від 15.08.2013 року № 357, порушив свої службові обов'язки дотримуватись, зокрема, етики поведінки державного службовця, які передбачені п.п. 1.5, 2.1, 2.2 Посадової інструкції головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС, що свідчить про наявність підстав для його звільнення, оскільки своїми діями він завдав шкоди інтересам державної служби та підірвав довіру і репутацію державного органу і тому він не є гідним нести звання державного службовця.

Додатково відповідач пояснив, що порушення позивачем етики поведінки державного службовця у вигляді керування автомобілем у нетверезому стані, спробі наїзду на учасників блокади Криму та спроби утекти від працівників Державтоінспекції отримало широкий громадський резонанс у вигляді негативних коментарів, відгуків у засобах масової інформації, на телебаченні, в газетах, мережі інтернет. Безліч негативних повідомлень щодо поведінки позивача дискредитує ОСОБА_1 митницю ДФС як державний орган та ганьблять її репутацію.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 з квітня 2002р. працює в митних органах, з 01.04.2015р. обіймає посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС, має спеціальне звання радник митної служби 2 рангу.

Наказом ОСОБА_1 митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-о позивача звільнено з посади з 15.10.2015р. за одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митного органу відповідно до п.1 ст.41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Підставою для прийняття вказаного наказу зазначено акт службового розслідування від 15.10.2015р.

У зв'язку з цим судом встановлено, що листом відділу власної безпеки Головного управління ДФС у Херсонській області від 15.10.2015р. №650/7/21-28-08-18 ОСОБА_1 митницю ДФС повідомлено про можливе порушення етики поведінки державного службовця з боку співробітника митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_2, який за наявною інформацією перебував у нетверезому стані за кермом автомобіля і вказана подія отримала широкий громадський резонанс. Також цим листом пропонується негайно створити комісію і провести службове розслідування у відношенні ОСОБА_2, в ході якого з'ясувати всі обставини по факту події та визначитись з доцільністю подальшого проходження позивачем державної служби.

Наказом ОСОБА_1 митниці ДФС від 15.10.2015р. №229 призначено службове розслідування.

В ході проведення службового розслідування позивачу пропонувалось надати пояснення, але він від цього відмовився, чого не спростував у судовому засіданні. Про відмову позивача надавати пояснення складено акт від 15.10.2015р.

За наслідками службового розслідування складено відповідний акт від 15.10.2015р., за змістом якого установлено, що 13.10.2015р. близько 23:00 год. у неробочий час головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_2 на автомобілі "ОСОБА_5 Фе", державний номер НОМЕР_1 в районі с. Чонгар Генічеського району Херсонської області був затриманий працівниками органів ДАІ з ознаками алкогольного сп'яніння і був доставлений до Генічеської центральної районної лікарні, за результатами дослідження його стан ідентифікований як "алкогольне сп'яніння", а співробітниками органів ДАІ відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

З посиланням на ст.5 Закону України "Про державну службу" та посадову інструкцію головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС, комісія зі службового розслідування зробила висновок про порушення позивачем вимог своєї посадової інструкції, етики поведінки державного службовця та про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення його з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митного органу відповідно до п.1 ст.41 КЗпП.

Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Позивач на час виникнення спірних правовідносин мав статус посадової особи контролюючого органу, що реалізує державну митну політику.

Відповідно до ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов'язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236 Положення про Державну фіскальну службу України, Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

ДФС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014р. №31 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1, в тому числі й ОСОБА_1 митницю ДФС та вирішено реорганізувати територіальні органи Міністерства доходів і зборів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

За змістом п.п. 342.1, 342.6 ст. 342 Податкового кодексу України, посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Відповідно статтею 569 Митного кодексу України визначено, що працівники органів доходів і зборів, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності цих органів, є посадовими особами.

Посадові особи органів доходів і зборів є державними службовцями.

Правове становище посадових осіб органів доходів і зборів визначається цим Кодексом, а в частині, не врегульованій ним, - законодавством про державну службу та іншими актами законодавства України.

Частиною другою статті 9 Закону України "Про державну службу" установлено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

Зазначеними нормами законодавства прямо передбачено, що Закон України "Про державну службу" врегульовує правове становище посадових осіб митних органів, тобто додатково визначає їх права, обов'язки та відповідальність.

Так, за недотримання вимог Конституції та законів України, а також за несумлінне виконання своїх службових обов'язків державним службовцем Законом України "Про державну службу" передбачено відповідальність - припинення державної служби. При цьому припинення перебування на державній службі як підстава звільнення є спеціально обумовленим видом відповідальності, що передбачена законом.

Статтею 5 Закону України "Про державну службу" передбачено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну службу" громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: "Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки". Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.

Загальні правила поведінки державного службовця, затверджені наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214 (далі - Правила № 214).

Пунктом 1.1. Розділу 1 Правил № 214 передбачено, що ці загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки, доброчесності та запобігання конфлікту інтересів у діяльності державних службовців та способів врегулювання конфлікту інтересів. Вони ґрунтуються на Конституції України, Законі України "Про правила етичної поведінки" та визначених статтею 3 Закону України "Про державну службу" принципах державної служби, спрямовані на підвищення авторитету державної служби та зміцнення репутації державних службовців, а також інформування громадян про норми поведінки, яких вони мають очікувати від державних службовців.

При прийнятті на державну службу державний службовець ознайомлюється з цими Загальними правилами, про що робиться письмовий запис у його особовій справі.

Відповідно до пункту 1.2 Розділу 1 Правил № 214 ці загальні правила встановлюють основні вимоги до етики працівників органів державної влади, що займають посади, віднесені до відповідних категорій посад державних службовців згідно із Законом України "Про державну службу".

Пунктами 1.5 та 1.6 Розділу 1 Правил № 214 передбачено, що поведінка державних службовців має відповідати очікуванням громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до державної служби, сприяти реалізації прав і свобод людини і громадянина, визначених Конституцією України і законами України. Державний службовець має дбати про позитивний авторитет органів державної влади і державної служби в цілому, дорожити своїм ім'ям та статусом

Як передбачено пунктом 2.5 Розділу ІІ Правил № 214, державний службовець має з належною повагою ставитись до прав, обов'язків та законних інтересів громадян, їх об'єднань, а також юридичних осіб, додержуватися загальновизнаних етичних норм поведінки, культури спілкування (уникати нецензурної лексики, не допускати використання підвищеної інтонації під час спілкування), не повинен проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог, допускати прояви бюрократизму, відомчості та місництва, нестриманість у висловлюваннях та не вчиняти дій, що дискредитують орган державної влади або ганьблять репутацію державного службовця.

Правила поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, затверджені наказом Міндоходів від 15.08.2013 року № 357 (далі - Правила № 357), встановлюють загальні вимоги до поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів під час виконання службових повноважень та у позаробочий час.

Пунктом 6.4 Розділу VІ Правил № 357 визначено поведінку посадових осіб органів Міндоходів у неробочий час. Зокрема, у неробочий час посадові особи органів Міндоходів повинні: поводити себе відповідно до суспільних норм поведінки, аби своєю поведінкою не зашкодити репутації органів Міндоходів у суспільстві; не зловживати своїми повноваженнями, не використовувати документи, які підтверджують їх посаду та повноваження, з метою прийняття іншими особами сприятливих для них рішень, вчинення дій чи бездіяльності. Посадові особи не повинні зловживати алкогольними напоями, вживати психотропні або наркотичні речовини, крім випадків, коли це необхідно у лікувальних цілях.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідно до статей 10 та 17 Закону України "Про державну службу" державні службовці як при виконанні службових обов'язків, так і позаробочий час (у побуті) зобов'язуються не тільки суворо дотримуватись вимог Конституції та законів України тощо, але і дотримуватись моральних принципів - високо нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої службові обов'язки.

Враховуючи норми Закону України "Про державну службу", Присяга державних службовців передбачає покладення на них обов'язків не тільки юридичного (суворо дотримуватись Конституції та законів України тощо), але і морального змісту (високо нести звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, тощо). Включення моральних обов'язків у зміст Присяги надає їм юридичного значення, порушення таких обов'язків є порушенням Присяги та тягне за собою припинення державної служби.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про державну службу" підставами припинення державної служби є ті, що визначені у КЗпП України. Окрім цих підстав, державна служба також може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України "Про державну службу"; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України "Про державну службу"; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України "Про державну службу".

Пунктом 6 частини 1 ст. 30 Закону України "Про державну службу" визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Припинення державної служби відбувається у формі звільнення.

Частиною 2 ст. 14 Закону України "Про державну службу" визначено ще два додаткові заходи дисциплінарного впливу для державних службовців: крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України (стаття 147 КЗпП), можуть застосовуватися попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

Проте, порядок застосування таких заходів впливу у Законі України "Про державну службу" не передбачено. Натомість порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі звільнення, врегульовано у КЗпП (стаття 149).

Отже, і порушення Присяги, і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Судом встановлено, що позивачем прийнято Присягу державного службовця та його ознайомлено із загальними правилами поведінки державного службовця та правилами поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України 20.06.2014р.

Згідно із посадовою інструкцією головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС позивач зобов'язаний неухильно дотримуватись Правил етики поведінки державних службовців, трудової дисципліни, режиму роботи, правил внутрішнього трудового розпорядку митниці, обмежень та заборон, встановлених законодавством України для державних службовців.

Як видно з матеріалів справи, фактичною підставою для проведення службового розслідування та прийняття рішення про звільнення позивача слугували факти вчинення ним дій, які порушували етику поведінки державного службовця та поширення в засобах масової інформації відомостей про такий вчинок, що призвело до дискредитації органу державної влади, в якому він працює та зганьбило репутацію державного службовця.

Так, службовим розслідуванням та судом при розгляді даної справи встановлено, що 13.10.2015р. близько 23:00 год. у неробочий час головний державний інспектор відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС ОСОБА_2 на автомобілі "ОСОБА_5 Фе", державний номер НОМЕР_1 в районі с. Чонгар Генічеського району Херсонської області був затриманий працівниками органів ДАІ з ознаками алкогольного сп'яніння і був доставлений до Генічеської центральної районної лікарні, за результатами дослідження його стан ідентифікований як "алкогольне сп'яніння", а співробітниками органів ДАІ відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису вказаної події чітко видно, як позивач, перебуваючи за кермом автомобіля "ОСОБА_5 Фе", державний номер НОМЕР_1, при прибутті працівників Державтоінспекції намагається залишити місце події та при цьому фактично скоює наїзд транспортним засобом на учасників безстрокової мирної громадської акції з блокування постачання товарів в тимчасово окуповані ОСОБА_6 Республіку Крим та м. Севастополь. Надалі він таки залишає місце події та працівники Державтоінспекції вимушені його переслідувати, а після затримання і доставлення позивача до Генічеської центральної районної лікарні, за результатами дослідження його стан ідентифікований як "алкогольне сп'яніння".

Вказаних обставин, в тому числі і щодо керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, як і обставин щодо подальшого притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення позивач не спростував.

Така поведінка позивача широко висвітлена в засобах масової інформації, зокрема у випусках новин загальнодержавних телекомпаній та поширена у мережі інтернет, про що свідчать надані відповідачем витяги з сайтів podrobnosti.ua (стаття та відеорепортаж "Под Херсоном пьяный начальник таможни улепётывал от милиции"), tsn.ua (стаття та відеорепортаж "На кордоні з Кримом спіймали п'яного в дим начальника митниці у вишиванці"), censor.net.ua (стаття та відеорепортаж "Пьяный начальник таможенного поста "Каховка" пытался прорвать блокаду Крыма на внедорожнике"), а також примірник газети "Новий День" №43 (5194) від 22.10.2015р. (стаття "Пьяная" таможня").

Сторонами не спростовується та визнається факт широкого розголосу в засобах масової інформації та мережі інтернет відомостей про вказану подію, а позивачем та його представником не заперечується дійсність та відповідність реальним подіям наданого відповідачем та дослідженого судом відеозапису.

Проаналізувавши матеріали службового розслідування, які слугували підставою для оскарженого наказу та досліджені у судовому засіданні докази і пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позивачем не було дотримано вимог Закону України "Про державну службу", Загальних правил поведінки державного службовця, затверджених наказом Головного управління державної служби України від 04.08.2010 року № 214, Правил поведінки посадових осіб Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органів, затверджених наказом Міндоходів від 15.08.2013 року № 357.

На думку суду, наведене свідчить про наявність у відповідача правових підстав для звільнення позивача, оскільки останній, перебуваючи за кермом автомобіля у нетверезому стані, допускаючи нетактовну поведінку у спілкуванні з громадянами на місці події, утікаючи від працівників Державтоінспекції та розштовхуючи при цьому громадян автомобілем, порушив Присягу державних службовців, що виявилось у недотриманні Конституції та законів України, підриві їх авторитету і дискредитації органу державної влади, в якому він працює, порушенні прав, свобод і законних інтересів громадян, і не є гідним нести звання державного службовця.

Однак приймаючи рішення про звільнення позивача, ОСОБА_1 митниця ДФС безпідставно надала неправильну юридичну кваліфікацію його діям, внаслідок чого невірно сформульовано причини звільнення - "за одноразове грубе порушення трудових обов'язків".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що фактичною підставою для розірвання трудового договору відповідно до пу.1 ст. 41 КЗпП зі службовою особою органів доходів і зборів, якій присвоєно спеціальне звання, може бути одноразове грубе порушення трудових обов'язків цією особою.

Матеріалами підтверджується та сторонами не заперечується, що на час скоєння вчинку, за який позивача було звільнено, він не виконував службових обов'язків.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 за одноразове грубе порушення трудових обов'язків на підставі п.1 ч.1 ст.41 КЗпП не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки матеріалами службового розслідування не встановлено фактів порушення позивачем саме його трудових обов'язків.

Водночас, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

У той же час, службовим розслідуванням встановлені такі обставини вчинку позивача, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, неадекватна поведінка, недотримання етики поведінки державного службовця, що, на думку суду, призвело до порушення позивачем ОСОБА_7 державних службовців, згідно з якою він зобов'язався суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки.

Наведене свідчить про те, що факт порушення ОСОБА_2 Присяги державних службовців є доведеним і підтвердженим належними доказами та наявними матеріалами справи.

Пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Крім того, пунктом 3 статті 235 КЗпП визначено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

У зв'язку з цим слід окремо звернути увагу на пояснення представника позивача щодо підстав звернення до суду із даним позовом. Так, представник позивача наполягає на незаконності оскаржуваного наказу саме з підстав неправильної кваліфікації підстав звільнення і наголошує на тому, що належними підставами звільнення позивача повинні бути підстави, які визначені статтею 30 Закону України "Про державну службу".

Отже, враховуючи те, що у оскаржуваному наказі відповідачем надана неправильна юридична кваліфікація причин звільнення позивача та з огляду на відсутність законних підстав для поновлення його на посаді, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування пункту 1 наказу ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби від 15 жовтня 2015 року №411-о "Про звільнення з роботи" в частині формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 як "за одноразове грубе порушення трудових обов'язків службовою особою митного органу". Також, з урахуванням того, що обставинам, які стали підставою звільнення, в оскаржуваному наказі дана неправильна юридична кваліфікація, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача внести зміни до наказу шляхом зміни формулювання причин звільнення позивача.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_1 митниці ДФС здійснити розрахунок та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, які є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення позивача, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним запису №29 від 15 жовтня 2015 року у трудовій книжці ОСОБА_2 та зобов'язання відповідача внести до трудової книжки позивача записи, які відповідають вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи видно, що на підставі наказу ОСОБА_1 митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-о "Про звільнення з роботи" до трудової книжки ОСОБА_2 АВ №202946 внесено запис від 15.10.2015р. №29 наступного змісту: "Звільнений з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Каховка" ОСОБА_1 митниці ДФС за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України".

Відповідно до ст.48 КЗпП, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї правової норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 27.04.1993р. №301 "Про трудові книжки працівників", якою, зокрема, доручено Міністерству праці, Міністерству юстиції, Міністерству соціального захисту населення разом із заінтересованими міністерствами та іншими підвідомчими Кабінетові Міністрів України органами державної виконавчої влади за участю профспілкових об'єднань у тримісячний термін розробити і затвердити Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Згідно із п.п. 2.3, 2.4 Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п.2.10 Інструкції, у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)" і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за № таким-то є недійсним, звільнений ..." і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.

Оскільки судом визнано наведене у п.1 наказу ОСОБА_1 митниці ДФС від 15.10.2015р. №411-о "Про звільнення з роботи" формулювання причини звільнення позивача неправильним та скасовано цей пункт наказу, то з урахуванням наведених правових норм вбачається необхідність визнання недійсним внесеного на його підставі до трудової книжки ОСОБА_2 запису від 15.10.2015р. №29 про звільнення його з посади за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до п.1 ст.41 КЗпП України.

Наведене крім того означає, що з огляду на покладений судом на відповідача обов'язок внести зміни до наказу шляхом зміни формулювання причин звільнення позивача, наявні підстави для покладення на відповідача також і обов'язку внести до трудової книжки позивача записи, які відповідають вимогам законодавства, тобто указати належну підставу звільнення, якою є пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Отже, позовні вимоги у вказаній частині також фактично підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати пункт 1 наказу ОСОБА_1 митниці Державної фіскальної служби від 15 жовтня 2015 року №411-о «Про звільнення з роботи» в частині формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 як «за одноразове грубе порушення трудових обов’язків службовою особою митного органу».

Зобов’язати ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби внести зміни до наказу ОСОБА_1 митниці ДФС від 15 жовтня 2015 року №411-о «Про звільнення з роботи», якими змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 з пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України на пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Визнати недійсним запис №29 від 15 жовтня 2015 року у трудовій книжці ОСОБА_2 Петровича АВ №202946.

Зобов’язати ОСОБА_1 митницю Державної фіскальної служби внести до трудової книжки ОСОБА_2 Петровича АВ №202946 запис про зміну формулювання причин звільнення з пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України на пункт 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 грудня 2015 р.

Суддя Пекний А.С.

кат. 12.3