ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2015 року м. Київ К/800/56304/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області на постанову Самбірського міськрайонного суду міста Львова від 01 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення пенсії, як реабілітованому,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області по нездійсненню підвищення до пенсії як особі яка необґрунтовано зазнала політичних репресій в розмірі відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком та здійснити відповідний перерахунок з урахуванням виплачених сум, за період позовної давності.

Постановою Самбірського міськрайонного суду міста Львова від 01 квітня 2013 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області щодо проведення нарахування та виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги, як особі що необґрунтовано зазнала політичних репресій і згодом була реабілітована, за період з 08 квітня 2012 року по 08 жовтня 2012 року відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області здійснити позивачу нарахування та виплату недоотриманої надбавки до пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, як особі що була реабілітована за період з 08 квітня 2012 року по 08 жовтня 2012 року у відповідності з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням абзацу 1 статі 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та виплачених сум.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області залишено без задоволення, а постанову Самбірського міськрайонного суду міста Львова від 01 квітня 2013 року - без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати та у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач має статус реабілітованого на підставі статті 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 року та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області. Відповідно до пункту «г» Закону України «Про пенсійне забезпечення» він отримує підвищення до пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеного підвищення здійснюється у розмірі 54,40 грн. відповідно до підпункту 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року №654.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про неправомірність дій відповідача у здійсненні виплати підвищення до пенсії у розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів, який не відповідає розміру встановленому Законом.

Відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року №654 передбачено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні;

До набрання чинності зазначеної постанови Кабінету Міністрів України питання щодо розрахунку підвищення громадянам, які необгрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей, яких було примусово переселено було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року №1.

Водночас, в пункті 6 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654 яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Таким чином, судами зроблено правильний висновок про незаконність дій відповідача щодо виплати підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж це передбачено пунктом «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В той же час, судами зроблено висновок про необхідність застосування частини 2 статті 99 КАС України, якою передбачено, що для звернення за захистом права, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У зв'язку з чим задовольнили позовні вимоги за шість місяців, вказавши кінцеву дату, день подачі адміністративного позову.

Однак судами не враховано, що підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати, тому, вирішуючи питання про зобов'язання нарахувати та виплатити відповідні періодичні платежі реабілітованим особам, суди, у разі відсутності спору про право особи на отримання підвищення до пенсії або встановлення такого права в судовому порядку, не мають підстав обмежувати орган, відповідальний за здійснення їх нарахування і виплати, певним часовим проміжком, якщо не відбулося змін у законодавстві.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення судів шляхом виключення встановленого обмеження з резолютивної частини.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення першої інстанції, є помилковим тільки в частині, колегія суддів приходить до висновку про скасування судового рішення апеляційної інстанції та зміну судового рішення першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 231, КАС України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Самбірського міськрайонного суду міста Львова від 01 квітня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у місті Самборі та Самбірському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення пенсії, як реабілітованому змінити, виключити з резолютивної частини слова «по 08 жовтня 2012 року».

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий: Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак