ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р. Справа № 922/5045/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Івакіна В.О., суддя Медуниця О.Є., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача – не з’явився

відповідача - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Інтеркредитбанк“ (вх.№5173Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2015 року у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства “Інтеркредитбанк“ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, м. Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

про стягнення 34 497,78 грн.

.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач , ПАТ “Інтеркредитбанк“ в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 34 497,78 грн. гарантійного платежу за договором оренди нежитлового приміщення від 04.04.2013 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2015 р. у справі №922/5045/15 (суддя Лавренюк Т.А.) в позові відмовлено повністю.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В клопотанні, що надійшло до суду 01.12.2015 р. (вх. №16183), позивач просить розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач вимоги ухвали суду від 05.11.2015 р. не виконав, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надав, в судове засідання свого представника не направив. Копія ухвали суду від 05.11.2015 р., що була направлена на адресу ФОП ОСОБА_1, повернулась з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання“.

Колегія суддів вважає, що судом виконано процесуальний обов’язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за №75.

Нез’явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, тому справа розглядається відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.04.2013 р. між ПАТ "ІнтерКердитБанк" (орендар) та ФОП ОСОБА_1 (орендодавець) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець в порядку та на умовах даного договору зобов’язався передати в оплатне тимчасове користування, а орендар прийняти у строкове користування нежитлове приміщення, розташоване на першому поверсі будинку літ. "А-1" за адресою: 61002, м. Харків, вул. Пушкінська, 56, нежитлові приміщення № 2-1 -:-2-10, 2-12, 2-13 загальною площею 107,9 кв.м з метою розміщення відділення (офісу) ПАТ "ІнтерКредитБанк", та оплачувати орендодавцю орендну плату (а.с. 10-17).

За умовами п.2.1 договору передача в оренду приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі не пізніше двох банківських днів після укладання та підписання сторонами даного договору та вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі (п.2.2 договору).

Факт приймання-передачі об’єкту оренди зафіксований в акті від 04.04.2013 р. (а.с.18).

Строк дії договору, встановлений п. 5.1, - з 04.04.2013 р. до 03.03.2016 р.

Загальний розмір орендної плати за один календарний місяць, згідно п. 4.1. договору, складає 17 248,89 грн.

Протягом трьох робочих днів з дати фактичної передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі, останній зобов'язався внести передплату за поточний місяць (з дати підписання акту прийому-передачі приміщення по останнє число поточного місяця) та гарантійний платіж у розмірі фіксованої частини орендної плати за два останні місяці, визначеної станом на дату підписання договору.

Також, п. 4.1. договору сторони погодили зарахування гарантійного платежу в рахунок оплати двох останніх місяців оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору (якщо фіксована частина орендної плати за один останній місяць буде перевищувати гарантійний платіж, орендар доплачує орендодавцю різницю).

Пунктом 4.2 договору встановлений порядок здійснення розрахунків за оренду, а саме: орендар зобов'язався вносити орендну плату один раз на місяць авансовим платежем, починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендарю по акту прийому-передачі.

Згідно із п. 4.6. договору сторони визначили, що до складу орендної плати не включається вартість комунальних послуг, якими користується орендар, та він зобов’язався їх сплачувати окремо та поквартально.

Повернення приміщення здійснюється орендарем у строк, зазначений в п.5.1 цього договору (п.7.1 договору).

Відповідно до п.7.2 договору після закінчення строку дії договору орендар зобов'язався звільнити приміщення від свого майна, майна суборендарів та майна третіх осіб та передати орендодавцю приміщення, а орендодавець прийняти його у визначений строк та підписати акт приймання-передачі.

Приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення. У випадку не підписання орендодавцем акту приймання-передачі приміщення протягом семи календарних днів від дня його одержання та ненадання письмово мотивованої відмови від підписання акту протягом зазначеного строку, приміщення вважається переданим орендарем і прийнятим орендодавцем (ч. 1 п. 7.3 договору).

Обов'язки орендаря по сплаті орендної плати припиняються від дня підписання акту приймання-передачі або з дати, коли приміщення буде вважатися переданим орендодавцю за умовами, передбаченими частиною першою цього пункту (ч.2. п. 7.3 договору).

З 30.04.2013 р. по 06.10.2014 р. орендар на виконання умов договору сплачував орендодавцю орендну плату за користування орендованим приміщенням, що підтверджується банківською випискою по особовим рахункам орендаря за період з 01.04.2013 р. по 03.03.2015 р. (а.с. 29 - 36).

Згідно вказаної банківської виписки орендарем, на виконання п. 4.1. договору, 30.04.2013 р. був сплачений гарантійний платіж за два останні місяці оренди у сумі 34 479,78грн. (а.с. 30).

Листом №23/2067 від 31.10.2014 р. орендар звернувся до ФОП ОСОБА_1 з вимогою про підписання додаткової угоди про розірвання договору оренди від 04.04.2013 р. у зв’язку з прийняттям відносно ПАТ “Інтеркредитбанк“ рішення про ліквідацію/початок процедури банкрутства та закриття відділення "Регіонального управління у м. Харкові "ПАТ "ІнтерКредитБанк" на підставі наказу №140 від 13.10.2014 р. До вказаного листа додані для підписання орендодавцем примірники додаткової угоди від 05.11.2014 р. про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 04.04.2013 р. та акт приймання-передачі (повернення) нежитлового приміщення від 05.11.2014 р., підписані з боку орендаря (а.с. 38, 39).

Орендодавець на звернення орендаря не відреагував, додаткову угоду та акт приймання-передачі не підписав.

ПАТ "ІнтерКредитБанк" листом №23/2201 від 27.11.2014 р. звернувся до орендодавця з вимогою щодо сплати залишку гарантійного платежу, де, зокрема, зазначив, що фактично відділення було закрито 05.11.2014 р., орендоване приміщення від майна орендаря повністю звільнене, тому на підставі п. 7.3 договору оренди від 04.04.2013 р., приміщення вважається повернутим 05.11.2014 р. У зв’язку з припиненням дії договору 05.11.2014р. банк, зокрема, просить: зарахувати частину сплаченого гарантійного платежу в рахунок орендної плати за період з 01-05 листопада 2014 р.; зарахувати частину сплаченого гарантійного платежу в рахунок по оплаті (відшкодуванню) комунальних платежів за період з 01.07.2014 р. по 05.11.2014 р.; повернути залишок суми гарантійного платежу, що залишиться після повного розрахунку по орендним та комунальним платежам (а.с. 43-44).

Орендодавець відповідь не лист не надав, що стало підставою для звернення банку до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 34 497,78 грн. гарантійного платежу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог господарський суд виходив з того, що умовами спірного договору не передбачено право сторони вимагати повернення сплаченого гарантійного платежу, тому позовні є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення гарантійного платежу, здійсненого позивачем за договором оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.

Частина 1 статті 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, а саме: зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вже зазначалось вище, сторони пунктом 4.1 договору передбачили обов’язок орендаря сплатити гарантійний платіж та визначили, що це є плата за два останні місяці оренди.

У цьому ж пункті сторони визначили порядок зарахування гарантійного платежу в рахунок орендної плати та погодили, що гарантійний платіж зараховується в рахунок оплати двох останніх місяців оренди при закінченні дії або достроковому припиненні договору.

Здійснивши аналіз змісту договору від 04.04.2013 р., колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність в договорі умов щодо повернення гарантійного платежу. Сторонами договору досягнута лише домовленість про зарахування гарантійного платежу в рахунок орендної плати за договором при закінченні дії або достроковому припиненні договору.

Матеріали справи свідчать про те, що термін дії договору від 04.04.2013 р., визначений сторонами в пункті 5.1, станом на момент розгляду справи не сплив.

Доказів того, що сторонами було погоджено інші випадки повернення гарантійного платежу за договором позивач суду не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про правомірність висновку суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимагати повернення сплаченого ним за договором гарантійного платежу, оскільки таке право сторони за договором не передбачили.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що останній місяць, за який позивачем було сплачено орендну плату за користування нежитловим приміщенням за договором є жовтень 2014 р. (а.с. 36), в той час як строк дії договору сторони визначили до 03.03.2016 р.

Твердження позивача щодо дострокового розірвання спірного договору та припинення його дії з 05.11.2014 р. колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 763 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно приписів ч. 1 ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Таким чином, законом не передбачено право орендаря в односторонньому порядку відмовитись від договору у будь-який час у разі його небажання користуватись приміщенням, якщо договором сторони передбачили строк його дії. Таке право передбачено лише у випадку укладення договору найму на невизначений строк.

Ст. 651 Цивільного кодексу України та ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 188 Господарського кодексу України: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Якщо у разі сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) дого вору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вказує позивач, ним була направлена орендодавцю вимога про розірвання договору оренди (лист №23/2067 від 31.10.2014 р.), 05.11.2014 р. орендоване приміщення повністю звільнене, ключі від приміщення передані відповідачу начальником відділення банку.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про дотримання позивачем вимог ст. 188 Господарського кодексу України, яка регламентує дії сторін при розірванні договору.

Колегія суддів вважає, що вказаний лист не може бути прийнятий в якості належного доказу на підтвердження припинення строку дії договору з 05.11.2015 р., оскільки, як вбачається з поштового штемпелю на описі вкладення до цінного листа, він був направлений орендодавцю 14.07.2014 р.

Матеріали справи не містять доказів звільнення орендарем приміщення та передачі ключів від нього орендодавцеві.

Пунктом 11.2.2.3 договору сторони погодили випадки розірвання договору в односторонньому порядку:

- якщо відповідач не надав позивачу приміщення та/або їх частку відповідно до п.2.1 договору;

- у разі невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором;

- у разі, якщо приміщення стає непридатним для користування позивачем з вини відповідача.

Інших випадків можливості позивача відмовитись від договору в односторонньому порядку сторони не передбачили.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав вважати договір оренди від 04.04.2013 р. розірваним з 05.11.2014 р.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано визнав позовні вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015 р. у справі №922/5045/15 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим, апеляційна скарга уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Інтеркредитбанк“ не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Інтеркредитбанк“ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2015 р. у справі №922/5045/15 залишити без змін.

Повна постанова складена та підписана 03.12.2015 р.

Головуючий суддя Івакіна В.О.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Черленяк М.І.