2-ав/310/6/15

РІШЕННЯ

Іменем України

03 грудня 2015 року Бердянський міськрайонний суд

У складі: головуючого – судді Троценко Т. А.

При секретарі: Корнієнко М. Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську заяву судді Вищого адміністративного суду України С. В. Головчук про відновлення втраченого судового провадження,

Встановив:

05. 10 2015 року суддя Вищого адміністративного суду України С. В. Головчук звернувся до Бердянського міськрайонного суду із заявою, де вказав, що до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга міського голови м. Тореза Донецької області ОСОБА_1, Торезької міської ради Донецької області та виконавчого комітету Торезької міської ради Донецької області на постанову Донецького апеляційного адмінінстративного суду від 11 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Торезької міської ради Донецької області, Торезької міської ради Донецької області про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27. 04. 2012 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою та витребувано справу з Торезького міського суду Донецької області.

У зв’язку з розташуванням Торезького міського суду в зоні антитерористичної операції витребування цієї справи є неможливим.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14. 04. 2015 року провадження по справі зупинено.

Просить вирішити питання про відновлення повністю втраченого судового провадження по адміністративній справі № 2а-10378/11за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Торезької міської ради Донецької області, Торезької міської ради Донецької області про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Сторони до суду не явилися, і суд розглядає справу за їх відсутності на підставі наявних доказів.

В судовому засіданні були досліджені наступні документи: ухвала судді Торезького міського суду Донецької області Чапланової О. М. від 20 грудня 2011 року про залишення позовної заяви без руху у зв’язку з недоданням копій усіх документів для направлення відповідачу, ухвала судді Торезького міського суду Донецької області Чапланової О. М. від 11. 01. 2012 року про відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Торезької міської ради Донецької області, Торезької міської ради Донецької області про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і призначення справи у попереднє слухання на 19. 01. 2012 року о 9 год. 00 хв., копія постанови від 03 березня 2012 року по справі за вищевказаним позовом.

Зважаючи на досліджені у судовому засіданні матеріали адміністративної справи, суд вважає установленим зміст повністю втраченого судового рішення на підставі ухвал про усунення недоліків, відкриття провадження у справі адміністративної юрисдикції та про призначення справи до судового розгляду. Усі вказані документи не суперечать один одному, Торезьким міським судом досліджувалися ті обставини, які просила встановити позивачка, і по них винесена постанова з вирішенням справи по суті.

Керуючись ст. ст. 273-280 КАС України, суд

Вирішив:

Відновити втрачене судове провадження у справі № 2а-10378/11 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Торезької міської ради Донецької області, Торезької міської ради Донецької області про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та постанова суду від 03 березня 2012 року у цій справі, текст якої повністю наводиться:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2012 р. Торезький міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Чапланової О.М.

при секретарі Кононенко Л.І.

за участю: позивача ОСОБА_2

представників відповідача -

Виконкому Торезької міської ради: ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника відповідача –

Торезької міської ради ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Торезької міської ради, Торезької міської ради, третя особа –ОСОБА_1, про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Торезької міської ради про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 12 березня 2003 року її було прийнято на державну службу до виконкому Торезької міської Ради Донецької області. 01 листопада 2005 року її призначено на посаду начальника юридичного відділу міськвиконкому. 26 вересня 2010 року на підставі п.2 ст.18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”строк перебування на державній службі їй було продовжено до 31 грудня 2010 року, а в подальшому з 01 січня 2011 року по 30 листопада 2011 року включно.

З 01 жовтня 2011 року було введено в дію Закон України “Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”. Згідно п.п.12, п.6 р.2 даного Закону було встановлено граничний вік перебування жінок на службі в органах місцевого самоврядування –60 років, а п.2 ст.18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”було виключено.

25 листопада 2011 року нею було направлено заяву на ім'я міського голови ОСОБА_1 про бажання продовжити службу в органах місцевого самоврядування після 30 листопада 2011 року, оскільки вона перебувала в безперервних трудових відносинах з Торезьким міськвиконкомом з 2003 року і не досягла граничного строку перебування на службі.

Однак, 30 листопада 2011 року, розпорядженням міського голови №300рк від 25 листопада 2011 року, згідно ст.20 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, п.2 ст.36 КЗпП України, вона була звільнена зі служби у зв'язку із закінченням строку продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування. Вважає своє звільнення зі служби незаконним з наступних підстав.

В розпорядженні Торезького міського голови №300 рк від 25 листопада 2011 року про звільнення ОСОБА_2 зазначено, що звільнення здійснюється згідно ст.58 Конституції України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”(ст.42), “Про службу в органах місцевого самоврядування”(ст.20), КЗпП України (п.2 ст.23, п.2 ст.36), “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”(п.п.12 п.6 розділу 2), керуючись рекомендаціями Національного агентства України з питань державної служби (лист від 02.11.2011р. №7188/12-11), у зв’язку із закінченням строку продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

На момент звільнення вона мала вік 56 років. До 01 жовтня 2011 року діяли положення ст.18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”, які визначали граничний вік перебування на службі –55 років для жінок і згідно п.2 ст.18 цей строк може бути продовжено на строк не більше 5 років за рішенням міського голови. Відповідно до положень цієї статті 02 грудня 2010 року їй було продовжено строк перебування на службі до 30 листопада 2011 року.

Однак, з 01 жовтня 2011 року набрали чинності положення Закону №3668-У1 “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”від 08 липня 2011 року і п.п.12 п.6 розділу 2 цього Закону наголошує, що граничний вік перебування на службі для жінок складає 60 років, а п.2 ст.18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”було виключено. Тобто, на момент звільнення зміни (п.п.12 ст.6 р.2 Закону №3668-У1) не являлися однією з підстав для її (позивача) звільнення, а навпаки являлися законною підставою для перебування її на службі до досягнення віку 60 років, про що вона 25 листопада 2011 року зазначила в своїй заяві на ім'я Торезького міського голови.

Будь-яких порушень КЗпП України, спеціальних обмежень для державних службовців, що могли стати підставами для її звільнення, на момент звільнення, не малось.

Посилання в розпорядженні № 300 рк про звільнення на п.2 ст.23, п.2 ст.36 КЗпП неправомірне, оскільки розпорядження міського голови про продовження строку перебування на службі не є формою укладання трудового договору і строк перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначається згідно положень ст.18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Трудові відносини з виконкомом Торезької міської Ради вона не переривала і вони продовжувалися до моменту звільнення. При цьому жодна із сторін трудових відносин не вимагала їх припинення.

Стаття 58 Конституції України проголошує, що закони і інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

На момент її звільнення зі служби - 30 листопада 2011 року, діяли норми Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”з урахуванням змін, внесених Законом України №3668-У1 від 08 липня 2011 року “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, що набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Це не було враховано при виданні розпорядження Торезького міського голови № 300рк про її звільнення, що в подальшому потягло прийняття незаконного рішення про її звільнення.

В результаті дій посадових осіб Торезького міськвиконкому, які прийняли незаконне рішення про її звільнення з органів місцевого самоврядування, вона втратила можливість реалізувати своє право на трудову діяльність, що гарантована Конституцією України, отримання заробітної плати за свою працю, порушився її нормальний життєвий уклад, що потягло за собою негативні наслідки морального характеру. Все це відобразилось на її душевній рівновазі. Її життєві зв’язки було порушено і вона змушена витрачати додаткові зусилля для організації свого життя в подальшому.

Просить визнати причину її звільнення незаконною і поновити її на службі на тій самій посаді у виконкомі Торезької міської Ради. Стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 грудня 2011 року по день поновлення на посаді. Стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Ухвалою Торезького міського суду від 19.01.2012 року до участі в справі, за згодою позивача, залучено, як другого відповідача –Торезьку міську раду, як третю особу –міського голову ОСОБА_1

14.02.2012 року позивачка уточнила позовні вимоги, надавши письмову заяву, в якій указала, що відповідачем по справі слід вважати Торезьку міську раду Донецької області (а.с.83).

Третя особа –міський голова ОСОБА_1, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в судове засідання не з’явився, надав письмову заяву, в якій указав, що заявлені ОСОБА_2 вимоги він не визнає у повному обсязі. Просив розгляд справи провести за його відсутності.

Позивачка в судовому засіданні 27.01.2012 року позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та обставини, на яких вони ґрунтуються, підтримала у повному обсязі. Просила позовні вимоги задовольнити. Додатково позивачка пояснила, що, якщо б звільнили усіх, у кого закінчився, після продовження, строк перебування на службі в органах місцевого самоврядування, вона вважала б своє звільнення законним і не зверталася б до суду. Але, звільнили тільки її одну, іншім строк перебування на службі в органах місцевого самоврядування було продовжено, тому вона вважає своє звільнення незаконним. Законом України від 08 липня 2011 року “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, що набрав чинності 01 жовтня 2011 року, був встановлений граничний вік перебування жінок на службі в органах місцевого самоврядування –60 років. Оскільки, вона знаходилась у безперервних відносинах з Торезьким виконкомом з 2003 року і не досягла граничного віку перебування на службі, вважає, своє звільнення незаконним.

Представник відповідача –Виконкому Торезької міської ради ОСОБА_4, в судовому засіданні 27.01.2012 року позовні вимоги не визнав, пояснив суду, що служба в органах місцевого самоврядування за Конституцією України не є державною службою і регулюється ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”. Відповідно до ст. 18 цього Закону (в редакції Закону від 07.06.2001 року) граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становив 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Досягнення граничного віку віднесено до підстав для припинення служби в органах місцевого самоврядування (ч.1 ст. 20 Закону). Позивачка досягла граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування у 2010 році. Статтею 18 зазначеного Закону (в редакції від 07.06.2001 року) передбачалась можливість продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради. Після закінчення зазначеного терміну, відповідно до ст. 20 Закону, посадову особу місцевого самоврядування має бути звільнено з посади.

Оскільки, продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування було правом міського голови, а не його обов’язком, перебування на службі посадових осіб місцевого самоврядування продовжувалось у кожному випадку окремо за поданням керівника відповідного структурного підрозділу на термін в залежності від конкретної ситуації. Рішення про продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування приймається міським головою до досягнення особою граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування та оформляється відповідним розпорядженням.

Вимоги ст. 18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”передбачали можливість продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування, а не термін перебування на конкретній посаді в органах місцевого самоврядування. Отже, встановлення законодавцем граничних вікових обмежень на зайняття посад працівниками органів місцевого самоврядування та прийняття у межах реалізації своїх повноважень міським головою розпорядження №300рк від 25.11.2011 року про звільнення позивача не може розцінюватись як порушення права на трудову діяльність.

Розпорядженням міського голови від 2010 року ОСОБА_2, згідно її заяви, було продовжено строк перебування на службі на посаді начальника юридичного відділу міської ради до 30.11.2011 року. Тобто, було укладено строковий трудовий договір. Укладення трудового договору у письмовій формі із службовцем органу місцевого самоврядування діючим законодавством не передбачено.

Другий пункт ст. 36 КЗпП України, відповідно до якого підставою припинення трудового договору є закінчення строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення, торкається випадків, коли в процесі укладання трудового договору був визначений строк його дії. Якщо термін дії строкового договору закінчився, але жодна зі сторін не заявила вимогу про його припинення, вважається, що цей договір набирає всіх ознак договору, укладеного на невизначений термін. Для припинення строкового трудового договору потрібна дія будь-якої його сторони, яка засвідчувала бажання щодо його припинення. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкоджати припиненню трудових відносин.

Про закінчення терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2 була попереджена більш ніж за два місяці. Розпорядженням від 25.11.2011 року № 300рк міський голова звільнив ОСОБА_2 з займаної посади 30.11.2011 року, згідно ст. 20 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”, п.2 ст. 36 КЗпП України. Отже, міський голова виявив бажання припинити трудові відносини з позивачкою.

Особи, які на день набрання чинності - 01.10.2011 року, ЗУ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”перебувають на службі в органах місцевого самоврядування на підставі прийнятого в установленому законом порядку рішення про продовження терміну їх перебування на службі, перебувають на службі в органах місцевого самоврядування до закінчення терміну такого продовження.

Позивачка, як посадова особа місцевого самоврядування, досягла пенсійного віку до набрання чинності ЗУ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, тому вона повинна бути звільнена в день закінчення терміну продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування, тобто 30.11.2011 року. Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”не передбачено надання йому зворотної дії у часі, крім того, він не пом’якшує та не скасовує відповідальність осіб.

Консультативне та методичне забезпечення служби в органах місцевого самоврядування здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань державної служби з урахуванням вимог чинного законодавства про місцеве самоврядування в Україні (ст. 6 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”). Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію єдиної державної політики у сфері державної служби є Національне агентство України з питань державної служби. Згідно листа Національного агентства від 02.11.2011 року на запит виконкому міської ради стосовно права осіб продовжувати службу в органах місцевого самоврядування, які досягли граничного віку перебування на відповідній службі до набрання чинності ЗУ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”та яким було продовжено термін перебування на службі, надано роз’яснення, що зазначені особи після 01.10.2011 року можуть перебувати на посадах посадових осіб місцевого самоврядування до закінчення терміну продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування, як це було передбачено на той час чинним законодавством.

Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача –Виконкому Торезької міської ради ОСОБА_3, в судовому засіданні 27.01.2012 року позовні вимоги не визнала, підтримала пояснення представника відповідача ОСОБА_4, додаткових пояснень не надала.

Представник відповідача –Торезької міської ради ОСОБА_5, в судовому засіданні 27.01.2012 року позовні вимоги не визнала, пояснила суду, що Торезька міська рада є представницьким (виборним) органом місцевого самоврядування, наділеним правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Виконавчий комітет, відділи і управління міської ради є її виконавчими органами, які створюються радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування (ради), сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”та іншими законами. Виключно до компетенції міської ради входить, зокрема: утворення виконавчого комітету ради; затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів. Повноваження міського голови регламентуються ст. 42 зазначеного Закону. Зокрема, міський голова: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільнює з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради. Міський голова очолює виконавчий комітет міської ради. Відповідно до ст. 54 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”сільська, селищна, міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади сільським, селищним, міським головою одноособово, а у випадках, передбачених законом, за погодженням з відповідними органами виконавчої влади. Абзацем 5 ст. 10 цього Закону передбачено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування відбувається: на посади керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України. Виходячи з вказаного, ОСОБА_2 була прийнята 12.03.2003 року на службу в органи місцевого самоврядування на посаду завідуючого відділом режиму та взаємодії з адміністративними органами Торезької міської ради, який був створений міською радою, як її виконавчий орган. На службу ОСОБА_2 приймалась за процедурою, визначеною ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, ЗУ“Про службу в органах місцевого самоврядування”, тобто, на конкурсній основі шляхом призначення міським головою.

Вважає вимоги позивачки необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

На запитання позивачки ОСОБА_5 пояснила, що повноваження щодо призначення на посади на конкурсній основі належить міському голові. Коли закінчується строк перебування на службі міський голова індивідуально, з урахуванням всіх показників, вирішує питання по кожному щодо продовження строку перебування на службі. На підставі ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”міська рада має право створювати таку структуру, яку вважає за необхідну, це залежить і від фінансової, і від економічної обстановки.

Вислухавши позивачку, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно із свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 98-99) 21 травня 1997 року проведено державну реєстрацію юридичних осіб - Торезької міської ради та Виконавчого комітету Торезької міської ради, відомості про вказаних юридичних осіб включені до ЄДР.

Згідно із розпорядженням міського голови № 47 рк від 11.03.2003 року ОСОБА_2 було призначено на посаду завідуючого відділом режиму та взаємодії з адміністративними органами з 12 березня 2003 року. Встановлено ОСОБА_2 13 ранг 6 категорії посадової особи місцевого самоврядування. Підстава: заява ОСОБА_2 від 11.03.2003 року, протокол конкурсної комісії №4 від 11.03.2003 року (а.с. 43).

Згідно із розпорядженням міського голови № 236 рк від 26.10.2005 року ОСОБА_2 призначено по переводу на посаду завідуючого юридичним відділом з 01.11.2005 року (за її згодою). Встановлено ОСОБА_2 10 ранг 5 категорії посадової особи місцевого самоврядування. Підстава: заява ОСОБА_2 від 25.10.2005 року (а.с.44).

Розпорядженням міського голови від 31.05.2007 року № 064 рк внесено зміни до штатного розпису Торезької міської ради з 01.05.2007 року, зокрема: замінено назву посади “завідуючий юридичним відділом”словами “начальник юридичного відділу”(а.с.45-46).

05.08.2010 року ОСОБА_2 звернулась до міського голови із заявою, в якій просила продовжити їй термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальника юридичного відділу до 31.12.2010 року (а.с.48)

Розпорядженням міського голови від 05.08.2010 року № 185 рк відповідно до ст. 42 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальнику юридичного відділу ОСОБА_2 з 26.09.2010 року по 31.12.2010 року включно. Підстава: заява ОСОБА_2 від 05.08.2010 року, подання керуючого справами виконкому від 05.08.2010 року (а.с.47).

30.11.2010 року ОСОБА_2 звернулась до міського голови із заявою, в якій просила продовжити їй термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування з 01.01.2011 року до 30.11.2011 року (а.с.25)

Розпорядженням міського голови від 02.12.2010 року № 256 рк відповідно до ст. 42 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2 на посаді начальника юридичного відділу з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року включно. Підстава: заява ОСОБА_2 від 30.11.2010 року, подання керуючого справами виконкому від 30.11.2010 року (а.с.24,26).

Листом від 15.09.2011 року № 7/33-1153 за підписом міського голови ОСОБА_2 повідомлено, що термін її перебування на службі в органах місцевого самоврядування закінчується 30.11.2011 року. Із зазначеним повідомленням позивачка ознайомлена 15.09.2011 року (а.с.27).

25.11.2011 року ОСОБА_2 звернулась до міського голови із заявою, в якій просила дозволити їй працювати після 30 листопада 2011 року до досягнення нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (а.с.49).

Розпорядженням міського голови від 25.11.2011 року № 300 рк відповідно до ст. 58 Конституції України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”( ст. 42), “Про службу в органах місцевого самоврядування”(ст. 20), КЗпП України (п.2 ст.23, п.2 ст. 36), “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”(п.п12 п.6 розділу ІІ), керуючись рекомендаціями Національного агентства України з питань державної служби, у зв’язку із закінченням терміну продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування звільнено начальника юридичного відділу ОСОБА_2А з займаної посади 30.11.2011 року згідно ст. 20 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”, п.2 ст. 36 КЗпП України. Підстава: розпорядження міського голови від 02.12.2010 року №256 рк (а.с.28).

Рішенням Торезької міської ради від 12.11.2010 року затверджена структура виконавчих органів міської ради, загальної чисельності апарата ради і його виконавчих органів у кількості 193,5 одиниць згідно із додатком, вирішено вважати таким, що втратило силу рішення міської ради від 28.05.2010 року. У структурі виконавчих органів ради, загальної чисельності апарата ради і його виконавчих органів (додатку до вказаного рішення) вказані відділи апарату міської ради, у тому числі юридичний відділ у складі 3 осіб, а саме: начальник відділу –1, головний спеціаліст - 2 (а.с. 50-54).

Рішенням Торезької міської ради від 16.12.2011 року затверджена структура виконавчих органів міської ради, загальної чисельності апарата ради і його виконавчих органів в новій редакції у кількості 193,5 одиниць згідно із додатком, вирішено вважати таким, що втратило силу рішення міської ради від 12.11.2010 року. У структурі виконавчих органів ради, загальної чисельності апарата ради і його виконавчих органів (додатку до вказаного рішення) вказані відділи апарату міської ради, у тому числі організаційно-правовий відділ у складі 5 осіб, а саме: начальник відділу –1, головний спеціаліст по організаційним питанням –2, головний спеціаліст по правовим питанням –2 (а.с. 55-59).

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19).

Відповідно до ст.. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Відповідно до ст. 10 ч.1 цього Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ст. 11 ч.1 зазначеного Закону виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до ст.10 ч.3 указаного Закону представницькі органи місцевого самоврядування, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Повноваження міського голови визначені ст. 42 даного Закону, зокрема, міський голова:

організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету: підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради…

Відповідно до ст. 51 п. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”виконавчий комітет міської ради очолює міський голова.

Згідно із ст.. 54 цього Закону міська рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень, що належать до відання виконавчих органів міських рад (п.1). Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на посаду і звільняються з посади міським головою одноособово, а у випадках, передбачених законом, - за погодженням з відповідними органами виконавчої влади (п.3).

Відповідно до ч. 2 ст. 39 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, який також визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.1 цього Закону служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

До посадових осіб місцевого самоврядування належать особи, які працюють в органах місцевого самоврядування, мають відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (крім технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування) (ст.. 2 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацем 4 частини 1 ст. 10 указаного Закону прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”від 7 червня 2001 року (в редакції чинній до 01.10.2011 року) граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 60 років для чоловіків і 55 років для жінок. Ці обмеження не поширюються на посадових осіб місцевого самоврядування, які обираються на відповідні посади (ч.1).

Термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування може бути продовжено, але не більш як на п’ять років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради (ч.2).

Після закінчення цього терміну посадові особи місцевого самоврядування за рішенням відповідного голови можуть залишатися на посадах радників чи консультантів (патронатна служба), якщо такі посади передбачено штатним розписом, на умовах строкового трудового договору.

Звільнення посадових осіб місцевого самоврядування зі служби в органах місцевого самоврядування здійснюється згідно з КЗпП України, законами України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про місцеве самоврядування в Україні”та іншими законами України.

Відповідно до ст. 20 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також, зокрема у разі: досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

16.10.2007 року Конституційним Судом України постановлено рішення №8-рп/2007, яким визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення статті 23 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII з наступними змінами, статті 18 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року N 2493-III з наступними змінами, статті 42 Закону України "Про дипломатичну службу" від 20 вересня 2001 року N 2728-III з наступними змінами, якими встановлено граничний вік перебування на державній службі, на службі в органах місцевого самоврядування та на дипломатичній службі.

Конституційний Суд України відзначив, що право рівного доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування є юридичною можливістю і не означає його негайної і беззастережної реалізації.

Доцільність законодавчого встановлення граничного віку перебування на державній службі, в тому числі на дипломатичній службі та на службі в органах місцевого самоврядування, обумовлена завданнями і функціями цих органів, особливим характером їх діяльності.

Так, у статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" наголошується, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Досягнення граничного віку віднесено до підстав для припинення державної служби (пункт 3 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу"), служби в органах місцевого самоврядування (абзац шостий частини першої статті 20 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування") та дипломатичної служби (пункт 3 частини другої статті 41 Закону України "Про дипломатичну службу").

Слід зазначити, що окремі положення вказаних законів передбачають можливість продовження терміну перебування на державній службі, на службі в органах місцевого самоврядування, що дозволяє враховувати індивідуальні професійні якості, творчий потенціал осіб, які досягли граничного віку перебування на відповідній службі.

Отже, встановлення законодавцем граничних вікових обмежень на зайняття посад державними службовцями та працівниками органів місцевого самоврядування у межах реалізації своїх повноважень не може розцінюватися як порушення принципу рівності.

Стосовно порушеного в конституційному поданні питання про віднесення віку до "інших ознак", за якими не може бути привілеїв чи обмежень, Конституційний Суд зазначив, що у частині другій статті 24 Конституції України вік відсутній у переліку ознак, за якими не може бути привілеїв чи обмежень. Не можна віднести вік і до "інших ознак", що згадуються у зазначеному положенні.

Вік як тривалість життя людини, період часу, який виділяється за певними ознаками, є змінною категорією. Громадяни послідовно переходять з однієї вікової категорії в іншу, втрачаючи встановлені для осіб даного віку певні права та привілеї, позбавляючись відповідних обмежень у правах і набуваючи інших прав, встановлених для відповідної вікової категорії. В цьому всі люди рівні і відрізняються лише за віком. Тому встановлення вікових обмежень не може вважатися порушенням принципу правової рівності громадян.

Граничний вік перебування на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування фактично є пенсійним віком для цієї категорії працівників.

Встановлення законодавцем граничного віку перебування на відповідній службі є питанням соціальної або економічної доцільності. Особливі правила та умови, засновані на специфічних вимогах до праці, не обмежують право на працю і гарантію рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності.

В судовому засіданні встановлено, що згідно із розпорядженням міського голови № 47 рк від 11.03.2003 року ОСОБА_2, на підставі її заяви, було призначено на посаду завідуючого відділом режиму та взаємодії з адміністративними органами з 12 березня 2003 року.

Згідно із розпорядженням міського голови № 236 рк від 26.10.2005 року ОСОБА_2 призначено по переводу на посаду завідуючого юридичним відділом з 01.11.2005 року (за її згодою). Розпорядженням міського голови від 31.05.2007 року № 064 рк внесено зміни до штатного розпису Торезької міської ради з 01.05.2007 року, зокрема: замінено назву посади “завідуючий юридичним відділом”словами “начальник юридичного відділу”.

25 вересня 2010 року ОСОБА_2 досягла граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, який відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”від 7 червня 2001 року (в редакції чинній до 01.10.2011 року) становив для жінок 55 років (а.с.96-97).

Оскільки, на момент досягнення ОСОБА_2 55 років, цей вік фактично був пенсійним віком для жінок, згідно із протоколами від 26.10.2010 року, УПФУ в м.Торезі, за заявою ОСОБА_2 від 27.09.2010 року, відповідно до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, було призначено пенсію за віком з 27.09.2010 року (а.с.197-199).

Відповідно до ст. 20 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”, цим та іншими законами України, а також, зокрема у разі: досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). Але відповідно до ч. 2 ст. 18 зазначеного Закону (в редакції чинній до 01.10.2011 року) термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування міг бути продовжений, але не більш як на п’ять років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради.

За заявою ОСОБА_2 від 05.08.2010 року, в якій вона просила продовжити їй термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальника юридичного відділу до 31.12.2010 року, розпорядженням міського голови від 05.08.2010 року № 185 рк, відповідно до ст. 42 ЗУ “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст. 18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальнику юридичного відділу ОСОБА_2 з 26.09.2010 року по 31.12.2010 року включно.

За заявою ОСОБА_2 від 30.11.2010 року, в якій вона просила продовжити їй термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування з 01.01.2011 року до 30.11.2011 року, розпорядженням міського голови від 02.12.2010 року № 256 рк продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування ОСОБА_2 на посаді начальника юридичного відділу з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року включно.

Листом від 15.09.2011 року ОСОБА_2 повідомлено, що термін її перебування на службі в органах місцевого самоврядування закінчується 30.11.2011 року.

25.11.2011 року ОСОБА_2 звернулась до міського голови із заявою, в якій просила дозволити їй працювати після 30 листопада 2011 року до досягнення нею граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

Розпорядженням міського голови від 25.11.2011 року № 300 рк відповідно до ст. 58 Конституції України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”( ст. 42), “Про службу в органах місцевого самоврядування”(ст. 20), КЗпП України (п.2 ст.23, п.2 ст. 36), “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”(п.п12 п.6 розділу ІІ), керуючись рекомендаціями Національного агентства України з питань державної служби, у зв’язку із закінченням терміну продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування звільнено начальника юридичного відділу ОСОБА_2А з займаної посади 30.11.2011 року згідно ст. 20 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”, п.2 ст. 36 КЗпП України.

Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”(підпункт 12 пункту 6 розділу 2) від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.10.2011 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частину першу ст. 18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”викладено у новій редакції відповідно до якої граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становить 62 роки для чоловіків і 60 років для жінок. Частину другу зазначеної статті, яка передбачала продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування не більш як на п’ять років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради, виключено.

Відповідно до ст.. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

09.02.1999 року Конституційним Судом України постановлено рішення №1-рп/99, яким положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Конституційний Суд України відзначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо

неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії

нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення”ЗУ “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу 11 підпункту 11 та абзацу 138 підпункту 17 пункту 6 розділу ІІ цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року. Таким чином, дія зазначеного Закону в часі почалась з моменту набрання цим Законом чинності - з 1 жовтня 2011 року, за виключеннями указаними в Законі.

ОСОБА_2 досягла граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, який відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”від 7 червня 2001 року (в редакції чинній до 01.10.2011 року) становив для жінок 55 років, 25 вересня 2010 року, тобто до набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”- 01.10.2011 року.

До набрання чинності указаним Законом, за заявою ОСОБА_2 від 05.08.2010 року, розпорядженням міського голови від 05.08.2010 року відповідно до ст. 18 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”(в редакції чинній до 01.10.2011 року) їй було продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальника юридичного відділу з 26.09.2010 року по 31.12.2010 року включно, а потім за заявою від 30.11.2010 року розпорядженням міського голови від 02.12.2010 року продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на посаді начальника юридичного відділу з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року включно.

Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” не передбачає надання йому зворотної дії у часі, він не пом'якшує та не скасовує юридичну відповідальність особи. Тому при визначенні щодо ОСОБА_2 граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування застосовується Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування”від 7 червня 2001 року (в редакції чинній до 01.10.2011 року), відповідно до частини 1 статті 18 якого граничний вік перебування на службі в органах місцевого самоврядування становив для жінок 55 років, та під час дії якого ОСОБА_2 досягла зазначеного віку, та на день набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”перебувала на службі в органах місцевого самоврядування на підставі прийнятого в установленому законом порядку рішення про продовження терміну її перебування на службі в органах місцевого самоврядування. Оскільки, зазначений граничний вік на той час фактично був пенсійним віком для жінок, ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в м.Торезі із заявою про призначення пенсії за віком, яка була їй призначена з 27.09.2010 року відповідно до ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”(в редакції чинній до 01.10.2011 року, яка діяла на день призначення пенсії).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що досягнення граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, застосовано однією з підстав для звільнення ОСОБА_2 правомірно, відповідно до діючого законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка досягла граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, передбаченого діючим на той час законодавством, 25 вересня 2010 року. Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”(в редакції чинній до 01.10.2011 року) за заявою ОСОБА_2 від 05.08.2010 року розпорядженням міського голови від 05.08.2010 року їй було продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді з 26.09.2010 року по 31.12.2010 року включно, а потім за заявою від 30.11.2010 року розпорядженням міського голови від 02.12.2010 року продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на посаді начальника юридичного відділу з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року включно.

Згідно із пунктом 2 частини першої ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути укладеним на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Такі договори називають строковими. Строковий трудовий договір може укладатись як при прийнятті на роботу, так і згодом, на будь-якій строк, визначений за погодженням сторін. При цьому закон ніяк не обмежує права сторін трудового договору на визначення строку його дії. Строковий договір можна укладати на 3,5,10 чи 20 років, навіть на 1 день. Строк дії зазначеного договору визначається указанням на його тривалість або граничну дату, до якої зберігається дія трудового договору.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”(з послідуючими змінами) при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

Відповідно до ч.2 ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

З досягненням позивачкою 25 вересня 2010 року граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, передбаченого ч. 2 ст. 18 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”(в редакції чинній до 01.10.2011 року), виникла підстава для припинення її служби в органах місцевого самоврядування, передбачена ч. 1 ст. 20 цього Закону. Але, ч. 2 ст. 18 зазначеного Закону (в редакції чинній до 01.10.2011 року) передбачала можливість продовження терміну перебування на службі в органах місцевого самоврядування не більш як на 5 років за рішенням сільського, селищного, міського голови, голови районної, районної у місті, обласної ради.

Скористувавшись наданою вказаним Законом можливістю, позивачка 05.08.2010 року звернулась до міського голови із заявою, в якій просила продовжити їй термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальника юридичного відділу до 31.12.2010. Розпорядженням міського голови від 05.08.2010 року було продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальнику юридичного відділу ОСОБА_2 з 26.09.2010 року по 31.12.2010 року включно.

Таким чином, з 26.09.2010 року з позивачкою фактично було укладено трудовий договір на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. На строковий характер трудового договору указано в заяві ОСОБА_2, в якій вона просила продовжити термін її перебування на службі в органах місцевого самоврядування на займаній посаді начальника юридичного відділу до 31.12.2010 року та у розпорядженні міського голови, яким позивачці було продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування з 26.09.2010 року по 31.12.2010 року включно.

Перед закінченням строку дії зазначеного трудового договору позивачка, 30.11.2010 року, знов звернулась до міського голови із заявою, в якій, вказуючи на строковий характер трудового договору, просила продовжити їй термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування з 01.01.2011 року до 30.11.2011 року. Розпорядженням міського голови від 02.12.2010 року позивачці було продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування на строк, встановлений за погодженням сторін, з 01.01.2011 року по 30.11.2011 року включно.

Після досягнення позивачкою 25 вересня 2010 року граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування, трудові правовідносини, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 20 Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, не могли бути встановлені на невизначений строк, тому зазначені трудові договори були укладені з позивачкою на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до діючого законодавства звільнення посадових осіб місцевого самоврядування зі служби в органах місцевого самоврядування здійснюється згідно з КЗпП України, законами України “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про місцеве самоврядування в Україні”та іншими законами України.

Згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року “Про практику розгляду судами трудових спорів”(з послідуючими змінами) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Зазначений пункт ст.36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв’язку із закінченням його строку. Припинення трудового договору по закінченню строку не потребує заяви або будь-якого волевиявлення робітника. Припинення трудового договору по закінченні строку оформлюється наказом про звільнення. Звільнення по закінченню строку трудового договору можливо тільки в один день. Якщо в останній день строку дії трудового договору робітник не був звільнений, трудові відносини вважаються продовженими на невизначений строк.

Розпорядженням міського голови від 25.11.2011 року № 300 рк відповідно до ст. 58 Конституції України, Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”( ст. 42), “Про службу в органах місцевого самоврядування”(ст. 20), КЗпП України (п.2 ст.23, п.2 ст. 36), “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”(п.п12 п.6 розділу ІІ), керуючись рекомендаціями Національного агентства України з питань державної служби, у зв’язку із закінченням терміну продовження перебування на службі в органах місцевого самоврядування звільнено начальника юридичного відділу ОСОБА_2А з займаної посади 30.11.2011 року згідно ст. 20 ЗУ “Про службу в органах місцевого самоврядування”, п.2 ст. 36 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження міського голови від 25.11.2011 року № 300 рк про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади 30.11.2011 року, видано в межах його повноважень, звільнення проведено відповідно до норм діючого законодавства, тому вимоги позивачки про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - задоволенню не підлягають.

Керуючись: Конституцією України, ст. 23, п.2 ч. 1 ст 36, ст.ст.232, 233, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992 року, Законами України “Про місцеве самоврядування в Україні”та “Про службу в органах місцевого самоврядування”, ст.ст.2,8,9,10,11,17,18,69-71,79,99,100,102,104,105,158-163,186,254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Торезької міської ради, Торезької міської ради, третя особа –ОСОБА_1, про визнання причини звільнення незаконною, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - відмовити.

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 03 березня 2012 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 06 березня 2012 року.

На постанову може бути подана апеляційна скарга у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її надає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:

ОСОБА_6

Рішення може бути оскаржене в в Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення через Бердянський міськрайонний суд.

Суддя Бердянського

Міськрайонного суду: ОСОБА_7