ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2015 року м. Київ К/800/19742/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товарів, стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними та скасування рішення про визнання митної вартості товарів, стягнення коштів.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» було задоволено.

Визнано противоправним та скасовано рішення про визнання митної вартості товарів від 14.05.2012 року № 702000003/2012/000620/1.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.05.2012 року № 702020001/2/00081.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 776749,57 грн. у зв'язку із коригуванням митної вартості імпортованого товару.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року апеляційну скаргу Луганської митниці було залишено без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року - без змін.

У касаційній скарзі Луганська митниця, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити Публічному акціонерному товариству «Алчевський коксохімічний завод» у задоволенні позовних вимог.

Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» подано заперечення на касаційну скаргу, в яких воно просить залишити касаційну скаргу Луганської митниці без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, заперечення на неї, рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» та Фірмою «Unicoal AG» (Швейцарія) 26.12.2011 року укладено зовнішньоекономічний контракт № U-2012.60.028.01, в межах якого позивачем на митну територію України у лютому 2012 року на умовах DAP RU станція Соловей (ІНКОТЕРМС 2010) ввезено вантаж: вугілля марки «КС».

На Луганську митницю товар надійшов для розмитнення за періодичною митною декларацією № 702020001/2012/004351, у якій згідно контракту № U-2012.60.028.01 позивачем заявлено до митного оформлення в режимі імпорту ввезений товар за ціною контракту - 163,80 долара США за одну тону, та надано необхідний пакет документів.

У декларації митної вартості № 702020001/2012/004351 від 15.02.2012 року митним органом, для підтвердження заявленої митної вартості, зобов'язано позивача надати додаткові документи, а саме: щодо підтвердження оплати продукції згідно умов договору, договори на закупівлю товару з третіми особами, витяги з періодичних видань «Металл Курьер», «Металл. Эксперт. Уголь», «Информация на рынке коксующегося угля».

На запит митного органу декларантом надано платіжне доручення в іноземній валюті від 07.05.2012 року № 193, яке підтверджує факт оплати за товар, проформу-інвойс від 21.04.2012 року № 174, витяг з журналу від 02.04.2012 року «Новости рынков угля. Металл Эксперт», висновок Луганської регіональної торгово-промислової палати від 14.05.2012 року № 25.410-518. Також було зазначено, про неможливість надати договори на закупівлю товару з третіми особами.

14.05.2012 Луганською митницею було прийнято рішення № 702000003/2012/000620/1 до ВМД № 702020001/2012/004351, згідно з яким визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, неможливо у зв'язку із відмовою декларанта від надання документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості.

Також зазначено, що у зв'язку із неможливістю застосування першого методу, за результатами проведення консультації з декларантом згідно з вимогами статті 266 Митного кодексу України митну вартість оцінюваного товару визначено відповідно до статті 268 Митного кодексу України за другим методом із розрахунку 180 доларів США за одну тону.

15.05.2011 року Луганською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020001/2/00081, у якій зазначено, що митна декларація не може бути прийнята у зв'язку із проведенням митної оцінки (рішення про визначення митної вартості № 702000003/2012/000620/1 від 14.05.2012 року) згідно з Митним кодексом України та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.

Не погоджуючись з даними рішеннями Публічне акціонерне товариство «Алчевський коксохімічний завод» звернулося до суду з даним позовом, в якому просило визнати противоправним та скасувати рішення про визнання митної вартості товарів від 14.05.2012 року № 702000003/2012/000620/1; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 15.05.2012 року № 702020001/2/00081, стягнути з Державного бюджету надмірно сплачені кошти у розмірі 776749,57 грн.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України, митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно із статтею 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи.

Статтею 259 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

Згідно із статтею 266 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митну вартість не може бути визначено за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною в кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари було продано в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу.

Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно із пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Згідно із пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналіз наведених норм, дає підстави для висновку про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Колегія суддів дійшла висновку проте, що зі змісту пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, та частини 4 статті 266 Митного кодексу України вбачається, що позивач не зобов'язаний надавати повний перелік документів, визначених пунктом 11 зазначеного Порядку. При цьому витребування таких документів може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим, витребувавши додаткові документи (висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,), передбачені пунктом 11 декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій щодо правомірності виникнення сумніву у митного органу при визначені митної вартості товару, зазначеного у декларації №702020001/2012/004351 у розмірі 163,80 дол. США за тону, що в свою чергу надавало право відповідачу в межах спірних правовідносин заявити вимогу про витребування додаткових документів, які і були зазначені у ВМД.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був надісланий запит до Фірми «Unicoal AG» щодо надання витребуваних митницею документів. Але листом від 20.02.2012 року № 40 Фірма «Unicoal AG» надала відповідь, згідно з якою надання витребуваних документів не є можливим, оскільки така інформація є конфіденційною та розголошення будь-якої інформації, пов'язаної із виконанням договору, є порушенням домовленості сторін про нерозголошення та охорону конфіденційної інформації.

Вищенаведене свідчить про те, що Публічним акціонерним товариством «Алчевський коксохімічний завод» вжито всіх необхідних заходів щодо надання митниці витребуваних нею доказів, але в їх наданні контрагент позивача відмовив.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про неправомірність дій Луганської митниці щодо застосування другого методу визначення митної вартості товару.

Водночас, колегія суддів не погоджується з судами попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 776749,57 грн.

Відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Так, саме Порядок повернення визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264 Митного кодексу України.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ

Порядку повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Разом з тим, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії, на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що законодавством відповідно до частини 6 статті 264 Митного кодексу України визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Дана правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.04.2014року (справа № 21-29а14) та у постановах від 12.11.2014 року.

Відповідно до статті 244² Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення сплаченої суми податку на додану вартість задоволенню не підлягають.

Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення в цій частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають частковому скасуванню з ухваленням нового рішення.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині. При цьому за правилами пункту 4 частини 1 статті 223 цього Кодексу у випадку зміни рішення суду першої інстанції, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Луганської митниці - задовольнити частково.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 року - скасувати.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року - скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 776749,57 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог в цій частині - відмовити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28.01.2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

А.О. Логвиненко

В.Ф. Мороз