КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа : № 826/7342/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Видмеденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, за участю третьої особи: Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про:

Визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 01.04.2010 року № 242 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України.

Визнання протиправним і скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 19.04.2010 року № 229 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України (з урахуванням заяви про зміну вимог, прийнятої 09.07.2014 року).

Зобов'язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області поновити ОСОБА_2 на посаді - заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області та зарахувати трудовий стаж з 21.04.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Апелянт та його представник просили апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції.

Представники відповідача та третьої особи просили залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та подані письмові заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з таких підстав.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов висновку про законність та обґрунтованість спірних наказів, а тому відмовив в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 01.04.2010 року №242 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ОВС області» за порушення службової дисципліни, вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яке виявилось у торгівлі особливо небезпечними наркотичними засобами, вступі у неділові стосунки з цивільними особами з метою отримання грошової винагороди, зокрема, заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району) ГУМВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за ст. 64, п. «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали висновки службового розслідування.

Перевіркою було встановлено, що 11.03.2010 року до Головного управління з Прокуратури м. Києва надійшла інформація про порушення кримінальної справи № 50-5761 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 та ч. 2 ст. 307 КК України щодо заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського МВ (з обслуговування м. Борисполя та Бориспільського району) ГУ МВС України в Київській області капітана міліції ОСОБА_2.

У ході службового розслідування встановлено, що 09.03.2010 року до слідчого відділу прокуратури м. Києва із ГУБКОЗ СБ України надійшли матеріали перевірки за заявою громадянки ОСОБА_3 про неправомірні дії відносно неї з боку ОСОБА_2, яка стала приводом для порушення кримінальної справи.

Як вбачається з спецповідомлення Головного управління МВС України в Київській області від 11.03.2010 р. № 3/8, надісланого начальникові ДКЗ МВС України генерал-майору міліції Криволапчуку В.О. ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст. 115 КПК України та утримується в ІТТ ГУМВ України в м. Києві. Проводиться службове розслідування.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва радником юстиції Григорів В.Б. від 09.03.2010 року порушено кримінальну справу № 50-5749 щодо ОСОБА_2 за ознаками складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 364, ч. 2 ст. 307 КК України.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 19.04.2010 №229 о/с «По особовому складу» звільнено з органів внутрішніх справ у запас за ст. 64, пункт «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_2 (М-085701), заступника начальника - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу (з обслуговування міста Борисполя та Бориспільського району), з 21.04.2010 року.

Вважаючи зазначені дії та рішення відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правовому оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, судова колегія зважає на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22.06.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

За визначеннями Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (ч. 1 ст. 1), а дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2).

Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Ст. 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Дисциплінарного статуту. Положеннями цієї правової норми передбачено, зокрема, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Статтею 64 постанови Кабінету міністрів від 29.07.1991 року № 114 «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» передбачені наступні підстави для звільнення зі служби для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу: а) за віком; б) через хворобу; в) через обмежений стан здоров'я; г) через скорочення штатів; д) через службову невідповідність; є) за порушення дисципліни; ж) за власним бажанням; з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства; и) через сімейні обставини або з інших поважних причин; і) у зв'язку з непроходженням випробування в період іспитового строку; ї) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; й) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», або кримінального правопорушення.

Як убачається із матеріалів справи, оскаржувані позивачем накази було прийнято з урахуванням висновку службового розслідування від 29.03.2010 року.

Зі змісту зазначеного висновку слідує, що 09.03.2010 року до слідчого відділу прокуратури м. Києва із ГУБКОЗ СБ України надійшли матеріали перевірки за заявою громадянки ОСОБА_3. про неправомірні дії відносно неї з боку ОСОБА_2 і ОСОБА_7, яка стала приводом для порушення кримінальної справи.

Інших фактів порушення дисципліни висновок службового розслідування не містить, що не заперечувалось представниками відповідача та третьої особи.

Тобто, як з'ясовано колегією суддів в ході судового розгляду справи, в основу висновку службового розслідування покладено матеріали дослідчої перевірки.

Оскаржуваним наказом позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку з порушенням вимог відомчих нормативних актів щодо дотримання дисципліни та законності, порушенням вимог ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, що призвело до настання надзвичайної події. Однак, встановлення висновком службового розслідування «надзвичайної події» - вступ у неділові стосунки та незаконний збут мною громадянці ОСОБА_3 наркотичних засобів не є свідчення вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного проступку в розумінні Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

В даному випадку йдеться про підозру у вчиненні позивачем кримінального правопорушення, що є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності на підставі набрання законної сили обвинувальним вироком суду, а наявність такого є окремою підставою для звільнення працівника міліції.

Відповідно до ч. 6 ст. 21 Закону України «Про міліцію» звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття обвинувальним вироком законної сили.

Пунктом 67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено окрему підставу для звільнення особи з органів внутрішніх справи в разі кримінального правопорушення, згідно з яким особи рядового або начальницького складу, притягнуті до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення, підлягають звільненню із служби в органах внутрішніх справ у триденний строк з дня надходження до органу внутрішніх справ копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Крім того, колегія суддів вважає, що вимогами ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено обов'язок перед накладенням дисциплінарного стягнення начальника або особа, яка проводить службове розслідування, щодо витребування від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника за порушення дисципліни можливе за умови отримання від працівника письмових пояснень, чого в даному випадку відповідачем не зроблено.

Разом з тим, обираючи такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення відповідач не з'ясував всіх обставин доцільності застосування такого стягнення: наявність заохочень або стягнень застосованих відносно позивача, не відібрано відповідних пояснень у ОСОБА_2 та не ознайомлено останнього з висновками службового розслідування, обставини встановлені в якому, стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів.

З матеріалів справи також встановлено, що 26.03.2014 року Деснянським районним судом м. Києва винесено постанову про закриття кримінальної справи порушеної відносно ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

Вказаний факт підтверджується також іншими учасниками процесу.

Для з'ясування фактичних обставин справи ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року за клопотанням апелянта зупинено провадження по справі до вирішення іншої справи, а саме: кримінальної справи №50-5761 (№1/754/22301/13-к), по обвинуваченню ОСОБА_2 за ст. ст. 307 ч. 2, 368 ч. 2, 15 ч. 2, 368 ч. 2 КК України. Підставою для прийняття вказаної ухвали стало те, що згідно з матеріалами справи, як на підставу для обвинувачення позивача, покладено ті ж обставини, що викладені в матеріалах службової перевірки відносно апелянта, які є предметом розгляду також по справі №826/7342/14.

На судовий запит Київського апеляційного адміністративного суду від Апеляційного суду м. Києва направлено копію ухвали від 04.11.2015 року відповідно до якої вирок Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2015 року, яким визнано невинним та виправдано ОСОБА_2 за ст. ст. 307 ч. 2, 368 ч. 2, 15 ч. 2, 368 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 за ст. ст. 307 ч. 2, 15 ч. 2, 368 ч. 2, 368 ч. 2, 366 ч. 1 КК України та ОСОБА_8 за ст. ст. 307 ч. 2, 15 ч. 2, 368 ч. 2, 309 ч. 2 КК України - залишено без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Отже, 04.11.2015 року вирок Деснянського районного суду м. Києва від 07.05.2015 року набув чинності.

Тобто, обставини вчинення позивачем злочину, які фактично стали підставою для висновку відповідача про порушення позивачем дисципліни, видачі спірних наказів та звільнення позивача з роботи за ст. 64 «Є» у зв'язку з порушенням дисципліни, спростовуються вказаними судовими рішеннями, відповідно до яких ОСОБА_2 визнано невинним в пред'явленому обвинуваченні та виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у злочині.

Під час засідання суду апеляційної інстанції представниками відповідача та третьої особи зазначених фактів не заперечувалось та матеріалами справи не спростовано.

Водночас, як на підтвердження правомірності дій відповідача його представник у запереченнях на апеляційну скаргу та у поясненнях, наданих у судовому засіданні посилалась лише на те, що 26.03.2014 року Деснянським районним судом м. Києва було винесено постанову по закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 Однак, на переконання відповідача, декриміналізація статті не спростовує факту вчинення позивачем дисциплінарного поступку.

При цьому, представником відповідача та третьої особи не було спростовано того, що в основу висновків службового розслідування та в основу матеріалів досудового слідства було покладено одні й ті ж факти.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 є правомірними та обґрунтованими, а спірні накази відповідача протиправними, що є підставою для їх скасування та поновлення позивача на роботі на тій посаді, яку він займав до звільнення.

Разом з тим, у зв'язку з скасуванням оскаржуваних наказів та поновленням позивача на роботі задоволенню також підлягає і вимога про зарахування ОСОБА_2 трудового стажу з дати звільнення з органів внутрішніх справ, тобто з 21.04.2010 року.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вказаним нормам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не навів доказів, які б підтвердили правомірність прийняття оскаржуваних наказів.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, допустив порушення вимог матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, через що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, за участю третьої особи: Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, за участю третьої особи: Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 01.04.2010 року №242 в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 19.04.2010 року №229 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України.

Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді - заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Бориспільського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та зарахувати трудовий стаж з 21.04.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді : Я.М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено 11.12.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.