Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"20" жовтня 2015 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області у складі: головуючого - судді Кравціва В.І.,

з участю секретаря Сас Л.Р.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

прокурора Сітека В.І.,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи ОСОБА_4 – ОСОБА_5,

третіх осіб ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_10 до Самбірської міської ради Львівської області про відшкодування майнової шкоди та усунення перешкод у користуванні будинками,

встановив:

ОСОБА _1 та ОСОБА_2 в інтересах недієздатного ОСОБА_10 29 серпня 2014 року пред’явили позов до Самбірської міської ради Львівської області про відшкодування збитків в сумі 288 000 грн. за незаконне утримання жителів у їх будинковолодінні на протязі 12 років без плати за житло, про відшкодування збитків в сумі 382 000 грн., нанесених відповідачем по причині руйнування з його вини будинковолодіння по вул. Виговського 45 та 45 а в м. Самборі Львівської області, внаслідок чого будівлі потребують капітального ремонту, та усунення перешкод у користуванні вказаним будинковолодінням – проведення капітального ремонту будинків.

У обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що згідно рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року, за їх, позивачів, батьком ОСОБА_11 визнано право власності на вказане будинковолодіння.

У 2000 році після смерті ОСОБА_11 майно за заповітом успадкувала їх, позивачів, мати ОСОБА_12

Згідно договору дарування від 27.12.2004 року 13/15 частин вказаного будинковолодіння ОСОБА_12 подарувала ОСОБА_1

ОСОБА_10 - інвалід дитинства першої групи, опікуном котрого є ОСОБА_2, став власником 2/15 частин цього будинковолодіння згідно чинного законодавства.

Він, ОСОБА_1, будучи власником 13/15 частин зазначеного будинковолодіння, неодноразово звертався до відповідачів, Самбірської міської ради, з вимогою звільнити займані житлові приміщення мешканцями, котрі згідно рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року повинні бути відселені з цього будинковолодіння.

Здійснюючи виконавче провадження, ППВР ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області накладало штрафи на голову Самбірської міської ради, проте рішення суду він не виконував і тому 15.08.2005 року до Самбірської міжрайонної прокуратури надійшло подання начальника відділу ДВС Самбірського міськрайонного управління юстиції про притягнення посадових осіб Самбірської міської ради до відповідальності за умисне невиконання рішення суду.

Самбірським міжрайонним прокурором 12.09.2005 року було порушено кримінальну справу за фактом невиконання рішення суду посадовими особами Самбірської міської ради за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, однак, Самбірська міська рада постійно мотивувала невиконання зазначеного рішення суду тим, що на протязі 1996 - 2006 років вільних приміщень у житловому фонді Самбірської міської ради не було і тому виконати рішення суду про відселення жителів із будинковолодіння по вул. Виговського 45 і 45-а не може.

Проте, матеріали перевірки прокуратури Львівської області підтверджують факт незаконного розподілу житлових приміщень з фонду Самбірської міської ради на протязі 1996-2004 років.

У 2008 році він, ОСОБА_1, подав до суду позов про виселення жильців з його будинковолодіння без надання їм жилого приміщення, котрі, проживаючи у його будинковолодінні, не платили йому за користування житлом, не були прописані, але суд відмовив йому у позові за безпідставністю позовних вимог.

Узявши до уваги те, що Самбірська міська рада не реагує на дії ППВР ГУЮ у Львівській області, 06.10.2009 року накладено арешт на вільні будинки по вулиці Кобільника, 6 та Кобільника, 3 з метою відселення жильців із їх, позивачів, будинковолодіння і виконання вказаного рішення суду, проте питання ні на сесії міської ради, ні на засіданні виконкому не ставиться.

За останні чотири роки його, позивача, будинок повністю доведений до руйнації, а саме: обвалилась стеля у трьох кімнатах, перегнили балки перекриття, внаслідок промокання покрівлі, стіни дали тріщини, повністю прогнила підлога в кімнатах, а жильці будинку не дають змогу провести капітальний ремонт, управління газового господарства відмовляється відключити газ, внаслідок чого вони, позивачі, зазнали великих матеріальних втрат.

Мешканці цього будинковолодіння із 2002 року відмовляються укласти з ОСОБА_1 (власником) договір оплати за проживання, внаслідок чого вони, позивачі, понесли великі фінансові збитки, а Самбірська міська рада відмовляється компенсувати ці збитки. Сума фінансових збитків, нанесених їм із 25.09.2002 року, тобто з часу зняття будинковолодіння по вул. Виговського 45 і 45-а з балансу ЖЕК № 2, внаслідок несплати їм, позивачам, плати за користування їхнім житлом жильцями будинку становить 288 000 грн.

Сума матеріального збитку, нанесенного з вини Самбірської міської ради через руйнацію будинковолодіння по вул. Виговського 45 і 45-а, внаслідок чого воно підлягає капітальному ремонту, становить 582 000 грн. вартість якого встановила незалежна експертна комісія у сумі 582 000 гривень.

Не отримавши підтримки в державних органах України у виконанні рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року, вони, позивачі, звернулись до Європейського суду з прав людини, який 12 грудня 2013 року виніс рішення у їх, позивачів, користь і зобов’язав державу Україну виконати рішення Самбірського міського суду.

На неодноразові звернення Уповноваженого Європейського суду з прав людини, Державної виконавчої служби України Самбірська міська рада протягом восьми місяців не реагує і не виконує рішення місцевого та Європейського суду з прав людини.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 та ОСОБА_2 збільшили розмір позовних вимог, посилаючись на те, що зазначеними діями відповідача їм заподіяно збитки у виді упущеної вигоди, так як за період з 25 вересня 2002 року по 25 грудня 2014 року за користування їх, позивачів, житлом, вони отримали б плату в розмірі 352 000 грн.

Вартість капітального ремонту будинків по вул. Виговського 45 та 45 а в м. Самборі Львівської ліцензованою експертною організацією оцінено в розмірі 389 067 грн. та 117 889 грн. відповідно.

Під час судового розгляду ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 та прокурор в інтересах ОСОБА_10 у підтримання позовних вимог посилалися на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача пояснив, що Самбірська міська рада позов не визнає, так як рішення суду не виконується довший час у зв’язку з відсутністю вільного житлового фонду на території м. Самбора, через що неможливо було відселити мешканців, котрі проживають у будинку позивача. На даний час питання практично вирішене, оскільки звільнилися приміщення по вул. Кобільника, 3 та 6 в м. Самборі, де буде надано житло цим мешканця. Після зняття будинків по вул. Виговського 45 і 45-а в м. Самборі з балансу ЖЕК їх власники не ставили питання про укладення договору найму із жильцями цих будинків.

Крім того, будівлі зведені ще до 1917 року і у зв’язку із давністю їх забудови та природнього зносу прийшли до непридатного стану. Також, на позивачу, як власнику житлових будинків, лежав обов’язок проведення їх капітального ремонту, а жильці квартир були зобов’язані проводити поточний ремонт.

Треті особи на стороні відповідача, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просили відмовити у задоволенні позову в частині усунення перешкод, посилаючись на те, що згідно рішення Самбірського міського суду від 05.06.1996 року відповідач зобов’язано забезпечити житлом мешканців будинків № 45 та 45а по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області, тобто їх, третіх осіб, однак рішення суду на даний час не виконане, іншого житла, крім спірного, у них немає.

Вислухавши пояснення позивачів, прокурора, третіх осіб, представників відповідача та третьої особи, показання свідків, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10 та 60 цього Кодексу кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею ст. 57 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Із рішення Самбірського міського суду Львівської області від 05.06.1996 року відомо, що за ОСОБА_11 встановлено право власності на все будинковолодіння, що знаходиться на вул. Виговського (попередня назва Пацаєва), 45 і 45 а в м. Самборі Львівської області та ухвалено зареєструвати його в бюро техінвентаризації на праві особистої власності. Самбірській міській раді в термін до п’яти років вирішити питання щодо відселення сімей - співвідповідачів ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_22, ОСОБА_23 з даного будинку та забезпечити їх житлом ( т. 1 а.с. 11).

Із договору дарування будинковолодіння та земельної ділянки, укладеного 27 грудня 2004 року, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно відомо, що ОСОБА_12, котра успадкувала майно 24.12.2004 року, подарувала ОСОБА_1 13/15 частин будинковолодіння, яке складається з двох жилих будинків, без господарських будівель та споруд та 13/15 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування цього будинковолодіння загальною площею 1000 кв. метрів у м. Самборі по вул. Виговського 45-45а і 13.01.2005 року та 26.04.2005 року за ОСОБА_1 зареєстровано на праві приватної власності 13/15 будинку № 45-а та 13/15 будинку № 45 по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області (т. 1 а.с. 14, 15-16).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстраційних посвідчень, виданих Самбірським міжміським бюро технічної інвентаризації 4 жовтня 2001 року, відомо, що ОСОБА_10 належить 2/15 частини будинку № 45 і 45 а по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області ( а.с. 119-120).

Згідно рішень Самбірського міського суду Львівської області від 17.10.1996 року та Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 25 червня 2010 року ОСОБА_10 визнано недієздатним та його опікуном призначено ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 25, 26).

Із рішення Європейського суду з прав людини справа «ОСОБА_12 та інших проти України» від 12 грудня 2013 року, постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлень Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини і Державної виконавчої служби вбачається, що Європейський суд визнав тривалим невиконання рішення, ухваленого у користь заявника і постановив, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національного суду, ухваленого на користь заявника, яке залишається невиконаними та за вказаним рішенням відкрито виконавче провадження і зобов’язано Самбірську міську раду виконати рішення Самбірського міського суду Львівської області від 05.06.1996 року ( т. 1 а.с. 27, 29, 31, 32).

Отже, ставши співвласниками будинків № 45 і 45 а по вул. Виговського у м. Самборі Львівської області ОСОБА_1 - 13.01.2005 року та 26.04.2005 року, а ОСОБА_10О – 04.10.2001 року, вони не можуть володіти і користуватися цими будинками, оскільки Самбірською міською радою не виконується рішення Самбірського міського суду Львівської області від 05.06.1996 року про відселення мешканців із вказаних будинків та надання їм іншого жилого приміщення.

Із висновку, складеного спеціалістами ПОГ «Інжиніринговий центр» та висновку судової будівельно-технічної експертизи видно, що вказані будинки потребують капітального ремонту, їх конструктивні елементи знаходяться частково у незадовільному, а частина – у ветхому стані (т. 1 а.с. 187-211, т. 2 а.с. 46-53).

Згідно ст. 151 Житлового кодексу Української РСР громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов’язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ст.ст. 176 та 184 цього Кодексу наймодавець зобов’язаний проводити капітальний ремонт жилих будинків і фінансування затрат на такий ремонт житлового фонду місцевих рад здійснюється за рахунок коштів житлово-експлуатаційних організацій.

Із рішення Самбірської міської ради від 25 вересня 2002 року № 9 відомо, що було дозволено ЖЕК № 2 м. Самбора зняти з балансового рахунку підприємства жилі будинки № 45 та № 45-А по вул. Виговського у м. Самборі і передати їх належним власникам ( т. 1 а.с. 48).

Прийнявши таке рішення, відповідач усунувся від проведення капітального ремонту вказаних будинків, але, не виконавши обов’язку надати мешканцям цих будинків іншого житла, позбавив власників вказаних будинків виконати обов’язки, передбачені ст. 151 ЖК України.

При таких обставинах суд вважає, що мешканці вказаних будинків не втратили статусу наймачів жилого приміщення у будинку житлового фонду Самбірської міської ради.

Згідно ст. 101 ЖК України при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов’язаний надати наймачеві та членам його сім’ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення. У разі відмовлення наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку.

Ураховуючи наведене, слід зобов’язати відповідача усунути перешкоди власникам будинків №№ 45 та 45 а по вул. Виговського в м. Самборі у проведенні капітального ремонту цих будинків, а саме, у випадку наміру позивачів проводити такий ремонт, коли він не може бути проведений без виселення мешканців цих будинків, надати їм на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За ч. 3 с. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 цього Кодексу, до яких відносяться: наявність майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи: вина особи, яка завдала шкоди. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Із технічного паспорта жилого будинку та земельної ділянки, інвентаризаційної справи, висновку судової будівельно-технічної експертизи та зведеного кошторисного розрахунку будівництва вбачається, що будинок № 45 по вул. Виговського є забудований до 1917 року, будинок № 45 а за цією ж адресою переобладнаний із сараю, фізичний знос вказаних будинків станом на лютий 2001 року становив 46 % та 45 % відповідно, а станом на 2015 рік - становить 56 % та 53 % відповідно і вартість капітального ремонту цих будинків становить 389 067 грн. та 117 889 грн. відповідно (т. 1 а.с. 138-156, т. 2 а.с. 46-53).

Позивачами не надано докази про те, що вони порушували питання про несвоєчасне проведення ремонтів або неналежну експлуатацію конструкцій будинків, а тільки ставили вимоги про відселення мешканців цих будинків.

Навпаки третіми особами надано докази про те, що вони проводили поточний ремонт жилих приміщень.

За наведеним, відсутні підстави для висновку про те, що такий стан вказаних будинків стався тільки з вини відповідача, так як у цьому є вина обох сторін.

При цьому, доказів про те, що мешканцям зазначених будинків без поважних причин не надано інші благоустроєні жилі приміщення, не надано.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Відповідно до ст. 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Отже, основне призначення житлового будинку – це задоволення потреби у житлі, однак власник може також здавати його в оренду.

Пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на власника житла обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі від здачі житла в оренду.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Однак, вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого доходу у разі здачі житла в оренду з урахуванням площі будинку, періоду часу коли було надано згоду на зняття будинків з балансу ЖЕК № 2 та непідтвердженої жодними доказами ціни оренди житла. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір доходу, який могли і повинні були отримати позивачі, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

У той же час позивачами не надано докази про те, що вони зверталися до мешканців будинків з пропозицією укласти договори найму житла та у випадку відмови тих в укладенні таких угод, - про захист права на укладення таких договорів.

Отже, позивачами не доведені позовні вимоги про відшкодування їм збитків.

Керуючись ст.ст. 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_10 задовольнити частково.

Зобов’язати Самбірську міську раду Львівської області усунути перешкоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у проведенні капітального ремонту будинків №№ 45 та 45 а по вул. Виговського в м. Самборі Львівської області.

У решті частині позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_10 до Самбірської міської ради Львівської області про відшкодування майнової шкоди відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, та може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив рішення, протягом десяти днів з дня його отримання, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя