КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/8293/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Ключковича В.Ю., Петрика І.Й.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України, в якому просила визнати протиправними та скасувати наказ Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України № 159-к від 01.04.2015р. в частині звільнення ОСОБА_2; поновити позивача на посаді; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №159-к "Щодо звільнення" в частині звільнення ОСОБА_2.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді головного спеціаліста відділу експертизи Управління Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України у Чернігівській області.

Стягнуто з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 7 854,88 грн. (сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні вісімдесят вісім копійок).

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України від 17 липня 2013 року №202-к ОСОБА_2 була призначена на посаду головного спеціаліста відділу експертизи Управління у Чернігівській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», затверджено граничну чисельність працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, згідно з якою гранична чисельність працівників апарату Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України становила 116 осіб, територіальних органів Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України - 273 особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2014 року №85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» щодо позиції Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України, а саме: гранична чисельність працівників апарату Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України становить 224 особи, гранична численність для територіальних органів не передбачена.

У зв'язку із такими змінами на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» 28 січня 2015 року Державним агенством з енергоефективності та енергозбереження України видано наказ №6 про ліквідацію територіальних органів Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України.

Наведене свідчить, що гранична чисельність працівників Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України була скорочена на 165 осіб за рахунок ліквідації територіальних органів Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України.

Відповідно до попередження про наступне вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у Державному агенстві з енергоефективності та енергозбереження України, 29 січня 2015 року позивача було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, але не раніше ніж через два місяці з дати попередження.

Відповідно до п.2 наказу Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №159-к «Щодо звільнення» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» звільнено з 01 квітня 2015 року відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу експертизи Управління у Чернігівській області.

Позивач вважаючи своє звільнення незаконним з тих підстав, що відповідачем не дотримано порядку вивільнення працівників та допущено порушення норм трудового законодавства, оскільки її не було належним чином повідомлено про наступне звільнення, не запропоновано жодної вакантної посади та не враховано переважного права на залишенні на роботі, звернулась до суду з вказаним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи даний позов дійшов висновку, що відповідачем не було дотримано вимоги Кодексу законів про працю України при звільненні позивача із займаної посади.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст.5¹ Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому, звільнення з підстав, зазначених у п.1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно ст.49² КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

З аналізу вищевикладених норм законодавства вбачається, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.2 наказу Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №159-к «Щодо звільнення» на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №4 «Деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади» звільнено з 01 квітня 2015 року у відповідності до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України ОСОБА_2 з посади головного спеціаліста відділу експертизи Управління у Чернігівській області.

За даними попередження про наступне вивільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у Державному агенстві з енергоефективності та енергозбереження України, 29 січня 2015 року позивача було повідомлено про наступне вивільнення із займаної посади згідно п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Однак, відповідач не надав суду доказів того, що позивачу пропонувались вакантні посади, а також доказів відмови позивача від переведення його на іншу роботу. Також, відповідачем не було надано доказів того, що Державне агенство з енергоефективності та енергозбереження України не мало можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу, а з урахуванням масовості звільнення, не було також надано доказів доведення до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Водночас, колегія суддів не приймає до уваги посилання апеллянта на те, що ним надавався перелік вакантних посад на момент попередження та на момент звільнення працівників (на момент попередження було вільних 8 вакантних посад, а на момент звільнення - 10), оскільки відповідачем не було запропоновано позивачу наявні вакантні посади, у зв'язку з тим, що ці посади було запропоновано іншим особам. При цьому, будь-яких доказів того, що позивачу пропонувались вакантні посади, а також доказів відмови позивача від переведення на іншу роботу, матеріали даної справи не містять.

З огляду на наявність на час звільнення позивача вакантних посад в Державному агенстві з енергоефективності та енергозбереження України, що підтверджується довідкою начальника відділу кадрів Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України, у тому числі у зв'язку з відмовою певних працівників у працевлаштуванні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач мав можливість запропонувати позивачу вільні вакансії, що є обов'язком роботодавця згідно вимог ст.49² КЗпП України.

Доказів того, що відповідач не мав можливості перевести позивача на іншу роботу в цій установі, також того, що позивач не користувалася переважним правом на залишенні на роботі, відповідачем не надано, тому колегія суддів приходить до висновку, що позивача було звільнено з роботи з порушенням вимог ст.ст.40, 49² КЗпП України, оскільки відповідач при наявності вакантних посад в Державному агенстві з енергоефективності та енергозбереження України жодну із них позивачу не запропонував, питання щодо наявності в неї переважного права залишення на роботі не розглядав.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача, що пропонування деяких із вакантних посад іншим особам звільняє відповідача від виконання його обов'язку щодо працевлаштування позивача, оскільки за приписами п.1 ч.1, ч.2 ст.40, ст.49² КЗпП України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, даний обов'язок виникає у роботодавця із моменту попередження про майбутнє вивільнення і триває до моменту звільнення працівника, тому власник або уповноважений ним орган зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Законодавство не звільняє роботодавця від обов'язку пропонування вакантної посади працівнику, що звільняється у випадку пропонування такої посади іншому працівнику, від багатьох вакантних посад, що пропонувались іншим особам, такі особи відмовились, тобто відповідач мав змогу і зобов'язаний був запропонувати їх позивачу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не було дотримано порядку вивільнення працівників, встановленого ст.49² КЗпП України, тому наказ Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України від 01 квітня 2015 року №159-к «Щодо звільнення» в частині звільнення ОСОБА_2 з 01 квітня 2015 року відповідно до п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України з посади головного спеціаліста відділу експертизи Управління у Чернігівській області підлягає скасуванню.

За приписами ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. При цьому в розумінні ст.235 КЗпП України вимушеним прогулом є час з дня незаконного звільнення працівника (переведення на іншу роботу (посаду)) до дня ухвалення судом рішення про поновлення працівника на попередній роботі (посаді).

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Розділом II Постанови №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Враховуючи положення ст.235 КЗпП України колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, згідно з довідкою Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України від 31 липня 2015 року №161/13, середньомісячна заробітна плата позивача за період лютий-березень 2015 року становить 3748,79 грн., а середньоденний заробіток - 89,26 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, в даному випадку з 01 квітня 2015 року по 10 серпня 2015 року, що становить 88 робочих днів.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума середнього заробітку, яка підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_2, має складати 7854,88 грн.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя

Я.М. Собків В.Ю. Ключкович І.Й. Петрик

Повний текст ухвали виготовлено - 23.11.15р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Ключкович В.Ю.

Петрик І.Й.