Справа № 510/2089/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.09.2015 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого – судді Бешлієвої Т.А.,

при секретарях судового засідання- Івановій Н.С., ОСОБА_1,

за участю: представника позивача - адвоката ОСОБА_2,

відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у житловому будинку, який належить на праві спільної часткової власності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про припинення особи на частку в житловому будинку, який належить на праві спільної часткової власності та визнання за нею права власності на означену частку. В обґрунтування заявлених та уточнених позовних вимог позивач та її представник посилаються на те, що сторонам по справі, як рідним сестрі на брату, на праві спільної часткової власності належить житловий будинок по провулку Овражному 2 в м. Рені Одеської області, який за життя подарував їм батько згідно договору дарування від 30.08.1995 року. Зокрема згідно договору, ОСОБА_4 належить 7/10 частин означеного будинку, а відповідачу 3/10. Між сторонами склався порядок користування означеними частками будинку, деякий час вони проживали разом з родинами кожний у своїй частці, але потім відповідач покинув свою частину будинку, виїхав за межі міста Рені Одеської області, та вже тривалий час проживає у іншому населеному пункті Ізмаїльського району Одеської області, приблизно біля 10 років відповідач не виконує свого обов`язку по утриманню своєї частини будинку та прибудинкової території, не несе ніяких витрат, в результаті чого його частина будинку знаходиться у аварійному стані, що завдає шкоди іншому співвласнику та приводить до негативних наслідків та порушення прав позивача. Стосунки між сторонами зіпсувалися, спільне володіння та користування будинком стало неможливим., на виплату грошової компенсації відповідач також не погоджується. Означені обставини і спонукали позивача звернутися до суду що до захисту своїх особистих прав, як власника більшої частини житлового будинку з вищеозначеним позовом.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав первісні та уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_4 в повному обсязі. Заявлені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що за змістом ст. 365 ЦК України для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 цієї статті і ці обставини підтверджуються наданими до позову належними доказами. Так, позивач та її представник вважають, що частка відповідача у спільній частковій власності на житловий будинок № 2, який знаходиться в м. Рені Одеської області по провулку Овражному, є незначною, оскільки його частка складає 30 відсотків від вартості житлового будинку, а саме 3/10 частини цього житлового будинку. Також, представник позивача, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги по п.2 ч.1 ст.365 ГК України, зазначив, що з висновку КП «РБТІ» від 20.05.2014 року вбачається, що технічна можливість поділу домоволодіння між двома співвласниками, як з урахуванням визначеного порядку користування, так й без нього, являється неможливою, що свідчить про те, що будинок являється неподільним. Більш того, відповідач відмовляється здійснювати капітальний ремонт своєї частини житлового будинку та надвірних споруд, відмовляється облаштовувати прибудинкову територію, а також нести витрати по сплаті всіх комунальних послуг та поточних витрат по утриманню своєї частини житлового будинку, що приводить до конфліктної ситуації і робить неможливим спільне володіння та користування означеним житловим будинком.

Крім того, представник позивача вважає, що припинення права власності відповідача на 3/10 частини житлового будинку по провулку Овражний № 2 в м. Рені не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_3 та членам його сім`ї, оскільки на даний час відповідач проживає із новою сім`єю в пмт. Суворове Ізмаїльського району Одеської області, з його пояснень, там для проживання його нової сім`ї разом із ним придбаний інший будинок, тому ця обставина свідчить про те, що відповідач на даний час забезпечений житлом. Членам сім’ї відповідача, на думку представника, також не буде заподіяно ніякої шкоди, так як зазначена спірна частина домоволодіння нікому не потрібна на протязі тривалого часу і до неї ніхто не проявляє ні якого інтересу, тому вона по факту руйнується на протязі більш ніж 10 років.

Звернуто представником позивача також увагу суду і на те, що позивачем ОСОБА_4 виконані вимоги ч.2 ст. 365 ГК України що до внесення вартості частини будинку, належної відповідачу у розмірі 16 820 грн. на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області до закінчення розгляду цивільної справи по суті. Представником позивача в матеріали цивільної справи був наданий звіт ПП «Експерт – центр ОСОБА_5» про проведення незалежної оцінки вартості 3/10 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Одеська область м. Рені провулок Овражний № 2, із якого вбачається, що ринкова вартість 3/10 частин спірного будинку складає – 16820 грн.

За ствердженням представника позивача, у суду є всі законні підстави для задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_3 в ході розгляду даної цивільної справи спочатку заявлені позовні вимоги визнавав частково, пояснюючи по суті спору, що позивач по справі ОСОБА_4 являється його рідною сестрою, за свого життя їх батько у 1995 році подарував їм з сестрою спадковий будинок, оформивши в нотаріальній конторі договір дарування. За означеним договором сестрі було подаровано 7/10 частин будинку з приміщеннями, які батько за життя побудував сам, це була новіша частина будинку, а йому було подаровано 3/10 частин того ж будинку, але це була старіша частина будинку, яку будував ще їх дід. Батько сторін помер весною 1996 року, після його смерті вони з сестрою користувались будинком згідно зі своїми долями, були зареєстровані в ньому, але всі документи на будинок знаходились у сестри, у будинку у них було 2 окремих хода, але одна спільна стіна. Зі своєю сім`єю, дружиною від першого шлюбу і двома синами, за поясненнями відповідача, він жив у своїй частині будинку до 2001 року, потім втратив постійну роботу в Ренійському морському торгівельному порту, з сестрою тоді ж виник конфлікт, оскільки вона відключила електроенергію на його частину будинку, а до цього за електроенергію вони платили за одним рахунком, пополам. Впослідуючому, зі слів ОСОБА_3К, він вже не жив постійно у своїй частині будинку, виїжджав на заробітки, дружина з дітьми також виїхала м. Ізмаїл жити до своєї матері. Шлюбні стосунки з дружиною вони припинили у 2002 році, а у 2003 році їх шлюб був розірваний за рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду, у тому ж 2003 році помер їх старший син, а молодший спочатку навчався в семінарії, потім переїхав до м. Одеси, там одружився і до теперішнього часу живе зі своєю родиною в м. Одесі, ніяких претензій до його частини будинку ні жінка, ні син не мають. Даючи пояснення по справі, ОСОБА_3 не заперечує, що свою частину будинку він тривалий час не доглядав, не утримував її, не ніс ніяких розходів, внаслідок чого вона знаходиться у аварійному стані і на теперішній час там відсутні будь які санітарні та житлові умови. Означену обставину відповідач пояснює скрутним матеріальним становищем, оскільки він не має постійного місця роботи, не досяг пенсійного віку, жив на випадкові заробітки. Що до частини будинку сестри, то вона її давно вже огородила забором, почала там самовільне будівництво, утримує та несе всі розходи що до своєї частини. Також зі слів відповідача, після затоплення міста у 2005 році, у дворі підлило водою стіну будинку та впала збудована ним прибудова, він поставив до неї підпорки, так вона до цього часу і стоїть на цих підпорках. Зі своєї частини будинку в м. Рені він виїхав у 2006 році, на теперішній час вже постійно мешкає в пмт Суворове Ізмаїльського району Одеської області, живе з іншою жінкою та її дітьми, перебуває з нею у фактичних шлюбних стосунках. Спочатку вони з дружиною планували переїжджати до м. Рені та оселитися у його частині будинку, планували зробити там ремонт, жити окремо від дітей, тому він спочатку і визнавав позов частково, оскільки не мав наміру лишитися свого житла, не погоджувався також і на виплату йому грошової компенсації. На теперішній час у нього змінилися життєві обставини, тому позов він визнає в повному обсязі, згодний на виплату йому грошової компенсації за його 3/10 частини будинку у розмірі 16 820 грн., пояснює, що вони налагодили відносини з сестрою, у них немає тепер суперечок відносно утримання його частини будинку, він погодився на те, що ця частина відійде до неї, вона її відремонтує и пристосує до проживання. Крім того, за поясненнями ОСОБА_3К, він тепер забезпечений житлом, оскільки для проживання їм з дружиною був куплений окремий будинок у тому ж населеному пункті – пмт Суворове Ізмаїльського району.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія договору дарування від 30.08.1995р., зареєстрованого в реєстрі за № 4041; копія технічного паспорту на житловий будинок по провулку Овражний № 2 в м. Рені Одеської області, складеного 20.08.1995р.; копія будинкової книги з відмітками прописки громадян, мешкаючих у житловому будинку по провулку Овражний № 2 в м. Рені Одеської області; копія рішення виконкому Ренійської міської ради № 148 від 25.10.2013р., відповідно до якого затверджений акт технічної комісії міської ради від 15.10.2013 року що до обстеження 3/10 частини будинку по провулку Овражному № 2 в м. Рені, відповідно до цього рішення означена частина будинку визнана аварійною, не придатна для проживання та визнана такою, що загрожує розрушенням 7/10 частин цього ж будинку; копія акту технічної комісії міськради по обстеженню технічного стану будівель, споруд, приміщень спірного будинку по вищеозначеній адресі, відповідності їх санітарним, технічним та іншим вимогам від 15.10.2013р.; копія технічного паспорту на житловий будинок по провулку Овражний № 2 в м. Рені, який складений 20.05.2014 року.; копія висновку РБТІ щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна від 20.05.2014р.; фотокартки з відображенням аварійного стану частини житлового будинку, яка належить відповідачу ОСОБА_3К, копія звіту ПП «Експерт – центр ОСОБА_5» про проведення незалежної оцінки вартості 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Одеська область м. Рені провулок Овражний № 2; довідка Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області від 01.12.2014р. № 2358 з відомостями про те, що відповідач по справі ОСОБА_3 проживає у пмт Суворове Ізмаїльського району по вул. Тимошенко 37 без реєстрації, будинок по означеній адресі належить на праві особистої власності ОСОБА_5І, ОСОБА_6І, ОСОБА_7С та ОСОБА_8

Вивчивши матеріали цивільної справи та надані докази, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідчення свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Цивільне судочинство в Україні здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права що до подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона в суді повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами що до предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір.

Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

У Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності ( ст.13, 41 Конституції України.)

Ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.11.1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст.9 Конституції України.

Відповідно до ст.13 Конституції України власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовано вказує на його зобов`язання.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Право спільної власності регулюється главою 26 ЦК України.

Відповідно до ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності ( спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогами захисту своїх прав.

Судом в ході судового розгляду встановлено, що сторони по справі являються рідними братом та сестрою. Батькові сторін ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності № 140 від 10.09.1964 року, виданого Ренійським відділом комунального господарства і зареєстрованого у Ренійському БТІ та свідоцтва про право на спадок по закону, виданого Ренійською державною нотаріальною конторою по реєстру № 4022 від 29.08. 1995 року та зареєстрованого у Ренійському БТІ, належав житловий будинок по провулку Овражному № 2 в м. Рені Одеської області. За життя батько сторін розпорядився означеним будинком і 30.08.1995 року подарував цей будинок своїм дітям ОСОБА_10 і ОСОБА_3К.( позивачу і відповідачу по справі) в означених у договорі долях. Означена обставина підтверджується копією договору дарування від 30.08.1995 року, зареєстрованого у реєстрі за № 4041, яка знаходиться в матеріалах цивільної справи ( а.с.12-13.)

Згідно вищеназваного договору дарування позивачу ОСОБА_4К, подаровано 7/10 частин означеного будинку, яка складалась із житлових кімнат площею 14,70 кв.м і 12,00 кв.м, кухні площею 11,60 кв.м, сараю літ.»Б», сараю літ.»В», огороджень та споруджень 1,2,3,4,5, а відповідачу ОСОБА_3 подаровано 3/10 частин цього ж будинку, яка складалась з житлової кімнати площею 19,20 кв.м, кухні площею 8,70 кв.м, коридора площею 8,40 кв.м. Таким чином, сторони по справі стали співвласниками будинку з частковою власністю у ньому вищевказаних долях. З пояснень відповідача встановлено, що батько сторін помер у 1996 році, між сторонами спочатку склався порядок користування означеним будинком згідно подарованих часток. До 2001 року вони проживали разом у будинку, позивач у своїй частині, а відповідач із сім`єю у своїй частині, разом несли розходи, сплачували за електроенергію за одним лічильником. Згодом відносини між сторонами погіршилися, позивач відокремила свою частину будинку забором, почала самовільне будівництво, відімкнула частину брата від енергопостачання, сумісне проживання у одному будинку виявилося неможливим. Вподальшому сім`я у відповідача розпалася, він розлучився з дружиною, втратив роботу, постійно не проживав у своїй частині будинку, виїжджав на заробітки за межі м. Рені, тому тривалий час не виконував свої обов`язки по належному утриманню своєї частини будинку, не здійснював ніякі роботи по ремонту будинку, по облаштуванню прибудинкової території, а також не ніс жодних витрат по сплаті комунальних платежів та поточних витрат по утриманню будинку.25.10.2013 року рішенням Ренійської міськради було затверджено акт технічної комісії по обстеженню 3/10 частини домоволодіння по провулку Овражному № 2 в м. Рені, яка належить відповідачу ОСОБА_3К.З цього акту вбачається, що ця частина будинку знаходиться у аварійному стані, стала не придатною для проживання, грозить обрушенням 7/10 частинам того ж будинку, рекомендовано в ній негайно провести ремонтно-відновлювальні роботи для запобігання обрушення іншої частини будинку.(а.с.76-77). За таких обставин, незадовільний, «аварійний» стан частини майна, яке належить відповідачу, створює загрозу експлуатаційним властивостям іншої частини майна, яка належить позивачу, внаслідок чого стан цього майна погіршується, а його вартість зменшується. В ході розгляду справи також встановлено, що позивач неодноразово зверталась до відповідача з пропозицією зробити ремонт у своїй частині будинку, зробити ремонт підсобних приміщень та споруд, але щоразу отримувала відповідь, що йому це не потрібно. Крім того, позивач також зверталась до відповідача з пропозицією відчужити на її користь його частку будинку за 2000 тисячі доларів США, на що відповідач також не погоджувався. З 2006 року відповідач вибув з м. Рені, не проживає у своїй частині будинку, на теперішній час постійно проживає в пмт Суворове Ізмаїльського району Одеської області, має іншу сім`ю, забезпечений житлом, позов визнає в повному обсязі, згодний на отримання грошової компенсації у розмірі вартості своєї частини в сумі 16 820 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майна є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Крім того, як передбачено ч.2 ст. 365 ЦК України, суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто для вирішення питання про припинення такого права згідно вимог вищезазначеної статті ЦК України необхідна наявність усіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки можна вважати, що йдеться про перелік підстав, за наявності будь-якої з них, можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників. Задоволення таких вимог допускається згідно з ч. 2 цієї статті лише за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідачу належить 3/10 частини житлового будинку, розташованого по провулку Овражному № 2 в м. Рені Одеської області, яка складає 30 відсотків від вартості житлового будинку, тоді як позивачу належить 7/10 частин будинку. Тому, виходячи з цих обставин, можливо зробити висновок про те, що частка відповідача у спірному будинку є незначною.

Знайшли своє підтвердження, на думку суду, в ході розгляду справи на підставі наданих доказів і вимоги п.п 1, 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України що до неможливості виділення частки в натурі та що до неподільності речі. Так, відповідно до висновку КП «РБТІ» від 20.05.2014 року по результатам поточної інвентаризації технічна можливість поділу домоволодіння № 2 по провулку Овражному у м. Рені до складу якого входить один житловий будинок – неможлива. (а.с.58-62).

Зокрема, у висновку КП «РБТІ» зазначено, що поділ в натурі частини житлового будинку згідно визначеного порядку користування зазначеного у договорі дарування неможливий, більш того поділ в натурі житлового будинку на два самостійних об`єкта нерухомого майна неможливий взагалі.

По перше, відповідно до вимог п.2.3 Інструкції, затвердженої наказом № 55 від 18.06.2007 року Міністерства з питань житлового-комунального господарства, не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані ( реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, а при виготовленні документів по поточній інвентаризації було виявлено розпочате позивачем самовільне будівництво.

По-друге, законодавством України визначено, що до нерухомих речей ( нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельних ділянках, переміщення яких неможливо без їх знецінення та зміни призначення. Житловий будинок, як річ, в даному випадку, є річчю неподільною. У означеному випадку, будинок №2 по провулку Овражному в м. Рені, неможливо поділити, як з урахуванням порядку користування, так і без нього, з огляду на те, що у користуванні обох співвласників знаходяться несучі конструкції, такі як стіни, фундамент, дах, а всі ці конструктивні елементи є складовою зазначеного будинку. Неможливо поділити несучу конструкцію у вигляді стіни котра фактично знаходиться у користуванні двох співвласників, а по факту є одною з багатьох конструктивних елементів всього будинку, як і дах та фундамент. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. Складова частина речі не має самостійного існування в обороті внаслідок неможливості відділення її без пошкодження або зміни сутності усієї речі. Таким чином, ідея складової частини речі зводиться до недопустимості її руйнування.

По - третє, поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами ( п.2.4 вищевказаної Інструкції). Поділ в результаті переобладнання, перепланування та перебудови житлового будинку № 2 по вищевказаній адресі, суперечить нижче наведеним та чинним на сьогодення державним будівельним нормам, ДБН-360-92** « Містобудування. Планування та забудова міських і селищних поселень», які затвердженні наказом Держкоммістобудування 17.04.1992 року за № 44.

Неможливість спільного володіння майном (будинком) також, на думку суду, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і ґрунтується на тому, що відповідач тривалий час не виконує своїх обов’язків по утриманню своєї частини житлового будинку, що призвело до його незадовільного, «аварійного» стану, та робить неможливим спільне володіння означеним майном. Даний факт підтверджений рішенням Ренійської міськради № 148 від 25.10.2013р., яким було затверджено акт технічної комісії по обстеженню 3/10 частини домоволодіння по провулку Овражному № 2, із якого вбачається, що частина домоволодіння, яка належить відповідачу ОСОБА_3К, знаходиться в аварійному стані, згідно тексту рішення власнику рекомендовано негайно провести ремонтно-відновлювальні роботи, для запобігання обрушення іншої частини домоволодіння. Факт аварійності означеної частини будинку підтверджується також фотографіями в матеріалах цивільної справи. Також, даний факт підтвердили опитані у судовому засіданні свідки.

Свідок ОСОБА_11 пояснила в суді, що відповідач на протязі більш ніж шести років не проживає у своїй частині будинку та не виконує своїх обов’язків, які на нього покладенні, як на співвласника будинку, не робить там ремонт, зовсім не доглядає свою частину будинку, не обробляє город. На теперішній час його частина будинку знаходиться в дуже незадовільному стані. Сестра відповідача ОСОБА_4 пропонувала відповідачу грошову компенсацію за його частину будинку у розмірі 2000 доларів США, якщо той відмовиться від неї на її користь, але він відмовлявся від грошової компенсації. Також по поясненням свідка, ОСОБА_3 збудував до спільної стіни будинку прибудову (ванну кімнату). Стіна між частиною будинку та цією прибудовою повністю зруйнована, прибудова держиться на підпорках. Свідок додала, що якщо не зробити ремонт, то, на її думку, впаде стіна будинку та завалиться дах. Зі слів свідка, двір сторін розділений парканом, оскільки в той час коли жив там відповідач, до нього постійно ходили п’янички та створювали шум. ОСОБА_4 за свої кошти виготовила технічну документацію на весь будинок, та за свої кошти зробила вимощення під всім будинком для запобігання подальшого руйнування. Свідку також відомо, що між сторонами по справі склались неприязні стосунки і предметом роздору стало саме без господарське утримання своєї частини будинку зі сторони відповідача.

Свідок ОСОБА_12, пояснила в суді, що вона є однокласницею ОСОБА_3, та знає його тривалий час. На протязі двох років вона наглядає за частиною будинку, яка належить ОСОБА_4, доглядає за квітами, за опаленням будинку взимку та за прибудинковою територією, навідується до будинку 2-3 рази на неділю, оскільки позивач знаходиться за межами країни на заробітках. За два роки відсутності ОСОБА_4 за місцем проживання, вона жодного разу не бачила там відповідача. Свідок також пояснила суду, що у частині будинку, котра належить ОСОБА_3 є руйнування, та вона знаходиться у жахливому стані, як частина будівлі, так і умовна територія. Також свідок пояснила, що між сторонами по справі склались неприязні стосунки які ґрунтуються на байдужості відповідача до частини будинку, котра належить йому, та відсутності бажання доглядати за своєю частиною та прибудинковою територією.

Одночасно що до вищенаведеної норми закону по неможливості спільного володіння на користування майном, в контексті даної справи, враховуючи надані докази, суд зазначає, що про спільне користування сторін будинком при встановлених обставинах по справі, взагалі не іде мова з огляду на те, що відповідач ОСОБА_3 на протязі досить тривалого часу, який обчислюється роками, не користується своєю частиною будинку у спільній частковій власності.

Що до п.4 ч.1 ст.365 ЦК України, суд зазначає, що він насамперед спеціально запроваджений законодавцем для збереження житлових прав співвласника. Так, Верховний Суд України у своїй постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-68 цс 14 роз`яснив, що право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною для самого співвласника та членів його сім`ї. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

На думку суду, право власності відповідача ОСОБА_3 на його частку в спільному майні може бути припинено, і за цією вимогою закону, оскільки шкода для нього, як співвласника, та членів його сім`ї, не буде істотною. З цього приводу, суд враховує, що ОСОБА_3 проживає в іншому населеному пункті другого району Одеської області досить тривалий час, про що свідчить довідка Суворовської селищної ради Ізмаїльського району Одеської області від 01.12.2014р. № 2358. Ніяких витрат по утриманню своєї частки будинку, яка знаходиться в м. Рені Одеської області за вищевказаною адресою, не несе, ніяких зусиль щодо благоустрою частки будинку тривалий час не приймає, на протязі вже близько десяти років, не проявляє ніякої зацікавленості в збережені свого майна, нікому в оренду свою частину не передавав, а так не отримував ні яких корисних властивостей від належного йому майна. Земельна ділянка під його частиною, та і взагалі, під усім будинком знаходиться у власності територіальної громади, його єдиний повнолітній син зареєстрований, живе та працює в м. Одесі, наведене, неупереджено свідчить про те, що припинення права спільної часткової власності не завдасть істотної шкоди, а ні відповідачу, а ні його сім’ї, а навпаки дозволить зберегти від руйнації житловий будинок у цілому. Крім того, у останньому судовому засіданні встановлено з пояснень самого відповідача, що він на теперішній час забезпечений іншим житлом та не заперечує проти припинення його права у спільній частковій власності на 3/10 частини вищевказаного будинку.

Треба додати, що згідно звіту ПП «Експерт – центр ОСОБА_5» про проведення незалежної оцінки вартості 3/10 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Одеська область, м. Рені, провулок Овражний № 2 від 12.02.2014р., ринкова вартість об’єкту оцінки складає 16820 грн.

В процесі розгляду справи позивачем ОСОБА_4 внесено на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області вартість спірної частки будинку, що підтверджується ухвалою суду від 10.03.2015р. та квитанцією № 0.0.362772702.1 від 19.03.2015р.

На підставі вищевикладеного та з урахуванням наявності усіх чотирьох умов ч.1 ст. 365 ЦК України, внесення позивачем ОСОБА_4 вартості спірної частки будинку на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, а також забезпеченості відповідача житлом та його позиції по справі з визнанням позову, суд приходить до висновку про можливість припинення права спільної часткової власності відповідача ОСОБА_3 на 3/10 частини житлового будинку, який знаходиться у м. Рені Одеської області по провулку Овражному № 2. За позивачем ОСОБА_4К, яка внесла грошову компенсацію за означену частку будинку на депозитний рахунок, слід визнати право власності на цю частку у спільному майні.

Оскільки представник позивача в суді відмовився від стягнення понесених судових витрат, суд, приймаючи рішення по справі, не вирішує це питання.

Керуючись ст.ст. 10, 11,57, 60, 174, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.9, 13,41 Конституції України, ст. ст. 15, 328, 355, 356, 358, 365 ЦК України, - суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 – задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_3 на 3/10 частини житлового будинку, який знаходиться у м. Рені Одеської області по провулку Овражному № 2.

Виплатити відповідачу ОСОБА_3 вартість 3/10 частин вищеозначеного будинку у вигляді грошової компенсації у розмірі 16820 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять) грн. з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області. Означена сума компенсації внесена позивачем ОСОБА_4 на рахунок за квитанцією № 0.0.362772702.1 від 19.03.2015р.

Визнати право власності за ОСОБА_4 на 3/10 частини житлового будинку, який знаходиться у м. Рені Одеської області по провулку Овражному № 2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Т.А. Бешлієва