Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2015 Справа №607/16310/15-ц

м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сташків Н.М.

за участю секретаря судового засідання Рихліцької О.А.,

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5

ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Тернопільводоканал» про усунення порушень прав споживача комунальних послуг шляхом визнання несправедливими та недійсними окремих положень договору про водозабезпечення та зобовязання привести його у відповідність до положень типового договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 предявив до суду позов до відповідача комунального підприємства «Тернопільводоканал» (далі КП «Тернопільводоканал») про усунення порушень прав споживача комунальних послуг шляхом визнання несправедливими та недійсними окремих положень договору про водозабезпечення № 55 2005, укладеного між ними 07 квітня 2011 року (далі договір, договір про водозабезпечення) та зобовязати відповідача внести відповідні зміни до цього договору.

Обґрунтовував позов тим, що пункт 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає обов'язок виконавця послуг підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, норми ч. 2 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» містять імперативну вимогу стосовно умов оплати послуг, зокрема договір не може містити умов, що вводять додаткові види оплати послуг, не передбачені типовими договорами на надання житлово-комунальних послуг, затвердженими Кабінетом Міністрів України», стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняє включати в договір зі споживачем умови, які є несправедливими. Зазначеним вимогам закону укладений між сторонами договір про водозабезпечення не відповідає.

Зокрема, п. 1.9 договору «дотримання споживчих властивостей, кількісних та якісних показників і режимів водопостачання виробник гарантує лише до точки розмежування балансової належності мереж сільського і комунального водопроводів...» суперечить нормі п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка гарантує право споживача «одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг», п. 1 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого «Виконавець зобов'язаний: забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів» та п. 1 ст. 19 типового договору, який передбачає обов'язок виконавця «своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору», п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, згідно з яким «Послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 6 постанови, відповідно до якого «Послуги повинні відповідати: з централізованого постачання холодної та гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору», п. 32 постанови, згідно з яким «Виконавець зобов'язаний: своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил».

Пункт 2.2 договору про водозабезпечення «у випадку зміни тарифів виробник зобов'язаний повідомити споживача про це через офіційні засоби масової інформації м. Тернополя без додаткового внесення змін у договір» суперечить нормі ст. 651 Цивільного кодексу України «Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом», ст. 652 цього кодексу «У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах», ст. 654 цього кодексу «Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається».

Пункт 2.5 «кількість спожитої води визначається на підставі показів індивідуальних та загальногрупових засобів обліку, повірених та опломбованих виробником» та пункт 2.6 договору про водозабезпечення «якщо сумарна кількість води, спожитої мешканцями, які використовують воду із відповідного водопровідного вводу, не відповідає показникам загальногрупового лічильника, виробник здійснює перерахунок розміру плати за фактично надані послуги з урахуванням його показників. Різниця розподіляється між усіма споживачами, які споживають воду із даного водопровідного вводу, пропорційно кількості мешканців будинку» суперечать п. 17 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води» та п. 7 типового договору «Плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10 13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила), а також п. 11 типового договору «За наявності у квартирі засобів обліку води і теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається» та ч. 2. ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Пункт 2.11 договору «у випадку порушення споживачем установлених термінів повірки індивідуального засобу обліку води, нарахування плати за спожиту воду проводиться відповідно до затверджених в установленому порядку норм водопостачання та показників групового лічильника» суперечить нормі п. 10 Правил яка констатує «Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається», п. 15 Правил «Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці», п. 17 Правил «Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води», п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» відповідно до якого «Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання».

Пункт 4.2.13 договору «споживач зобов'язаний «забезпечувати проведення повірки загальногрупових засобів обліку води... за власний рахунок...» суперечить нормі п. 9 Правил «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця», п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб,покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України».

Пункт 4.3.7 договору «виробник має право припиняти споживачеві надання послуг у разі порушення споживачем термінів оплати послуг, невиконання споживачем умов даного договору, недопуску представника виробника до водолічильників, водопровідних мереж, пристроїв та приладів до них, невиконання приписів виробника» суперечить нормам п. 3 Правил «Послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якого «Комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв на: проведення ремонтних і профілактичних робіт виконавцем/виробником за графіком, погодженим з виконавчими органами місцевих рад або місцевими державними адміністраціями згідно з нормативними документами; ліквідацію наслідків аварій або дії обставин непереборної сили», п. 16-1 Закону України «Про питну воду і питне водопостачання», згідно з яким «З метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання. Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів (крім населення»).

Пункт 4.3.10 договору «споживач має право: проводити нарахування за затвердженими в установленому порядку нормами водоспоживання та показниками загальногрупового лічильника у випадку порушення споживачем термінів повірки індивідуального засобу обліку води та/або неподання показників індивідуального водоміра більше шести місяців підряд» суперечить нормам п. 9 Правил «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця», п. 10 Правил, яка констатує «Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається», п. 15 Правил «Засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги у такому порядку: з централізованого постачання холодної та гарячої води згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці», п. 17 Правил «Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води»; п. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію і метрологічну діяльність» «Періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб'єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України».

З цих підстав позивач стверджував, що порушені його права як споживача, зокрема має місце порушення вимог ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», у звязку з чим він звертався до відповідача заявою про виключення несправедливого пункту договору, яка відповідачем не задоволена.

У звязку з наведеним позивач просив визнати несправедливими та недійсними пункти 1.9, 2.2, 2.5, 2.6, 2.11, 4.2.13, 4.3.7, 4.3.10 договору про водозабезпечення та зобовязати відповідача внести відповідні зміни до цього договору, привести його у відповідність до положень типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, пояснив, що відповідач звернувся до Білецької сільської ради щодо встановлення загального лічильника, в чому сільською радою було відмовлено. На даний час цей лічильник ще не встановлений, однак після його встановлення він змушений буде проводити оплату за воду, якої не споживає. На час підписання договору він не міг вникнути в зміст усіх пунктів договору і зрозуміти, що частина з них є несправедливими. КП «Тернопільводоканал» є монополістом на ринку послуг з водопостачання, тому він позбавлений можливості одержати ці послуги в іншого виконавця.

Представник позивача ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав із викладених у позовній заяві мотивів та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представники позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що відповідач порушує права не тільки позивача ОСОБА_1, а й мешканців усього с. Біла, оскільки покладає на мешканців відповідальність за втрати води, якої вони не споживають. З приводу цього вони неодноразово зверталися зі скаргами в різні інстанції та державні органи, однак їхні права досі порушені. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні позову не визнала з підстав, що викладені в письмових запереченнях на позов, та просила в його задоволенні відмовити.

Судом досліджено надані сторонами докази:

07 квітня 2011 року між КП «Тернопільводоканал» як виробником та ОСОБА_1 як споживачем укладено договір про водозабезпечення № 55 2005.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору виробник (КП «Тернопільводоканал») зобовязався здійснювати централізоване постачання холодної води споживачеві (ОСОБА_1Т.), іншим членам його сімї та іншим особам, які фактично проживають в житловому будинку (квартирі) (с.Біла, вул. Київська, 39) до точки розмежування балансової належності мереж комунального водопроводу м. Тернополя з водопровідними мережами з водопровідними мережами с. Біла, згідно зі схемою розмежування балансової належності водопровідних мереж, а також здійснювати обслуговування мереж водопроводу, які перебувають на балансі виробника.

Відповідно до п. 1.9 договору про водозабезпечення дотримання споживчих властивостей, кількісних та якісних показників і режимів водопостачання виробник гарантує лише до точки розмежування балансової належності мереж сільського і комунального водопроводів. Виробник не несе відповідальності за неналежне водопостачання споживача, яке спричинене незадовільним технічним станом та неналежним утриманням сільських водопровідних мереж.

Згідно з п. 2.2 у випадку зміни тарифів виробник зобов'язаний повідомити споживача про це через офіційні засоби масової інформації м. Тернополя без додаткового внесення змін у діючий договір.

Пунктами 2.5, 2.6 передбачено, що кількість спожитої води визначається на підставі показів індивідуальних та загальногрупових засобів обліку, повірених та опломбованих виробником. Якщо сумарна кількість води, спожитої мешканцями, які використовують воду із відповідного (спільного) водопровідного вводу, не відповідає показникам загальногрупового лічильника, виробник здійснює перерахунок розміру плати за фактично надані послуги з урахуванням його показників. Різниця розподіляється між усіма споживачами, які споживають воду із даного водопровідного вводу, пропорційно кількості мешканців у будинку.

Відповідно до п. 2.11 договору у випадку, якщо споживачем порушено установлені терміни повірки індивідуального засобу обліку води, нарахування плати за спожиту воду проводиться відповідно до затверджених в установленому порядку норм водопостачання та показників загальногрупового водоміра за весь термін такого порушення.

Згідно з п. 4.2.13 споживач зобов'язаний «забезпечувати проведення повірки загальногрупових засобів обліку води в порядку та у терміни, визначені чинним законодавством України (за власний рахунок, спільно з іншими споживачами, якщо такий лічильник не перебуває на балансі виробника.

Пунктами 4.3.7, 4.3.10 договору визначено, що виробник має право припиняти споживачеві надання послуг у разі порушення термінів оплати спожитих послуг, невиконання споживачем умов цього договору, недопуску представника виробника до водолічильників, водопровідних мереж, пристроїв та приладів на них. Виробник має право проводити нарахування за затвердженими в установленому порядку нормами водоспоживання та показниками загальногрупового лічильника у випадку порушення споживачем установлених термінів повірки індивідуального засобу обліку води та/або неподання показників індивідуального водоміра більше шести місяців підряд.

Договір про водозабезпечення підписаний сторонами виробником КП «Тернопільводоканал» та споживачем ОСОБА_1

22 липня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Тернопільводоканал» з заявою, відповідно до якої просив внести зміни у договір про водозабезпечення шляхом виключення пунктів 2.2 та п. 2.6 і привести його у відповідність із типовим договором, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Як слідує з відповіді № 1929/15 від 10 серпня 2015 року, КП «Тернопільводоканал» повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до п. 10.3.1 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, затверджених Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству №30 від 05.07.1995 передбачено, що комерційним засобом обліку, за показаннями якого проводяться розрахунки за воду з виробником, є засіб обліку, встановлений на межі балансової належності водопровідних мереж. Вулична сільська водопровідна мережа с. Біла, з якої ОСОБА_1 спільно з іншими споживачами врізки користуються водою, не перебуває на балансі КП «Тернопільводоканал». Відтак КП «Тернопільводоканал» як виробник послуг, здійснює подачу води до точки розмежування балансової належності мереж комунального водопроводу м. Тернополя із водопровідними мережами села Біла, у випадку ОСОБА_1 водопровідний колодязь №18а. В зазначеній точці підєднання встановлено лічильник (загальногруповий водомір 420РС Qn-6 №10109959), з врахуванням показників якого здійснюються розрахунки зі споживачами спільного вводу №18а. Оплата за показниками загальногрупового засобу обліку, встановленого на межі балансової належності водопровідних мереж, є оплатою за спожиті послуги та відповідає вимогам законодавства. Відтак, вносити зміни до договору від 07.04.2011 р., укладеного зі ОСОБА_1 немає необхідності.

З письмового пояснення КП «Тернопільводоканал» № 3152/15 від 07 грудня 2015 року слідує, що у відповіді №1929/15 від 10 серпня 2015 року, надісланій КП «Тернопільводоканал» ОСОБА_1, допущено описку, а саме помилково вказано дані про те, що абонент підєднаний з врізки 18а та що розрахунки з ним проводяться з врахуванням показників загальногрупового лічильника. Межею розмежування балансової належності мереж в даному випадку є точка під'єднання біля будинку абонента вул. Київська, 41 до водопровідної лінії №11. На даний момент загальний засіб обліку води на врізку 11а не встановлений.

04 грудня 2015 року КП «Тернопільводоканал» надіслано ОСОБА_1 лист № 3144/15 від 03 грудня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 додатково проінформовано про те, що домоволодіння за адресою: с. Біла вул. Київська, 39 підєднано з водопровідної врізки 11а. Межею розмежування балансової належності мереж в даному випадку є точка під'єднання біля будинку абонента вул. Київська, 41 до водопровідної лінії №11. На даний момент загальний засіб обліку води на врізку не встановлений. У попередній відповіді було допущено неточність та подано дані про те, що будинок за адресою: вул. Київська, 39 під'єднаний з врізки 18а.

Як слідує з копії скарги мешканців с. Біла Тернопільського району від 12 вересня 2015 року, мешканці вулиць Сонячна, Сагайдачного, ОСОБА_8 в с. Біла звернулися зі скаргою до Інспекції захисту прав споживачів у Тернопільській області з приводу укладення договорів, відповідно до умов яких споживачі змушені сплачувати за послуги з водопостачання за показниками загального лічильника обліку води за наявності в більшості мешканців індивідуальних лічильників.

Зазначена скарга зареєстрована в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області 15 жовтня 2015 року за № 123.

Відповідно до акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 13 листопада 2015 року, проведеною Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Тернопільській області за скаргою № 123 від 15 жовтня 2015 року, під час перевірки КП «Тернопільводоканал» щодо нарахувань за послуги водозабезпечення громаданина ОСОБА_6 та мешканців вулиць Сонячна, Сагайдачного, ОСОБА_8 в с. Біла порушень не встановлено.

Як слідує з акту обстеження водопровідних мереж с. Біла, розмежування їх балансової приналежності від 10 січня 2005 року, складеного комісією в складі працівників КП «Тернопільводоканал» та землевпорядника Білецької сільської ради, на балансі КП «Тернопільводоканал» перебуває 5990 м. водопровідних мереж с. Біла, в тому числі вул. Коновальця 205 м. (від вул. Січових Стрільців до житлового будинку № 32), вул. Січових Стрільців 785 м. (від вул. Шевченка через цвинтар), перемичка 5000 м. від водогону, що йде від Верхнього-Івачівського водозабору до ВНС № 1 с. Біла.

29 травня 2015 року листом № 1459/15 КП «Тернопільводоканал» за результатами спільного засідання з депутатами Верховної Ради України надано до Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» пропозиції щодо основних змін законодавства у сфері надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Як слідує з листа № 2003/15 від 20 серпня 2015 року, КП «Тернопільводоканал» надано до Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія» пропозиції та зауваження до проекту Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1581.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З огляду на зазначене суд розглядає позов лише в частині, що стосується безпосередньо прав позивача як споживача житлово-комунальних послуг з водопостачання й водовідведення на вул. Київській, 39 в с. Біла Тернопільського району, а не прав та інтересів інших мешканців с. Біла, представляти яких позивач у встановленому порядку законом чи договором не уповноважений.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. Споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 вказаного Закону встановлено обопільний обов'язок споживача та виконавця укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Стосовно виробника послуг у ст. 22 Закону визначено обовязок останнього укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг без зазначення про відповідність вказаного договору умовам типового договору.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» передбачено укладення типового договору між споживачем та виконавцем послуг.

Таким чином, стосовно виробника послуг діють положення ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачаться із змісту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року, що набрав чинності 26 квітня 2014 року, статтю 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було доповнено частиною 5, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для обєктів усіх форм власності є субєкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто таким з 26 квітня 2014 року у м. Тернополі визнано відповідача КП «Тернопільводоканал».

Як встановлено судом, спірний договір укладений між сторонами 07 квітня 2011 року, тобто до внесення змін до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та набрання ними чинності.

Договір про вододозабезпечення від 07 квітня 2011 року укладений між КП «Тернопільводоканал» як виробником послуг та ОСОБА_1 як споживачем.

Жодних нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування, актів інших органів, правочинів, тощо про визнання відповідача виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, зокрема щодо забезпечення зазначеними послугами будинку позивача, в матеріалах справи немає.

Предметом спірного договору про водозабезпечення є здійснення централізованого постачання холодної води споживачеві (ОСОБА_1Т.), іншим членам його сімї та іншим особам, які фактично проживають в житловому будинку (квартирі) (с.Біла, вул. Київська, 39) до точки розмежування балансової належності мереж комунального водопроводу м. Тернополя з водопровідними мережами з водопровідними мережами с. Біла, згідно зі схемою розмежування балансової належності водопровідних мереж, а також здійснення обслуговування мереж водопроводу, які перебувають на балансі виробника.

Сторони в судовому засіданні не заперечили, що питання передачі усіх сільських вуличних водопровідних мереж с.Біла Тернопільського району на баланс КП «Тернопільводоканал» не розглядалося.

Судом установлено, що на балансі КП «Тернопільводоканал» перебуває 5990 м. водопровідних мереж с. Біла, в тому числі вул. Коновальця 205 м. (від вул. Січових Стрільців до житлового будинку № 32), вул. Січових Стрільців 785 м. (від вул. Шевченка через цвинтар), перемичка 5000 м. від водогону, що йде від Верхньо-Івачівського водозабору до ВНС № 1 с. Біла.

Житловий будинок № 39 по вул. Київській у с. Біла входить до сільської вуличної водопровідної мережі, а не до мережі комунального водопроводу КП «Тернопільводоканал».

Судом не встановлено доказів того, що відповідач є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води до будинку позивача.

При цьому КП «Тернопільводоканал» є стороною спірного договору про водозабезпечення як виробник, а не виконавець.

За вказаних обставин суд вважає необгрунтованими доводи позивача про невідповідність спірного договору умовам типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, оскільки ні Закон України «Про житлово-комунальні послуги», ні Постанова Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року від 21 липня 2005 р. N 630 не передбачає обовязку виробника послуг укладати зі споживачем договору, умови якого ідентичні умовам типового договору.

Обовязок укладення договору на основі типового договору передбачений для виконавця послуг.

Стосовно виробника послуг, як уже зазначалося, діють положення ст. 627 ЦК України.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно зі ст. 630 цього Кодексу договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Тобто сторони вправі погоджувати, які типові умови визначають умови укладеного між ними договору.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено перелік істотних умов договору у сфері житлово-комунальних послуг між виконавцем/виробником та споживачем. Однією з таких умов є визначення точок розподілу, в яких відбувається передача послуг від виконавця/виробника споживачу.

Умовами укладеного між сторонами договору про водозабезпечення ця точка визначена (пункт 1.1).

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є субєктом господарювання, є договором приєднання.

Спірний договір підписаний сторонами 07 квітня 2011 року, відтак погоджений сторонами.

Згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Позивач підписав договір, будь-яких заперечень при цьому не висловлював.

Доводи позивача про те, що він не зміг вникнути в зміст усіх пунктів договору при підписанні договору, не заслуговують на увагу, оскільки судом не встановлено таких обставин, які б свідчили про те, що позивач був позбавлений можливості на вільне волевиявлення при укладенні договору відповідно до закону.

Також безпідставними є твердження позивача про те, що відповідач є монополістом на ринку послуг з водопостачання.

Так, КП «Тернопільводоканал» є комунальною організацією, яка здійснює водозабезпечення в місті Тернополі, і може займати домінуюче становище в місті Тернополі на ринках централізованого водопостачання та централізованого водовідведення власними мережами як таке, що не має жодного конкурента.

Позивач же є мешканцем села, проживає не в багатоквартирному, а в індивідувальному будинку, тому не позбавлений можливості отримувати водопостачання з інших джерел (свердловини, криниці тощо).

Суду не надано жодного доказу, на підставі якого суд міг би встановити, що КП «Тернопільводоканал» займає монопольне становище на ринках централізованого водопостачання та централізованого водовідведення власними мережами в с. Біла Тернопільського району.

За вказаних обставин вимоги позивача щодо зобовязання відповідача внести відповідні зміни до спірного договору про водозабезпечення, привести його у відповідність до положень типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року не грунтуються на вимогах закону та до задоволення не підлягають.

З цих же підстав не можуть бути задоволені вимоги щодо визнання несправедливими та недійсними пунктів 1.9, 2.2, 2.5, 2.6, 2.11, 4.2.13, 4.3.7, 4.3.10.

Відповідач КП «Тернопільводоканал» не може гарантувати якість надання послуг у ситуації, коли частина мережі не перебуває у нього на балансі, він не має до неї доступу, не уповноважений виконувати будь-які ремонті роботи даної частини мережі, тощо, що позбавляє відповідача можливості фізично проконтролювати якісне надання послуг на цій ділянці мережі.

Крім того, судом встановлено, що КП «Тернопільводоканал» є комунальним підприємством Тернопільської міської ради, питання передачі на баланс КП «Тернопільводоканал» сільських вуличних водопровідних мереж села Біла перебуває у компетенції органів місцевого самоврядування. Звернень мешканців с. Білої до Тернопільської міської ради щодо цього питання не зафіксовано.

За вказаних обставин невідповідності умов договору чинному законодавству суд не вбачає, оскільки КП «Тернопільводоканал» виконує належним чином покладені на нього обовязки щодо надання послуг з водопостачання належної якості до точки розмежування балансової належності мереж сільського і комунального водопроводів.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, та згідно зі ст. 654 цього кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 2.2 договору про водозабезпечення передбачено, що у випадку зміни тарифів виробник зобов'язаний повідомити споживача про це через офіційні засоби масової інформації м. Тернополя без додаткового внесення змін у діючий договір.

Тобто сторонами погоджено порядок внесення змін до договору в разі зміни тарифів.

Чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року не передбачена можливість примусового відключення споживачів послуг централізованого водопостачання, водовідведення та опалення у випадку наявності заборгованості по їх оплаті або відсутності договору. У випадку, якщо виконавець відключає такі послуги споживачу, то суд вправі своїм рішенням поновити їх надання. Однак, якщо між сторонами є узгоджений договір, який надає таку можливість виконавцю послуг, то у відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому не є обгрунтованими посилання позивача на вимоги ст. 16-1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», якою встановлено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам (крім населення) у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду встановлюється екологічна броня питного водопостачання.

На даний час існує законодавча неузгодженість стосовно встановлення обовязку виконавця комунальних послуг проводити повірку лічильників холодної та гарячої води. Так, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Водночас статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво без відповідного відшкодування не допускається. Тобто, для виконання певних робіт суб'єкт господарювання у сфері тепло - та водопостачання повинен мати джерело відшкодування витрат понесених під час виконання цих робіт. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), яким передбачено механізм розрахунку економічно обгрунтованих тарифів та визначено перелік витрат, які можуть включаються до складу повної собівартості послуг з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення, та, відповідно, тарифів на ці послуги. Згідно з вказаним Порядком витрати пов'язані з періодичною повіркою приладів обліку, які є власністю фізичної особи - споживача (квартирні засоби обліку), не включалися до складу тарифів на послуги з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 № 532 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869», передбачено можливість включення витрат з періодичної повірки, опломбування, обслуговування та ремонту (включаючи демонтаж, транспортування і монтаж) засобів обліку води та теплової енергії до складу тарифів з централізованого опалення, водопостачання та водовідведення. Відповідно до статті 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів. КП «Тернопільводоканал» подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розрахунок тарифів на надання послуг з врахуванням витрат на повірку (в тому числі, демонтаж, транспортування та монтаж), які на даний час не погоджені. Будь-яких доказів про те, що витрати на повірку лічильника включені до тарифу на холодну воду, судом не здобуто.

Щодо тверджень позивача про те, що умови спірних пунктів договору є несправедливими відповідно до вимог ст. ст. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», то суд вважає їх необгрунтованими, оскільки:

Відповідно до норм ст. 18 зазначеного Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

При цьому суд зазначає, що КП «Тернопільводоканал» не встановлює тарифи на водопостачання на власний розсуд, оскільки їх затверджує міська рада за відповідною методикою, що визначена законодавством.

Пунктом 9.3 укладеного між сторонами договору про водозабезпечення передбачене право споживача має право розірвати договір в односторонньому порядку, відмовитись від отримання послуг від КП «Тернопільводоканал».

Статтею 21 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору.

Як зазначалося судом, ОСОБА_1 вправі ініціювати розірвання договору в односторонньому порядку, відмовитись від надання послуг, які надає КП «Тернопільводоканал», а також може мати автономне водопостачання, шляхом облаштування на території свого будинковолодіння водозабірної свердловини, колодязя тощо з подальшим встановленням обладнання для подачі води до будинку.

Аналізуючи в сукупності викладені обставини і визначені відповідно до них правовідносини сторін, положення закону, якими вони регулюються, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 627 630, 634 ЦК України, ст. ст. 1, 19, 20, 21, 26, 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 16-1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року від 21 липня 2005 р. N 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Тернопільводоканал» про усунення порушень прав споживача комунальних послуг шляхом визнання несправедливими та недійсними окремих положень договору про водозабезпечення та зобовязання привести його у відповідність до положень типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 10 грудня 2015 року.

Головуючий суддяОСОБА_9