РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2015 р. м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Собіна І.М., Оніпко О.В.

секретар судового засідання: Шептицька С.С.

за участі: представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" на рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Закрите акціонерне товариство "РіМал", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області; про визнання права власності на будівлю трансформаторної підстанції та витребування її з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (далі - ПАТ "Рівнеобленерго" або Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Закрите акціонерне товариство "РіМал", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області; про визнання права власності на будівлю трансформаторної підстанції та витребування її з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу набув право власності на об'єкт трансформаторної підстанції "Будівля ТП-16", яке належало на праві власності Товариству. Оскільки спірне майно вибуло з володіння первісного власника поза його волею, тому просив визнати за ним право власності та витребувати трансформаторну підстанцію з чужого незаконного володіння.

Рішенням Рівненського міського суду від 12 листопада 2015 року ПАТ "Рівнеобленерго" у задоволенні позову відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі представник ПАТ "Рівнеобленерго" покликається на його незаконність та необґрунтованість через неповне з'ясування обставин справи, неправильну оцінку доказів у справі і порушення норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначалося про неповноту з'ясування судом обставин справи, зокрема не встановлено наявності фактів, що входять до предмету доказуванню у справі. При цьому Товариством було вжито усіх передбачених процесуальним законодавством заходів для з'ясування обставин, що мають значення для справи, хоча суд першої інстанції не взяв їх до уваги, чим порушив право позивача на справедливий судовий розгляд, що встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

Вважає хибними висновки суду про відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги Товариства, оскільки законність набуття відповідачем у власність трансформаторної підстанції, розташованої у м. Рівне по вул. Хмільна, 40, була спростована. Упродовж розгляду справи ПАТ "Рівнеобленерго" було доведено всі обставини, що входили до предмету доказування у справі. В тому числі факт тотожності трансформаторної підстанції "Будівля ТП-16" (адреса: м. Рівне, вул. Межова) та об'єкту "Трансформаторна підстанція літ.М-1" (адреса: м. Рівне, вул. Хмільна, 40); факт правонаступництва позивача після реорганізації Державної акціонерної енергетичної компанії "Рівнеобленерго" (далі - ДАЕК "Рівнеобленерго"); факт наявності правовстановлюючих документів на спірну будівлю у Товариства; факт первинного правомірного набуття права власності на спірний об'єкт та суб'єкта такого права, оскільки всі подальші розпорядження спірним майном без відома та згоди законного власника були неправомірними; факт наявності інформації у відповідача та Закритого акціонерного товариства "РіМАЛ" (далі - ЗАТ "РіМАЛ") інформації про права позивача на спірний об'єкт, що свідчить про недобросовісність набуття ними права власності.

На думку позивача, факт тотожності об'єкту "Будівля ТП-16" та об'єкту "Трансформаторна підстанція літ.М-1" стверджується визнанням цієї обставини обома сторонами, а тому не підлягає доказуванню відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України. 9 вересня 2014 року до початку розгляду справи по суті ПАТ "Рівнеобленерго" подано клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи тотожності об'єктів, проте було відхилено через визнання його відповідачем та недоцільністю проведення експертизи. Однак у ході розгляду справи відповідач змінив свої твердження, не наводячи на це достатньої аргументації. Вважає, що факт тотожності об'єктів також підтверджується аналізом паспорту технічного стану будівлі об'єкту "Будівля ТП-16" та технічним паспортом об'єкту "Трансформаторна підстанція літ. М-1". Тому внаслідок маніпулювання обставинами відповідачем та ненадання судом можливості Товариству довести факт тотожності об'єктів належними доказами через відмову в призначенні експертизи порушено право позивача на справедливий судовий розгляд.

Доводить факт правонаступництва Товариством прав і обов'язків ДАЕК "Рівнеобленерго" внаслідок кількох реорганізацій.

Вважає, що правовстановлюючими документами, які підтверджують право власності позивача на трансформаторну підстанцію "Будівля ТП-16", є Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації 31 липня 1995 року, а також Свідоцтво про право власності від 7 червня 2002 року.

Відповідач і ЗАТ "РіМал" не є добросовісними набувачами "Будівлі ТП-16", оскільки у вересні 1995 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області неправомірно передало спірний об'єкт нерухомого майна на користь останнього, який в грудні 2012 року відчужив зазначену будівлю на користь ОСОБА_1 Судом не враховано, що законним власником "Будівлі ТП-16" ще з 31 липня 1995 року є ПАТ "Рівнеобленерго", коли наказом № 137 Міністерством енергетики та електрифікації України було створено ДАЕК "Рівнеобленерго", правонаступником якої є позивач.

Право витребувати спірний об'єкт нерухомого майна з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ПАТ "Рівнеобленерго" надано положеннями ст. 388 ЦК України. В зв'язку з цим судом не було застосовано норми матеріального права, зокрема ст.ст. 317, 319, 388, 392 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про господарські товариства", ст. 4 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно", а також пп. 1.2, 1.5 наказу Фонду державного майна України № 906 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно". Посилається як на підстави для задоволення апеляційної скарги і на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, що ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97 - ВР , ч. 4 ст. 41 Конституції України, і міжнародну судову практику, яка висловлена у Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Марс проти Німеччини" та "Споронг і Лоннрот проти Швеції".

З викладених міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати ухваливши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи позивача, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача з набуттям за відплатним договором права на спірне майно у третьої особи, яким ЗАТ "РіМАЛ" було вправі розпоряджатися, виникли права і обов'язки добросовісного набувача, тобто правових підстав для витребування у ОСОБА_1 на користь позивача трансформаторної підстанції будівлі "ТП-16" встановлено не було.

Проте з такими висновками не можна погодитися.

7 липня 1992 року Постановою Верховної Ради України №2545-ХІІ затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств, внесену Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Указом Президента України від 4 квітня 1995 року №282\95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" доручено, зокрема, Фонду державного майна України передати Міністерству енергетики та електрифікації управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до даного Указу.

З матеріалів справи вбачається, що унаслідок кількох реорганізацій правонаступником Рівненського обласного підприємства електричних мереж є ПАТ "Рівнеобленерго" (т. 1, а.с. 7-141).

Обставини реорганізації сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не заперечуються і ними визнаються.

Зі змісту Свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, виданим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 7 червня 2002 року, видно, що будівлі в кількості 15 одиниць; огорожа і замощення по вулиці Кн. Володимира, 71, в м. Рівне; будівлі 313 ТП; будівлі 15 РП належать Відкритому акціонерному товариству "Ей-І-Ес Рівнеенерго" (далі - ВАТ "Ей-І-Ес Рівненерго"), тобто правопопереднику позивача (т. 2, а.с. 70). Серед інших об'єктів права в інвентарній книзі ВАТ "Ей-І-Ес Рівненерго" зазначено і про належність будівлі трансформаторної підстанції №16 (скорочена назва - будівля "ТП-16") по вулиці Межовій у м. Рівне; дата введення в експлуатацію - червень 1955 року (т. 2, а.с. 67-69).

Як зазначає позивач, і з ним погоджується колегія суддів, право на будівлю "ТП-16" у ПАТ "Рівнеобленерго" виникло на підставі Переліку нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" - правопопередника позивача під час корпоратизації у 1995 році (далі - Перелік нерухомого майна). Відповідно до цього Переліку нерухомого майна визначено Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу по Рівненському міському району електромереж станом на 1 липня 1995 року. У розділі "Будівлі" цього Переліку визначено про право власності Товариства на об'єкт нерухомості - будівлю "ТП-16" у м. Рівне по вулиці Межова (т. 1, а.с. 69). Цей об'єкт обліковується на балансі ПАТ "Рівнеобленерго" з 1955 року за інвентарним №001200.16, що стверджено довідками вих. №2151 від 27.06.2013 року та вих. №2148 від 27.06.2013 року (т. 1, а.с. 61, 62).

У будівлі "ТП-16" розміщено електротехнічне обладнання позивача, що підтверджується довідкою №1734 від 22.05.2013 року.

22 липня 1998 року Фондом державного майна України було прийнято наказ "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно", яким визначено перелік документів, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені в процесі перетворення державних підприємств (т. 1, а.с. 65-75).

Згідно з п. 2.2 зазначеного наказу документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені до набуття чинності даним наказом, є Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств.

Тобто Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації, є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на будівлю "ТП-16".

У подальшому цей факт підтверджено Свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, що видане 7 червня 2002 року Рівненським міським бюро технічної інвентаризації (т. 2, а.с. 70).

Спірна будівля та спеціальні обладнання, що там розміщені, використовуються безперервно ПАТ "Рівнеобленерго" з 1955 року по даний час, що не заперечувалося і особами, які беруть участь у справі.

Усупереч Указу Президента України від 4 квітня 1995 року №282\95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" 13 вересня 1995 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області продало, а товариство покупців ОП "Рівненська маслосирбаза", правонаступником якого є ЗАТ "РіМАЛ", купило державне майно цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчено 15 вересня 1995 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстровано в реєстрі за №690 (т, 1 а.с. 183-185, вз.; т. 2, а.с. 36-39).

Серед переданого на користь покупця майна значиться і "Трансформаторна підстанція", тобто спірна будівля "ТП-16" (т. 1, а.с. 188).

Приходячи до висновку про скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів ураховується те, що адреси будівлі "ТП-16", яка обліковується за позивачем, і "Трансформаторна підстанція", що рахується за відповідачем, відрізняються, однак сам об'єкт нерухомості є тотожним, тобто одним і тим самим, оскільки цей факт визнав у суді першої інстанції і сам відповідач. Також апеляційний суд погоджується в цій частині з доводами позивача і зважає на те, що будівля розташована на перехресті вулиць Межова-Хмільна в м. Рівне, інших подібних об'єктів поряд немає, а реєстраційну адресу: АДРЕСА_1, присвоєно за адресою цілісного майнового комплексу, що був приватизований ЗАТ "РіМАЛ".

Згодом - 9 грудня 2012 року між ЗАТ "РіМАЛ" і відповідачем укладено договір, за умовами якого продавець продав, а ОСОБА_1 - купив будівлю "Електрощитової літ. "б-2" інв. №00315" (вартість - 60 000 гривень) і "Трансформаторну підстанцію літ. "М-1" інв. №007" (ціна - 20 000 гривень) (т. 2, а.с. 45). Договір посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстровано в реєстрі за №1081. Того ж числа зазначене майно передано на користь покупця, про що свідчить відповідний акт передачі-прийому (т. 2, а.с. 47).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Не зважаючи на існування двох відплатних договорів, первісне право власності на будівлю "ТП-16" виникло і рахується саме за позивачем, про що свідчить чинне Свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним та фізичним особам, виданим Рівненським міським бюро технічної інвентаризації 7 червня 2002 року, що узгоджується із ніким не оспореним Переліком нерухомого майна, яке увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації від 1 липня 1995 року, який був правовстановлюючим документом під час корпоратизації підприємства.

Між тим, 13 вересня 1995 року, знехтувавши фактом права власності на будівлю "ТП-16" у позивача, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області розпорядилося спірним майном на власний розсуд, оплатно відчуживши його на користь товариства покупців ОП "Рівненська маслосирбаза". При цьому очевидно, що воля власника будівлі "ТП-16" на її відчуження контрагентами не з'ясовувалася взагалі, чим грубо порушено його суб'єктивні цивільні права і обов'язки.

Норми ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З правової позиції, що висловлена Верховним Судом України постановою від 17 жовтня 2011 року у справі №3-103гс11, вбачається, що у разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного (нікчемного) правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного чи нікчемного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.

Відповідно до абз. другого ч. 1 ст. 360 (7) ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу, що укладений 13 вересня 1995 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області і товариством покупців ОП "Рівненська маслосирбаза", є нікчемним, тому достатнім способом судового захисту порушеного права власності вбачається витребування будівлі "ТП-16" з чужого незаконного володіння в останнього покупця - ОСОБА_1 як добросовісного набувача спірного майна.

Щодо вимоги позивача про визнання права власності на будівлю "ТП-16", то з її обґрунтованістю колегія суддів не може погодитися.

Так, згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки право власності ПАТ "Рівнеобленерго" на будівлю трансформаторної підстанції №16 є встановленим і особами, які беруть участь у справі, не заперечується, тому правової необхідності в судовому порядку повторно його підтвердити колегія суддів не знаходить.

Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

В силу вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

За таких обставин з відповідача слід стягнути на користь ПАТ "Рівнеобленерго" 487, 20 гривень судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 339, 80 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України мотивом для ухвалення нового рішення - про відмову в позові є незастосування судом норм матеріального права, які підлягали застосуванню.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 228, ст. 330, п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі №3-103гс11, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2015 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" будівлю трансформаторної підстанції №16, що знаходиться за адресою: Рівненська область, АДРЕСА_1.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" у задоволенні позову до ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Комунальне підприємство "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Закрите акціонерне товариство "РіМал", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області; про визнання права власності на будівлю трансформаторної підстанції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" 487, 20 гривень судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 1 339, 80 гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий : Судді: